Постанова

від 26.05.2015 по справі 813/3217/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року Справа № 876/7689/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В.З.

за участю секретаря Корнієнко О. А.

представника позивача Галалаєвої О. Ю.

представника відповідача Онисько З. М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року по справі № 813/3217/14 за позовом Приватного підприємства "Промобуд" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивує, що він не погоджується із висновками відповідача викладеними у акті перевірки, оскільки під час перевірки позивачем надані відповідачу підтверджуючі документи, які свідчать про реалізацію товарів згідно з умовами укладених договорів поставки, а саме, видаткові, податкові накладні, які оформлені у відповідності до вимог пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Придбаний контрагентами позивача товар оплачено на розрахунковий рахунок позивача, що також відображено в акті перевірки. Позивач відобразив у своєму бухгалтерському вказані операції, сплатив відповідні податкові зобов'язання з отриманого прибутку та відобразив у податковій звітності. Відтак, на думку позивача, з урахування первинної документації, яка є наявною у позивача, є безпідставними твердження ревізорів щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ "Викуп", ТОВ "Лідерком", ТОВ "БК "АРС", ТОВ "Сталевий Дім", ТОВ "Крафт ЛВ", а саме придбання останніми товарів та отримання прибутку позивачем від таких операцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від липня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, оскільки висновки, викладені в такій, не відповідають фактичним обставинам у справі та суперечать нормам матеріального права та нормам процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Крім того просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт вказує на те, що перевіркою не підтверджено реальності господарських операцій ПП «Промобуд» із контрагентами ТзОВ «БК Аре» (ЄДРРОУ 37264634). ТзОВ «Викуп» (код ЄДРГІОУ 35917680), ТзОВ «Лідерком» (ЄДРРОУ 35197074), ТзОВ «Сталевий Дім» (ЄДРРОУ 37399035), ТзОВ «Крафт - ЛВ» (ЄДРПОУ - 37399009), оскільки такі не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій.

В ході проведеної документальної планової виїзної перевірки ПП «Промобуд», посадовій особі підприємства було вручено вимогу від 4 лютого 2014 року, щодо надання завірених копії документів (договору, накладні, акти виконаних робіт (послуг), податкові накладні, товарно- транспортні. (залізничні) накладні) та документи, що стосується передачі, завантаження і розвантаження), транспортування і місця зберігання та складування товаро-матеріальних цінностей, банківські виписки, регістри податкового та бухгалтерського обліку, акти звірки, карточки по рахунку 631, 361 та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів по взаєморозрахунках з постачальниками та покупцями товарів (робіт, послуг).

ПП «Промобуд», ні під час перевірки, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції не представило необхідні транспортні та супроводжувальні документи, що підтверджують транспортування ТМЦ Покупцям.

В ході перевірки було враховано покази директорів деяких вищезгаданих підприємств, які стверджують, що не проводили господарської діяльності та не підписували первинних документів.

Відтак, первинні документи складені особами, які не були керівниками підприємств та/або не мають відношення до їх діяльності, не відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Дані обставини свідчать про нереальний характер господарської операції.

Первинні документи підписані від імені ТОВ „БК АРС", ОСОБА_4, від імені ТзОВ «Викуп», ОСОБА_3, від імені ТзОВ «Лідерком» ОСОБА_5 не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування і, відповідно, не можуть доводити обставини, які в цих документах зафіксовані.

Окрім того, оскільки юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, то підписання від імені юридичної особи первинних документів невідомими особами, які не є органами юридичної особи свідчить про те, що такі діяли всупереч закону. Ці дії не можуть вважатися такими, що призвели до набуття юридичними особами цивільних прав та обов'язків щодо ПП «Промобуд».

В судовому засіданні представник апелянта підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що реальність господарських операцій доводиться первинними документами.

Крім того на запитання суду представник позивача пояснила, що реалізація товару контрагентам позивача здійснювалася безпосередньо на митному складі, при цьому не змогла пояснити механізм перевантаження ТМЦ, оскільки такі є габаритними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга належить задоволенню.

Матеріалами справи підтверджується, що 3 квітня 2014 року ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2010 року до 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2010 року до 31 грудня 2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 25/2201/34306702.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на 3996013 грн, в тому числі за 2 квартал 2011 року - на 478527 грн, 3 квартал 2011 року - на 2603149 грн, 4 квартал 2011 року - на 909185 грн, 1 квартал 2012 року - на 5152 грн.

16 квітня 2014 року ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000092201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, глави 4 розділу ІІ, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 25/2201/34306702 від 3 квітня 2014 року, встановлено порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на 5994019,50 грн, в тому числі за основним платежем - 3996013 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1998006,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до переконання про обґрунтованість таких, оскільки вони підтверджуються належними первинними документами.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком. Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд першої інстанції, як докази реальності господарських операцій, прийняв до уваги копії:

- договору № 1 від 1 липня 2011 року на продаж продукції укладеного між ТОВ "Викуп" (як покупцем) та позивачем (як продавцем), відповідно до якого продавець зобов'язується поставити товар згідно з попереднім замовленням покупця в асортименті та по цінах, вказаних в накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору;

- податкових накладних за серпень, вересень, жовтень 2011 року виданих позивачем контрагенту - ТОВ "Викуп" із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- видаткових накладних за серпень, вересень, жовтень 2011 року виданих позивачем (як постачальником) його контрагенту - ТОВ "Викуп" (як покупцю);

- виписок банку з банківського рахунку позивача про рух коштів за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року;

- договору № 30/2011 від 1 вересня 2011 року на продаж продукції укладеного між ТОВ "ЛІДЕРКОМ" (як покупцем) та позивачем (як продавцем), відповідно до якого продавець зобов'язується поставити товар згідно з попереднім замовлення покупця в асортименті та по цінах, вказаних в накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору;

- податкових накладних за вересень 2011 року виданих позивачем контрагенту - ТОВ "ЛІДЕРКОМ" із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- видаткових накладних за вересень 2011 року виданих позивачем (як постачальником) його контрагенту - ТОВ "ЛІДЕРКОМ" (як покупцю);

- вантажно-митних декларацій № 034821, 03750, СМR; фактури № 138/2011;

- договору № 2 від 1 липня 2011 року на продаж продукції укладеного між ТОВ "Будівельна компанія «АРС»" (як покупцем) та позивачем (як продавцем), відповідно до якого продавець зобов'язується поставити товар згідно з попереднім замовленням покупця в асортименті та по цінах, вказаних в накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору;

- податкових накладних за серпень, вересень 2011 року виданих позивачем контрагенту - ТОВ "Будівельна компанія «АРС»" із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- договору № 4/5 від 4 травня 2011 року на продаж продукції укладеного між ТОВ "Крафт ЛВ" (як покупцем) та позивачем (як продавцем), згідно якого продавець зобов'язується поставити товар згідно з попереднім замовленням покупця в асортименті та по цінах, вказаних в накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору;

- податкових накладних за травень, червень 2011 року виданих позивачем контрагенту - ТОВ "Крафт ЛВ" із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- договорів поставки продукції № 25 від 30 червня 2011 року, № 26/07 від 1 липня 2011 року укладених між ТОВ "Квант Ресурс" (як продавцем) та позивачем (як покупцем), яким продавець зобов'язується поставити товар в асортименті та по цінах, вказаних в накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору;

- податкових накладних № 4 від 1 липня 2011 року виданих позивачу його контрагентом - ТОВ "КВАНТ РЕСУРС" із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг); Видаткових накладних № РН-0000015 від 1 липня 2014 року, № 0000007 від 7 липня 2011 року; рахунку - фактури № СФ-7-15006 від 1 липня 2011 року;

- податкових накладних за липень 2011 року виданих позивачем контрагенту - ТОВ "КВАНТ РЕСУРС" із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- видаткових накладних за липень 2011 року виданих позивачем (як постачальником) його контрагенту - ТОВ "КВАНТ РЕСУРС" (як покупцю);

- договору № 20/05-11 від 20 травня 2011 року на продаж продукції укладеного між ТОВ "Сталевий Дім" (як покупцем) та позивачем (як продавцем), згідно з яким продавець зобов'язується поставити товар відповідно до попереднього замовлення покупця в асортименті та по цінах, вказаних в накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору;

- податкових накладних за травень, червень, липень, серпень 2011 року виданих позивачем контрагенту - ТОВ "Сталевий Дім" із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- видаткових накладних за травень, червень, липень, серпень 2011 року виданих позивачем (як постачальником) його контрагенту - ТОВ "Сталевий Дім" (як покупцю).

Поряд з цим суд не врахував висновки податкового органу щодо порушення позивачем підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України у зв'язку з тим, що у його контрагентів відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого укладені угоди з позивачем містять ознаки нікчемності, оскільки фактичне проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість підтверджується наявними у справі первинними документами бухгалтерського обліку.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності визначення валових доходів за реалізовані контрагентам товари подано суду копії: податкових, видаткових накладних, виписок банку про рух коштів, рахунків - фактур.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про правомірність формування податкового обліку, оскільки вказані документи складені під час фактичного здійснення вищевказаних господарських операцій.

Судом першої інстанції не враховано заперечення відповідачем позовних вимог актами перевірок контрагентів позивача, оскільки згідно з пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Крім того суд першої інстанції не враховував висновки податкового органу про ненадання до перевірки первинних документів, що підтверджують реальність виконання операцій із контрагентами, а також заперечення представником відповідача позовних вимог, оскільки, на думку суду, визнання факту відсутності первинних документів на час складання податкової звітності, при фактичній наявності таких документів на час складання податкової звітності, не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов'язань. Внаслідок чого, висновки податкового органу про заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, 3 квартал 2011 року, 4 квартал 2011 року, 1 квартал 2012 року є формальними. Ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим же Кодексом, у пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України визначено як самостійне порушення, що тягне за собою накладення штрафу на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, та не є самостійною правовою підставою збільшення позивачу суми грошових зобов'язань.

З тих же підстав судом не враховано висновки податкового органу про віднесення доходів у податковій звітності позивача як безповоротної фінансової допомоги.

Поряд з цим суд не врахував подані представником відповідача в обґрунтування позовних вимог копії листа ДПС у Хмельницькій області № 14421/7/07-30/17, листа № 3773/13-01-09-20-14/17 від 24 березня 2014 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 26 липня 2012 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 7 травня 2012 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 26 липня 2012 року, оскільки такі жодним чином не підтверджують правомірності висновків акту перевірки позивача та прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

З приводу наведеного вище колегія суддів звертає свою увагу, на те, що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки господарських операцій позивача із контрагентами.

Зокрема поза увагою суду залишилися питання фактичної реалізації ТМЦ позивачем своїм контрагентам. Тобто суд не звернув увагу на характеристики товару, не встановив місце реалізації таких, а також не дослідив питання розвантаження - навантаження таких товарів.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що реалізація товарів здійснювалася безпосередньо із митного складу, а транспортування з місця реалізації здійснювалося силами та засобами покупця.

Однак при цьому не змогла пояснити яким чином плити МДФ розвантажувалися та навантажували на автомобільний транспорт, оскільки обсяг товару значний, а сам товар є великогабаритним, що унеможливлює виконання таких процедур однією особою-водієм контрагентів.

Колегія суддів наголошує на тому, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько- правових відносин між платниками податків.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (підпункт 2.15 пункту 2 Положення).

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (підпункт 2.16 пункту 2 Положення).

Отже, основою для списання у сторони, яка передає, і оприбуткування у сторони, яка приймає ТМЦ. є первинні документи, що виконують функції підтвердження факту здійснення господарської операції або виконання договірних зобов'язань.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили та доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд першої інстанції не звернув уваги на покази директорів деяких згаданих вище підприємств, які стверджують, що не проводили господарської діяльності та не підписували первинних документів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із апелянтом в тому, що первинні документи підписані від імені ТОВ „БК АРС" ОСОБА_4, від імені ТзОВ «Викуп» ОСОБА_3, від імені ТзОВ «Лідерком» ОСОБА_5 не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування і відповідно, не можуть доводити обставини, які в цих документах зафіксовані.

Окрім того, операції між ПП «Промобуд» та контрагентами, зокрема ТзОВ «БК Арс», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Сталевий Дім», ТзОВ «Крафт - ЛВ» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності. Про це свідчить відсутність у даних контрагентів - покупців необхідних умов для проведення відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України № 2756-УІ від 2 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями), «продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу. міни, поставки та іншими господарськими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її падання, а також операцій з безоплатного надання товарів».

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Визначення доходів наведено у підпункті 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а саме доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України. її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами/

Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення такій договорів.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті: інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 11 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться .між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Відтак, відповідно до матеріалів перевірки, за період з 1 жовтня 2010 року до 31 грудня 2012 року на розрахунковий рахунок ПП «Промобуд» надійшли кошти в загальній сумі 17376101,73 грн в т. ч.:

-ТзОВ «БК Арс» (ЄДРРОУ 37264634) в сумі 1358499,92 грн.

-ТзОВ «Викуп» (код ЄДРПОУ 35917680) в сумі 9444170 грн.

-ТзОВ «Лідерком» (ЄДРРОУ 35197074) в сумі 149546,66 грн.

-ТзОВ «Сталевий Дім» (ЄДРРОУ 37399035) в сумі 4807401,15 грн.

-ТзОВ «Крафт - ЛВ» (ЄДРПОУ 37399009) в сумі 1616484 грн.

Враховуючи, що господарські операції по відвантаженню товарів на вищезазначені підприємства, які відображені ПП «Промобуд» в документах, що представлені до перевірки, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, кошти в сумі 17376102 грн, отримані ПП «Промобуд» на розрахунковий рахунок, слід вважати безповоротною фінансовою допомогою у грошовій формі, отриману платником податку у звітному податковому періоді.

Таким чином, ПП «Промобуд» у періоді, шо перевірявся в порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового Кодексу України № 2756-УІ від 2 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями) не включено до доходів, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування та не відображено в Податковій декларації з податку на прибуток підприємства і Додатку ІД до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному (податковому) періоді в розмірі 17376102 грн в результаті чого ПП «Промобуд» занижено податок на прибуток на 3996013 грн.

Такий висновок суду першої інстанції додатково підтверджується тим, що митний склад, як місце реалізації ТМЦ позивачем не знаходить своє відображення в доказах, що містяться в матеріалах справи.

Статтею 121 Митного Кодексу врегульовано митний режим митного складу. Так, митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що товари, що зберігаються на митних ліцензійних складах, перебувають під митним контролем, і на проведення різних операцій із ними накладаються митні обмеженням. Наприклад, статтею 215 Митного кодексу України встановлено, що з товарами, які перебувають у режимі митного складу, можуть проводитися операції, необхідні для забезпечення зберігання цих товарів, а також операції у зв'язку з підготовкою товарів до продажу (відчуження) і транспортування: дроблення, формування відправлень, сортування, упакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.

Однак позивач жодного доказу здійснення таких операцій на митному складі не наддав.

Крім того згідно вимог митного законодавства для здійснення операцій вантаження; перевантаження; тестування потрібний відповідний дозвіл. Дозвіл на проведення даних операцій видається начальником митного органу або уповноваженою ним посадовою особою на підставі заяви власника товару. Така заява подається у двох примірниках, реєструється митним органом у встановленому порядку та розглядається протягом трьох робочих днів після її реєстрації.

Для проведення операцій із товарами, які перебувають у режимі митного складу, оформлюється окремий (разовий) дозвіл у вигляді резолюції "Дозволено", яка накладається начальником митного органу або уповноваженою ним посадовою особою на обох примірниках заяви. Резолюція скріплюється печаткою митного органу або особистою номерною печаткою відповідної посадової особи.

Наведене свідчить про обґрунтованість сумнівів податкового органу в реальності здійснення господарських операцій.

Колегія суддів наголошує на тому, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Отже, основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.

Підсумовуючи викладене колегія суддів прийшла до переконання, що оскільки наявні в матеріалах справи письмові докази (первинні бухгалтерські документи), хоча і є необхідними для підтвердження реальності господарських операцій, однак в даному випадку вони не можуть в повній мірі стверджувати факт реальності господарських операцій між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що факт реальності господарської операції повинен доводитися, як первинними бухгалтерськими документами так і іншими доказами необхідними для підтвердження такого факту.

Докази оцінюються судом в сукупності з іншими доказами і не мають наперед встановленої сили.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документами.

Документи та інші дані, що спростовують чи підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла до переконання, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що, відповідно до статті 202 КАС України, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 199, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року по справі № 813/3217/14 скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: Кузьмич С.М.

Судді: Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст постанови складений 29 травня 2015 року