Рішення

від 18.07.2014 по справі 910/12571/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/12571/14 18.07.14 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат" до комунального підприємства "Госпкомобслуговування" про стягнення 15 818,15 грн. Суддя Шкурдова Л.М. при секретарі судового засідання Іващенко М.М., представники: від позивача – не з'явився; від відповідача – не з'явився. СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства "Госпкомобслуговування" про стягнення 15 818,15 грн, з яких: 7 405,10 грн – основний борг, 6 697,26 – штраф, 771,60 грн – пеня, 159,26 грн – 3 % річних, 784,93 грн – інфляційні втрати. У судове засідання 18.07.2014 представник позивача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду даної справи повідомлений належним чином. Від відповідача 14.07.2014 надійшла телеграма, в якій останній просив розглядати справу без його участі. Відповідач відзив на позов не направив, представник відповідача у судове засідання 18.07.2014 не з'явився, про час і місце розгляду даної справи повідомлений належним чином. Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено, а відтак, суд не вважає за необхідне відкладати розгляд справи та, відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд – ВСТАНОВИВ: 04.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат" (далі – позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Госпкомобслуговування" (далі – відповідач, покупець) укладено договір поставки №100913 (далі – договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати у власність покупцю м'ясну сировину, далі – товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату за неї на умовах даного договору (п. 1.1. договору). Товар поставляється партіями згідно замовлень покупця, в яких зазначається асортимент, кількість, ціна, строк та умови поставки. Замовлення на суму, що не перевищує 100 000 гривень приймається в усній формі (при особистій зустрічі чи телефоном). Замовлення на суму, що перевищує 100 000 гривень приймається виключно у письмовому вигляді. Письмове замовлення складається у двох примірниках і підписується сторонами або уповноваженими на це особами. Письмове замовлення оформлене та передане сторонами за допомогою факсимільного зв'язку має юридичну силу і тягне за собою усі правові наслідки (п. 2.1. договору). Відповідно до п. 4.1. договору оплата кожної партії товару здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару. Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 29 277,90 грн, а саме: за видатковою накладною № 5583 від 07.10.2013 на суму 12 554,10, за видатковою накладною № 5584 від 07.10.2013 на суму 2 365,00 грн, за видатковою накладною № 5934 від 18.10.2013 на суму 6 953,70 грн, за видатковою накладною № 6966 від 25.11.2013 на суму 7 405,10 грн. Відповідач здійснив часткову оплату поставленої продукції в сумі 21 872,80 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача. Отже, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 7 405,10 грн. Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У відповідності до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК). В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 7 405,10 грн обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані належним чином відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до п. 7.5. договору за несвоєчасну оплату товару який поставлений, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня розраховується від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення поставки, але не більше ніж вартість товару за замовленням. Згідно ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3). Частино 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Судом здійснено власний розрахунок пені за період з першого дня прострочки оплати за поставлений товар до настання шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а отже, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 705,22 грн. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд вважає його обґрунтованим, не спростованим належним чином відповідачем, а відтак, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 784,93 грн та трьох відсотків річних в розмірі 159,26 грн підлягають задоволенню в повному обсязі. Пунктом 7.6. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару який поставлений, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми неоплаченого в строк товару. Перевіривши розрахунок штрафу, суд вважає його вірним, а отже позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 6 697,26 грн штрафу підлягає задоволенню. Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин, з огляду на наведене вище позов підлягає задоволенню частково в сумі 15 751,77 грн, з яких: 7 405,10 грн – основного боргу, 705,22 грн – пені, 784,93 грн – інфляційних втрат, 159,26 грн – 3% річних, 6 697,26 грн – штрафу. У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст.ст. 43, 25, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства "Госкомобслуговування" (01044, м. Київ,                  вул. Б.Хмельницького 6-а, код ЄДРПОУ 21465789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат" (01015, м. Київ, вул. Лаврська 9, корп.19, код ЄДРПОУ 38389143) 7 405,10 грн (сім тисяч чотириста п'ять грн 10 коп.) основного боргу, 705,22 грн (сімсот п'ять грн 22 коп.) пені, 784,93 грн (сімсот вісімдесят чотири грн 93 коп.) інфляційних втрат, 159,26 грн (сто п'ятдесят дев'ять грн 26 коп.) трьох відсотків річних,             6 697,26 (шість тисяч шістсот дев'яносто сім грн 26 коп.) штрафу, 1819,33 (одну тисячу вісімсот дев'ятнадцять грн 33 коп.) витрат по сплаті судового збору. 2. В іншій частині позову відмовити. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Повне рішення складено 28.07.2014. Суддя                                                                                                     Л.М. Шкурдова