Постанова

від 22.10.2014 по справі 910/12571/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2014 р. Справа№ 910/12571/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Кропивної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - не з'явився;

від відповідача - Макагон М.О.

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства «Госпкомобслуговування»

на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2014 р.

по справі № 910/12571/14 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський м'ясокомбінат»

до комунального підприємства «Госпкомобслуговування»

про стягнення 15 818,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2014р. позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства «Госкомобслуговування» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський м'ясокомбінат» 7 405,10 грн. основного боргу, 705,22 грн. пені, 784,93 грн. інфляційних втрат, 159,26 грн. 3% річних, 6 697,26 грн. штрафу, 1819,33 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, комунальне підприємство «Госпкомобслуговування» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2014р. по справі №910/12571/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014р. апеляційну скаргу комунального підприємства «Госпкомобслуговування» прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014р., у зв'язку із виходом суддів Кропивної Л.В та Смірнової Л.Г. з відпустки, які входять до складу постійної колегії суддів, сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Кропивна Л.В. та Смірнова Л.Г.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородський м'ясокомбінат» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляд справи належним чином повідомлене.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, розгляд справи проводиться за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

04.10.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Миргородський м'ясокомбінат» (постачальник) та комунальним підприємством «Госпкомобслуговування» (покупець) укладено договір поставки №100913 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати у власність покупцю м'ясну сировину, далі - товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату за неї на умовах даного договору. /а.с. 6/.

Товар поставляється партіями згідно замовлень покупця, в яких зазначається асортимент, кількість, ціна, строк та умови поставки. Замовлення на суму, що не перевищує 100 000 гривень приймається в усній формі (при особистій зустрічі чи телефоном). Замовлення на суму, що перевищує 100 000 гривень приймається виключно у письмовому вигляді. Письмове замовлення складається у двох примірниках і підписується сторонами або уповноваженими на це особами. Письмове замовлення оформлене та передане сторонами за допомогою факсимільного зв'язку має юридичну силу і тягне за собою усі правові наслідки (п. 2.1. договору).

Ціна на товар, який постачається є договірною і встановлюється відповідно до погоджених покупцем та постачальником замовлень. Погоджена ціна на товар вказується в накладних на кожну партію і містить у собі податок на додану вартість. Загальна вартість договору складається з вартостей усіх поставок за період дії договору. (п.3.1. договору).

Згідно п. 4.1. договору оплата кожної партії товару здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару.

Згідно п. 4.2. договору загальна сума договору визначається як сума проданого товару по видатковим накладним на протязі дії даного договору.

По видаткових накладних № 5583 від 07.10.2013р. на суму 12 554,10, № 5584 від 07.10.2013р. на суму 2 365,00 грн., № 5934 від 18.10.2013р. на суму 6 953,70 грн., № 6966 від 25.11.2013р. на суму 7 405,10 грн. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 29 277,90 грн. /а.с. 9-11/.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 21 872,80 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача./а.с. 12-14/.

За статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У судовому засіданні представник апелянта підтвердив отримання товару, однак оплату за нього вважає недоцільною через неточності у видаткових накладних.

З такими доводами апелянта колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитися не може та зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів оплати на спірну суму матеріали справи не містять, за таких обставин вимога про стягнення 7 405,10 грн. осново боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з цим, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,

зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 зазначеного Кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.5. договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасну оплату товару який поставлений, а саме: покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня розраховується від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення поставки, але не більше ніж вартість товару за замовленням.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи шестимісячний строк, до стягнення підлягає 705,22 грн. пені.

Крім того, умовами договору сторони перебачили, що за несвоєчасну оплату товару який поставлений, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми неоплаченого в строк товару. (п.7.6. договору).

За статтею 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Вимога про стягнення штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, до стягнення підлягає 784,93 грн. інфляційних втрат та 159,26грн. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо доводів наведених в апеляційній скарзі, то зазначене в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, документально не обґрунтоване. Крім того, доказів оскарження договору поставки у встановленому законодавством порядку до суду не подано.

Щодо дотримання форми договору, то зазначене може бути предметом розгляду в окремому провадженні.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2014р. у справі №910/12571/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2014 р. у справі №910/12571/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/12571/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.В. Кропивна

Л.Г. Смірнова