Постанова

від 24.07.2014 по справі 914/1659/13

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2014 р. Справа № 914/1659/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Кравчук Н. М.

суддів Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-Консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі» (ТзОВ «Інформаційно-Консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі») б/н від 18.06.2014р.

на ухвалу господарського суду Львівської області від 17.06.2014р. за розглядом скарги на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ та заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду Львівської області від 30.10.2013р.

у справі № 914/1659/13

за позовом: публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (надалі ПАТ КБ «Хрещатик»), м. Київ

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Обабіч" (надалі ТзОВ ВКФ «Обабіч»), м. Львів

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся" (надалі ТзОВ «Узлісся»), м. Львів

про стягнення заборгованості по кредиту в сумі 22 932 162,94 грн.,

з участю учасників судового процесу:

від ДВСУ: Роман Н.О. - представник (довіреність № 4.4.-03/4.4/1836 від 24.12.2013р.)

від решта учасників судового процесу: не з'явилися

Представнику ДВС роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.06.2014р. у справі №914/1659/13 (суддя Ділай У.І.) замінено неналежного суб'єкта оскарження - Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (м. Київ) на належного - Державну виконавчу службу України (м. Київ). Скаргу ТзОВ «Інформаційно-кунсультаційний центр розвитку підприємства у Печерському районі» б/н від 24.04.2014 р. на дії органів державної виконавчої служби та заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відхилено повністю.

Дана ухвала мотивована тим, що видача судом одного наказу про солідарне стягнення з відповідачів-1,2 на користь позивача заборгованості в сумі 22 389 003,49 грн. повністю відповідає вимогам ГПК України та Закону України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з ухвалою господарського суду Львівської області від 17.06.2014р. у справі № 914/1659/13, ТзОВ «Інформаційно-Консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі» звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій ухвалу суду першої інстанції вважає прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву задоволити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що наказ господарського суду від 30.10.2013р. у справі №914/1659/13, на виконання якого відкрито виконавче провадження, не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Суперечність виконавчого документа приписам Закону скаржник вбачає в тому, що один наказ стосується одночасно двох боржників.

24.06.2014р. автоматизованою системою документообігу суду дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2014р. в склад колегії суддів для розгляду справи №914/1659/13 введено суддів Гнатюк Г.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду на 10.07.2014р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.07.2014р.

Представник ДВСУ в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін.

Учасники судового процесу явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника ДВС, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 11.07.2013р. у справі №914/1659/13 (суддя Ділай У.І.) позовні вимоги ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» задоволено. Присуджено до стягнення солідарно з ТзОВ ВКФ «Обабіч» і ТзОВ «Узлісся» на користь позивача 22 389 003,49 грн. з яких: 12 085 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 10 082 863,57 грн. прострочених відсотків за користування кредитом, 221 139,92 грн. пені за прострочення сплати відсотків та 68 820,00 грн. судового збору (а.с. 141-149 том І).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. вищевказане судове рішення залишено без змін (а.с. 232-238 том І).

На примусове виконання рішення господарським судом Львівської області 30.10.2013р. видано наказ у справі № 914/1659/13 (а.с. 241 том І).

20.11.2013р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 40777456 (а.с. 104-105 том ІІ).

10.12.2013р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення солідарно з боржників - ТзОВ ВКФ "Обабіч" та ТзОВ "Узлісся" виконавчого збору (а.с. 108 том ІІ).

10.12.2013р. постановами державного виконавця накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржників, а постановою від 13.12.2013р. накладено арешт на все майно, що належить ТзОВ ВКФ "Обабіч" та ТзОВ "Узлісся" (а.с. 109-117 том ІІ).

24.04.2014р. ухвалою господарського суду Львівської області було здійснено заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні № 40777456 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 30.10.2013р. у справі №914/1659/13 з ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» на ТзОВ «Інформаційно-кунсультаційний центр розвитку підприємства у Печерському районі» (а.с. 71-76 том ІІ).

ТзОВ «Інформаційно-кунсультаційний центр розвитку підприємства у Печерському районі» 24.04.2014р. звернулося до господарського суду із скаргою на дії органів Державної виконавчої служби, в якій просить визнати незаконними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. щодо здійснення заходів виконавчого провадження № 40777456. Окрім того, товариством заявлено вимогу про визнання наказу господарського суду Львівської області від 30.10.2013р. у справі № 914/1659/13 таким, що не підлягає виконанню (а.с. 92-96 том ІІ).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.06.2014р. за заявою Державної виконавчої служби замінено неналежного суб'єкта оскарження - Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (м. Київ) на належного - Державну виконавчу службу України (м. Київ) (а.с. 136-137 том ІІ).

Як вбачається із змісту скарги, підставою оскарження дій державного виконавця та винесених в ході виконавчого провадження №40777456 постанов є те, що за твердженням позивача, наказ господарського суду від 30.10.2013р. у справі №914/1659/13, на виконання якого відкрито виконавче провадження, не відповідає вимогам ст. 18 Закону. Суперечність виконавчого документа приписам Закону скаржник вбачає в тому, що один наказ стосується одночасно двох боржників.

Суд апеляційної інстанції з такими твердженнями скаржника не погоджується, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з вказаним Законом державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті (п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону).

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили (ч.1 ст.116 ГПК України).

Статтею 84 ГПК України передбачено, що резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються, зокрема, найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 ч.2 ст. 83 цього Кодексу).

Якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно до п. 9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р., у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати, у рішеннях щодо кількох відповідачів - як вирішено спір щодо кожного з них (крім позовних вимог, що ґрунтуються на солідарній відповідальності).

Частиною 4 ст. 116 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

Ця норма пов'язана з нормою ст. 23 ГПК України, згідно з якою позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Водночас, якщо має місце процесуальна співучасть на стороні позивача чи відповідача, видається один наказ на стягнення всієї суми.

Інститут процесуальної співучасті виникає як наслідок існування множинності осіб у матеріальному правовідношенні на стороні боржника чи кредитора. Це може бути пов'язане з солідарною відповідальністю осіб у зобов'язанні.

Процесуальна співучасть на стороні боржника може виникнути, зокрема із ст. 554 ЦК України, згідно якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зі змісту абз.3 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вбачається, що якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ, в якому зазначається, що право стягнення є солідарним (ч.2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження")

Згідно ч.2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

З вищенаведеного слідує, що видача судом одного наказу про солідарне стягнення з відповідачів-1,2 на користь позивача заборгованості за генеральною угодою (договором) № 1 від 24.014.2007р. та договором кредитної лінії №05-09 від 02.03.2009р. в сумі 22 389 003,49 грн. повністю відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження». Інших обґрунтованих доводів про невідповідність наказу господарського суду від 30.10.2013р. у справі № 914/1659/13 вимогам, що ставляться до виконавчого документа скаржник не навів, а відтак заявлені у скарзі вимоги про визнання незаконними дій державного виконавця та скасування винесених в ході виконавчого провадження постанов є безпідставними.

Приписи ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» визначають, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Крім того, п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що ч. 4 ст. 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Наведений у вищенаведеній правовій нормі перелік підстав є вичерпним, а тому невідповідність наказу суду вимогам, що ставляться до виконавчого документа не є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява ТзОВ "Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі" про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 30.10.2013р. у справі №914/1659/13 таким, що не підлягає виконанню є безпідставною.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваній ухвалі суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала місцевого господарського суду є законною, обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105, 117, 121І Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Ухвалу господарського суду Львівської області від 17.06.2014р. у справі № 914/1659/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.