Постанова

від 17.11.2014 по справі 914/1659/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року Справа № 914/1659/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Обабіч" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. та рішеннягосподарського суду Львівської області від 11.07.2013р. у справі№914/1659/13 господарського суду Львівської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Обабіч" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся" про за участю стягнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі"

За участю представників:

- позивача: Вознюка М.В., дов.від 01.03.2013р. № 3352

- відповідача 1: Савченка Б.Г., дов. від 10.01.2014р. №б/н

- відповідача 2: Жаботинської К.А., дов. від 11.11.2014р.№ б/н

- ПАТ ""Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва ства у Печерському районі" Химчука А.В., дов. від 12.03.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Обабіч" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся" як солідарних боржників, про стягнення заборгованості по кредиту в сумі 22 932 162,94 грн.

В подальшому, позивачем уточнено позовні вимоги та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Обабіч" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся" заборгованість за Генеральною угодою (договором) №1 від 24.01.2007р. та договором кредитної лінії № 05-09 від 02.03.2009р. в сумі 22 389 003,49 грн., з яких: 12 085 000 грн. заборгованості за кредитом; 10 082 863,57 грн. - прострочених відсотків за користування кредитом; 221 139,92 грн. - пені за прострочення сплати відсотків, а також судовий збір в сумі 68 820 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.07.2013р. у справі №914/1659/13 (суддя Ділай У.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Марка Р.І., суддів Бойко С.М., Малех І.Б.), уточнені позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача 12 085 000 грн. заборгованості за кредитом, 10 082 863,57 грн. прострочених відсотків за користування кредитом, 221 139,92 грн. пені за прострочення сплати відсотків, всього - 22 389 003,49 грн. та судовий збір в розмірі 68 820 грн.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Обабіч" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. та рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2013р. у справі №914/1659/13 та передати справу на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.04.2014р. у справі № 914/1659/13 було замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні № 40777456 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 30.10.2013р. у справі № 914/1659/13, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі".

13.11.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі" подано суду касаційної інстанції заяву про визнання касаційної скарги від 12.11.2014р. б/н, в якій останній просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. та рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2013р. у справі №914/1659/13 та передати справу на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

14.11.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Узлісся" подано клопотання від цієї ж дати, б/н, в якому останній також просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. та рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2013р. у справі №914/1659/13 і передати справу на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заяву про визнання касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі", клопотання ТОВ "Узлісся", заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 24.01.2007р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Хрещатик" в особі Львівської філії, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Обабіч" (відповідач-1) укладено Генеральну угоду (Договір) № 1, за умовами якої позивачем надано відповідачу-1 кредитні кошти для поповнення обігових коштів, а саме: для закупівлі олійно-зернових культур та інших операційних витрат.

Відповідно до Генеральної угоди № 1 від 24.01.2007 р. та додаткових угод до неї між позивачем та відповідачем-1 укладено Кредитний договір № 05-09 від 02.03.2009р. про надання відповідачу-1 кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 9200 000 (дев'ять мільйонів двісті тисяч) гривень з терміном повернення до 22.01.2010 року. За користування кредитом передбачено сплату 29 % річних (п. 4.1. Кредитного договору).

Додатковою угодою від 31.03.2009р. до договору кредитної лінії змінено умови сплати відсотків та переоформлено кредитну лінію у кредит.

Додатковою угодою від 23.04.2009р. термін повернення кредиту продовжено до 02.04.2010р., додатковою угодою від 01.04.2010р. ліміт кредиту збільшено до 12 085 000 грн., термін повернення кредиту продовжено до 10.12.2010р.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору відповідач-1 зобов'язався використати кредит на цілі, передбачені цим Договором, сплатити Банку відсотки за користування кредитом і комісії у розмірі та порядку, передбачених цим Договором, та повернути Банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим Договором.

Сторонами погоджено графік повернення кредиту у п. 4.4. Кредитного договору (зі змінами згідно Додаткової угоди від 01.04.2010р.), відповідно до якого погашення кредиту має відбуватись у наступні строки: до 30.09.2010р. - 3 020 000 грн., до 29.10.2010р. - 3 020 000 грн., до 30.11.2010р. - 3 020 000 грн., до 10.12.2010р. - 3 025 000 грн.

Порядок нарахування відсотків за користування кредитом визначено п. 4.3 Кредитного договору (із змінами згідно Додаткової угоди від 01.03.2010р.) де вказано, що відсотки за користування кредитом за місяць сплачуються відповідачем-1 наступним чином: відсотки нараховані за травень 2009 року - березень 2010 року сплачуються по 02 квітня 2010 року; відсотки нараховані за наступні місяці сплачуються не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Пунктами 5.3.6., 6.2.2. Кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом відповідач-1 зобов'язується повернути Банку основну суму кредиту, з урахуванням 29 процентів річних, сплатити прострочені відсотки та пеню за прострочення повернення кредиту та сплатити відсотки у розмірах та порядку, передбачених цим Договором.

У випадку прострочення погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати комісій за обслуговування кредитної заборгованості і так далі, відповідач-1 сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення (п.6.2.1 кредитного договору).

Також, 24.01.2007 року між позивачем та ТОВ "Узлісся" (відповідач-2, поручитель) укладено Договір поруки (далі - Договір поруки) з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Обабіч" по Генеральній угоді (Договору) №1.

За умовами Договору поруки відповідач-2 зобов'язався перед Банком нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання відповідачем-1 зобов'язань перед Банком щодо погашення одержаного кредиту відповідно до умов Генеральної угоди (Договору) №1 від 24.01.2007р. (п.1.1., 2.1-2.3 договору поруки).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору поруки, у випадку неповернення відповідачем-1 кредиту, несплати процентів за користування кредитом, комісій та штрафних санкцій в строки і в сумах, передбачених Генеральною угодою, банк направляє поручителю відповідне повідомлення з розрахунком суми непогашеної заборгованості. Отримавши письмове повідомлення банку про факт невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, поручитель повідомляє про це позичальника і перераховує банку суму заборгованості згідно з розрахунком банку.

05.01.2011 р. позивачем направлено відповідачам лист №10-1920 від 04.01.2011р., яким повідомлено про наявну заборгованість ТОВ ВКФ "Обабіч" на загальну суму 14 269 794,61 грн. (повідомлення про вручення поштового відправлення № 79008 0539653 5 та № 79008 0539654 3), запропоновано погасити зазначену заборгованість до 31.01.2011р. та зазначено що у випадку не сплати боргу, Банком буде повернуто всю суму кредитної заборгованості, прострочених відсотків та штрафних санкцій шляхом звернення стягнення на предмети іпотек у будь-який із способів, передбачених іпотечними договорами, або звернення до суду щодо примусового стягнення на майно та кошти позичальника та поручителів у будь-який із способів, передбачених чинним законодавством України. Зазначені листи отримані, проте, вимоги щодо сплати заборгованості адресатами не виконано.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ТОВ ВКФ "Обабіч" умов вказаних договорів щодо повернення кредиту, сплати відсотків за його користування та неналежним виконанням ТОВ "Узлісся", як поручителем відповідача -1, зобов'язань за договором поруки.

В зв'язку з зазначеним, позивач звернувся до суду, та з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Обабіч" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся" заборгованість за Генеральною угодою (договором) №1 від 24.01.2007р. та договором кредитної лінії № 05-09 від 02.03.2009р. в сумі 22 389 003,49 грн., з яких: 12 085 000 грн. заборгованості за кредитом; 10 082 863,57 грн. - прострочених відсотків за користування кредитом; 221 139,92 грн. - пені за прострочення сплати відсотків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Врахував наведені договірні умови, з урахуванням додаткових угод до нього, вищевикладені обставини, з'ясовані на підставі здійсненого аналізу матеріалів справи у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, приписи ст.ст.11, 629, 525, 526, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, встановив порушення відповідачем-1 умов виконання своїх зобов'язань за вказаним договором в частині повернення як кредиту, так і сплати відсотків за користування кредитними коштами, перевірив правильність нарахування позивачем суми боргу, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Правова норма запроваджена ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 6.2.1., 6.2.2. Кредитного договору передбачено відповідальність відповідача-1 за прострочення погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.

Позивач, з урахуванням уточненого розрахунку пені, просив стягнути пеню за несвоєчасне погашення відсотків за період з 23.04.2012р. по 22.04.2013р. в розмірі 221139,92 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, господарські суди вірно врахували положення ст. 549 Цивільного кодексу України та пунктів 6.2.1.,6.2.2. Кредитного договору.

Таким чином, встановивши факт прострочення відповідачем-1 виконання грошового зобов'язання, судами попередніх інстанцій обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 пені в розмірі 221139,92 грн. за прострочення сплати кредиту за період з 23.04.2012 р. по 22.04.2013р.

Згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При вирішенні спору в частині стягнення заявленої суми заборгованості та штрафних санкцій солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Обабіч" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся" відповідно до укладеного договору поруки від 24.01.2007р., судами попередніх інстанцій правомірно спростовано твердження відповідача-2 щодо відсутності правових підстав для солідарного стягнення заявленої заборгованості, оскільки встановлено, що 05.01.2011р. року позивачем направлялась вимога відповідачу-2 про погашення ним заборгованості ТОВ ВКФ "Обабіч" із розрахунком заборгованості відповідача-1, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 79008 0539654 3, яке отримано останнім 17.01.2011р., а тому місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до правильних висновків про наявність обов'язку погашення ТОВ "Узлісся" заборгованості відповідача-1, та як наслідок, стягнення солідарно з відповідачів заявленої заборгованості, відсотків за користування кредитом та пені.

Згідно зі ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, колегією суддів касаційної інстанції відхиляються, оскільки вони зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, що у відповідності до ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції, та не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Обабіч" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. у справі №914/1659/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: С. Р. Шевчук

Судді: Н. В. Акулова

С. В. Владимиренко