Постанова

від 29.05.2014 по справі 804/6427/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 р. Справа № 804/6427/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій Ю.Г. за участю: позивача відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКОР ПЛЮС" до Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області, третя особа - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомосковського мі про визнання протиправним та скасування рішення № 7669097

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКОР ПЛЮС" до Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області, третя особа - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області Перцева Ірина Миколаївна в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати в повному обсязі Рішення № 7669097 від 06 листопада 2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Перцевої І.М. щодо відмови у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Піщанська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки - 1223285500:01:066:0011 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАКОР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ36496686);

зобов'язати Реєстраційну службу Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКОР ПЛЮС» від 16.10.2013, реєстраційний номер № 3433984 та прийняти по ній відповідне рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що державний реєстратор безпідставно відмовив у державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме права власності на земельну ділянку, що розташована: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Піщанська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки - 1223285500:01:066:0011, згідно рішення № 7669097 від 06 листопада 2013 року, тим самим порушив ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки позивачем відповідачу надані всі необхідні документи для проведення реєстраційної дії.

Відповідач надав заперечення в яких зазначив, що у зв'язку з тим, що цільове призначення земельної ділянки у поданих заявником документах зазначено для ведення особистого селянського господарства, відповідачем відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку. Таким чином, з метою реєстрації права власності зазначеної земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАКОР ПЛЮС" їм необхідно змінити цільове призначення земельної ділянки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

26 серпня 2009 року ТОВ «ТАКОР ПЛЮС» на підставі Договору купівлі - продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №7998, придбало у ОСОБА_7 земельну ділянку площею 2,00 га, яка розташована в Дніпропетровській області, Новомосковський район Піщанська сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Відчужувана земельна ділянка належала Продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ№797136, виданого 23 червня 2009 року відділом Держкомзему у Новомосковському районі, на підставі розпорядження голови Новомосковської РДА від 12.03.2008р. №360-р-09 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів направо власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01 - 09-126-01390. Кадастровий номер земельної ділянки - 1223285500:01:066:0011.

16 жовтня 2013 року ТОВ «ТАКОР ПЛЮС» звернулося до Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вищевказану земельну ділянку.

06 листопада 2013 року Рішенням від 06 листопада 2013 року № 7669097 державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Перцевої І.М. ТОВ «ТАКОР ПЛЮС» відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4-1 цього Закону.

Частиною 2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку, зокрема, прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок, чинний на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 5 якого передбачена обов'язковість подання документів для проведення державної реєстрації прав, які повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно - правовими актами.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Відповідно до п.9 Порядку заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу.

Пунктом 10 Порядку документи, необхідні для проведення державної реєстрації, що подані з порушенням вимог, установлених законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно п.12 Порядку під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 16 Порядку передбачено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно п.23 Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, судом встановлено, що підставою для відмови позивачу в проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень є посилання відповідача на ст..1 Закону України «Про особисте селянське господарство», якою встановлено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Крім того, преамбулою вказаного закону зазначено, що цей закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади ведення особистого селянського господарства.

Тобто, вищевказаним нормативним актом не визначається правовий режим земель.

Також, ч.3 ст22, ст.28, ч.1 ст.82 Земельного кодексу України встановлено, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності.

Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що в чинному законодавстві України не міститься заборон на придбання юридичною особою земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №7669097 від 06.11.2013 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області Перцевої Ірини Миколаївни щодо відмови у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована у Дніпропетровській області, Новомосковський район, Піщанська сільська рада, кадастровий номер 1223285500:01:066:0011 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАКОР ПЛЮС".

Зобов'язати Реєстраційну службу Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКОР ПЛЮС" від 16.10.2013 року р/н №3433984 та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати на користь позивача в розмірі 73,08 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 03 червня 2014 року

Суддя О.В. Єфанова