Ухвала

від 26.03.2015 по справі 804/6427/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2015 рокусправа № 804/6427/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі № 804/6427/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКОР ПЛЮС" до Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області, третя особа Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області Перцева Ірина Миколаївна про визнання протиправним та скасування рішення № 7669097,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області, третя особа Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області Перцева Ірина Миколаївна про визнання протиправним та скасування рішення № 7669097 та зобов'язання Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ТОВ «ТАКОР ПЛЮС» від 16.10.2013 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКОР ПЛЮС" - задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що спірні дії відповідача вчинені всупереч вимогам, що передбачені діючим законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ТАКОР ПЛЮС" на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі - продажу земельної ділянки від 26.08.2009р. придбало у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,00 га, яка розташована в Дніпропетровській області, Новомосковський район Піщанська сільська рада, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства.

16 жовтня 2013 позивач звернувся до Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вищевказану земельну ділянку.

Проте, рішенням від 06 листопада 2013 року № 7669097 державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Перцевої І.М. ТОВ "ТАКОР ПЛЮС", відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку.

Підставою для відмови позивачу в проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень є посилання відповідача на ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство", якою встановлено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Спір виник з приводу можливості реєстрації за юридичною особою земельної ділянки цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства та придбаної останнім за договором купівлі продажу.

Так відповідач в апеляційній скарзі посилається, в обґрунтування правомірної відмови у реєстрації земельної ділянки, на норми п. 3 ст. 22, ст..ст. 81, 130, 131 ЗК України.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із вимогами ст. 4 вказаного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам (…).

Відповідно до п. 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно із п. 27 цього Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

Згідно вимогами п. 1ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2009р. між позивачем та у ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 2,00 га, яка розташована в Дніпропетровській області, Новомосковський район Піщанська сільська рада, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до вимог ч. 3, ч. 5 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва (…). Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Згідно із ч. 1 ст. 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство», особисте селянське господарство - це діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи, проте законодавство не містить прямих чи непрямих заборон на придбання земельної ділянки для особистого селянського господарства юридичними особами (крім іноземних).

Враховуючи зазначене, відповідачем не доведено правомірність відмови у реєстрації, з підстав визначених у оскарженому рішення, щодо державної реєстрації прав позивача на придбану позивачем земельну ділянку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі № 804/6427/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКОР ПЛЮС" до Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області, третя особа Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області Перцева Ірина Миколаївна про визнання протиправним та скасування рішення № 7669097 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Повний текст рішення складено 31 березня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник