Постанова

від 24.07.2014 по справі 824/2232/14-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року м. Чернівці Справа № 824/2232/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представників позивача Аврама Ю.М., Беженаря Й.Б. та Годованка В.М., представника відповідача Іліки Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Ритм» до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Центральне конструкторське бюро «Ритм» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 березня 2014 року форми «Р» №0001322201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 60548,25 грн та форми «В4» №0001302201 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на загальну суму 81515,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач, посилаючись на положення Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України, вказує про неправомірність висновків Акта перевірки від 24 лютого 2014 року №328/24-12-22-01/14261388, на підставі якого Державною податковою інспекцією у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та зазначає про дотримання ним встановленого порядку формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з TOB «Бора», TOB «Украгро-тек» та TOB «Капексбуд».

Вказує, що акт перевірки не містить жодних пояснень, з яких підстав податковий орган вважає угоди, здійсненні платником податків, нікчемними правочинами. В акті перевірки відсутні відомості, які можуть бути визнані як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Позивач стверджує, що всі суми податку на додану вартість, які віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, виписаними належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість. Інформація про те, що контрагенти на момент здійснення операцій з придбання продукції мали статус платника податку на додану вартість отримана на офіційному сайті Міндоходів України. Крім того, статус контрагентів, як платників ПДВ, підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданими відповідними органом податкової служби.

Зазначає, що оплата за придбану продукцію проведена в безготівковому порядку та в повному обсязі, а податковим органом не доведено безтоварності зазначеної господарської операції та відсутності економічного ефекту при її здійсненні. Придбані товарно-матеріальні цінності в повному об'ємі оприбутковані на підприємстві та приймали участь у виробництві готових виробів - високоточних оптичних пристроїв та ін.

Фактичне придбання продукції підтверджується первинними бухгалтерськими документами (видатковими та податковими накладними, виписками по розрахункових рахунках банківських установ).

На думку позивача, можлива відсутність у контрагентів власних трудових та інших ресурсів, а також неможливість проведення перевірки за юридичною адресою не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Податковий кодекс України, не містить положень, відповідно до яких на покупця покладався б обов'язок по контролю за поданням звітності, сплатою податків, наявністю трудових чи матеріальних ресурсів для здійснення контрагентом господарської діяльності. Згідно із закріпленим в Конституції України принципом індивідуалізації відповідальності (стаття 61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. В даному випадку ВАТ «ЦКБ РИТМ», яким при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не зобов'язаний нести відповідальність за дії інших осіб, які б вони не були.

Вказує, що ВАТ «ЦКБ РИТМ» було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Також посилається на те, що відповідачем не було враховано, що для транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей не потрібно будь-яких вантажних транспортних засобів, оскільки вага придбаних товарів здебільшого вимірюється у грамах; не дано жодної оцінки відряджень працівників для одержання товарів; не враховано специфіки продукції підприємства - випуск унікальних для України і світу оптичних пристроїв та обладнання для космічної та інших високотехнологічних галузей, складові яких на ринку змогли пропонувати виключно їх контрагенти - ТОВ «Бора», ТОВ «Украгро-тек» та ТОВ «Капексбуд».

Позивач вважає, що донарахування контролюючим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2013 року є необґрунтованим та безпідставним.

В запереченнях на позовну заяву відповідач, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вказував про те, що відповідно до наданих регістрів бухгалтерського та податкового обліку у підприємства відсутні витрати на транспортування продукції, а також товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування (доставку) матеріалів. Зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах ВАТ «ЦКБ РИТМ» із ТОВ «Бора», ТОВ «Украгро-тек» і ТОВ «Капексбуд» не мали реального товарного характеру, оскільки товар не перевозився і в позивача відсутні сертифікати якості товарів, які згідно умов договорів постанови, йому поставлялись. В порушення вимог Законів та підзаконних нормативних актів, що регулюють діяльність на автомобільному транспорті, на момент здійснення перевірки у ВАТ «ЦКБ РИТМ» відсутні товарно-транспортні накладні або інші визначені законодавством документи на вантаж. Крім цього, вказує на неналежне оформлення деяких первинних документів.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладенні в письмових запереченнях проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Центральне конструкторське бюро «Ритм», ідентифікаційний код (ЄДРПОУ) 14261388, є юридичною особою, зареєстрованою рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів від 05 квітня 1994 року за №178/7. Місцезнаходження: 58032, м.Чернівці, вул.Головна, 244.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 02 грудня 1993 року.

Позивач є платником таких видів податку, як податок на прибуток, податок на додану вартість та податок з доходів фізичних осіб.

Відкрите акціонерне товариство «Центральне конструкторське бюро «Ритм» займається виконанням науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, розробкою, виробництвом та реалізацією фотоприймачів, фото приймальних пристроїв, оптронів, виробів радіотехнічної, електронної техніки, пожежних, охоронних пристроїв та систем.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 11 лютого 2014 року №235 та направлень на перевірку від 11 лютого 2014 року №002504, №0002505, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку відкритого акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Ритм» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Украгро-тек» за період з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2013 року, з ТОВ «Атлантіда Фінанс» за липень 2013 року, ТОВ «Бора» за період з 01 червня 2011 року по 31 грудня 2012 року та з ТОВ «Капексбуд» за період з 01 березня 2013 року по 30 квітня 2013 року, про що складено відповідний Акт від 24 лютого 2014 року №328/24-12-22-01/14261388.

У вказаному акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення відкритим акціонерним товариством «Центральне конструкторське бюро «Ритм»:

1) пункту 44.1 статті 44, пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункт 198.1. а), пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2013 року на 81515,00 грн;

2) пункт 44.1 статті 44, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 53998,00 грн, в тому числі за ІІ квартал 2011 року - 7260,00 грн, за ІІ-ІІІ квартал 2011 року - 27227,00 грн, за ІІ-IV квартал 2011 року - 27797,00 грн, за ІІ-ІІІ квартал 2012 року - 9127,00 грн, за ІІ-IV квартал 2012 року - 26201,00 грн.

На підставі Акта перевірки від 24 лютого 2014 року №328/24-12-22-01/14261388 Державною податковою інспекцією у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області 11 березня 2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0001322201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 60548,25 грн, з яких за основним платежем - 53998,00 грн та за штрафними санкціями - 6550,25 грн; форми «В4» №0001302201 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 81515,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками контролюючого органу, відкрите акціонерне товариство «Центральне конструкторське бюро «Ритм» звернулось до Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області із скаргою.

За результатами розгляду скарги та на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 07 квітня 2014 року №590, направлень на перевірку від 08 квітня 2014 року №003293 і №0033295 посадовими особами Державної податкової інспекцієї у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку відкритого акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Ритм» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Украгро-тек» за період з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2013 року, ТОВ «Бора» за період з 01 червня 2011 року по 31 грудня 2012 року та з ТОВ «Капексбуд» за період з 01 березня 2013 року по 30 квітня 2013 року, результати якої відображені в Акті від 22 квітня 2014 року №752/24-12-22-01/14261388.

Вказаною перевіркою встановлено порушення відкритим акціонерним товариством «Центральне конструкторське бюро «Ритм» норм податкового законодавства та зроблені висновки аналогічні тим, що викладені в Акті перевірки від 24 лютого 2014 року №328/24-12-22-01/14261388.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 11 березня 2014 року №0001322201 та №0001302201, звертався до Міністерства доходів і зборів України зі скаргою.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 05 червня 2014 року №10128/6/99-9-10-01-15 податкові повідомлення-рішення від 11 березня 2014 року №0001322201 та №0001302201 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи, що зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, відкрите акціонерне товариство «Центральне конструкторське бюро «Ритм» звернулось до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому при розгляді тверджень контролюючого органу про безтоварність господарської операції підлягає перевірці сам факт, реальність здійснення господарської операції.

До цього ж, як вказав Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Безтоварні ж господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Суд також зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), так як саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

З обставин справи вбачається, що до висновків про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2013 року, та про заниження податку на прибуток контролюючий орган прийшов з огляду на встановлення в ході проведення перевірки відсутності реального здійснення господарських операцій між ВАТ «Центральне конструкторське бюро «Ритм» з ТОВ «Украгро-тек», ТОВ «Бора» та ТОВ «Капексбуд».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Украгро-тек» (код ЄДРПОУ 36689634) судом встановлено наступні обставини та зроблено відповідні висновки.

20 листопада 2012 року та 06 грудня 2012 року між ТОВ «Украгро-тек» (Постачальник) та ВАТ ЦКБ «Ритм» (Покупець) укладено договори поставки №20/11 та 0612/12 відповідно.

За умовами указаних договорів Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, в асортименті вказаному у видаткових накладних.

Згідно пункту 2.1 Договору поставки №20/11 ціна, кількість та загальна вартість продукції вказується у видаткових накладних та складає 47961, 60 грн, а згідно пункту 2.1 Договору поставки №0612/12 - 49608, 00 грн.

Пунктами 3.2 та 3.3.вказаних договорів передбачено, що прийом продукції у володіння виконується Постачальником та представником Покупця зі складу Постачальника. На продукцію, що є предметом договорів Постачальник надає Покупцю видаткову та податкову накладну.

Згідно пункту 4 договорів поставки №20/11 та №0612/12 Покупець робить оплату вартості продукції згідно розрахунку. Оплата продукції проводиться в національній валюті України у безготівковій формі. Датою оплати продукції є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На підтвердження взаємозв'язків з ТОВ «Украгро-тек» позивачем було надано, крім указаних договорів, податкові накладні від 20 листопада 2012 року №34 та від 11 грудня 2012 року №11, видаткові накладні від 20 листопада 2012 року №4532 та від 11 грудня 2012 року №4680, платіжні доручення від 22 листопада 2012 року №3707 та від 11 грудня 2012 року №3767.

В указаних документах зазначено, зокрема, про купівлю позивачем у ТОВ «Украгро-тек» пластини кремнієвої, підкладки ситалової та пластини кремнієвої високоомної у великих кількостях.

Відсутність належних доказів на підтвердження факту транспортування зазначених вище матеріалів з м. Києва (місцезнаходження ТОВ «Украгро-тек») до м. Чернівців (місцезнаходження та ВАТ ЦКБ «Ритм»), на думку суду, фактично свідчить про нереальність здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, у тому числі типова форма товарно-транспортної накладної, були затверджені спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» (діяв на час укладення договорів поставки від 20 листопада 2012 року №20/11 та від 06 грудня 2012 року № 0612/12).

У відповідності до змісту пункту 2 вказаного наказу, застосування такої форми первинного обліку як товарно-транспортна накладна є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту, вантажовідправників і вантажоодержувачів, визначають, а також перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів регламентують Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні в редакції, чинній на час укладення договорів поставки).

Розділом 1 вказаних Правил визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5 та 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку на шляху переміщення товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару.

У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Відтак, суд погоджується з висновком відповідача про фактично нереальність здійснення позивачем операцій за договорами поставки від 20 листопада 2012 року №20/11 та від 06 грудня 2012 року № 0612/12, укладеними з ТОВ «Украгро-тек», оскільки позивачем ні при проведенні перевірки контролюючому органу, ні в ході розгляду справи, не було надано на підтвердження реальності вказаних операцій товарно-транспортних накладних або інших визначених законодавством документів на вантаж. Тобто позивачем не було доведено факту доставки товару від Постачальника Покупцю.

Крім цього, не було надано суду і документів на підтвердження фактичної наявності у контрагента товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних; доказів наявності у ТОВ «Украгро-тек» складу, адже згідно пунктів 3.2 договорів поставки прийом продукції у володіння виконується Постачальником та представником Покупця зі складу Постачальника.

Не було надано суду й інших документів на підтвердження перевірки позивачем перед укладенням договорів поставки податкової правосуб'єктності ТОВ «Украгро-тек».

При цьому суд вважає, що позивач мав можливість діяти з розумною обережністю за взаємовідносинами зі спірним постачальником, адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Позивач вказував, що інформація про те, що контрагенти на момент здійснення операцій з придбання продукції мали статус платника податку на додану вартість отримана на офіційному сайті Міндоходів України, а статус контрагентів, як платників ПДВ, підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданими відповідними органом податкової служби.

Проте, на переконання суду, вказане не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Доказами ж прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Крім цього, суд також зважає і на те, що в податкових накладних від 20 листопада 2012 року №34 та від 11 грудня 2012 року №11 не зазначено прізвище особи, яка склала податкову накладну.

Водночас, згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16 липня 1999 року № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом Порядку заповнення податкової накладної та Форми податкової накладної, затвердженої наказом Міністра фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071 (діючого на час виписки податкових накладних від 20 листопада 2012 року №34 та від 11 грудня 2012 року №11), у податкові накладній зазначається підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну.

Відтак, вказані документи не відповідають вимогам первинної документації та є неналежним чином оформлені.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Бора» (код ЄДРПОУ 32497758) судом встановлено наступні обставини та зроблено відповідні висновки.

25 січня 2011 року між ВАТ «ЦКБ «Ритм» (Постачальник) та ТОВ «Бора» (Покупець) укладено договір поставки №202.

Згідно умов вказаного договору Постачальник поставляє (передає у власність) Покупцеві партіями паливно-мастильні матеріали, нафтопродукти, промислову хімію, інші матеріали (надалі - товар), а Покупець приймає та оплачує поставлений Постачальником товар. Загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура та інше), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, загальна ціна товару визначені у рахунках-фактурах Постачальника (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.4 договору поставки №202 якість товару має відповідати встановленим та діючим в Україні стандартам та технічним умовам і засвідчуються Постачальником шляхом надання Покупцеві разом з товаром сертифікатів якості та/або інших документів, що посвідчують відповідність товару встановленим стандартам та/або технічним умовам і можливістю їх використання на території України.

Згідно пункту 2.1 договору поставки №202 Постачальник зобов'язується передати Покупцеві товар та документи до цього товару, які підлягають переданню разом з товаром відповідно до вимог чинного законодавства України.

На підтвердження взаємозв'язків з ТОВ «Бора» позивачем було надано, крім указаного договору, податкові накладні: від 02 липня 2012 року №2 та №1, від 13 серпня 2012 року №26, від 01 серпня 2012 року №4, від 30 червня 2011 року №36, від 15 червня 2011 року №18, від 14 червня 2011 року №16, від 09 червня 2011 року №15, від 25 липня 2011 року №28, від 16 серпня 2011 року №19, від 11 серпня 2011 року №14, від 08 вересня 2011 року №7, від 26 вересня 2011 року №36, від 13 жовтня 2011 року №16, від 10 жовтня 2011 року №8, від 19 лютого 2011 року №24, від 06 квітня 2012 року №6 та №5; видаткові накладні: від 22 серпня 2012 року №РН-23083, від 23 серпня 2012 року РН-23082, від 02 липня 2012 року №РН-02072 та №РН-02071, від 20 квітня 2012 року №РН-20047 та №РН-20048, від 19 жовтня 2011 року №РН-19102, від 11 жовтня 2011 року №РН-11101, від 13 жовтня №РН-13101, від 30 вересня 2011 року №РН-30091,від 08 вересня 2011 року №РН-08091, від 18 серпня 2011 року №РН-18081, від 17 серпня 2011 року №РН-17081, від 26 липня 2011 року №РН-26071, від 30 червня 2011 року №РН-30063, від 10 червня 2011 року №РН-10061, від 14 червня 2011 року №РН-14061, від 15 червня 2011 року №РН-15061; рахунки фактури: від 26 червня 2012 року №СФ-26062 та №СФ-26063, від 09 серпня 2012 року №СФ-09082, від 04 квітня 2012 року №СФ-04044 та №СФ-04045, від 25 липня 2012 року №СФ-25071; платіжні доручення: від 09 червня 2011 року №281, від 14 червня 2011 року №288, від 15 червня 2011 року №292, від 30 червня 2011 року №317, від 25 липня 2011 року №369, від 11 серпня 2011 року №417, від 16 серпня 2011 року №432, від 09 вересня 2011 року №468, від 26 вересня 2011 року №513, від 10 жовтня 2011 року №556, від 13 жовтня 2011 року №566, від 19 жовтня 2011 року №579, від 01 серпня 2012 року №3441, від 06 квітня 2012 року №3195, від 02 липня 2012 року №3364,від 13 серпня 2012 року №3469.

В указаних документах зазначено, зокрема, про купівлю позивачем у ТОВ «Бора» таких матеріалів, як: лак, політрит оптичний, олива, азотна кислота, аміак водний, плавікова кислота, бязь біла, ковар, скло, круг, сіль таблетована, демитилформамид, ізопропиловий спирт, мікро паяльник, лист латуний, етиленгліколь, калій гідроокис у великих кількостях.

Враховуючи специфічність матеріалів, їх кількість та відстань між Постачальником (місцезнаходження ТОВ «Бора» м. Київ) і Покупцем (місцезнаходження та ВАТ ЦКБ «Ритм» м. Чернівці), суд вважає, що відсутність належних доказів на підтвердження факту транспортування зазначених вище матеріалів фактично свідчить про нереальність здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця.

Як зазначено вище, саме товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку на шляху переміщення товарно-матеріальних цінностей. Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. На підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Відтак, суд погоджується з висновком відповідача про фактично нереальність здійснення позивачем операцій за договором поставки №202 від 25 січня 2011 року, укладеним між ВАТ «ЦКБ «Ритм» та ТОВ «Бора», оскільки позивачем ні при проведенні перевірки контролюючому органу, ні в ході розгляду справи, не було надано на підтвердження реальності вказаних операцій товарно-транспортних накладних або інших визначених законодавством документів на вантаж. Тобто позивачем не було доведено факту доставки товару від Постачальника Покупцю.

До того ж, з огляду на наведені вище вимоги пунктів 1.4 та 2.1 договору поставки №202, суд враховує і те, що позивачем не надано сертифікатів якості та/або інших документів, що посвідчують відповідність товару встановленим стандартам та/або технічним умовам і можливістю їх використання на території України.

Крім цього, не було надано суду документів на підтвердження фактичної наявності у ТОВ «Бора» товарів, зазначених у податкових та видаткових накладних; документів на підтвердження перевірки позивачем перед укладенням договорів поставки податкової правосуб'єктності ТОВ «Бора».

За таких обставин суд також зважає і на відомості, які містяться в Акті Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів Київської області від 13 вересня 2013 №824/23-2/32497758 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Бора» (код ЄДРПОУ 32497758) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ „Віп - трейд" (код 37240770), ТОВ «Еліт Консал» (код 37240498) за період з 01.06.2011 року по 31.12.2011 року та по взаємовідносинах з ТОВ „Сан енд фан" (код за ЄДРПОУ: 37241245), ТОВ „Таурус голд" (код за ЄДРПОУ: 38112590), ТОВ „Бізнес консалт плюс" (код за ЄДРПОУ: 38262250) за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року».

Зокрема, про відсутність ТОВ «Бора» за податковою адресою, відсутність у підприємства виробничо-складських приміщень, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання постачання товарів або здійснення діяльності ТОВ «Бора».

Крім цього, беручи до уваги наведені вище норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та Порядку заповнення податкової накладної та Форми податкової накладної, затвердженої наказом Міністра фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071 (діючого на час виписки податкових накладних), суд вважає податкові накладні від 02 липня 2012 року №2 та №1, від 13 серпня 2012 року №26, від 01 серпня 2012 року №4, від 06 квітня 2012 року №6 та №5 такими, що є неналежним чином оформлені, оскільки в цих податкових накладних неправильно указано дату договору поставки та не вказано номера такого договору.

При цьому суд критично оцінює пояснення позивача про те, що в цих податкових накладних помилково замість дати договору поставки та його номера зазначено дату рахунків-фактури.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Капексбуд» (код ЄДРПОУ 38510737) судом встановлено наступні обставини та зроблено відповідні висновки.

Між позивачем та ТОВ «Капексбуд» було укладено такі договори поставки: від 21 лютого 2013 року №30/02, від 22 лютого 2013 року №31/02, від 15 квітня 2013 року №33/04, від 22 квітня 2013 року №35/04.

Згідно умов договору поставки від 21 лютого 2013 року №30/02 ТОВ «Капексбуд» («Постачальник») та ВАТ «ЦКБ Ритм» («Покупець») зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію: пластина кремнієва високоомна у кількості 770 штук.

Згідно пункту 2.1 договору ціна, кількість та загальна вартість Продукції, пластина кремнієва високоомна у кількості 770 штук, вказується у видаткових накладних та складає сорок вісім тисяч вісім грн. 00 коп. (48048,00 грн.) з врахуванням ПДВ.

Пунктами 3.2 та 3.3.вказаного договору передбачено, що прийом продукції у володіння виконується Постачальником та представником Покупця зі складу Постачальника. На продукцію, що є предметом договорів Постачальник надає Покупцю видаткову та податкову накладну.

Відповідно до пункту 4 договору поставки №30/02 Покупець робить оплату вартості продукції згідно розрахунку. Оплата продукції проводиться в національній валюті України у безготівковій формі. Датою оплати продукції є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно умов договору поставки від 22 лютого 2013 року №31/02 ТОВ «Капексбуд» («Постачальник») та ВАТ «ЦКБ Ритм» («Покупець») зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію: підкладка ситалові СТ 50-1-2-09 у кількості 3000 штук.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна, кількість та загальна вартість Продукції, підкладка ситалові СТ 50-1-2-09 у кількості 3000 штук, вказується у видаткових накладних та складає сорок п'ять тисяч грн. 00 коп. (45000,00 грн.) з врахуванням ПДВ.

Пунктами 3.2 та 3.3.вказаного договору передбачено, що прийом продукції у володіння виконується Постачальником та представником Покупця зі складу Постачальника. На продукцію, що є предметом договорів Постачальник надає Покупцю видаткову та податкову накладну.

Згідно пункту 4 договору поставки №31/02 Покупець робить оплату вартості продукції згідно розрахунку. Оплата продукції проводиться в національній валюті України у безготівковій формі. Датою оплати продукції є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно умов договору поставки від 15 квітня 2013 року №33/04 ТОВ «Капексбуд» («Постачальник») та ВАТ «ЦКБ Ритм» («Покупець») зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію: кремній БДМ 1 В у кількості 3,3 кг.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна, кількість та загальна вартість Продукції, кремній БДМ 1 В у кількості 3,3 кг, вказується у видаткових накладних та складає сорок дев'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп. (49500,00 грн.) з врахуванням ПДВ.

Пунктами 3.2 та 3.3.вказаного договору передбачено, що прийом продукції у володіння виконується Постачальником та представником Покупця зі складу Постачальника. На продукцію, що є предметом договорів Постачальник надає Покупцю видаткову та податкову накладну.

Згідно пункту 4 договору поставки №33/02 Покупець робить оплату вартості продукції згідно розрахунку. Оплата продукції проводиться в національній валюті України у безготівковій формі. Датою оплати продукції є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно умов договору поставки від 22 квітня 2013 року №35/02 ТОВ «Капексбуд» («Постачальник») та ВАТ «ЦКБ Ритм» («Покупець») зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію: пластина кремнієва високоомна у кількості 830 штук.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна, кількість та загальна вартість Продукції, пластина кремнієва високоомна у кількості 830 штук, вказується у видаткових накладних та складає п'ятдесят одна тисяча сімсот дев'яносто дві грн. (51792,00 грн) з врахуванням ПДВ.

Пунктами 3.2 та 3.3 вказаного договору передбачено, що прийом продукції у володіння виконується Постачальником та представником Покупця зі складу Постачальника. На продукцію, що є предметом договорів Постачальник надає Покупцю видаткову та податкову накладну.

Згідно пункту 4 договору поставки №35/02 Покупець робить оплату вартості продукції згідно розрахунку. Оплата продукції проводиться в національній валюті України у безготівковій формі. Датою оплати продукції є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На підтвердження взаємозв'язків з ТОВ «Капексбуд» позивачем було надано, крім указаних договорів поставки, податкові накладні: від 13 березня 2013 року №100 та №99, від 26 квітня 2013 року №246 та №245; видаткові накладні: від 29 квітня 2013 року №35/04 та №33/04, від 15 березня 2013 року №31/02, від 14 березня 2013 року №30/02; платіжні доручення: від 13 березня 2013 року №3946 та №3947, від 26 квітня 2013 року №4071 та №4072.

В указаних документах зазначено, зокрема, про купівлю позивачем у ТОВ «Капексбуд» таких товарів, як: пластина кремнієва високоомна, підкладка ситалові та кремній у великих кількостях.

Відсутність належних доказів на підтвердження факту транспортування зазначених вище матеріалів з м. Києва (місцезнаходження ТОВ «Капексбуд») до м. Чернівців (місцезнаходження та ВАТ ЦКБ «Ритм»), на думку суду, фактично свідчить про нереальність здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця.

Позиція щодо обов'язкової наявності у платника податків за вказаних обставин товарно-транспортних накладних та їх значення викладена вище.

Відтак, суд погоджується з висновком відповідача про фактично нереальність здійснення позивачем операцій за договорами поставки від 21 лютого 2013 року №30/02, від 22 лютого 2013 року №31/02, від 15 квітня 2013 року №33/04, від 22 квітня 2013 року №35/04, укладеними з ТОВ «Капексбуд», оскільки позивачем ні при проведенні перевірки контролюючому органу, ні в ході розгляду справи, не було надано на підтвердження реальності вказаних операцій товарно-транспортних накладних або інших визначених законодавством документів на вантаж. Тобто позивачем не було доведено факту доставки товару від Постачальника Покупцю.

Крім цього, не було надано суду і документів на підтвердження фактичної наявності у контрагента товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних; доказів наявності у ТОВ «Капексбуд» складу, адже згідно пунктів 3.2 договорів поставки прийом продукції у володіння виконується Постачальником та представником Покупця зі складу Постачальника.

Не було надано суду й інших документів на підтвердження перевірки позивачем перед укладенням договорів поставки податкової правосуб'єктності ТОВ «Капексбуд».

За таких обставин суд також зважає і на відомості, які містяться в Акті ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 03 жовтня 2013 року № 557/26-54-22-2/38510737 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Капексбуд» (код за ЄДРПОУ 38510737) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року».

Зокрема, про відсутність ТОВ «Капексбуд» за податковою адресою, відсутність у підприємства трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Вказані вище обставини цієї справи у своїй сукупності свідчать про те, що реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Украгро-тек», ТОВ «Бора» та ТОВ «Капексбуд» не відбулось, а позивачем фактично проведено лише документування отримання товарів від зазначених контрагентів.

Отже, суд погоджується з висновком відповідача про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та про заниження позивачем податку на прибуток з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій між ВАТ «Центральне конструкторське бюро «Ритм» з ТОВ «Украгро-тек», ТОВ «Бора» та ТОВ «Капексбуд».

Враховуючи викладене та беручи до уваги вимоги підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, суд вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведені норми матеріального і процесуального права, взаємний та достатній зв'язок зібраних по справі доказів у їх сукупності та зважаючи на те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, а відповідачем, у свою чергу, доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору.

При подачі даного позову майнового характеру позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 284,13 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» також визначено, що решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, то останній повинен сплатити до Державного бюджету України недоплату судового збору за подання даного позову, яка становить 2557,13 грн (2841,265 грн - 284,13 грн).

Керуючись статтями 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Ритм» до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2557 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн 13 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк

Постанова у повному обсязі складена 29 липня 2014 року.