Ухвала

від 30.07.2014 по справі 826/20058/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20058/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Фірма «Кондор» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Нігма» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Фірма «Кондор» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Нігма» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2013 року: № 0001512203, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 113 156 грн. за основним платежем та на 26 290 грн. за штрафними санкціями; № 0001522203, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 98 618 грн. за основним платежем та на 23 056 грн. за штрафними санкціями.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 06 лютого 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Фірма «Кондор» (код з ЄДР 16282785; адреса: 04070, м. Київ, Андріївський узвіз, 30 літера «А») з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.06.2013 року № 117/22-409/16282785 (далі - Акт перевірки).

На підставі даного акту були прийняті вищезазначені податкові повідомлення - рішення.

Згідно з Актом перевірки позивач, у період, що перевірявся, був платником ПДВ.

До основного виду діяльності позивача, згідно з Актом перевірки, належить надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав господарські правовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Нігма».

В своєму акті перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п/п. 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2., 198.3., 198.6. ПК України, в результаті чого, ним занижено податку на додану вартість на 98 618 грн., а також заниження податку на прибуток на 113 156 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 визначаються реквізити документів, на підставі яких здійснювалися господарські операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Так, позивачем до матеріалів справи залучено копії: угод щодо придбання екскаватора (з актом оцінки, актом приймання-передачі до нього, накладною, довідкою-рахунком та копію свідоцтва про реєстрацію машини), а також угод щодо виконання робіт та поставки продукції, специфікацій, кошторисів, довідок про вартість виконаних робіт, актів виконаних робіт, «відомість ресурсів», податкових накладних, видаткових накладних щодо відпуску продукції/товарів, договору купівлі-продажу приміщення від 01.10.2002 року (м. Київ, вул. Спаська, 6, де виконувались роботи) та акту приймання-передачі до нього, договору оренди приміщення № 05/03-ОР від 03.05.2011 року (м. Київ, Протасів Яр, 13-а, де виконувались роботи) та акт приймання-передачі до нього від 01.07.2011 року, договір купівлі-продажу від 23.02.2011 року щодо придбання вказаного приміщення орендодавцем з актом до нього від 23.02.2011 року. До матеріалів справи залучено оборотно-сальдові відомості по рахунку 632, 361.

До матеріалів справи також залучено копії ліцензій № № 774547 (строком дії з 23.09.2004 року по 23.09.2007 року) та № 358339 (строком дії з 24.09.2007 року по 24.09.2012 року), виданих ТОВ «БК «Нігма» на право здійснення будівельної діяльності.

Крім того, щодо поставок продукції 25.03.2010 року, 22.04.2010 року, 20.05.2010 року, 30.06.2010 року, позивачем надано копії подорожніх листів вантажного автомобіля, якими підтверджується перевезення продукції до місця виконання робіт (м. Київ, Бессарабська пл. 2, де позивачем, як повіреним за участі ТОВ «БК «Нігма» виконувалися роботи на замовлення ТОВ Денім і К» за договором від 01.03.2010 року, копія якого також залучена до матеріалів справи), а також - надано копії накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів. До матеріалів справи також надано копію подорожнього листа від 26.11.2012 року щодо вищезгаданої поставки продукції на цю дату.

Позивачем було надано договір оренди вантажного автомобіля (МАЗ 43041-262) від 10.09.2008 року з актом до нього, реквізити якого (автомобіля) зазначені у вищезгаданих подорожніх листах. До цього надано договір придбання вказаного автомобіля орендодавцем (№ 002-589 від 19.05.2008 року) та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Щодо наявності у позивача площ для зберігання, останнім надано до матеріалів справи копію договору зберігання від 10.03.2010 року разом з первинними документами щодо руху продукції на зберіганні.

Щодо розрахунків між позивачем та контрагентом до матеріалів справи залучено копії банківських виписок.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20 % (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалася реєстрація та діяльність контрагентів позивача без відома засновника, їх реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб.

Під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідачем, також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентами недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фактичність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Також, суд звертає увагу на те, що нарахування податку на додану вартість за період: березень 2010 року - 11022,90 грн., квітень 2010 року - 9805,62 грн., травень 2010 року - 8127,33 грн., червень 2010 року - 5579,3 грн., а всього на суму 34 535,15 грн., проведено поза межами строків давності (п. 120.1. ПК України), що також свідчить про противність визначення позивачу цих податкових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки здійснення позивачем господарських операцій підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, як того вимагає п. 198.6, ст. 198, п. 201.4. п. 201.6, п. 201.10, ст. 201 ПК України та відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то твердження відповідача щодо неправомірності формування податкового кредиту не ґрунтується на вимогах податкового законодавства України, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 30.07.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.