Ухвала

від 30.07.2014 по справі 2а-1008/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1008/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2014 року по справі за позовом приватного підприємства «Булстат - Інвест» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Булстат - Інвест» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.01.2012 року № 0000052305.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 19.05.2009 року по 28.12.2011 року за період з 19.05.2009 року по 28.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 05.01.2012 року № 32/23-5-36463889.

Перевіркою встановлено допущення позивачем порушень вимог:

пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 11 481 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2009 року в сумі 8 грн., за ІV квартал в сумі 21 грн., за І квартал 2010 року в сумі 1624 ПІ квартал 2010 року в сумі 7963 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 1840 грн., за І квартал 2011 року в сумі 25 грн;

п.п. 7.2.3, п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2009 року в сумі 15 195 грн. та за квітень 2010 року в сумі 16 667 грн.

п.3.5 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», в результаті чого встановлено перевищення ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства на загальну суму 900 грн.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлень-рішень від 13.01.2012 року № 0000052305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 14 346 грн., за основним платежем 11 481 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 865 грн.;

Апеляційна інстанція приходить до висновку, що твердження апелянта щодо нереальності господарських відносин позивача з контрагентами не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та є помилковими, з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (позичальник) та його контрагентами ТОВ «Фінансова компанія «К і Т» та ТОВ «Фінансова компанія Трейд - Інвест» (позикодавці) було укладено договори про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, фактичне виконання яких підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями про перерахування фінансової допомоги позивачу (позичальник) та платіжними дорученнями про повернення фінансової допомоги контрагентам (позикодавець).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включав, зокрема: - доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Безповоротна фінансова допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги (пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно приписів пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Таким чином, у разі отримання платником податку суми поворотної фінансової допомоги та неповернення такої допомоги на кінець звітного періоду, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає умовне нарахування процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. При цьому, безпроцентний характер поворотної фінансової допомоги не скасовує визначене вищезгаданим законом правило умовного нарахування процентів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.07.2013 року № К/9991/37016/12

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем умовних відсотків на суми фінансової допомоги за весь податковий період, в якому платник податку користувався такою сумою фінансової допомоги, та про помилковість податковим органом нарахування умовних відсотків на суми фінансової допомоги за весь звітний період, у якому такі суми були повернуті платником податків, оскільки законодавцем чітко встановлено обов'язок по нарахуванню таких відсотків лише за дні фактичного використання таких сум.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 24.03.2011 року № К-19860/07, від 16.04.2013 року № К/9991/72992/12 .

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Федотов І.В.