Ухвала

від 17.07.2014 по справі 872/15077/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2014 рокусправа № 811/2050/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

за участю:

представника позивача:Майданюка С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу голови селянського (фермерського) господарства "Росток" Єльника Володимира Степановича

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі № 811/2050/13-а за позовом голови селянського (фермерського) господарства "Росток" Єльника Володимира Степановича до Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області про скасування постанови, припису та розрахунку,-

встановиВ:

19.06.2013р. голова селянського (фермерського) господарства "Росток" Єльник Володимир Степанович звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення від 06 червня 2013 року №176, винесену державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О.; скасувати розрахунок розміру шкоди від 06 червня 2013 року, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок головою СФГ "Росток" Єльником В.С.; скасувати припис від 06.06.2013 року №234 винесений державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вищевказана постанова про закриття справи, розрахунок розміру шкоди та припис не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню у зв'язку з тим, що інспектором Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області, за відсутності матеріалів обстежень земельної ділянки за допомогою точних геодезичних приладів, визначено площу самовільно зайнятих ділянок, яка не відповідає фактичній площі цих ділянок. Крім того, пояснив позивач, СФГ "Росток" надавалась допомога у обробітку землі громадянам, які самостійно здійснюють використання земельних ділянок, на які вони виготовили проекти землеустрою. Позивач вважає, що інспектор мала здійснити обстеження кожної окремої земельної ділянки, про що мала скласти відповідні акти та, за наявності підстав, вирішувати питання щодо відповідальності окремих громадян за використання земельних ділянок без належним чином оформлених документів. Вказане, на думку позивача, виключає факт самовільного зайняття земельних ділянок.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у справі № 811/2050/13-а закрито провадження у справі № 811/2050/13-а в частині скасування розрахунку розміру шкоди від 06 червня 2013 року, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок головою СФГ "Росток" Єльником В.С. Відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо скасування постанови про закриття справи про

адміністративне правопорушення від 06 червня 2013 року №176, винесену державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О. Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про скасування припису від 06.06.2013 року №234 винесеного державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції зобов'язаний був прийняти в якості доказів письмові пояснення власників земельних ділянок, які засвідчили факт використання ними земельними ділянок особисто. Судом не взято до уваги докази, які підтверджують право приватної власності на землю, а саме свідоцтва про право власності та витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки. Вказані документи, на думку позивача, свідчать про те, що до земельних ділянок, які відповідач визнав самовільно зайнятими позивачем, він ніякого відношення не має, ці земельні ділянки використовуються виключно їх власниками, а СФГ «Росток» лише допомагає їм обробляти землю.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Єльник Володимир Степанович є головою фермерського господарства "Росток", код ЄДРПОУ 22226153 (а.с.72-75,т.1)

Відповідно до наказу від 04.06.2013 №458-ОС, постанови від 31.05.2013 №95 Знам'янської міжрайонної прокуратури, державним інспектором сільського господарства Кіровоградської області Усольцевою С.О. за участю старшого прокурора Знам'янської міжрайонної прокуратури Іванченка І.І. у присутності голови Цибулівської сільської ради Овраса С.П., землевпорядника Цибулівської сільської ради Русіної О.О., голови СФГ «Росток» Єльника В.С. проведено позапланову перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства на території Цибулівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області.

За результатами проведеної перевірки складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.06.2013 року, 06.06.2013 року та акти обстеження земельної ділянки від 06.06.2013 року №№ 45,46,47 (а.с.101-103,107-115,т.1).

За результатами перевірки встановлено самовільне зайняття позивачем на території Цибулівської сільської ради за межами населеного пункту с. Цибулеве, Знамянського району Кіровоградської області земельних ділянок державної власності загальною площею 62,33га під вирощування сільськогосподарських культур, які, відповідно до довідок Цибулівської сільської ради від 05.06.2013 року №487 та від 06.06.2013 року №№ 489,491 на час перевірки засіяні: площею 9,50га технічною культурою - соєю; площею 10,83га, 42,00га - пшеницею, що є порушенням вимог статей 125, 126 , п."б" ст.211 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.53-1 КУпАП.

Дані акти були підписані позивачем без зауважень та отримано їх копії (крім акту від 05.06.2013 року, у якому відсутній підпис позивача).

На підставі зазначених актів відповідачем складений протокол про адміністративне правопорушення від 06.06.2013 року № 176, яким, зокрема, повідомлено позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення 06.06.2013р. о 16год. 30 хв. та запитано пояснення у позивача з приводу допущеного правопорушення.

Позивач проти розгляду справи не заперечив, про що свідчить відповідно відмітка в протоколі, а пояснення позивачем було надано на окремому аркуші .

Одночасно зі складеним протоколом, державним інспектором видано припис №234 від 06.06.2013р., яким приписано позивачу у тридцятиденний термін усунути порушення земельного законодавства України, звільнити земельні ділянки площею 62,33га на території Цибулівської сільської ради, тобто до 06.07.2013р., до цієї ж дати приписано повідомити Інспекцію про виконання припису.

Згідно розрахунку розміру шкоди, СФГ "Росток" внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок заподіяло державі збитки в розмірі 60 731,73грн.

При розгляді справи, відповідачем зроблено висновок, що в порушенні є ознаки злочину, відповідальність за який передбачено статтею 197-1 Кримінального кодексу України, у зв'язку з чим 06.06.2013р. державним інспектором винесено постанову про закриття справи №176 та передачу матеріалів до Знам'янської міжрайонної прокуратури Кіровоградської області.

Правомірність та обґрунтованість прийнятої постанови про закриття справи, припису №234 та розрахунку розміру шкоди, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт самовільного зайняття земельних ділянок є встановленим, а постанова про закриття справи та припис №234 винесені державним інспектором в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Закриваючи провадження в частині позовних вимог про скасування розрахунку розміру шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не може бути предметом судового розгляду в порядку КАС України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» надано визначення поняттю «самовільне зайняття земельної ділянки» - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Так, Державною інспекцією сільського господарства в Кіровоградській області було встановлено самовільне зайняття позивачем земельних ділянок загальною площею 62,33га відповідно довідок Цибулівської сільської ради від 05.06.2013 року №487 та від 06.06.2013 року №№ 489,491. На час перевірки земельні ділянки площею 9,50га засіяні технічною культурою - соєю; площею 10,83га; 42,00га засіяні зерновою культурою - пшеницею, що, що є порушенням вимог статей 125, 126 , п."б" ст.211 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (а.с.104, т.1).

У власноручно написаних поясненнях Єльник В.С. зазначив, що СФГ "Росток" обробляються земельні ділянки на території Цибулівської сільської ради загальною площею 64,32 га. На час перевірки дані земельні ділянки знаходяться у запасі сільської ради. На дані земельні ділянки документація із землеустрою у тому числі державні акти на стадії розроблення. Дані земельні ділянки будуть у подальшому надані людям - жителям с. Цибулеве. Крім того, пояснив позивач, дані земельні ділянки обробляються за усною згодою майбутніх власників цих ділянок технікою СФГ "Росток". На даних земельних ділянках посіяна соя, пшениця (т.1 а.с.105).

Також, в інших власноручно написаних поясненнях Єльник В.С. зазначив, що СФГ "Росток" обробляє земельні ділянки біля ставка Центральний площею 9,8 га. У даному поясненні зазначено, що виготовлена технічна документація, але державних актів на право власності нема, вони на стадії затвердження. Також, пояснив позивач, на земельній ділянці площею 21,82 га на даний час виготовлені і надані 6 (шість) державних актів, на земельні ділянки загальною площею 11 га. Загальна площа 60,5 га. (т.2, а.с.11-12)

Викладене у вищеназваному поясненні Єльника В.С., підтверджується також поясненнями ст. землевпорядника Цибулівської сільської ради Русіної О.О., яка повідомила про факт використання СФГ "Росток" земельних ділянок, правовстановлюючі документи на які відсутні та знаходяться, з її слів, у стадії виготовлення (т.1, а.с.117)

Також факт використання земельних ділянок СФГ "Росток" підтверджує у поясненнях сільський голова села Цибулеве Оврас С.П. У своїх поясненнях Оврас С.П. зазначив, що СФГ "Росток" обробляє земельні ділянки за усною домовленістю з майбутніми власниками земельних ділянок (т.1, а.с.118).

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання заявника апеляційної скарги на докази, які підтверджують право приватної власності на землю, а саме свідоцтва про право власності та витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, з огляду на наступне.

По-перше, свідоцтва про право власності (т.1 а.с77,78,79) та витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно (т.1 а.с.80,81,82), на які посилається позивач, свідчать про те, що земельні ділянки були зареєстровані 29.06.2013р. за іншими фізичними особами, а не за Єльником В.С. По-друге, витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку свідчать про те, що інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною першою ст.102-1 даного Кодексу передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України .

Таких обставин у даній справі не встановлено, та з вищезазначених письмових пояснень позивача вбачається, що земля оброблялася СФГ «Росток» за усною домовленістю з майбутніми власниками земельних ділянок, що є порушенням земельного законодавства.

Щодо доводів позивача про безпідставність неприйняття судом першої інстанції в якості доказів письмових пояснень власників земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у судове засідання суду першої інстанції були надані пояснення громадян, проживаючих у селі Цибулеве: ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, які повідомили, що обробляють земельні ділянки самостійно, а голова СФГ "Росток" Єльник В.С. ніякого відношення до використання земельних ділянок не має. Справжність підписів зазначених пояснень громадян засвідчена секретарем виконавчого комітету Цибулівської сільської ради Студенко О.П.(а.с.132-215,т.1).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ст.70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Ст.76. КАС встановлено, що пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі. Сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки. Визнання стороною в суді обставин, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов'язковим, якщо суд має сумнів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Ст. 141 КАС України встановлений відповідний порядок допиту свідків. Головуючий у судовому засіданні приводить свідка до присяги.

Показання свідків, зібраних в порядку забезпечення доказів, встановлених ст.141 КАС України, є належними та допустимими доказами у справі. Так як і належним встановленням обставин у справі є пояснення позивача, відповідача, інших учасників адміністративного процесу.

Тобто, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість прийняття як належних доказів пояснення, викладені у письмовій формі від громадян, на підтвердження обставин у справі, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, і не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Тому суд апеляційної інстанції також не вбачає підстав для визнання наданих позивачем письмових пояснень від інших громадян належними та допустимими доказами у справі.

Посилання позивача й на те, що його первинні пояснення не є достовірними, оскільки всі пояснення та підписи він здійснював так, як зобов'язував його прокурор, суд не може прийняти до уваги, оскільки такі твердження ніяким чином не підтверджені. Більш того, пояснення позивача, які ним надавалися під час перевірки, повністю узгоджувалися з поясненнями голови сільської ради Овраса С.П. та землевпорядника сільської ради Русіної О.О.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією відповідача та висновками суду першої інстанції щодо встановлення факту самовільного зайняття позивачем земельних ділянок, та відповідно, наявністю підстав для застосування до позивача заходів адміністративного впливу.

Ст.18-1 Закону України "Про охорону земель" визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у галузі охорони земель, до яких, зокрема, належать: здійснення державного контролю щодо використання та охорони земель за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель.

Ст.19 названого закону, передбачено, що державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Указом Президента України від 13.04.2011 року №459/2011 "Про Державну інспекцію сільського господарства України" затверджено Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, п.1 якого визначено, що Держсільгоспінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до п.6 даного Указу, Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства Автономній Республіці Крим, бластях, містах Києві та Севастополі, районах.

Виходячи зі змісту вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач є спеціально уповноваженим органом, який, серед іншого, забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначені повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема, мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення , а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Частиною першою ст.144 Земельного кодексу України передбачено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк.

Тому суд приходить до висновку про правомірне, у межах закону, винесення державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О. припису №234 від 06.06.2013 року та постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення від 06.06.2013 року №176 .

Щодо позовної вимоги про скасування розрахунку розміру шкоди, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо необхідності закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог, враховуючи наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 затверджена Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика).

Пунктом 4 Методики визначено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається за встановленою формулою, з урахуванням площі самовільно зайнятої земельної ділянки, середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, коефіцієнту функціонального використання земель, коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок розміру шкоди, відповідно вищеназваної Методики затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963, складено 06.06.2013 року посадовою особою відповідача. Розрахунок підписано позивачем без зауважень та ним отримана копія розрахунку.

Позивач не погодився з розрахунком та матеріалами щодо самовільного зайняття ним земельних ділянок та звернувся до голови Цибулівської сільської ради з клопотанням про проведення обстеження земельних ділянок загальними площами 42,00га та 10,83га (а.с.22,т.1).

Комісією Цибулівської сільської ради 12.06.32013 року таке обстеження проведено та у акті обстеження земельної ділянки відображено, що Єльник В.С. не погоджується зі складеними матеріалами відносно нього щодо самовільного зайняття земельної ділянки, зокрема, не погоджується з зазначенням площі земель, вважає неправильно визначеною цю площу, внаслідок чого безпідставно обраховано нанесену державі шкоду. Комісією у акті зазначено, що межі земельної ділянки площею 42,00га не встановлені; землі на цій ділянці оброблені; на ці земельні ділянки громадянам надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою. Аналогічно обстежена і ділянка площею 10,83га та встановлено, що приблизно 5,00га земельної ділянки не оброблено (а.с.23,т.1).

Як вже було зазначено, на підставі актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства; актів обстеження земельної ділянки, розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок - складений протокол про адміністративне правопорушення, винесено припис та постанову про закриття справи.

Тобто, рішенням суб'єкта владних повноважень у контексті п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, є саме припис №234 від 06.06.2013 року та постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення від 06.06.2013 року №176, а не розрахунок розміру шкоди, заподіяної СФГ "Росток" внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок від 06.06.2013 року.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу голови селянського (фермерського) господарства "Росток" Єльника Володимира Степановича залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі № 811/2050/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 18.07.2014р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов