Постанова
від 17.07.2014 по справі 804/10054/13-а
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2014 рокусправа № 804/10054/13

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Іванова С.М. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистема плюс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2013р.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистема плюс» до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Агросистема плюс» звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агросистема Плюс» в порядку п.п. 78.1.1 та п. п. 78.1.4 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України , визнати протиправними дії щодо складання висновків до акту від 11.06.2013 року №3441/190/22.2-07/33855323 «про результати проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агросистема Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс», ТОВ «Металелектромаш» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року», визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.07.2013 року №0001612202 та №0001602202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкова перевірка позивача була проведена з порушенням норм чинного податкового законодавства, що призводить до нечинності рішень, винесених на підставі такої перевірки. До того ж, відповідач при проведенні перевірки не навів та не надав жодного доказу в підтвердження своїх доводів, що містяться в акті перевірки, висновки податкового органу є неправомірними та необґрунтованими, а тому у позивача є всі підстави стверджувати, що господарська діяльність ТОВ «Агросистема Плюс» здійснювалася відповідно до норм чинного законодавства, а господарські операції, згідно до яких оформлено первинні документи, сформовані валові витрати та податковий кредит відповідних звітних періодів, не містять ознак дефектності, та спрямовані на реальність настання правових наслідків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 р. в задоволенні позову відмовлено повністю. Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідач мав всі підстави для проведення документальної позапланової перевірки позивача, у зв'язку з тим, що останнім не надано в повному обсязі документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби. Вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області від 03.07.2013 року за № 0001612202, 0001602202 задоволенню теж не підлягають, у зв'язку з тим, що господарські операції, проведені між ТОВ «Агросистема Плюс» та його контрагентами, за наслідкам яких сформовані валові витрати підприємства, податок на прибуток, ПДВ та податковий кредит, не були належно підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що податкова перевірка позивача була проведена з порушенням норм чинного Податкового кодексу України, з огляду на що, висновки такої перевірки є незаконними. До того ж, господарські операції між ТОВ «Агросистема Плюс» та його контрагентами, за наслідкам яких сформовані валові витрати підприємства, податок на прибуток, податок на додану вартість та податковий кредит, не були всебічно досліджені перевіряючими. Проте, виходячи з норм чинного податкового законодавства, зазначені господарські операції носять реальний характер та належно підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Отже, висновки податкового органу про невірне сформування валових витрат та податкового кредиту відповідного звітного періоду є неправомірними, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агросистема Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» та ТОВ «Металелектромаш» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 11.06.2013 року за №3441/190/22.2-07/33855323 яким встановлено порушення п. п. 180.1 статті 180 , п. 185.1 статті 185 , п. 186.1 статті 186 , п.188.1 статті 188 , п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 30 237,84 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 30 237,84 грн.; порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 , п. 135.1, п. 135.2 статті 135 , п. 137.1 статті 137 , п. 138.2, 138.4 , п. 138.10 статті 138 Податкового кодексу України , що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 151 189,19 грн.; порушення пп. 14.1.13 п. 14.1 статті 14 , п. 135.1, 135.2 , пп. 135.5.4 п. 135.5 статті 135 , п. 137.1 статті 137 Податкового кодексу України , що призвело до заниження підприємством скоригованого валового доходу та доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок не включення до складу доходів сум товарів, як сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої в частині товару нібито отриманого від ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» та ТОВ «Металелектромаш», які визнано нікчемними та у подальшому у ТОВ «Агросистема Плюс» не знайшло відображення по ланцюгу реалізації до контрагентів-покупців на загальну суму 181 427,03 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 69 849,40 грн.

Податковим органом 03.07.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001612202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 69 849,40 грн. за основним платежем та 17 462, 00 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №0001602202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 30 237,80 грн. та за штрафними санкціями 7 559, 00 грн.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин застосовані норми Податкового кодексу України.

Однак, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, є передчасним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як вбачається з наказу № 834 від 30.05.2013р. та підтверджується Актом перевірки № 3441/190/22.2-07/33855323 податковий орган здійснив документальної позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агросистема плюс».

Натомість, представник ТОВ «Агросистема плюс» дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевіркине оскаржував , в результаті чого на підставі акту перевірки податковим органом прийняті 03.07.2013 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги норми ст. 81 ПК України, згідно якої встановлені умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, натомість вважає,за необхідне зазначити, що на даний час, у зв'язку з прийняттям податкових повідомлень-рішень обґрунтованими є оскарження саме податкових повідомлень-рішень.

Оформлення результатів перевірок здійснюється у відповідності зі ст. 86 ПКУ шляхом складання акту (або довідки). Що й було виконане працівниками податкового органу.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Акт документальної перевірки повинен бути складений на паперовому носії державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок.

Однак, в Акті документальної позапланової виїзної перевірки товариства «Агросистема плюс», на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не зазначено систематичного викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, всіх суттєві обставин фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень законодавства, а також посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та додатковому обігу, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При дослідженні Акту перевірки в основу висновків податкового органу покладені данні інформаційних систем АС Аудит, АС Реєстр платників податків, АРМ «БЕСТ-ЗВІТ2, АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», Акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс» (код 37675706) від 04.04.2013р. № 221/22-50/3767506.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, це є сумнівною підставою для висновку щодо нереальності правочинів між позивачем та його контрагентами.

В ході перевірки Акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс» від 04.04.2013р. № 221/22-50/3767506, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст.73 ПК України визначено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання , що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними,, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно матеріалів справи, фактично, підставою для того, щоб вважати господарські операції з поставки товарів у ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс» відсутніми та без настання реальних наслідків слугував Акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альтаір Альфа плюс» від 04.04.2013р. № 221/22- 50/3767506.

Що стосується використання в ході перевірки даних автоматизованої бази співставлення, то «програмне забезпечення «Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься».

Таким чином, податковий орган, посилаючись на недостовірні та непідтверджені дані, а саме на Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс» та дані автоматизованої бази співставлення по ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс» та ТОВ «Металелектромаш», не дослідили реальність господарських операцій, не надав належної оцінки бухгалтерських та податкових документів , які були надані позивачем на запит Дніпродзержинської ОДПІ, в результаті чого зроблено хибний висновок про «ймовірні поставки товару «сумнівного сектору економіки» - здійснення посадовими особами платників податків дій, спрямованих на порушення публічного порядку, зловживанням правом, порушення моральних засад суспільства - з метою отримання податкової вигоди».

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно ст. 3 названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують Факти здійснення таких операцій. Отже, це будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки тощо), що підтверджують реальність господарських операцій.

Так, на підтвердження господарських операцій ТОВ «Агросистема плюс» до Дніпродзержинської ОДПІ надано наступні первинні документи:

по контрагенту TOB «Альтаїр Альфа Плюс», - рахунок-фактура № СФ-0009486 від 17.10.2012р., платіжне доручення № 753 від 18.10.2012р., видаткова накладна № РН-0001845 від 18.10.2012р., податкова накладна від 18.10.2012р. № 88, реєстр виданих доручень з 17.10.2012р. по 23.10.2012р.;

по контрагенту ТОВ «Металелектромаш», банківська виписка за липень 2012р., видаткова накладна № РН-0000245 від 25.07.2012р., податкова накладна від 17.07.2012р. № 77, розрахунок коригування № 172 від 31.07.2012р.

Відповідно до пп. 135.1 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137 ПКУ, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 137.1. ст.137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до пп. 135.2 ст.135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з пп. 138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

В силу пп. 139.1.9 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту п.201.1. ст.201 ПКУ, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначенням відповідних реквізитів.

В силу п.201.6 ст. 201 ПКУ, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.9 ст. 201 ПКУ встановлено, що не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платникам, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

В порядку п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця, та с підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що податкове законодавство України прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до ПК України у платника податків виникає право на формування податкового кредиту. Податковий Кодекс України передбачає підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Норми ПК України не передбачають, що платник податку не має права віднести до податкового кредиту суми ПДВ, за податковими накладними, виписаними контрагентом, який не знаходиться по місцезнаходженню.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Податковим кодексом України чітко встановлено випадки не врахування в податкову кредиті суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що підтверджені податковими накладними, а саме: 1) невідповідність форми та змісту податкової накладної вимогам ст. 201 ПК України; 2) складення податкової накладної особою, що не зареєстрована, як платник податку на додану вартість; 3) відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (за умови необхідності такої реєстрації).

Податкова накладна видається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Вона складається у момент виникнення податкового зобов'язання продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 ПК України).

Отже, є всі підстави стверджувати, що господарська діяльність ТОВ «Агросистема плюс» здійснювалась у відповідності до норм чинного законодавства, а господарські операції згідно до яких оформлено первинні документи та сформовані валові витрати та податковий кредит відповідних звітних періодів не містять ознак дефектності, та спрямовані на реальність настання правових наслідків.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку відмовляючи у задоволенні вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень.

Отже, суд першої інстанції неповно дослідив матеріали та обставини справи, що призвело до ухвалення рішення з порушенням норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване судове рішення скасувати.

Керуючись п. 3 ч.1. ст. 198, ст. 202, 205, 206 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистема плюс» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистема плюс» до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 03.07.2013 року №0001612202 з податку на прибуток за основним платежем на суму 69849,40грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 17462грн. та від 03.07.2013 року №0001602202 з податку на додану вартість за основним платежем на суму 30237,80грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7559грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: Л.П. Туркіна

СудДніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення17.07.2014
Оприлюднено31.07.2014
Номер документу39961410
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —804/10054/13-а

Ухвала від 05.09.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Шипуліна Т.М.

Постанова від 17.07.2014

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Постанова від 04.10.2013

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Озерянська Світлана Іванівна

Ухвала від 18.09.2013

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Озерянська Світлана Іванівна

Ухвала від 21.08.2013

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Озерянська Світлана Іванівна

Ухвала від 08.08.2013

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Озерянська Світлана Іванівна

Ухвала від 25.07.2013

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Озерянська Світлана Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні