Рішення

від 22.07.2014 по справі 914/1177/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2014 р. Справа № 914/1177/14

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Р.Матвіїва, судді У.Ділай, судді Р.Кидисюка при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотест", м. Хмельницький;

до відповідача: Державного підприємства "Лопатинський спиртовий завод", смт. Лопатин, Радехівський район, Львівська область;

про: стягнення 78 990 грн. 44 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: Ширков В.В. - представник на підставі довіреності № 12 від 28.04.2014 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 09.04.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотест" до Державного підприємства "Лопатинський спиртовий завод" про стягнення 78 990 грн. 44 коп. Розгляд справи призначено на 06.05.2014 року.

У судовому засіданні 06.05.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги, подав додаткові пояснення на обґрунтування правової позиції у справі. Представник відповідача проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву. Забезпечуючи сторонам можливість надати додаткові докази, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 20.05.2014 року.

У судовому засіданні 20.05.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги, подав додаткові пояснення з урахуванням відзиву, поданого відповідачем. Представник відповідача проти позову заперечив, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та довідку про зарахування на посаду провідного бухгалтера. Судом оглянуто оригінали документів, що дадані до позовної заяви. Судом оголошено переру в судовому засіданні до 03.06.2014 року.

У судове засідання 03.06.2014 року представник позивача не з'явився, подав додаткові пояснення по справі. Представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів та про продовження строку розгляду справи. Судом задоволено подане клопотання, продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд на 17.06.2014 року.

У судовому засіданні 17.06.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав матеріали судової практики в аналогічних правовідносинах. Представник відповідача подав заперечення на додаткові пояснення представника позивача. Судом оголошено переру в судовому засіданні до 20.06.2014 року.

У судове засідання 20.06.2014 року сторонни явки представників не забезпечили, заяв, клопотань не подавали. Судом відкладено розгляд справи на 24.06.2014 року.

У судове засідання 24.06.2014 року сторони явки представників не забезпечили, заяв, клопотань не подавали.

Ухвалою від 24.06.2014 року судом призначено колегіальний розгляд справи, у зв'язку з чим у судовому засіданні оголошувалась перерва. Після перерви суд у складі трьох суддів продовжив розгляд справи. Представники сторін у судове засідання не з'явилися. У зв'язку із призначенням колегіального розгляду справи, з метою надання можливості сторонам подати додаткові докази по справі, судом відкладено розгляд справи на 22.07.2014 року.

У судове засідання 22.07.2014 року представник позивача подав клопотання про підтримання позовних вимог та слухання справи без його участі.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

Представникам сторін, що брали участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 22.07.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору . Спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотест" (надалі по тексту рішення - позивач, продавець згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Лопатинський спиртовий завод" (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець згідно з договором) про стягнення 78 990 грн. 44 коп. заборгованості.

Підставою своїх вимог позивач називає неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами 04.10.2010 року, а саме в частині оплати отриманого товару.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, зокрема, просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача, про що зазначив у відзиві від 06.05.2014 року.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 4 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біотест» та Державним підприємством «Лопатинський спиртовий завод» було укладено договір № 01-06 ФП купівлі-продажу.

За цим договором продавець (позивач) зобов'язувався протягом дії договору продавати, а покупець (відповідач) купляти ферментні препарати, а саме: Тегаміл 120; Тегаміл 400; Тегалаза; Тегазим RT 75; Тегаміл FAL; Тегапен.

31 грудня 2010 року сторони уклали додаток №1 до договору №01-06 ФП від 04.01.2010 року

Відповідно до п. 1.2. договору №01-06 ФП від 04.01.2010 року в редакції, викладеній додаток №1 від 31.12.2010 року, кількість товару, яка буде відчужуватись на умовах цього договору продавцем покупцю, його найменування, ціна та асортимент буде визначена в накладних та рахунках-фактурах, які являтимуться невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума цього договору становитиме грошову суму всього отриманого товару покупцем у продавця, згідно видаткових накладних за період з 04.01.2010 року до 30.06.2011 року

Позивач з 15 листопада 2010 року по 15 грудня 2010 року поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 127 065 грн. 00 коп., що підтверджується накладними №2468 від 15.11.2010 року, №2488 від 25.11.2010 року, №2518 від 15.12.2010 року, №2524 від 17.12.2010 року та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №179 від 15.11.2010 року, №194 від 24.11.2010 року, №222 від 17.12.2010 року (оригінали накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, належно завірені копії долучені до матеріалів справи).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що оплата за кожну окрему поставлену партію товару (визначену в п. 1.1., 1.2. цього договору), здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару за накладною (накладними). Підставою для перерахування грошових коштів за кожну окрему партію товару являтиметься рахунок-фактура, яку виставляє продавець до оплати покупцю разом з поставленим товаром.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості товару не виконав. На дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем згідно з первинними бухгалтерськими документами становить 78 990 грн. 44 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Доводи відповідача не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати позовну давність, оскільки у позивача виникло право на захист свого порушеного права з 17.03.2011 року, в той час як позивач звернувся із позовною заявою до суду лише 18.03.2014 року, тобто, після спливу строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно зі статтею 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як зазначено у п. 4.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 грудня 2011 року, а також 02.09.2012 року між позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печаткою акт звірки розрахунків станом на 01.12.2011 року та 02.09.2012 року відповідно, в яких відповідачем визнано заборгованість за отриманий товар в розмірі 78 991 грн. 00 коп. Жодних зауважень до вказаних актів в подальшому відповідачем не було висловлено.

Як зазначено у листі Міністерства фінансів України від 18.09.2007 року №31-34000-10-10/18896 відповідно до статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року №419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» інвентаризація активів та зобов'язань підприємства обов'язково проводиться перед складанням річної фінансової звітності.

Порядок проведення інвентаризації розрахунків, у тому числі дебіторської заборгованості, визначено підпунктом 11.11 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року №69. При інвентаризації розрахунків підприємство-кредитор має надсилати (передавати) дебіторам скріплені підписом і печаткою виписки з регістрів аналітичного обліку у формі акта звіряння розрахунків, в яких зазначається номер договору, дата і сума перерахування коштів, тощо. Дебітор повинен протягом десяти днів з дня отримання виписок повернути підписаний акт з підтвердженням заборгованості або з обґрунтованими запереченнями. В окремих випадках, коли до кінця звітного року розбіжності залишилися неврегульованими, допускається відображення розрахунків з дебіторами і кредиторами кожною з сторін у своєму балансі в сумах, що випливають із записів у бухгалтерському обліку. Якщо дебітор і кредитор не узгодять розбіжності, то зацікавлена сторона зобов'язана передати матеріали про такі розбіжності для прийняття рішення до господарського суду.

На підставі Акта звіряння розрахунків інвентаризаційна комісія підприємства включає до Акта інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами дані про заборгованість, яка підтверджена і яка не підтверджена актами звіряння розрахунків.

Акт звіряння розрахунків разом з Актом інвентаризації розрахунків після рішення власника (керівника) підприємства про регулювання розбіжностей у даних про заборгованість відповідно до статті 9 зазначеного Закону України є підставою для відображення суми заборгованості у бухгалтерському обліку відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» і Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затверджених наказами Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року №237 і від 31 січня 2000 року відповідно, у складі поточної, сумнівної, безнадійної заборгованості та інших операційних доходів.

Згідно зі ст. 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як зазначалося вище, акти звірки розрахунків від 01.12.2011 року та 02.09.2012 року підписані від імені відповідача бухгалтером ОСОБА_2 та скріплені печаткою відповідача.

Відповідачем не подано доказів того, що ним було втрачено печатку підприємства, а також доказів повідомлення правоохоронних органів про втрату (незаконне заволодіння) печатки чи вчинення службового підлогу бухгалтером ОСОБА_2

Таким чином, відтиск печатки відповідача на актах звірки розрахунків від 01.12.2011 року та 02.09.2012 року свідчить, що акти підписані уповноваженою особою відповідача.

З огляду на викладене, відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання боргу перед позивачем, у зв'язку чим перебіг позовної давності було перервано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегіть встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, становить 78 990 грн. 44 коп. основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Лопатинський спиртовий завод» (80261, Львівська обл., Радехівський район, селище міського типу Лопатин, вул. Заводська, будинок 11, код ЄДРПОУ 00374686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотест» (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Володимирська, будинок 65, квартира 2, код ЄДРПОУ 32402430) 78 990 грн. 44 коп. основного боргу та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 2 8 .07.2014 року.

Головуючий суддя Матвіїв Р.І.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Кидисюк Р.А.