Постанова

від 21.10.2014 по справі 914/1177/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа № 914/1177/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Костів Т.С.

Мирутенка О.Л.

при секретарі судового засідання Йовик Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явились;

від відповідача - Ширков В.В. - представник (довіреність №12 від 28.04.2014р.);

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Лопатинський спиртовий завод", №27-юр. від 28.07.2014р. (вх.№ 01-05/3731/14 від 07.08.14р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2014р.

у справі № 914/1177/14, головуючий суддя Матвіїв Р.І., судді Ділай У.І. та Кидисюк Р.А.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотест", м. Хмельницький

до відповідача Державного підприємства "Лопатинський спиртовий завод", смт. Лопатин, Радехівський район, Львівська область

про стягнення 78 990 грн. 44 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.07.2014р. у справі №914/1177/14 (головуючий суддя Матвіїв Р.І., судді Ділай У.І. та Кидисюк Р.А.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотест" задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Лопатинський спиртовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотест" 78 990 грн. 44 коп. основного боргу та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство "Лопатинський спиртовий завод" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2014р. у справі №914/1177/14 скасувати з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставини справи, порушення норм матеріального і процесуального права, та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на безпідставність висновків місцевого господарського суду про переривання строків позовної давності підписанням між сторонами актів звірки взаємних розрахунків від 01.12.2011р. та від 02.09.2012р. з огляду на підписання таких від імені відповідача ОСОБА_3, яка з 01.02.2011р. не працювала на посаді бухгалтера у Державному підприємстві "Лопатинський спиртовий завод".

В доповненнях до апеляційної скарги скаржник додатково вказує на те, що оскільки акт звірки взаємних розрахунків підписаний з боку відповідача лише бухгалтером підприємства, такий акт має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Водночас, відсутність в зазначеному документі підписів перших керівників сторін або інших осіб, які в силу довіреності (доручення, договору тощо) мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості і який може служити підставою для переривання строку позовної давності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотест" у відзиві на апеляційну скаргу просило рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2014р. у справі №914/1177/14 залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 07.08.2014р. справу за №914/1177/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням в.о. голови суду від 11.08.2014р. у склад колегії для розгляду справи №914/1177/14 введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя Марко Р.І., судді Бойко С.М. та Бонк Т.Б.) апеляційну скаргу Державного підприємства "Лопатинський спиртовий завод" прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.09.2014р.

Розпорядження в.о. голови суду від 02.09.2014р. в склад судової колегії внесено зміни, замість суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б., які перебували у відпустці, введено суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С.

Відповідно до п. 9-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку розгляду апеляційної скарги, що визначений статтею 102 ГПК України.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2014р. та від 07.10.2014р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя Марко Р.І., судді Желік М.Б. та Костів Т.С.) розгляд справи відкладався на 07.10.2014р. та на 21.10.2014р., відповідно, з підстав, викладених у вказаних ухвалах.

Розпорядження в.о. голови суду від 20.10.2014р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Желіка М.Б., який перебуває у відрядженні, введено суддю Мирутенка О.Л.

В судове засідання 21.10.2014 року прибув представник відповідача.

Позивач участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні повторно не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2014р. явка представників сторін у судове засідання визначена на власний розсуд, враховуючи заяву позивача, №08/26-1-2014р. від 26.08.2014р., про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника та те, що позивача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги, а в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті та прийняття законного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Представник скаржника в судовому засіданні просив рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2014р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених в апеляційній скарзі та у доповненні до апеляційної скарги,

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 04.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біотест" (далі - продавець та позивач у справі) та Державним підприємством "Лопатинський спиртовий завод" (далі - покупець та відповідач у справі) було укладено договір № 01-06 ФП купівлі-продажу (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язався протягом дії договору продавати, а покупець купляти ферментні препарати, а саме: Тегаміл 120; Тегаміл 400; Тегалаза; Тегазим RT 75; Тегаміл FAL; Тегапен.

31 грудня 2010 року сторони уклали додаток №1 до договору №01-06 ФП від 04.01.2010 року

Відповідно до п. 1.2. договору №01-06 ФП від 04.01.2010 року в редакції, викладеній додаток №1 від 31.12.2010 року, кількість товару, яка буде відчужуватись на умовах цього договору продавцем покупцю, його найменування, ціна та асортимент буде визначена в накладних та рахунках-фактурах, які являтимуться невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума цього договору становитиме грошову суму всього отриманого товару покупцем у продавця, згідно видаткових накладних за період з 04.01.2010 року до 30.06.2011 року.

Відповідно до п. 2.1. договору оплата за кожну окрему поставлену партію товару (визначену в п. 1.1., 1.2. цього договору), здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару за накладною (накладними). Підставою для перерахування грошових коштів за кожну окрему партію товару являтиметься рахунок-фактура, яку виставляє продавець до оплати покупцю разом з поставленим товаром.

На виконання умов договору з 15.11.2010р. по 15.12.2010р. позивач передав відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 127 065 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних №2468 від 15.11.2010р., №2488 від 25.11.2010р., №2518 від 15.12.2010р., №2524 від 17.12.2010р. та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №179 від 15.11.2010р., №194 від 24.11.2010р., №222 від 17.12.2010р.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості товару виконав не в повному обсязі. На дату розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем згідно з первинними бухгалтерськими документами становила 78 990 грн. 44 коп.

З огляду на наведе, місцевий господарський суд дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 78 990 грн. 44 коп.

Судова колегія погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу №01-06 ФП від 04.01.2010р. виконав належним чином, а відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати вартості проданого товару, в результаті чого заборгував перед позивачем 78 990, 44 грн.

Відповідач, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у нього заборгованості перед позивачем за договором купівлі-продажу №01-06 ФП від 04.01.2010р. Окрім того, відповідач не заперечує наявності у нього заборгованості перед позивачем по вказаному договору у розмірі 78 990, 44 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності, зазначаючи при цьому, що у позивача виникло право на захист свого порушеного права з 17.03.2011 року, однак він звернувся із позовною заявою до суду лише 18.03.2014 року, тобто, після спливу строку позовної давності.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як зазначено у п. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2011р. та 02.09.2012р. між сторонами у даній справі було підписано та скріплено відтисками їх печаток акти звірки розрахунків станом на 01.12.2011р. та 02.09.2012р., відповідно, в яких відповідачем визнано заборгованість за отриманий товар в розмірі 78 991 грн. 00 коп. Жодних зауважень до вказаних актів в подальшому відповідачем не було висловлено.

Відтак, відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання боргу перед позивачем, у зв'язку чим перебіг позовної давності було перервано.

З приводу посилання скаржника на те, що підписання вказаних актів звірки взаємних розрахунків лише бухгалтером підприємства та відсутність в них підписів перших керівників сторін або інших осіб, які в силу довіреності (доручення, договору тощо) мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості і який може служити підставою для переривання строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, однією з яких є введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером. Частиною 7 цієї ж статті встановлено, що головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Зі змісту вказаних законодавчих положень вбачається наявність повноваження у бухгалтера на підпис акту звірки взаєморозрахунків.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України від 05.06.2014р. у справі №913/2988/13.

Окрім того, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими посилання скаржника на те, що строк позовної давності не переривається підписанням між сторонами актів звірки взаємних розрахунків від 01.12.2011р. та від 02.09.2012р. з огляду на підписання таких від імені відповідача ОСОБА_3, яка з 01.02.2011р. не працювала на посаді бухгалтера у Державному підприємстві "Лопатинський спиртовий завод", враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (п.3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Як зазначалося вище, акти звірки розрахунків від 01.12.2011р. та 02.09.2012р. підписані від імені відповідача бухгалтером ОСОБА_3 та скріплені відтиском печатки відповідача.

Відповідачем не подано доказів того, що ним було втрачено печатку підприємства, а також доказів повідомлення правоохоронних органів про втрату (незаконне заволодіння) печатки чи вчинення службового підлогу бухгалтером ОСОБА_3

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відтиск печатки відповідача на актах звірки розрахунків від 01.12.2011р. та від 02.09.2012р. свідчить, що акти підписані уповноваженою особою відповідача.

Враховуючи зазначене вище та те, що відповідачем позовні вимоги не заперечуються іншими доводами, окрім як пропуском строку позовної давності, позовні вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та обґрунтовані у зв'язку з перериванням строку позовної давності підписанням між сторонами актів звірки, а тому підлягають до задоволення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні Господарського суду Львівської області від 22.07.2014р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року у даній справі в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33,43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2014р. у справі №914/1177/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства "Лопатинський спиртовий завод" - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 23.10.2014р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Мирутенко О.Л.