Ухвала

від 29.07.2014 по справі 826/483/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/483/14 ( в 2-х т. і в1-му т. додатків) Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Карпушова О.В. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крістіан Діор Кутюр Юкрейн" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крістіан Діор Кутюр Юкрейн» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 112026552207 від 27 грудня 2013 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 112126552207 від 27 грудня 2013 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 24926551702 від 27 грудня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій за договорами надання послуг, укладених позивачем з ТОВ «Совертекс», ТОВ «Астапов і Партнери», ТОВ «Петерка і Партнери», факт виконання договорів підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, актами прийому - здачі робіт (послуг), факт оплати отриманих послуг підтверджується рахунками, платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання, посилання відповідача на протиправність віднесення сум до складу адміністративних витрат лише на тій посилання останнього на Акт від 24.07.2012 року № 2729/22-4/33499227 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВЕРТЕКС» (код ЄДРПОУ 33499227) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року» не може братися до уваги, оскільки не є належним та допустимим доказом, в розумінні норм КАС України, на підтвердження виконання договорів із ТОВ «Петерка та Партнери» контрагентом позивача було також надано звіти, з яких вбачається зміст та обсяг господарських операцій, нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб взагалі є необґрунтованим, так як послуги мобільного зв'язку та фуршети були використані у власній господарській діяльності підприємства, окрім того, усі витрати підтверджені договорами, актами виконаних робіт, та доведено використання усіх отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крістіан Діор Кутюр Юкрейн" (код ЄДРПОУ 37355307) зареєстровано 19.10.2010 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 19.10.2010 р. №794775. Вказане підприємство розташоване за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Заньковецької, 5/2.

ТОВ "Крістіан Діор Кутюр Юкрейн" взято на податковий облік в органах державної податкової служби, та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Крістіан Діор Кутюр Юкрейн" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 22.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатом якої складено акт від 13.12.2013 року №791/26-55-22-07/37355307 (далі акт перевірки).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення ТОВ "Крістіан Діор Кутюр Юкрейн" вимог:

-п.п. 198.6, ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року на суму 20 082,00 грн.;

- п. 152.1 ст. 152, абз. 2 п. 150.1 ст. 150, п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994р. №334/94-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 464 343 грн.;

- п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168., п 176.2 «а» ст. 176 з урахуванням пп. «є» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п 171.2 «а» ст. 171 ПКУ, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на загальну суму 66 378,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 13.12.2013 року №791/26-55-22-07/37355307 ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 року № 112026552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 464 343,00 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції у сумі 38 936,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 року № 112126552207, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20 082,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 року № 24926551702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 66 378,00 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції у сумі 16 595, 00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач звернувся до податкової інспекції із запереченнями, за наслідками розгляду яких висновки викладені в акті планової виїзної перевірки ТОВ "Крістіан Діор Кутюр Юкрейн" від 13.12.2013 року № 791/26-55-22-07/37355307 залишено без змін.

Вважаючи податкові повідомлення - рішення, винесені контролюючим органом протиправними, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення - рішення від 27.12.2013 року № 112026552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення вищевказаного податкового повідомлення - рішення стало те, що на підставі первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Совертекс», ТОВ «Астапов і Партнери», ТОВ «Петерка та Партнери» перевіряючому неможливо було встановити зміст та обсяг відповідних господарських операцій у зв'язку з тим, що:

- Актом від 24.07.2012 року № 2729/22-4/33499227 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВЕРТЕКС» (код ЄДРПОУ 33499227) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року», встановлено, що контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «СОВЕРТЕКС» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит;

- по взаємовідносинах із ТОВ «Астапов і Партнери» у Актах здачі - приймання послуг не назначено зміст та обсяг господарської операції, не розмежовані юридичні послуги з іншими контрагентами, як наслідок перевіркою встановлено відсутність первинних документів, обов'язковість складання яких передбачено нормами чинного законодавства;

- по взаємовідносинах із ТОВ «Петерка і Партнери» неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції, так як звіти про надані послуги складені іноземною мовою.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає такі висновки відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, із матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Крістіан Діор Кутюр Юкрейн" - «замовник» у перевіряємому періоді було віднесено до складу адміністративних витрат, витрати по вивченню ринку, надані ТОВ «Совертекс», код за ЄДРПОУ 323499227 - «виконавець» на підставі договору від 01.12.2011 року у сумі 100409,95 грн.

До перевірки та до суду першої інстанції позивачем надано акт приймання передачі послуг від 30.12.2011 року до договору від 01.12.2011 року, де зазначено, що ТОВ «Совертекс», код за ЄДРПОУ 323499227 були надані наступні послуги:

- визначення обсягу продажу продукції до і після проведення заходу по відкриттю магазину Замовника;

- визначення відповідної динаміки продажу до і після проведення заходу по відкриттю магазину Замовника;

- консультаційні послуги в сфері реклами;

- аналіз розміщення товарів в магазині;

- розроблення концепції стимулювання попиту покупців до товару;

- організація розміщення товарів в магазині.

Колегія суддів звертає увагу, що зобов'язання сторін за вищевказаним договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується:

- протоколом виконаних послуг від 30 грудня 2011 року, який містить інформацію щодо змісту виконаних послуг, кількості затраченого часу та дату їх виконання, а тому є незрозумілими посилання контролюючого органу на неможливість встановлення змісту та обсягу господарської операції;

- актом приймання-передачі послуг від 30 грудня 2011 року;

- звітом про надання послуг від 30 грудня 2011 року;

- платіжним дорученням № 543 від 15 грудня 2011 року на суму 120 491, 94 грн.;

- податковою накладною № 56 від 16 грудня 2011 року на суму 120 491, 94 грн.

Усі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р.

Наявна в матеріалах справи податкова накладна, що були виписана контрагентом позивача за результатами укладеного договору містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Окрім того на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача був належним чином зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій, що відповідачем спростовано не було.

Єдиною підставою, для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, що підтверджується й обґрунтуванням апеляційної скарги, є посилання відповідача на Акт від 24.07.2012 року № 2729/22-4/33499227 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВЕРТЕКС» (код ЄДРПОУ 33499227) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року», яким встановлено, що контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «СОВЕРТЕКС» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

З даного приводу варто також зазначити, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі від 02.06.2011 року N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окрім того, 06.06.2011 року між позивачем (Клієнт), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астапов і Партнери», з іншого боку, було укладено Договір про надання юридичних послуг № LS/044/06/11, а 02 липня 2012 року Додаткову угоду до вказаного Договору

Виконання вищезазначеного договору підтверджується:

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період, що перевірявся на загальну суму 517 525, 25 грн., з яких 431 271,25 грн. - за юридичні послуги, та 86 254, 00 грн. ПДВ;

- платіжними дорученнями на загальну суму 517 525,25 грн.;

- рахунками ТОВ «Астапов і Партнери» за період що перевірявся.

Колегія суддів вважає також необґрунтованими посилання відповідача на той факт, що неможливо встановити фактичний зміст та обсяг послуг відсенених до складу адміністративних витрат ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрен» для власної господарської діяльності по взаємовідносинах із ТОВ «Петерка і Партнери» з огляду на те, що надані контрагентом позивача звіти про надані послуги складені іноземною мовою, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Так, із матеріалів справи вбачається, що з метою підтвердження реальності укладених господарських договорів про надання юридичних послуг із ТОВ «Петерка і Партнери» останнім було надано Акти про прийняті послуги - усі акти надані як англійською мовою, так і українською, завіреною належним чином уповноваженими особами підприємства та скріплені печаткою.

Окрім того, ТОВ «Петерка і Партнери» надано звіти про надані послуги із повністю розшифрованими змістом та обсягом послуг, які були надані контрагентом позивача (додаток 1 а.с. 146-147, 149-151,153-155,157,160,171 - 173 тощо).

Також із акту перевірки вбачається, що в порушення п. 152.1 ПК України абз. 2 п. 150.1 ПКУ та враховуючи порушення, викладені в п. 3.2.1 акту перевірки щодо завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрен» занижено податок на прибуток, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню, всього у сумі 464 343 грн., у тому числі:

- заниження за 2-4 квартали 2011 року в сумі 308 598 грн.;

- заниження за 2012 рік у сумі 155 745 грн.

На визначення розрахунку податку на прибуток, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню, вплинуло:

- неправомірне віднесення до розрахунку «Інших витрат, понесених у зв'язку з отриманням доходів, зазначених у рядку А1» Додатка ТП суми від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового);

- неправомірне віднесення до розрахунку «Інших витрат, понесених у зв'язку з отриманням доходів, зазначених у рядку А1 суми інших витрат, що виникли у періоді, у якому ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрен» не проводив діяльності, пов'язаної із патентуванням;

- неправомірне віднесення до розрахунку «Інших витрат, понесених у зв'язку з отриманням доходів, зазначених у рядку А1» витрат по операціям з ТОВ «СОВЕРТЕКС», код за ЄДРПОУ 323499227, ТОВ «Астапов і партнери», код за ЄДРПОУ 36019262 ТОВ (ПЕТЕРКА ТА ПАРТНЕРИ», код за ЄДРПОУ 34002110.

Щодо неправомірного віднесення до розрахунку «Інших витрат, понесених у зв'язку з отриманням доходів, зазначених у рядку А1» суми інших витрат, що виникли у періоді, у якому ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрен» не проводив діяльності, пов'язаної із патентуванням колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрен», є: роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (основний); код КВЕД 47.71

Даний вид діяльності підприємства є незмінним з моменту державної реєстрації (19.10.2010 року) і по теперішній час. Здійснювати торговельну діяльність ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрен» почало у вересні 2011 року для чого отримано Торговий патент № 375164 від 10 вересня 2011 року - тобто перед початком торгівлі.

До початку здійснення торгівлі позивачем проводились будівельні роботи, ремонт приміщення магазину, його оздоблення та облаштування технікою і меблями, підбір персоналу та отримання консультаційних, юридичних, аудиторських послуг з даного приводу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці дії є підготовчими, направлених на здійснення торговельної діяльності, здійснювалися в межах основного виду діяльності (роздрібна торгівля).

Згідно звітної податкової декларації з податку на прибуток підприємства - ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрен» за 2012 рік (Рядок 07) позивачем задекларовано об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) - 2 767 145,00 грн.; об'єкт оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню (08 ТП) - 2 767 145,00 грн.; податок на прибуток від діяльності, що підлягає патентуванню, зменшений на вартість торгових патентів - 575 952,00 грн.

Під час розгляду справи, судом не встановлено здійснення ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрен» інших видів господарської діяльності та отримання доходів від неї у перевіряємому періоді, відповідачем даного факту також не спростовано.

Враховуючи вказане, висновки податкового органу про заниження ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрен» податку на прибуток, отриманого від діяльності, яка підлягає патентуванню, всього у сумі 464 343 грн. є неправомірними та безпідставними.

Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення - рішення від 27.12.2013 року № 112126552207, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення, варто зазначити наступне.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтями 3 та 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 22.10.2010 року по 31.12.2012 року встановлено його завищення всього у сумі 20 082 грн.

Податковий орган дійшов висновку, що задекларований податковий кредит ТОВ Крістіан Діор Кутюр Юкрен» по постачальнику ТОВ «Совертекс» (код ЄДРПОУ 33499227) відповідно до п.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України сформований неправомірно та не підтверджено за результатами перевірки.

Такий висновок зроблений на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.07.2012 року № 2729/22-4/33499227 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВЕРТЕКС» (код ЄДРПОУ 33499227) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року».

Проте, колегією суддів вище вже зазначалось, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Колегієя суддів прийшла до висновку, що реальність укладеного із ТОВ «Совертекс» господарського договору підтверджена належними доказами, а саме: договором, протоколом виконаних послуг від 30 грудня 2011 року, який містить інформацію щодо змісту виконаних послуг, кількості затраченого часу та дату їх виконання, а тому є незрозумілими посилання контролюючого органу на неможливість встановлення змісту та обсягу господарської операції; актом приймання-передачі послуг від 30 грудня 2011 року; звітом про надання послуг від 30 грудня 2011 року; платіжним дорученням № 543 від 15 грудня 2011 року на суму 120 491, 94 грн.; податковою накладною № 56 від 16 грудня 2011 року на суму 120 491, 94 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення від 27.12.2013 року № 112126552207.

Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення - рішення від 27.12.2013 року № 24926551702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 168.1.1. ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно п. 14.1.27. ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до абз. «ґ» пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати) враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, які відносяться до інших витрат. Пунктом 138.5 ст.138 ПКУ визначено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 138.2 ст.138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з ПрАТ «МТС Україна» ряд договорів про надання послуг мобільного зв'язку. Відповідно до умов даних Договорів ПрАТ «МТС «Країна» обслуговує наступні телефонні номери Позивача: 50 448 95 39, 50 412 41 81, 50 412 41 82, 50 412 41 84,

Наказами № 04/04-1 від 04 квітня 2011 року та 16/07-1 від 16 липня 2012 року зазначені номери закріплено за співробітниками ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 Матеріали справи містять копії рахунків ПрАТ «МТС «Україна» щодо оплати за використання вказаних телефонних номерів та копії платіжних доручень.

Відповідно до Положення підприємства «Про використання засобів мобільного зв'язку», затвердженого 02.04.2011 р., працівники використовують засоби мобільного зв'язку лише для забезпечення господарської діяльності ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрен».

Відповідач, як на підставу для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб посилається на той факт, що окрім дзвінків по Україні, працівниками ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрен» регулярно здійснювалися дзвінки у роумінгу, що свідчить про використання засобів зв'язку у власних цілях працівниками, проте колегія суддів вважає такі висновки необґрунтованим, з огляду на наступне.

Так, із договорів послуг зв'язку, укладених між позивачем та ПрАТ «МТС Україна» вбачається, що додатковими видами послуг, які замовляв позивач є - підключення міжнародного роумінгу. Напрями дзвінків в основному є: Росія та Франція.

З урахуванням того, факту, що положенням підприємства «Про використання засобів мобільного зв'язку», затвердженого 02.04.2011 р., передбачено, що працівники використовують засоби мобільного зв'язку лише для забезпечення господарської діяльності ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрен» та того факту, що основна компанія зареєстрована у Франції висновок контролюючого органу щодо використання послуг мобільного зв'язку працівниками позивача у власних потребах є необґрунтованим та таким, що не підтверджений жодним доказом.

Також, як на підставу для донарахуванням позивачу податку з доходів фізичних осіб, контролюючий орган посилається на той факт, що придбання алкогольних напоїв здійснювалося працівниками підприємства для власних потреб та не має жодного відношення до господарської діяльності позивача.

Колегія суддів вважає таким висновок Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до маркетингової політики ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрен» з метою підвищення попиту та продажу продукції товариства та отримання прибутку, протягом 2011 та 2012 років були проведені рекламні заходи стосовно колекції товарів «Діор» для клієнтів та потенційних клієнтів магазину, що було визначено Наказом № 10/06-11 від 10.06.2011 року.

Пунктом 4 Розділу 3 було передбачено, що Товариство проводить рекламні заходи щодо ознайомлення клієнтів та потенційних клієнтів з товарами марки «Діор» в магазині ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Крен» або на виставкових площах… В разі необхідності залучається субпідрядник. Під час рекламних заходів відбувається ознайомлення з товарами торгової марки «Діор» та частування всіх охочих (шампанське, коньяк). Витрати на проведення рекламних заходів слід включати до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в рамках чинного законодавства.

Матеріали справи містять копії наказів підприємства за 2011 та 2012 роки із зазначенням граничного бюджету заходу та відповідальних за його проведення.

В рамках таких заходів позивачем залучено Спільне українсько-німецьке підприємство «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, яке забезпечувало поставку алкогольної продукції. Перевезення та поставку напоїв підтверджено видатковими накладними та товарно-транспортним накладними, на підтвердження оплати товару позивачем до матеріалів справи також надано копії платіжних доручень.

На підтвердження проведення представницьких зустрічей Магазину ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрен» позивачем надано копії актів складених із зазначенням сум затрат підприємства та копії актів списання напоїв.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що такі рекламні (маркетингові) заходи вчинялись підприємством для стимулювання економічного розвитку свого підприємства, а тому є такими, що використовувались у власній господарській діяльності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді О.В. Карпушова

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Карпушова О.В.

Шелест С.Б.