Ухвала

від 30.09.2014 по справі 826/483/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 року м. Київ К/800/45156/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 р.

у справі № 826/483/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістіан Діор Кутюр Юкрейн»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крістіан Діор Кутюр Юкрейн» (далі - позивач, ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрейн») звернулось до суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.12.2013 року № 112026552207, від 27.12.2013 року № 112126552207, від 27.12.2013 року № 24926551702.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрейн», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Печерському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 22.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатом якої складено акт від 13.12.2013 року №791/26-55-22-07/37355307.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 198.6, ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року на суму 20 082,00 грн.; п. 152.1 ст. 152, абз. 2 п. 150.1 ст. 150, п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 464 343 грн.; п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168., п 176.2 «а» ст. 176 з урахуванням пп. «є» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п 171.2 «а» ст. 171 ПКУ, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на загальну суму 66 378,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 року № 112026552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 464 343,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 року № 112126552207, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20 082,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 року № 24926551702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 66 378,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 27.12.2013 року № 112026552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрейн» укладено договір від 01.12.2011 р. з ТОВ «Совертекс» про вивчення ринку.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: протоколом виконаних послуг від 30 грудня 2011 року, який містить інформацію щодо змісту виконаних послуг, кількості затраченого часу та дату їх виконання; актом приймання-передачі послуг від 30 грудня 2011 року; звітом про надання послуг від 30 грудня 2011 року; платіжним дорученням № 543 від 15 грудня 2011 року на суму 120 491, 94 грн.; податковою накладною № 56 від 16 грудня 2011 року.

Крім того, 06.06.2011 року між позивачем (Клієнт), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астапов і Партнери», з іншого боку, було укладено договір про надання юридичних послуг № LS/044/06/11.

Виконання вищезазначеного договору підтверджено: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжними дорученнями; рахунками ТОВ «Астапов і Партнери».

Також судами встановлено, що звіти про надані послуги містять повну розшифровку змісту та обсягу послуг, які були надані контрагентом позивача.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат.

Щодо неправомірного віднесення до розрахунку «Інших витрат, понесених у зв'язку з отриманням доходів, зазначених у рядку А1» суми інших витрат, що виникли у періоді, у якому ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрейн» не проводив діяльності, пов'язаної із патентуванням колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрейн» є: роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах.

Даний вид діяльності підприємства є незмінним з моменту державної реєстрації. Здійснювати торговельну діяльність ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрейн» почало у вересні 2011 року для чого отримано торговий патент № 375164 від 10 вересня 2011 року.

Отже, висновок податкового органу про заниження «Крістіан Діор Кутюр Юкрейн» податку на прибуток, отриманого від діяльності, яка підлягає патентуванню, є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 27.12.2013 року № 112126552207 колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як встановлено судами, реальність укладеного позивачем з ТОВ «Совертекс» господарського договору підтверджена належними доказами, а саме: договором, протоколом виконаних послуг від 30 грудня 2011 року, який містить інформацію щодо змісту виконаних послуг, кількості затраченого часу та дату їх виконання; актом приймання-передачі послуг від 30 грудня 2011 року; звітом про надання послуг від 30 грудня 2011 року; платіжним дорученням № 543 від 15 грудня 2011 року; податковою накладною № 56 від 16 грудня 2011 року.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 27.12.2013 року № 24926551702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 168.1.1. ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до положення підприємства «Про використання засобів мобільного зв'язку», затвердженого 02.04.2011 р., працівники використовують засоби мобільного зв'язку лише для забезпечення господарської діяльності ТОВ «Крістіан Діор Кутюр Юкрейн».

Отже, висновок податкового органу щодо використання послуг мобільного зв'язку працівниками позивача у власних потребах є необґрунтованим.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов