Ухвала

від 22.07.2014 по справі 816/1547/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р.Справа № 816/1547/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2014р. по справі № 816/1547/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Текро-Дніпро "

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю " Текро-Дніпро ", звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2013 року № 0007202202/775.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача щодо порушень податкового законодавства, зроблені в акті перевірки є необґрунтованими, у зв'язку з чим просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 44.1 ст. 44, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3, п. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.1.2 ст. 1, п.2.1, п.2.2, п.2.4 ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивачем надано до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що У період з 28.10.2013 р. по 01.11.2013 р. Кременчуцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Текро-Дніпро" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "СТК Агрогруп" за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., за наслідками якої складено акт від 08.11.2013 р. №4322/16-03-22-020/30405665.

Згідно висновків акту від 08.11.2013 р. №4322/16-03-22-020/30405665 в ході перевірки встановлено порушення ТОВ "Текро-Дніпро" вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 120839 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцької ОДПІ від 08.11.2013 р. №4322/16-03-22-020/30405665 прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2013 р. №0007202202/775, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Текро-Дніпро" з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 181258,50 грн., з них: основний платіж: 120839 грн., штрафні санкції - 60149,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарги позивача - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях позивача порушень положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутності факту заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Висновки відповідача викладені в акті перевірки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, ТОВ "Текро-Дніпро" та ТОВ "СТК Агрогруп" у жовтні 2011 року мали фінансово-господарські взаємовідносини на підставі укладених договорів постачання від 01.11.2010 року № 101101 та від 01.01.2011 року № 110101 з додатковими угодами.

На підтвердження фактичного виконання умов вищевказаних договорів позивачем надано та судом першої інстанції досліджено специфікації, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, товарно-транспорті накладні, накладні на внутрішнє перевезення, договір оренди земельної ділянки, копії яких долучено до матеріалів справи.

Сума податку на додану вартість в розмірі 120 839 грн. по податкових накладних, виписаних ТОВ "СТК Агрогруп", віднесено позивачем до складу податкового кредиту до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 року.

Згідно видаткових накладних у жовтні 2011 року ТОВ "Текро-Дніпро" придбано у ТОВ "СТК Агрогруп" шрот соняшниковий та жмих соєвий. Із товарно-транспортних накладних вбачається, що пунктом розвантаження вказаної продукції зазначено с. Потоки Полтавської області.

ТОВ "Текро-Дніпро" надано суду договір оренди земельної ділянки від 28.01.2000 року № 65-00, за умовами якого ЗАТ "Птахофабрика "Росія" надає Орендарю (ТОВ "Текро-Дніпро") у строкове платне володіння і користування строком на 25 років земельну ділянку, що розташована у с. Потоки Кременчуцького районі Полтавської області, для розташування виробництва кормів із використанням будівель, що знаходяться на земельній ділянці.

Придбана у ТОВ "СТК Агрогруп" продукція (шрот соняшниковий та жмих соєвий) використана позивачем для виробництва кормів, які в подальшому реалізовано кінцевим споживачем, що підтверджується накладними про внутрішнє переміщення, звітом про рух готової продукції за жовтень 2011 року, видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним на момент їх виписання законодавству.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд першої інстанції, виходячи із аналізу законодавчих норм, вірно зазначив, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, суд першої інстанції вірно зауважив, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом не надано доказів, які б спростовували правильність документального оформлення операцій, за проведення яких ТОВ "Текро-Дніпро" сформований податковий кредит, не доведено відсутність товарів чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів постачальником на користь позивача.

Також, суду не надано належних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні договорів постачання взаємно узгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "СТК Агрогруп", судом не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що фактичні господарські відносини між позивачем та його контрагентом - ТОВ "СТК Агрогруп" мали місце, позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні на всю суму товару (виконаних робіт), які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

На час складання відповідних податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ "СТК Агрогруп" - був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, яке не було анульовано.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо заниження позивачем ПДВ за жовтень 2011 року на суму 120839 грн. є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України. Податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ТОВ "СТК Агрогруп" податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2014р. по справі № 816/1547/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М.