Рішення

від 07.07.2014 по справі 911/2041/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2014 р. Справа № 911/2041/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №911/2041/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", ідентифікаційний код: 38039872, місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23,

до відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП", ідентифікаційний код: 38267861, місцезнаходження: 08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22,

та відповідача 2 - селянського (фермерського) господарства "РОЗІВСЬКЕ", ідентифікаційний код: 31157766, місцезнаходження: 92622, Луганська обл., Сватівський район, с. Коломийчиха,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 25.03.2014 року б/н;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився, -

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (далі за текстом: Відповідач 1) та до селянського (фермерського) господарства "РОЗІВСЬКЕ" (далі за текстом: Відповідач 2) про солідарне стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача заборгованості згідно договору поруки №11-03-2013-72 від 11 березня 2013 року, Угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року та договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року у вигляді дооцінки вартості товару у сумі 19 037,16 (дев'ятнадцять тисяч тридцять сім гривень 16 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Відповідачем 2 зобов'язань за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року №01-02-08 в частині повної оплати поставленого товару, та невиконанням Відповідачем 1 зобов'язань за договором поруки №11-03-2013-72 від 11 березня 2013 року, за Відповідачами 1, 2 утворилась заборгованість у вигляді дооцінки вартості товару в сумі 19 037,16 (дев'ятнадцять тисяч тридцять сім гривень 16 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2014 року порушено провадження у справі №911/2041/14 та призначено справу до розгляду на 07.07.2014 року.

10.06.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшов супровідний лист від 06.06.2014 року №06-6/06 (вх. №11084/14 від 10.06.2014 року) з доданими документами.

07.07.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 30.05.2014 року, надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач 1 та Відповідач 2 в судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, вимоги ухвали суду від 30.05.2014 року не виконали, витребувані судом документи не подали. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 07.07.2014 року.

Відповідно до абз.абз. 1, 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Разом з тим, як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу Р 01032 4493064 0 (вх. №12576/14 від 02.07.2014 року), Відповідач 2 отримав ухвалу господарського суду Київської області від 30.05.2014 року про порушення провадження у справі 19.06.2014 року.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідачі 1, 2 належним чином повідомлені про подання до суду позову, дату та час розгляду справи, враховуючи те, що кореспонденція суду направлена на адресу Відповідачів 1, 2, враховуючи наявність в матеріалах справи належних доказів отримання Відповідачем 2 ухвали суду від 30.05.2014 року, суд дійшов висновку, що Відповідачі 1, 2 були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідачі 1, 2 про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, доказів, на які вони посилалися б, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надали, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

12.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (продавець) та Відповідачем 2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року №01-02-08 (далі за текстом: Договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору, цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу. Предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Згідно п. 3.2. Договору, товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Договором у п.п. 5.1., 5.3. визначено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості товару оплачується покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного договору; 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 20.11.2008 року.

Згідно п. 11.1. даного Договору, Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Цивільний кодекс України у ч.ч. 1, 2 ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до додатків №1, №2 до Договору, сторони визначили курс долара США на момент укладання договору у розмірі 5,05 грн. = 1 долар США та передбачили, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, то для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовується наступна формула: S=(A1/A2)*B, де S - ціна на момент проплати; B - ціна на момент підписання; A2 - курс (НБУ) долара до гривні на день підписання договору; A1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Частиною 2 ст. 524 Цивільного кодексу України визначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Верховний Суд України у постановах від 04.07.2011р. по справі №3-62гс11 та від 26.12.2011р. по справі №3-141гс11, які були прийняті з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих положень законодавства, прийшов до висновку, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Таким чином, у додатках №1, №2 до Договору сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долара США на час укладення договору та на день фактичної оплати товару, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а його умови визначені на розсуд сторін і погодженні ними, що вказує на принцип свободи договору.

Фактично за такою умовою договору сторони визначили особливості формування ціни договору. Так, покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання договору з урахуванням курсу долару США на день такої оплати.

Як вказує Позивач, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Відповідачем 2 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару за Договором, 15.12.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" звернулося до господарського суду Луганської області із позовною заявою про стягнення з Відповідача 2 суми заборгованості та штрафних санкцій за період з 21.11.2008 року по 15.12.2008 року згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено що рішенням господарського суду Луганської області від 12 березня 2009 року у справі №19/13 позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" задоволено; вирішено стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Розівське" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" заборгованість за договором № 01-02-08 від 12.03.2008 у сумі 5874 грн. 24 коп., пеню у сумі 564 грн. 65 коп., 3% річних у сумі 70 грн. 58 коп., інфляційні нарахування у сумі 403 грн. 12 коп., штраф у сумі 4031 грн. 14 коп., витрати на послуги адвоката у сумі 1600 грн., державне мито у сумі 319 грн. 44 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Як встановлено господарським судом Луганської області у вказаному рішенні, на виконання умов договору купівлі-продажу 01-02-08 від 12.03.2008 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 50874 грн. 24 коп., що підтверджено видатковими накладними: № РН-ЛУ00044 від 21.04.2008, № РН-ЛУ00060 від 30.04.2008, № РНЛУ00087 від 19.05.2008, № РН-ЛУ00116 від 0206.2008, № РН-ЛУ00124 від 17.06.2008 року. Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, відповідно до п.5.3 договору не оплатив у повному обсязі поставлений йому товар. Здійснив лише часткову оплату на суму 24000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 26874 грн. 24 коп., що ним не спростовано та підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони .

Доказів скасування рішення господарського суду Луганської області від 12 березня 2009 року у справі №19/13 суду не надано.

Таким чином, факт неналежного виконання Відповідачем 2 зобов'язань за Договором з оплати поставленого товару є встановленим та не підлягає доведенню при розгляді даної справи.

Як вбачається з листа головного управління юстиції у Луганській області від 21.05.2013 року №14904/19, копія якого знаходиться в матеріалах справи, виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Луганської області від 28.03.2009 року №19/13 про стягнення з ФГ «Розівське» на користь ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" 12 981,17 грн. було завершено постановою державного виконавця у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення.

Поряд з цим, на підтвердження несвєчасного виконання Відповідачем 2 зобов'язань за Договором з оплати поставленого товару Позивачем надано суду копії банківських виписок від 21.04.2008 року, від 07.11.2008 року, від 26.01.2009 року.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми заборгованості Відповідача 2 у вигляді заборгованості (дооцінки вартості товару) у сумі 19 037,16 (дев'ятнадцять тисяч тридцять сім гривень 16 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми заборгованості Відповідача 2 у вигляді дооцінки вартості товару. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. Доказів повної чи часткової оплати вказаної заборгованості Відповідачем 2 суду не надано; доказів, які б спростовували вірність розрахунку заборгованості Відповідача 2 у вигляді дооцінки вартості товару Відповідачем 2 суду не надано .

Судом встановлено, що 23 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Угоду №186-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої, Первісний кредитор (ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО") відступає Новому кредитору (ФОП ОСОБА_1.) право вимоги виконання Фермерським господарством «РОЗІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 31157766), зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару ), пені, 3%-річних, інфляційних витрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Відповідачем-2 грошового зобов'язання згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року.

Пунктами 2.1., 2.2. даної Угоди визначено, що вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою становить 34 335,45 грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що відступається згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року розмір заборгованості, дооцінки товару, пені, 3% річних та інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України.

Згідно п. 4.1. вказаної Угоди, первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.

Судом встановлено, що на виконання п. 4.1. угоди про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 23.12.2010 року №186-ТА, товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" передало, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняв документи, що підтверджують право вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, що підтверджується актом прийому-передачі документів від 23.12.2010 року б/н.

Згідно ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільним кодексом України у ст. 516 визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

25 січня 2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Позивачем було укладено Угоду №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що Первісний кредитор (ФОП ОСОБА_1.) відступає Новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги виконання Фермерським господарством «РОЗІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 31157766), зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару ), пені, 3%-річних, інфляційних витрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року та згідно Угоди №189-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 23 грудня 2010 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Відповідачем-2 грошового зобов'язання згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року.

Пунктами 2.1., 2.2. вказаної Угоди визначено, що вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою становить 34 335,45 грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що відступається згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року розмір заборгованості, дооцінки товару, пені, 3% річних та інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України.

Згідно п. 4.1. Угоди №44/02-13, первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/ або копій документів оформлюється актом приймання-передачі.

На виконання п. 4.1. Угоди №44/02-13, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передав, а Позивач прийняв документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, що підтверджується актом прийому-передачі документів від 24.01.2013 року б/н.

20.03.2014 року, на виконання вимог ст. 516 Цивільного кодексу України, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на адресу Відповідача 2 надіслано оригінал повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 25.01.2013 року, копію угоди про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 року №44/02-13 та копію акту прийому-передачі документів від 25.01.2013 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.03.2014 року та фіскальним чеком від 20.03.2014 року №1153, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивач, у відповідності до положень ст. 514 Цивільного кодексу України, набув право вимоги щодо стягнення з Відповідача 2 розміру заборгованості (дооцінки вартості товару ), пені, 3%-річних, інфляційних витрат у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем 2 грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року №01-02-08.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 23.01.2012 року у справі № 37/64.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Разом з тим судом встановлено, що 11.03.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) укладено договір поруки від 11.03.2013 року №11-03-2013-72 (далі за текстом: Договір поруки), згідно п. 1.1. якого, у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗІВСЬКЕ» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару) у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору.

Пунктом 2.1. Договору поруки визначено, що під основним договором в цьому договорі розуміють угоду №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 року, укладену згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року №01-02-08.

Відповідно до п. 3.1. Договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені у розмірі 19 037,16 грн.

Договором поруки у п. 4.1. встановлено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Згідно п. 6.1. Договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною першою ст. 555 Цивільного кодексу України визначено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, Відповідач 1 та Відповідач 2 є солідарними боржниками щодо виконання зобов'язання по сплаті розміру заборгованості (дооцінки вартості товару) за Договором в межах 19 037,16 грн.

Судом встановлено, що 18.03.2013 року Позивачем вручено директору Відповідача 1 вимогу від 15.03.2013 року №15-72/03, у якій Позивач просив в триденний термін із моменту отримання даної вимоги виконати взяті на себе зобов'язання відповідно до договору поруки від 11.03.2013 року №11-03-2013-72.

У відповіді на вимогу від 18.03.2013 року №15-72/03 Відповідач 1 гарантував, що зобов'язання взяті на себе згідно договору поруки від 11.03.2013 року №11-03-2013-72 будуть виконані в строк до 31.12.2013 року.

Проте, як вказує Позивач, Відповідач 1 зобов'язання за Договором поруки не виконав, грошові кошти не сплатив.

Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2014 року суд зобов'язував Відповідача 1 надати належні докази виконання Відповідачем 1 зобов'язань за договором поруки від 11.03.2013 року №11-03-2013-72.

Проте, Відповідачем 1 не надано суду належних доказів сплати Позивачу заборгованості за Договором поруки у вигляді дооцінки вартості товару у сумі 19 037,16 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідачі не спростували належними і допустимими доказами те, що у Відповідачів перед Позивачем наявна заборгованість за договором №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року згідно договору поруки №11-03-2013-72 від 11 березня 2013 року у вигляді заборгованості (дооцінки вартості товару) у сумі 19 037,16 (дев'ятнадцять тисяч тридцять сім гривень 16 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про солідарне стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача заборгованості за договором №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року згідно договору поруки №11-03-2013-72 від 11 березня 2013 року та угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року у вигляді заборгованості (дооцінки вартості товару) у сумі 19 037,16 (дев'ятнадцять тисяч тридцять сім гривень 16 коп.) є обґрунтованими та доведеними за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ч. 1 ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачами 1, 2 протягом розгляду справи.

Разом з тим, Позивач просить солідарно стягнути з Відповідача 1 та Відповідача 2 адвокатські витрати та витрати пов'язані зі сплатою судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно абз.абз. 1, 2, 4 п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року №7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 25.03.2013 року між Позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 року №25-38/03, згідно умов якого, виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ФГ «РОЗІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 00707219) та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (код ЄДРПОУ 38267861), які виникли на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року №01-02-08, угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 21 січня 2012 року та на підставі договору поруки №11-03-2013-72 від 11 березня 2013 року.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 року №25-38/03, сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця за даним договором становить 1 000,00 грн. Суму, зазначену в п. 3.1. договору, замовник повинен сплатити до 30.04.2013 року.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 29.03.2013 року Позивачем, на виконання п. 3.2. договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 року №25-38/03, сплачено адвокату ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.03.2013 року №248.

29.05.2014 року Позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 29.05.2014 року б/н, згідно якого адвокат ОСОБА_1 передав, а Позивач прийняв виконані роботи та надані адвокатські послуги, загальна вартість яких склала 1 000,00 грн.

На підтвердження статусу адвоката ОСОБА_1, Позивачем надано суду копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 року за №3888 та посвідчення адвоката.

Згідно п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року №7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Детально дослідивши матеріали справи, з огляду на те, що Позивачем надано достатньо доказів на підтвердження статусу адвоката ОСОБА_1 та належним чином доведено надання Позивачу адвокатських послуг, пов'язаних з розглядом даної справи, та надано докази оплати послуг адвоката ОСОБА_1, надано належні докази, що підтверджують обґрунтованість розміру сум, сплачених Позивачем адвокату ОСОБА_1 за надання послуг адвоката, суд дійшов висновку про віднесення витрат на послуги адвоката у сумі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.) до складу судових витрат.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Щодо вимоги Позивача про солідарне стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 адвокатських витрат та витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що статтею 541 Цивільного кодексу України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Таким чином, у відповідності до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок може виникати лише в двох випадках: перше - коли солідарний обов'язок прямо передбачений законом; друге - коли передбачений договором.

Відповідно до абз. 3 п.п 4.1 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну . Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено .

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, суд, на підставі ст. 44, абз. 2 ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача 1 витрати з оплати послуг адвоката у сумі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 коп.) та на Відповідача 2 витрати з оплати послуг адвоката у сумі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 коп.).

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідачів порівну.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та до селянського (фермерського) господарства «РОЗІВСЬКЕ» про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП", ідентифікаційний код: 38267861, місцезнаходження: 08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, та селянського (фермерського) господарства "РОЗІВСЬКЕ", ідентифікаційний код: 31157766, місцезнаходження: 92622, Луганська обл., Сватівський район, с. Коломийчиха, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", ідентифікаційний код: 38039872, місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, заборгованість за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року №01-02-08, на підставі договору поруки від 11 березня 2013 року №11-03-2013-72 у вигляді дооцінки вартості товару у сумі 19 037,16 (дев'ятнадцять тисяч тридцять сім гривень 16 коп.).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП", ідентифікаційний код: 38267861, місцезнаходження: 08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", ідентифікаційний код: 38039872, місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, судові витрати з оплати послуг адвоката у сумі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 коп.) та судовий збір у сумі 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень 50 коп.).

4. Стягнути з селянського (фермерського) господарства "РОЗІВСЬКЕ", ідентифікаційний код: 31157766, місцезнаходження: 92622, Луганська обл., Сватівський район, с. Коломийчиха, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", ідентифікаційний код: 38039872, місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, судові витрати з оплати послуг адвоката у сумі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 коп.) та судовий збір у сумі 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень 50 коп.).

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 09 липня 2014 року