Рішення

від 23.07.2014 по справі 910/12320/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12320/14 23.07.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 32490988

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Трейд», м.Київ, ЄДРПОУ 32825554

про стягнення 26 211,68 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Загнітко Н.Л. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом (з урахуванням заяви №447-14/NZ від 09.07.2014р. та пояснень без номеру та дати, що надійшли 23.07.2014р. до господарського суду міста Києва) до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Трейд», м.Київ про стягнення суми заборгованості 26 211,68 грн., яка складається з 22 350 грн. основного боргу, 1548,59 грн. пені, 1 528,70 грн. інфляційних втрат та 784,39 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №BVC-UKR 4110/13 KIV від 20.02.2013р. в частині оплати послуг по сертифікаційному аудиту FSC ланцюга поставок (FSC-STD-40-004 v2.1), що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судові засідання 09.07.2014р. та 23.07.2014р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Трейд» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду спору, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01103, м.Київ, Печерський район, вул.Кіквідзе, буд.26.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 23.06.2014р. про порушення провадження та ухвалу від 09.07.2014р. про відкладення розгляду справи з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду спору.

Направлена судом кореспонденція була вручена 01.07.2014р. та 15.07.2014р. відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями №0103028814511, №0103030386985.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач у судові засідання 09.07.2014р. та 23.07.2014р. не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені заявником докази, господарський суд встановив:

Положеннями ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МК Трейд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна» (виконавець) укладено договір №BVC-UKR 4110/13 KIV.

Відповідно до п.1.1 договору №BVC-UKR 4110/13 KIV від 20.02.2013р. даний правочин є підставою проведення виконавцем сертифікаційного аудиту FSC ланцюга поставок (FSC-STD-40-004 v2.1) замовника і наступних наглядових аудитів на підприємстві замовника протягом п'ятирічного сертифікаційного періоду з метою підтримання сертифікації.

Господарським судом також встановлено, що згідно з п.14.1 спірної угоди, остання вступає в силу з моменту її підписання сторонами. Закінчення строку дії даного договору визначається виконанням сторонами всіх зобов'язань по ньому, якщо інше рішення не буде досягнуто сторонами у відповідності з умовами договору.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №BVC-UKR 4110/13 KIV від 20.02.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання послуг.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.1 договору №BVC-UKR 4110/13 KIV від 20.02.2013р. передбачено, що виконавець проводить аудит FSC ланцюга поставок замовника в рамках його діяльності по відношенню до оптової торгівлі промислової деревини (закупка і оптовий продаж ділової деревини W4.3 стандартних пиломатеріалів, деревини, фанери W5.3 брусків; 5,4 дерев'яних плит) - 10 продуктів з яких 1 входить в область сертифікації на 1 майданчику, розміщеному в Києві, Україна.

Всі аудити системи ланцюгів поставок замовника виконуються аудиторами виконавця, кваліфікованими як аудитори BUREAU VERITAS Certification, які не мали відношення до розробки і впровадження системи ланцюгів поставок замовника (п.2.1 №BVC-UKR 4110/13 KIV від 20.02.2013р.).

Згідно з п.3.2 вказаного правочину виконавець зобов'язаний, зокрема, організувати і повести аудити, як зазначено в загальних умовах представлення послуг, надати звіт по аудиту замовника протягом 4 тижнів після закінчення аудита (можливе наведення своєчасної версії звіту).

У п.6.3 договору №BVC-UKR 4110/13 KIV від 20.02.2013р. сторони погодили, що по закінченню надання послуг виконавець надсилає замовнику акт приймання-передачі послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариству з обмеженою відповідальністю «МК Трейд» були надані послуги по сертифікаційному аудит FSC ланцюга поставок (FSC-STD-40-004 v2.1), на підтвердження чого суду було надано: акт №45 832 від 27.03.2013р. приймання-здачі робіт по договору №BVC-UKR 4110/13 KIV від 20.02.2013р.; опитувальник відповідача; декларацію, відповідно FSC-POL-01-004 (політика по відношенню асоціювання організацій з FSC); протокол погодження області сертифікації від 27.03.2013р.; форму присутності на вступному та підсумковому зібранні від 27.03.2013р., програму аудиту; ліцензійне погодження в області сертифікаційної схеми FSC; форми наказів: №2ФП від 19.02.2013р., №1ФП від 15.02.2013р., №1Ф від 14.02.2013р.; посадові інструкції та звіт з сертифікаційного аудиту.

У судовому засіданні 23.07.2014р. судом було оглянуто оригінал акту №45 832 від 27.03.2013р. приймання-здачі робіт по договору №BVC-UKR 4110/13 KIV від 20.02.2013р. та встановлено, що останній підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками господарських товариств.

Ухвалами господарського суду від 23.06.2014р. та від 09.07.2014р. відповідача було зобов'язано представити (у разі наявності) заперечення стосовно отримання від позивача послуг за договором №BVC-UKR 4110/13 KIV від 20.02.2013р.

Проте, відповідачем жодних заперечень з приводу належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна» своїх зобов'язань за спірним правочином до матеріалів справи не представлено.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання замовником прийнятих за договором зобов'язань, господарський суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх обов'язків з надання послуг по сертифікаційному аудиту FSC ланцюга поставок (FSC-STD-40-004 v2.1).

Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Пунктом 6.5 договору №BVC-UKR 4110/13 KIV від 20.02.2013р. передбачено, що всі платежі здійснюються замовником банківським переказом протягом 10 банківських днів з дати виставлення відповідного рахунку виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2013р. позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №45 832, який разом з актом №45 832 від 27.03.2013р. приймання-здачі робіт та податковою накладною №61 від 27.03.2013р. був отриманий директором Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Трейд» 26.03.2013р., про що свідчить відмітка керівника юридичної особи на списку переданих документів.

Отже, враховуючи визначені контрагентами в договорі порядок та строки оплати наданих послуг, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази надання послуг з сертифікаційного аудиту FSC ланцюга поставок (FSC-STD-40-004 v2.1), господарський суд встановив, що строк оплати наданих послуг настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Трейд» своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг у встановлений договором строк у повному обсязі не виконало.

Ухвалами господарського суду від 23.06.2014р. та від 09.07.2013р. відповідача було зобов'язано надати докази повного чи часткового виконання грошових зобов'язань за вищезазначеним правочином.

Однак, відповідачем доказів повного чи часткового виконання зобов'язань по договору №BVC-UKR 4110/13 KIV від 20.02.2013р. до матеріалів справи представлено не було.

Слід також наголосити, що відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання витребуваних ухвалами від 23.06.2014р. та від 09.07.2014р. документів, заявлено не було.

Одночасно, відповідно до п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені позивачем до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Трейд» в частині стягнення вартості наданих послуг з сертифікаційного аудиту FSC ланцюга поставок (FSC-STD-40-004 v2.1) у сумі 22 350 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна» про стягнення пені в розмірі 1 548,59 грн. також підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У п.6.6 договору №BVC-UKR 4110/13 KIV від 20.02.2013р. передбачено, що у випадку затримки платежу замовника, виконавець має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи порушення відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг з сертифікаційного аудиту FSC ланцюга поставок (FSC-STD-40-004 v2.1), позивачем було нараховано пеню на загальну суму 1 548,59 грн., а саме за періоди з 10.04.2013р. до 09.06.2013р. в розмірі 560,28 грн., з 10.06.2013р. по 12.08.2013р. на суму 548,65 грн. та з 13.08.2013р. до 10.10.2013р. на суму 469,66 грн.

В результаті проведення господарським судом власного розрахунку розміру заявленої до стягнення пені за порушення зобов'язань в частині розрахунку за надані послуги, судом встановлено, що позивач мав право на отримання більшої суми, ніж ним було заявлено, а саме нараховано може бути пеню у розмірі 1 578,58 грн.

При цьому, судом було з'ясовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна» при додаванні сум пені за трьома періодами було нараховано неустойку у меншому, ніж арифметично вірному розмірі, а саме в сумі 1 548,59 грн.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, з огляду на зміст заявлених позовних вимог суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення пені у більшому розмірі, ніж заявлено, проте суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 1 548,59 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано 3% річних на загальну суму 784,39 грн. за період з 10.04.2013р. до 10.06.2014р. та 1 528,70 грн. інфляційних втрат за період з 10.04.2013р. до 10.06.2014р.

Наразі, судом було проведено перевірку наведеного заявником розрахунку 3% річних та встановлено, що останній є вірними.

В результаті проведення господарським судом власного розрахунку розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат за порушення зобов'язань щодо розрахунку за надані послуги з сертифікаційного аудиту FSC ланцюга поставок (FSC-STD-40-004 v2.1), судом встановлено, що позивач має право на отримання більшої суми, ніж ним було заявлено, а саме за період з 10.04.2013р. до 10.06.2014р. може бути нараховано інфляційні втрати у розмірі 2 436,09 грн.

Проте, враховуючи зміст заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна» позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат у визначеній позивачем сумі, а саме 1 528,70 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №BVC-UKR 4110/13 KIV від 20.02.2013р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем не був належними доказами спростований факт порушення взятих на себе за вказаним правочином обов'язків щодо оплати наданих послуг з сертифікаційного аудиту FSC ланцюга поставок (FSC-STD-40-004 v2.1), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Трейд» суми основного боргу в сумі 22 350 грн., пені в розмірі 1 548,59 грн., суми інфляційних нарахувань в сумі 1 528,70 грн., 3% річних в розмірі 784,39 грн. підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Трейд», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 22 350 грн., пені в сумі 1 548,59 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 528,70 грн. та 3% річних в сумі 784,39 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна» (01042, м.Київ, Печерський район, вул.Івана Кудрі, буд.39, ЄДРПОУ 32490988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Трейд» (01103, м.Київ, Печерський район, вул.Кіквідзе, буд.26, ЄДРПОУ 32825554) основний борг в розмірі 22 350 грн., пеню в сумі 1 548,59 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 528,70 грн. та 3% річних в сумі 784,39 грн., а також судовий збір в розмірі 1 827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.07.2014р.

Суддя М.О.Любченко