Постанова

від 29.07.2014 по справі 826/5434/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5434/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ферменова» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ферменова» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень № 0007232208, № 0007242208 від 03.12.2013, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень № 0007232208, № 0007242208 від 03.12.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2014 року у задоволенні позову - відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку про відсутність фактичних господарських операцій, що вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007232208, відповідно до якого Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додатну вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 168 590,00 грн. (за основним платежем - 134 871,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 719,00 грн.).

Крім цього, Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007242208, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 177 018,00 грн. (за основним платежем - 141 614,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 404,00 грн.).

Судом першої інстанції було встановлено, що між Позивачем та ПП «Унісон Дизайн» укладено договір поставки товарів № 10812 від 01.08.2012р. відповідно до якого постачальник (ПП «Унісон Дизайн») зобов'язується поставити Покупцеві (Позивачу), а покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату протягом всього терміну дії Договору, починаючи з дня одержання товару. Також Позивачем в підтвердження фактичного виконання вище зазначеного Договору було надано до суду першої інстанції рахунки - фактури, видаткові та податкові накладні, а також банківські виписки, щодо оплати ПП «Унісон Дизайн» за поставлений товар. Крім того, Позивачем було надано інші документи, що підтверджують можливість здійснення господарської діяльності позивачем, а саме договори складських приміщень, договір оренди транспортних засобів, тощо.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що Позивачем було належним чином підтверджено здійснення фінансово - господарської діяльності по взаємовідносинам з ПП «Унісон Дизайн».

Крім того, вищевказаний договір між Позивачем та ПП «Унісон Дизайн» було укладено для виконання своїх зобов'язань Позивачем перед іншими контрагентами. В подальшому отриманий товар було передано (продано) ПАТ «Одесавинпром», ПРаТ «Одеський завод шампанських вин», TOB «Алеф-Виналь-Крим», ВАТ «Коблево», TOB «Виноградна долина», TOB «Югвинпром», TOB «КД Коктебель», TOB «Шампань України», TOB «Промислово -торгівельна компанія Шабо», ПАТ «Князя Трубецького», TOB «Велес», ПАТ «Бурлюк», тобто отриманий товар від ПП «Унісон Дизайн» було використано Позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності Позивача.

Зокрема, судом першої інстанції не ставиться під сумнів факт використання Позивачем отриманого товару від ПП «Унісон Дизайн» у власній господарській діяльності.

Як вбачається, Відповідач на спростування реальності господарської операції посилається на лист старшого слідчого СУ ГУМВС України у м. Києві Мартинюка О.Б. про призначення позапланової перевірки TOB «Ферменова» по фінансово - господарських взаємовідносинах з ПП «Унісон Дизайн» в рамках кримінального провадження від 28.05.2013р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, а також копії пояснень від 03.06.2013р. ОСОБА_3 де зокрема зазначено що останній не має відношення до фінансово - господарської діяльності ПП «Унісон Дизайн».

Однак, наведені пояснення лише фіксують факт відмови даної особи від здійсненого правочину, з невідомих для Позивача підстав, а не фіксують факт того, що постачальником не поставлявся товар та те, що в свою чергу вони не отримували від Позивача оплату за поставлений товар, тобто не є належним та допустимим доказом відсутності між сторонами господарських відносин.

Так, Відповідачем не було надано в підтвердження зазначених обставин вироку суду по кримінальній справі чи рішення суду, яким укладені договори були визнані недійсними. Крім того, колегія суддів звертаю увагу на те, що сама по собі порушена кримінальна справа не є доказом фіктивності підприємства.

Порушення контрагентами Позивача чи його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредит з податку на прибуток.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.1 «а» ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 вказаної статті Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, будь-які документи мають силу первинного документа лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Натомість за відсутності фактичного здійснення господарської операції первинні документи бухгалтерського обліку та податкова накладна юридичної сили не мають.

Як вбачається, надані первинні документи свідчать про те, що господарські операції між TOB "Ферменова" та ПП «Унісон Дизайн» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності Позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій . Зміни в бухгалтерському обліку позивача, за наслідками взаємовідносин з контрагентом підтверджується відповідними картками-рахунків 631 по контрагенту.

У постанові Верховного суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено права та обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, сплати податків контрагентами тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з ПП «Унісон Дизайн» підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а Позивачем дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про недоведеність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Унісон Дизайн» є помилковим, а тому податкові повідомлення-рішення №0007232208, № 0007242208 від 03.12.2013р. підлягають скасуванню.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ферменова» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ферменова» - задовольнити, скасувати податкові повідомлення-рішення №0007232208, № 0007242208 від 03.12.2013.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: О.О. Шостак

І.Л. Желтобрюх

Постанову складено у повному обсязі 30.07.2014.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.