Ухвала

від 26.06.2014 по справі 804/13863/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2014 рокусправа № 804/13863/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Резниченко Я.В., Броворонюк С.М. (дов.від 30.12.2013 року)

відповідача: - Шевченко А.І. (довдві 17.02.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 р. у справі № 804/13863/13-а

за позовом Приватного підприємства "ПІВДЕНБУДМОНТАЖ"

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

"21" жовтня 2013 р. Приватне підприємство "ПІВДЕНБУДМОНТАЖ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у складанні акту від 27 серпня 2013 року №386/225/31905948 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ПП "Південбудмонтаж" під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Скло-Трейд" за період лютий, березень 2012 року їх реальності та повноти відображення в обліку";

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 4 жовтня 2013 року №0003992205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 309 525 грн., з яких 247 620 грн. - за основним платежем та 61 905 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення виходить за межі повноважень органів державної податкової служби; висновки акту перевірки на думку позивача, є упередженими, необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності та посягають на охоронювані законом права та інтереси платника податків. Позивач вказує на те, що при проведенні перевірки надав усі первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій на виконання договорів підряду, укладених із замовниками; придбані товари у подальшому позивачем використано у господарській діяльності позивача на виконання умов договорів підряду з генеральним замовником та отримання відповідної оплати.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 р. у справі № 804/13863/13-а адміністративний позов Приватного підприємства "ПІВДЕНБУДМОНТАЖ" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 4 жовтня 2013 року №0003992205, прийняте Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що надане документальне оформлення операцій (первинні документи) між позивачем та його контрагентами свідчить про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами. Судом зазначено, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відмова у задоволенні вимоги про визнання протиправними дій податкового органу щодо складання акту перевірки мотивована тим, що вчинені контролюючим органом дії щодо прийняття та вручення акта невиїзної документальної перевірки не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права й обов'язки, а тому не можуть бути предметом оскарження відповідно до ст. 17 КАС України.

Не погодившись з постановою суду, Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 р. у справі № 804/13863/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не в повному обсягу встановив та дослідив обставини, що мали значення для справи. Скаржник посилається на те що судом не враховано Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СКЛО-ТРЕЙД» (контрагента позивача), який підтверджує незаконне формування позивачем податкового кредиту на підставі договору, укладеного без мети настання правових наслідків

Сторони під час апеляційного розгляду справи підтримали позиції, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, у період з 16 по 19 серпня 2013 року фахівцями Лівобережної ОДПІ на підставі наказу від 15.08.2013 року №175, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та відповідно до п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України з урахуванням матеріалів перевірки ТОВ «СКЛО-ТРЕЙД» . за період лютий, березень 2012 року, щодо встановлених правочинів, проведено перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ПП «Південбудмонтаж» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «СКЛО-ТРЕЙД» за період лютий, березень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.08.2013 року №386/225/31905948, яким зафіксовані виявлені перевіркою порушення, зокрема, порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 247 620 грн., у тому числі по періодам: у лютому 2012 року на суму 47 120 грн.; у березні 2012 року на суму 192 166 грн.; у квітні 2012 року на суму 8 333 грн.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ПП «Південбудмонтаж» операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ «СКЛО-ТРЕЙД» за період лютий, березень, квітень 2012 року, внаслідок чого податковий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарської діяльності позивачем. Даний висновок обґрунтований актом про неможливість проведення зустрічної звірки контрагенту позивача, яким встановлено фіктивність правочинів ТОВ «Скло Трейд», через відсутність первинної документації, яка б підтвердила факт здійснення господарської діяльності.

На підставі акту перевірки від 27.08.2013 року №386/225/31905948 Лівобережною ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 4 жовтня 2013 року №0003992205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 309 525 грн., у тому числі за основним платежем 247 620 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 61 905 грн.

Не погодившись з рішенням податкового органу, вважаючи його протиправним, безпідставним та таким, що порушує права та законні інтереси Підприємства, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, законодавчою підставою не віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум є не підтвердження придбання товарів/послуг відповідними документами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Південбудмонтаж» та ТОВ «Скло Трейд» 10.06.2011 року укладено договір поставки, відповідно до умов якого ТОВ «Скло Трейд» зобов'язується виготовити та поставити визначений специфікацією товар (скло), а ПП «Південбудмонтаж» (Замовник) зобов'язаний прийняти та оплатити замовлений товар.

Товар отриманий та оплачений у строки визначені угодою. Позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ по даним відносинам, а саме: за лютий 2012 року - 47 120,46 грн., за березень 2012 року - 192 166,55 грн., за квітень 2012 року - 8 333,33 грн., всякого на суму 247 620,30 грн.

Фактичне виконання договору поставки підтверджені належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, рахунки-фактури, угоди поставки та додаткові угоди до них, специфікації, товарно-транспортними накладними, картками рахунку тощо. Даними документами підтверджено отримання та транспортування товару, рух коштів на рахунках позивача, а також подальше використання придбаного скла в господарській діяльності ПП «Південбудмонтаж».

Виходячи із змісту поданих позивачем первинних документів на підтвердження поставки скла, ці документи мають всі законодавчо передбачені реквізити, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Сума податку на додану вартість у складі ціни цих матеріалів на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Скло Трейд», віднесена до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені зазначеним вище підприємством у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Скло Трейд» зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлений, перебував на обліку в податковому органі як платник податку на додану вартість.

Наведені в акті перевірки обставини щодо відсутності у ТОВ «Скло Трейд» реальної можливості здійснювати будь-який вид діяльності в установленому порядку, як того вимагає ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені.

Посилання відповідача на факти, виявлені податковим органом стосовно ТОВ «Скло Трейд», не приймається колегією суддів до уваги, оскільки інформація, що міститься в матеріалах перевірки контрагента позивача за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про недійсність укладених позивачем з вказаним підприємством правочинів.

З огляду на приписи ст.528 ЦК України не встановлена наявність у ТОВ «Скло Трейд» умов для фінансово-господарської діяльності, не свідчить про неможливість виконання вказаних вище правочинів та відсутність ознак реальності операцій щодо поставки будівельних матеріалів.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ТОВ «Скло Трейд» дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товарів не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки будівельних матеріалів відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання відповідних правочинів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів такого виду.

Також укладені позивачем правочини не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами ПП «Південбудмонтаж», тобто по ланцюгу постачання.

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з операцій поставки ТОВ «Скло Трейд» будівельних матеріалів, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 р. у справі № 804/13863/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 р. у справі № 804/13863/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко