Ухвала

від 10.07.2014 по справі 808/8434/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2014 рокусправа № 808/8434/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю

представника позивача: Білющова В.М.,

представника відповідача: Гавриленко Д.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року у справі № 808/8434/13-а за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Карлсберг Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна» податковим органом було неправомірно встановлено порушення Позивачем приписів Податкового кодексу України у частині незаконності формування податкового кредиту, оскільки такий податковий кредит був сформований відповідно до вимог закону та на підставі належним чином сформованих первинних документів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000232700 від 09.07.2013 року.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийняте в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений Конституцією України та Законами України, а відтак підстави для його скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна» код за ЄДРПОУ 00377511 з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ДТС - Логістик» (код за ЄДРПОУ 37088337) за період 01.01.2012 по 31.03.2012 року, ТОВ «Газпромсталь» (код за ЄДРПОУ 34296202) за період 01.04.2012 по 31.05.2012.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44. п.198.1, п.198.3, п.198.6 п.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість на суму 229880 грн. в т.ч. по періодах:

- листопад 2011 року - 12001,00 грн.;

- грудень 2011 року - 36179,00 грн.;

- січень 2012 року - 718,00 грн.;

- лютий 2012 року - 1240,00 грн.;

- березень 2012 року - 21860,00 грн.;

- травень 2012 року - 153686,00 грн.;

- червень 2012 року - 4200,00 грн.;

Не погодившись з винесенням зазначеного Акту, Позивач подав заперечення до СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів.

Відповіддю на заперечення від 08.07.2013 року №152/10/27-00, висновки перевірки були залишені без змін.

На підставі зазначеного акту, 09.07.2013 року Відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000232700, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 344820,00 грн., в тому числі за основним платежем - 229800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 114940,00 грн.

Не погодившись з винесенням податкового повідомлення-рішення № 0000232700 від 09.07.2013 року, Позивач подав первинну скаргу до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - центрального офісу з обслуговування великих платників, в якій просив, скасувати зазначене податкове повідомлення рішення.

Рішенням Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - центрального офісу з обслуговування великих платників, залишеною без змін рішенням Міністерства доходів і зборів, у задоволенні скарги відмовлено.

Правомірність та обґрунтованість винесення податкового повідомлення рішення № 0000232700 від 09.07.2013 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що Позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «ДТС-Логістик» та ТОВ «Газпромсталь», оскільки здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит, підтверджуються належним чином сформованими первинними документами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 229800,00 грн. та штрафними санкціями на суму 114940,00 грн. стала наявність акту ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 20.07.2012 року №298/2200/37088337 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «ДТС - Логістік» та ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 23.04.2013 року №761/22.2.09/34296202 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Газпромсталь».

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що усі господарські операції Позивача з ТОВ «ДТС - Логістік» та ТОВ «Газпромсталь» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «ДТС Логістик» за період листопад 2011- березень 2012 року відбувались згідно з договорами №58 від 01.01.2011 року, №58 від 01.01.2011 року, №58 від 01.01.2012 року, №11123-2011-с від 01.03.2011 року, №01900-2012С від 23.03.2012 року, №01796-2012- С від 01.01.2012 року.

Згідно зазначених договорів Позивач надавав наступні послуги:

- транспортного експедитування вантажів на залізницю та оформлення супроводжувальних документів та тари ( №58 від 01.01.2011 року, №01900-2012-С від 23.03.2012 року);

- послуги транспортного експедитування по доставці, вивантаженню та прийманню зернових на Київському виробничому центрі (договір №58 від 01.01.2012 року);

- послуги з технічного обслуговування під'їздної залізничної колії у м. Києві ( договір №02744-2010-С від 01.09.2010 року);

- послуги по переміщенню, сортуванню, розвантаженню та завантаженню тари, її ремонт та інші підсобні роботи (№01123-2011-С від 01.03.2011 року);

- постачання цвяхів, дошок, шашок (договір №01796-2012-С від 01.01.2012 року);

- постачання круп (договір 100311 від 10.03.2011 року);

Правовідносини між Позивачем та ТОВ «Газпромсталь», склалися на підставі договорів постачання №04/05-12 від 04.05.2012 року та №06/06-10 від 10.04.2013 року, відповідно до яких постачальник зобов'язується протягом терміну дії цього договору передавати у власність продукцію, вказану в Специфікації та заявках покупця, а покупець вчасно приймати та оплачувати її вартість.

На думку податкового органу вказані правочини укладено без мети реального настання наслідків обумовлених цим правочином.

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи суд апеляційної інстанції, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «Газпромсталь», ТОВ «ДТС Логістик».

Факт виконання умов зазначених договорів підтверджується податковими накладними, виписаними Позивачем своїм контрагентам, видатковими накладними із зазначенням асортименту реалізованого товару., актами приймання-здачі робіт.

На підтвердження факту здійснення оплати за договорами, Позивачем були надані рахунки-фактури, дебітові повідомлення.

Досліджена вище документація відповідає вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань податкового органу при обґрунтування порушень позивачем податкового законодавства на матеріали перевірки його контрагентів з огляду на наступне.

Формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ, а також правомірності формування податку на прибуток за рахунок договорів, укладених позивачем та його контрагентами, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ч.3 ст. 160, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року у справі № 808/8434/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим