Постанова

від 03.07.2014 по справі 808/5830/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2014 рокусправа № 808/5830/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю

представника позивача Лазько В.Г.

представника відповідача Бурашнікової О.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року у справі № 808/5830/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Інвест-Груп» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000380152 від 29.05.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Інвест-Груп» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000380152 від 29.05.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки Бердянська ОДПІ вийшла за межі позовних вимог, втрутившись при цьому у відносини між сторонами договору оренди.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та нечинним податкове повідомленні рішення №0000380152 від 29.05.2013 року.

Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку податкового органу оскаржуване податкове повідомлення рішення є обґрунтованим та законним, оскільки підставою для донарахування грошового зобов'язання було використання не за функціональним призначенням орендованої земельної ділянки, наслідком якого є застосування коефіцієнту функціонального використання 0,5 %, замість коефіцієнту 2,5 %..

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Бердянської ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Інвест-Груп» (ЄДРПОУ 30293983) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати орендної плати за землю за період з 01.01.2010 року по 30.11.2012 року по земельній ділянці площею 0,3000 га., розташованій за адресою: м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 106-і., на підставі якого було складено Акт №722/0152/30293983 від 25.12.2012 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог ст..2, ст..13 ЗУ «Про плату за землю» №2535 від 03.07.1992 року (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого ТОВ «Ресурс-Інвест-Груп» занижено орендну плату за земельну ділянку на загальну суму 88726,67 грн. в т.ч. по періодам: 2010 р.-30420,56 грн.; 2011 р. =- 30420,56 грн.; з 01.01.2012 року по 30.11.2012 р. - 27855,55 грн.;

На підставі зазначеного акту, 29.05.2013 року Відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000380152, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 103902,00 грн., в тому числі за основним платежем - 86191,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17746,34 грн.

Не погодившись з винесенням податкового повідомлення рішення, Позивач подав скаргу до ДПІ у Запорізькій області, в якій просив його скасувати.

Рішенням Головного управління у Запорізькій області, залишеної без змін рішенням Міністерства доходів і зборів України, скасовано податкове повідомлення рішення №0000380152 від 29.05.2013 року в частині 2535,04 грн. надмірно визначеної суми орендної плати за землю за листопад 2012 року та в частині 633,76 грн. штрафних (фінансових) санкцій і залишивши без змін в іншій частині.

Правомірність та обґрунтованість винесення податкового повідомлення рішення № 0000380152 від 29.05.2013 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач не мав права донараховувати Позивачу суму податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій, оскільки суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін, вносити свої зміни або корективи щодо умов викладених в договорі. Якщо, на думку суб'єкта владних повноважень, укладений між сторонами договір спрямований на ухилення від сплати податків, останній за допомогою адміністративних санкцій, уповноважений відновити публічний порядок.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі рішення двадцять сьомої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізької області від 30.08.2007 року №10 «Про передачу в оренду земельних ділянок», між Бердянською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «Ресурс-Інвест-Груп» (Орендар) було укладено договір оренди землі від 22.10.2007 року, який зареєстровано у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» про що у Державному реєстрі земль вчинене запис від 10.12.2007 року за №040726500460.

Відповідно до зазначеного договору, Орендару в строкове платне володіння і користування надана земельна ділянка площею 0,3000 га. для будівництва АЗС з автостоянкою. Земельна ділянка передається в оренду разом з об'єктами нерухомого майна, що знаходяться на земельній ділянці. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель Бердянського міського управління земельних ресурсів від 15.10.2007 ркоу №1241 становить 146475,58 грн, яка обчислюється з коефіцієнтом функціонального використання - 0,5%. Річна орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 4.0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як вбачається з податкових декларацій з плати за землю наданих Позивачем до Бердянської ОДПІ, було задекларовано наступні суми орендної плати за земельну ділянку: за 2010 рік, сума орендної плати за земельну ділянку становить 7605,14 грн., за 2011 рік - 7605,14 грн., за період з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року - 6971,36 грн.

Отже, позивачем самостійно було визначено податкове зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки, що знаходяться у нього в користуванні у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки, яка була обчислена з урахуванням коефіцієнту функціонального користування у розмірі 0.5%.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, на думку Відповідача, надана в оренду земельна ділянка для будівництва АГЗС та АГНКС, фактично використовувалися для розміщення АЗС та здійснення торгівлі мастильними матеріалами. У зв'язку з цим платником було порушено функціональне використання земельної ділянки, а саме була протиправно занижена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, оскільки після початку проведення комерційної діяльності Позивачем протиправно використовувався коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки у розмірі 0,5 %, замість 2,5%.

Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками та не передбачають укладення договорів стосовно виконання податкового обов'язку.

З зазначеними доводами заявника апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею ст. 7 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII "Про плату за землю", в редакції чинній на час укладення позивачем спірних договорів оренди землі, було визначено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Водночас, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Пунктом 8.2 ст. 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України.

Відповідно до п. 274.1 ст.274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

У відповідності зі ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є загальнодержавним податком, який є обов'язковими до сплати на усій території України та контроль за сплатою якого покладено на податкові органи. Підставою для нарахування орендної плати є договір оренди такої земельної ділянки. Орендна плата за таку земельну ділянку має становити суму не меншою трикратного розміру земельного податку, який в свою чергу становить 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Процедуру проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки встановлює Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністрества будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 року №18/15/21/11 «Про порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», зареєстрованому в Міністерстві Юстиції України від 05 квітня 2006 року за (далі - Порядок №388/12262).

Відповідно до зазначеного Порядку, нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, зокрема, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Під час розрахунку нормативної грошової оцінки земель, використовуються коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки. Так, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки категорії інших земель (землі, зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво) має значення 0,5%, в той час як, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земель комерційного призначення має значення 2,5%.

Як вбачається з умов договору, укладеного між Позивачем та Бердянською міською радою, земельна ділянка передається в оренду для будівництва АЗС з автостоянкою з подальшим проведенням роздрібної торгівлі та надання комерційних послуг.

Згідно витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель, до зазначеної земельної ділянки застосовувався коефіцієнт функціонального використання зі значенням 0.5 %., що є обгрунтованим, оскільки на той період здійснювалося будівництво АЗС зі стоянкою, які підпадали під категорію інших земель.

Проте, відповідно до заявок на придбання торгових патентів на провадження торгівельної діяльності за адресою м.Бердянськ, Мелітопольське шосе,106-і, у перевіряємому періоді ТОВ «Ресурс-Інвест-Груп» придбано торгівельні патенти ТПБ 359144 на період з 22.07.2009 року по 30.06.2010 року; ТПБ №448213 на період 22.07.2010 року по 30.06.2011 року; ТПБ №419192 на період з 01.04.2011 року по 31.03.2016 року на провадження торгівельної діяльності нафтопродуктами. Торгівельні патенти з 01.01.2010 року по 30.11.2012 року сплачувались в повному обсязі.

Зазначене свідчить про розпочаток проведення торгівельної (комерційної) діяльності, що має наслідком зміну коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки з 0,5% на 2,5%, який враховується при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Виходячи з того, що орендна плата за землю є загальнообов'язковим податком, який встановлюється у розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки, то відповідно правильний розрахунок нормативної грошової оцінки, на підставі якої сплачується такий податок, має ґрунтуватися виключно на вимогах податкового законодавства, а не на умовах договору, оскільки нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а відповідно її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Тобто, нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, тому що є способом регулювання державою плати за користування землею, а тому не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов, в частині, що встановлюється в законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку його виконання.

Таким чином суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження Позивачем орендної плати за землю, оскільки зміна функціонального використання земельної ділянки спричиняє зміну нормативної грошової оцінки, яка є основою для визначення відповідного податку за землю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ч. 3 ст. 160, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року - скасувати та прийняти нову.

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Інвест-Груп» відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко