Рішення

від 28.07.2014 по справі 909/530/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2014 р. Справа № 909/530/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобрин О. М. при секретарі судового засідання Левицький Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Укрпол"

вул.Промислова, 2-А, м.Стрий, Львівська область, 82400

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Калуський Бровар"

вул.Грушевського, 89А, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення заборгованості в сумі 29 978,88 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мокрицький І.П. - представник (довіреність №27/02/13-Ю від 27.02.2013)

від відповідача: Гавера В.І. - представник, (довіреність б/н від 16.06.2014 р.).

ВСТАНОВИВ: до господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Укрпол" із позовом (вих.№208 від 15.05.14) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Калуський Бровар" про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 29 978,88 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.14 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.06.14.

В судовому засіданні 03.06.14, у зв"язку з нез"явленням в судове засідання повноважного представника відповідача, неподанням витребуваних доказів та враховуючи клопотання представника відповідача (вх. №8279/14 від 02.06.14) про відкладення розгляду справи, судом було відкладено розгляд справи на 17.06.14 на підставі ст.77 ГПК України.

17.06.14 представник відповідача подав відзив на позов (вх. №9559/14 від 17.06.14, а.с.79-80), судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 10.07.14, про що представників сторін повідомлено під розписку (а.с.86).

Ухвалою суду від 10.07.14 продовжено строк вирішення спору на п"ятнадцять днів, у зв"язку із поданням представником відповідача клопотання (вх.№ 9785/14 від 10.07.2014 р.) про продовження строку розгляду спору для проведення переговорів щодо врегулювання спору та відкладено розгляд справи на 28.07.14.

До судового засідання позивачем подано до суду пояснення щодо відзиву на позовну заяву (вих.№333 від 16.07.14, вх.№11365/14 від 21.07.14). В судове засідання 28.07.14 представник позивача з"явився, подав клопотання (вих.№11744/14 від 28.07.14) про долучення до матеріалів справи постанов ВГСУ, що долучені до матеріалів справи, водночас, представник позивача пояснив наступне. 02.01.13 між ТзОВ "Видавничий дім "Укрпол" та ТзОВ "Калуський Бровар" було укладено договір підряду №130102/1 на виготовлення поліграфічної продукції. Так, відповідно до трьох видаткових накладних від 09.08.13, 02.10.13 та 20.11.13 ТзОВ "Калуський Бровар" отримано продукції на загальну суму 42 680,00 грн. Вищевказані видаткові накладні підписано замовником та підрядником. Як слідує із пояснень представника позивача, замовник не в повному обсязі розрахувався за виконані підрядні роботи. Так, замовником підряднику сплачено 16 164,00 грн. Борг відповідача перед позивачем, з урахуванням часткової сплати, склав 26 516,00 грн.

12 лютого 2014 року між ТзОВ "Видавничий дім "Укрпол", ТзОВ "Калуський Бровар" та ТзОВ "ВП Калуський Бровар" було укладено договір про переведення боргу №8-02/14, за яким первісний боржник переводить на нового боржника борг у розмірі 26 516,00 грн. Позивач вказує, що на момент подання позову до суду відповідач борг не погасив. Представник позивача вважає, що відповідач в порушення вимог ст.526 Цивільного кодексу України діяв неправомірно, відтак позивач звернувся до суду за відновленням свого порушеного права.

Представник відповідача в судове засідання з"явився, відзив на позов подав в судовому засіданні 17.06.14, позовні вимоги заперечує, вказуючи на те, що договір про переведення боргу №8-02/14 від 12.02.14 дійсно був укладений між ТзОВ "Видавничий дім "Укрпол", ТзОВ "Калуський Бровар" та ТзОВ "ВП Калуський Бровар", однак не за договором №24/07-2012 від 24.07.12, який додано позивачем до позовної заяви та долучено судом до матеріалів справи, а за іншим договором підряду - №130102/1 від 02.01.13. Відтак, ТзОВ "ВП Калуський Бровар", як новий боржник, вважає, що не брав на себе обов"язку за грошовим зобов"язанням, яке виникло на підставі договору №24/07-2012 від 24.07.12. В спростування позовних вимог відповідач посилається на той факт, що у відповідності до договору про переведення боргу №8-02/14 від 12.02.14 на нового боржника переведено конкретно визначений розмір заборгованості - 26 516,40 грн., відтак відповідач не являється правонаступником всіх прав та обов"язків за договором підряду №130102/1 від 02.01.13. Представник відповідача вважає, що за таких умов позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню, інфляційні та річні, адже у договорі про переведення боргу №8-02/14 від 12.02.14 не визначено конкретних термінів сплати боргу. Представник відповідача стверджує, що претензія щодо виконання обов"язку щодо сплати заборгованості не надсилалась відповідачу. Крім того, зазначає, що видаткові накладні на загальну суму 42 680,00 грн., що долучені до матеріалів справи, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, не можуть слугувати доказами, оскільки на них не вказано за яким саме договором здіснювались прийом-передача продукції.

Слід вказати, що відповідачем долучено до відзиву договір підряду №130102/1 від 02.01.13 (а.с.81-83).

Суд вважає за необхідне вказати, що позивачем було зазначено в судовому засіданні, що ним при поданні позовної заяви допущено помилку та долучено до позовної заяви договір №24/07-2012 від 24.07.12 (на який відповідач посилається як на підставу своїх заперечень), в той час коли потрібно було долучити договір підряду №130102/1 від 02.01.13. Одночасно, позивачем в позовній заяві помилково зазначено договір №24/07-2012 від 24.07.12. Судом встановлено, що даний факт мав місце, однак не викликає сумнівів, що позовні вимоги грунтуються саме на договорі підряду №130102/1 від 02.01.13, на підставі якого було оформлено видаткові накладні, за яким і виник борг відповідача. Враховуючи те, що відповідачем вже подано договір підряду №130102/1 від 02.01.13, а судом долучено його до матеріалів справи, суд не вбачає необхідності повторно витребовувати вказаний договір від позивача, адже дублювання документів у справі заборонено вимогами з ведення діловодства. Представником позивача підтверджено, що саме договір підряду №130102/1 від 02.01.13 слід вважати договором, за яким виникли грошові зобов"язання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив, що 03.10.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Укрпол" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калуський Бровар" (замовник) було укладено договір підряду №130102/1 від 02.01.13 на виготовлення поліграфічної продукції (а.с.81-83). Так, відповідно до ст.1.1 підрядник зобов"язується за завданням замовника та на умовах даного договору виготовити з використанням своїх матеріалів та засобів, поліграфічну продукцію, а зомовник зобов"язується на умовах даного договору прийняти та оплатити виготовлену продукцію. Асортимент продукції та основні вимоги до неї визначаються у заявках-специфікаціях замовника, які складаються на кожну окрему поставку, підписуюються обома сторонами, додаються до даного договору та являються його невід"ємною частиною (п.2.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору заявка-специфікація замовника виконується згідно наданого на електронному носії та в узгодженому форматі оригінал-макету, виконаного згідно вимог підрядника, "тверда копія" (роздрук) якого затверджена замовником та підписана підрядником.

Розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюються наступним чином: 50% коштів в день прийняття підрядником оригінал-макету, 50% коштів - на протязі 30 календарних днів з дня отримання продукції шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника (п.8.1 договору).

Відповідно до п.10.1 договору продукція вважається зданою підрядником та прийняте замовником: по кількості - згідно накладної, по якості - згідно якості, вказаної в сертифікаті якості підрядника, який видається на кожну окрему поставку.

Даний договір набирає чинності з моменту підписанння його сторонами і діє до 31.12.13 (а.с.15.1 договору).

ТзОВ "Видавничий дім "Укрпол" виконало роботи по виговленню поліграфічної продукції згідно вказаного договору та поставило її ТзОВ "Калуський Бровар", що підтверджується видатковими накладними №ГПВВ-01462 від 09.08.13 на суму 16720,00 грн., №ГПВВ-01845 від 02.10.13 на суму 21032,00 грн., №ГПВВ-02136 від 20.11.13 на суму 4928,00 грн. (а.с.24-26). Вищевказані видаткові накладні підписано виконавцем робіт та замовником.

В матеріалах справи містяться взірці на затвердження до друку продукції, що є предметом договору (а.с.40-69). Дані взірці підписано замовником та підрядником. Замовником виконані роботи були оплачені частково, в сумі 16 164,00 грн. Борг ТзОВ "Калуський Бровар" перед ТзОВ "Видавничий дім "Укрпол", з урахуванням часткової сплати, склав 26 516,00 грн.

12 лютого 2014 року між ТзОВ "Видавничий дім "Укрпол", ТзОВ "Калуський Бровар" та ТзОВ "ВП Калуський Бровар" було укладено договір про переведення боргу №8-02/14, за яким первісний боржник (ТзОВ "Калуський Бровар") переводить на нового боржника (ТзОВ "ВП Калуський Бровар") борг у розмірі 26 516,00 грн. Позивач 08.04.14 звертався до ТзОВ "Калуський Бровар", а не ТзОВ "ВП Калуський Бровар", із вимогою №157 про сплату заборгованості за виготовлену продукцію в сумі 26 516,40 грн. (а.с.28) ТзОВ "Калуський Бровар" відповіді на вимогу не надіслав. До ТзОВ "ВП Калуський Бровар" позивач надіслав вимогу про оплату боргу тільки після порушення провадження в справі, а саме 17.06.14. Відповідач, прийнявши на себе зобов'язання по сплаті боргу в сумі 26 516 грн, борг не погасив. Таким чином, на момент подання позову до суду відповідач борг не погасив, позовні вимоги заперечив.

Суд вважає за необхідне спростувати заперечення відповідача щодо того факту, що у видаткових накладних не міститься вказівок на виконання якого саме договору було здійснено поставку продукції. Однак, із дати видаткових накладних - 09.08.13, 02.10.13, 20.11.13 вбачається, що вказану продукцію на загальну суму 42 680,00 грн. було передано ТзОВ "Калуський Бровар" саме за договором підряду №130102/1 від 02.01.13. Договір підряду №24/07-2012 від 24.07.12, який був помилково доданий позивачем, втратив чинність 31.12.12 (п.15.1 договору, а.с.22), інших договорів сторонами в 2013 році не укладалось, відтак, суд приходить до висновку, що згідно видаткових накладних від 09.08.13, 02.10.13, 20.11.13 поліграфічна продукція передавалась ТзОВ "Калуський Бровар" за договором від 2013 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як передбачено частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

У відповідності до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином.

Відповідно до ст.520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач будь-яких доказів наявності недоліків щодо виконаної роботи підрядником-позивачем по справі суду не надав, а відтак зобов'язаний оплатити вартість виконаних робіт.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов'язання згідно укладеного договору про переведення боргу №8-02/14 від 12.02.14 належним чином не виконав. Станом на день розгляду справи відповідач будь-яких доказів сплати заборгованості за зобов"язаннями, взятими згідно договору про переведення боргу, не надав.

Зважаючи на вищевикладене, із врахуванням усіх обставин справи, оцінивши докази у справі у відповідності до чинного законодавства України, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу. Позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 26 516,00 грн. слід задовольнити.

Окрім суми боргу, позивач просить стягнути також пеню, інфляційні втрати та 3% річних, що нараховані на суму боргу, за період з 23.12.13 по 12.05.14. При цьому вказує на те, що до відповідача перейшли зобов'язання боржника в повному обсязі, а тому відповідач повинен нести відповідальність за прострочення боргу.

Оцінюючи дане твердження позивача, суд вважає за необхідне вказати на те, що згідно умов договору про переведення боргу№8-02/14 від 12.02.14 у п.2 сторони погодили, що "первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 26 516,40 грн , що виник на підставі Основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання". Таким чином, згідно даного положення договору про переведення боргу відповідач погодився виконати тільки грошове зобов'язання по сплаті боргу в сумі 26 516,40 грн. Позивач, підписуючи цей договір, погодився на "відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором" (договором про переведення боргу) (пункт 3; а.с.23).

Таким чином, сторони договору про переведення боргу від 12.02.14 обмежили зобов'язання сумою боргу в розмірі 26 516,40 грн. За таких обставин, оскільки сторони вказали, що до нового боржника переходить тільки зобов'язання щодо сплати боргу, підстав для стягнення штрафних санкцій (пені) немає, а тому в цій частині в позові слід відмовити.

Позивачем було нараховано відповідачу 1701,92 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 23.12.13 по 12.05.14 та 307,30 грн. - 3% річних за вказаний період.

Слід зазначити, що відповідач заперечив нарахування позивачем штрафних санкцій, адже вважає, що договором про переведення боргу не встановлено термінів сплати боргу. Суд вважає за необхідне спростувати такі доводи відповідача та зазначити, що п.7 договору передбачено - цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Із вказаного слідує, що договір набрав чинності в момент підписання - 12 лютого 2014 року. Станом на час укладення цього договору зобов'язання зі сплати 26 516,40 грн. уже є простроченим, сторони визначили його як борг. Тому слід виходити з того, що для відповідача строк сплати заборгованості в сумі 26 516,40 грн. настав 12.02.14.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індекса інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Судом самостійно здійснено перерахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, встановлено, що до стягнення підлягають інфляційні нарахування в сумі 1645,39 грн. та 3 % річних в розмірі 193,97 грн., що нараховані за період з 12.02.13 по 12.05.14 (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Таким чином, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у справі, у відповідності до чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення боргу в су4мі 26516 грн підлягають до задоволення, позовні вимоги щодо інфляційних втрат та 3 % річних слід задовольнити частково, а саме стягнути з позивача 1 645,39 грн. інфляційних втрат та 193,97 грн 3% річних, в позовні вимоги щодо стягнення пені до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 520526, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.49, ст. 82, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Калуський Бровар" (вул.Грушевського, 89А, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300; і.к. 39075597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Укрпол" (вул.Промислова, 2-А, м.Стрий, Львівська область, 82400; і.к. 32802333) 26 516 (двадцять шість тисяч п"ятсот шістнадцять) гривень 00 коп. основного боргу, 1645 (одну тисячу шістсот сорок п"ять) гривень 39 коп. інфляційного збільшення боргу, 193 (сто дев"яносто три) гривні 97коп. - 3% річних та 1735 (одну тисячу сімсот двадцять вісім) гривень 65 коп. судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.07.14

Суддя Кобрин О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"