Постанова

від 21.10.2014 по справі 909/530/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа № 909/530/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Калуський Бровар", м.Калуш № 13/08/14 від 13.08.2014р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2014р.

у справі № 909/530/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Укрпол", м. Стрий

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Калуський Бровар" , м. Калуш

про стягнення заборгованості в сумі 29 978,88 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Яців В.Р.-представник;

від відповідача - Гавера В.І.-представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2014р. у справі №909/530/14 (суддя Кобрин О.М.) позовні вимоги задоволено частково: стягнено з ТОВ "ВП Калуський Бровар" на користь ТОВ "Видавничий дім "Укрпол" 26 516,00грн. основного боргу, 1 645,39грн. інфляційного збільшення боргу, 193,97грн. - 3% річних та 1735,65грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

ТОВ "ВП Калуський Бровар" подано апеляційну скаргу № 13/08/14 від 13.08.2014 р., в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, всестороннього та об»єктивного з»ясування всіх істотних обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що відповідач, як новий боржник згідно договору про переведення боргу №8-02/14 не брав на себе обов»язку щодо сплати грошового зобов»язання, яке виникло у первісного боржника (ТОВ «Калуський бровар») на підставі договору підряду №24/07-2012 від 24.07.2012р., а тому таку вимогу позивача про примусове виконання цього обов»язку та стягнення коштів вважає безпідставною.

Також, скаржник зазначає, що судом помилково не враховано посилання відповідача на ту обставину, що сторонами договору про переведення боргу №8-02/14 не визначено на підставі яких первинних документів (видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) виникло грошове зобов»язання (борг) в сумі 26 516,40грн., а лише зазначено, що дане зобов»язання виникло із договору підряду №130102/1 від 02.01.2013р. Видаткові накладні не містять в собі жодних посилань про те, що вони видані (виписані) на підставі будь-якого з договорів підряду, отже поставка поліграфічної продукції ТОВ «Калуський бровар» згідно накладних (знаходяться в матеріалах справи) відбувалась поза рамками вказаних договорів, а відтак стягнення боргу по даних накладних слід звертати з ТОВ «Калуський бровар»

Окрім того, скаржник вважає, що судом безпідставно не враховано, що обидва договори підряду на час розгляду спору в суді не припинили своєї чинності та є діючими, а з долучених позивачем первинних документів неможливо ідентифікувати на підставі якого з даних договорів ці документи були видані (виписані), а відтак поставка могла здійснюватись згідно обох зазначених договорів. Договір про переведення боргу №8-02/14 не містить конкретних умов, які б встановлювали терміни сплати відповідачем прийнятого на себе боргу, відповідальності за порушення його умов та не містить умов про те, що новий боржник є правонаступником всіх прав та обов»язків первісного боржника, що виникають із договору підряду №130102/1 від 02.01.2013р.

Скаржник вважає, що позивачем заявлено позовні вимоги передчасно, а застосовані до відповідача пеня, інфляційні та річні нараховані безпідставно, оскільки останній з врахуванням положень ст.530 ЦК України не може вважатись таким, що допустив прострочення виконання обов»язку по сплаті прийнятого боргу.

Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.

ТОВ «Видавничий дім «Укрпол» у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2014р. у зв»язку із зайнятістю. судді Мельник Г.І. у склад колегії суддів для розгляду справи №909/530/14 Господарського суду Івано-Франківської області введено замість судді Мельник Г.І.- суддю Данко Л.С.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.10.2012р. між ТОВ "Видавничий дім "Укрпол" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калуський Бровар" (замовник) було укладено договір підряду №130102/1 від 02.01.2013р. на виготовлення поліграфічної продукції (а.с.81-83).

Відповідно до ст.1.1 договору підряду підрядник зобов"язується за завданням замовника та на умовах даного договору виготовити з використанням своїх матеріалів та засобів, поліграфічну продукцію, а замовник зобов"язується на умовах даного договору прийняти та оплатити виготовлену продукцію. Асортимент продукції та основні вимоги до неї визначаються у заявках-специфікаціях замовника, які складаються на кожну окрему поставку, підписуюються обома сторонами, додаються до даного договору та являються його невід"ємною частиною (п.2.1 договору).

Згідно із п.4.1 договору заявка-специфікація замовника виконується згідно наданого на електронному носії та в узгодженому форматі оригінал-макету, виконаного згідно вимог підрядника, "тверда копія" (роздрук) якого затверджена замовником та підписана підрядником.

Розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюються наступним чином: 50% коштів в день прийняття підрядником оригінал-макету, 50% коштів - на протязі 30 календарних днів з дня отримання продукції шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника (п.8.1 договору).

Відповідно до п.10.1 договору продукція вважається зданою підрядником та прийнята замовником: по кількості - згідно накладної, по якості - згідно якості, вказаної в сертифікаті якості підрядника, який видається на кожну окрему поставку.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.13 (п.15.1 договору).

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Видавничий дім "Укрпол" виконано роботи по виготовленню поліграфічної продукції згідно вказаного договору та поставлено ТОВ "Калуський Бровар", що підтверджується видатковими накладними №ГПВВ-01462 від 09.08.2013р., №ГПВВ-01845 від 02.10.2013р. та №ГПВВ-02136 від 20.11.2013р. (а.с.24-26).

В матеріалах справи містяться взірці на затвердження до друку продукції, що є предметом договору (а.с.40-69). Дані взірці підписано замовником та підрядником.

Внаслідок часткової сплати замовником виконаних робіт, борг ТОВ "Калуський Бровар" перед ТОВ "Видавничий дім "Укрпол" склав 26 516,00 грн.

Надалі, 12.02.2014р. між ТОВ "Видавничий дім "Укрпол", ТОВ "Калуський Бровар" та ТОВ "ВП Калуський Бровар" укладено договір про переведення боргу №8-02/14, за яким первісний боржник (ТОВ "Калуський Бровар") переводить на нового боржника (ТОВ "ВП Калуський Бровар") борг у розмірі 26 516,00 грн.(а.с.23).

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

У відповідності до ч.1 ст.854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином.

Відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази та сторонами таких не надано щодо наявності недоліків щодо виконаної роботи підрядником-позивачем.

Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідач прийняті на себе зобов'язання згідно укладеного договору про переведення боргу №8-02/14 від 12.02.2014р. належним чином не виконав, в матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості за зобов"язаннями, взятими згідно договору про переведення боргу, заборгованість відповідача перед позивачем складає 26 516,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, що нараховані позивачем на суму боргу, за період з 23.12.2013р. по 12.05.2014р. з посиланням на те, що до відповідача перейшли зобов'язання боржника в повному обсязі, а тому відповідач повинен нести відповідальність за прострочення боргу, судова колегія зазначає наступне..

Відповідно до п.2 договору про переведення боргу№8-02/14 від 12.02.2014р. сторони погодили, що первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 26 516,40 грн., що виник на підставі основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що згідно вищенаведеного відповідач погодився виконати тільки грошове зобов'язання по сплаті боргу в сумі 26 516,40 грн. Позивач, підписуючи цей договір, погодився на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.3 договору про переведення боргу) (а.с.23). Отже, сторони договору про переведення боргу від 12.02.2014р. обмежили зобов'язання сумою боргу в розмірі 26 516,40 грн. , в зв»язку із чим до нового боржника переходить тільки зобов'язання щодо сплати боргу, підстав для стягнення штрафних санкцій (пені) немає.

Щодо посилання скаржника на безпідставність нарахування та стягнення з відповідача 1 701,92 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 23.12.2013р. по 12.05.2014р. та 307,30 грн. - 3% річних за вказаний період, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.7 договору №8-02/14 про переведення боргу - цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Отже, зазначений договір набрав чинності в момент підписання - 12 лютого 2014 року. Станом на час укладення цього договору зобов'язання зі сплати 26 516,40 грн. уже є простроченим, сторони визначили його як борг строк сплати якого настав 12.02.2014р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

Враховуючи встановлення судом першої інстанції прострочення грошового зобов'язання відповідачем та зробивши перерахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, ним зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1 645,39 грн. та 3 % річних в розмірі 193,97 грн., що нараховані за період з 12.02.2013р. по 12.05.2014р.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Не беруться до уваги посилання скаржника на те, що у видаткових накладних не міститься вказівок на виконання якого саме договору було здійснено поставку продукції, оскільки із дати видаткових накладних - 09.08.2013р., 02.10.2013р., 20.11.2013р. вбачається, що вказану продукцію на загальну суму 42 680,00 грн. було передано ТОВ "Калуський Бровар" саме за договором підряду №130102/1 від 02.01.2013р. Договір підряду №24/07-2012 від 24.07.2012р., який був помилково доданий позивачем, втратив чинність 31.12.2012р. (п.15.1 договору (а.с.22), інших договорів сторонами в 2013 році не укладалось, отже згідно видаткових накладних від 09.08.2013р., 02.10.2013р., 20.11.2013р. поліграфічна продукція передавалась ТОВ "Калуський Бровар" за договором від 2013 року.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2014р. у справі №909/530/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.10.2014р..

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.