Постанова

від 28.07.2014 по справі 820/12049/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 липня 2014 р. № 820/12049/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій А.А.,

за участю представників сторін: позивач - Стуліков А.В., Дубовик Л.М., відповідач 1, відповідач 2 - Часовський І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНАЛИТ" ЛТД до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Корнєєвої Н.С., Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНАЛИТ" ЛТД звернулось до суду із позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Корнєєвої Н.С., Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, в якому просить суд скасувати рішення відповідача 1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №12239311 від 07.04.2014 року; зобов`язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриналит ЛТД", код 39084088. на нежитлову будівлю складу загальною площею 1663,3 кв. метрів, літ. "ЬІ-1" за адресою: АДРЕСА_1; зобов`язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області виключити з державного реєстру іпотек запис про передачу в іпотеку, як об`єкту обтяження, нежитлову будівлю літ. "ЬІ-1", загальною площею 1663,3кв.м.за адресою: АДРЕСА_1,внесеного в державний реєстр іпотекреєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5,номер запису 8955447 від 10.08.2009року; виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно, як об'єкту обтяження нежитлової будівлі, загальною площею 1663,3кв.м.за адресою: АДРЕСА_1 ,внесеного в єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5,номер запису 8955367 від 10.08.2009року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ТОВ"ГРАНАЛИТ" ЛТД звернулась до Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області із заявою про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриналит ЛТД" на нежитлову будівлю складу загальною площею 1663,3 кв. метрів, літ. "ЬІ-1" за адресою: АДРЕСА_1. Проте, 07.04.2014року державним реєстратором було прийнято рішення № 12239311 про відмову у проведенні зазначених реєстраційних дій, у зв'язку з тим, що подані позивачем документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Позивач вважає, що вказане рішення є необґрунтованим, незаконним, прийнятим без обов`язкового, на думку позивача, урахування рішення апеляційного суду Харківської області від 24.12.2013року № 22-ц/790/6445/13, яким встановлені преюдиційні обставини, а також таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а отже порушує його права та законні інтереси.

Представник відповідача 1 та відповідача 2, заперечуючи проти позову, зазначив, що рішення від 07.04.2014 року №12239311 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за ТОВ "Гриналит" ЛТД на нежитлову будівлю складу загальною площею 1663,3 кв.м, літ. "Ы-1" за адресою: АДРЕСА_1 винесено на підставі чинного законодавства, оскільки згідно відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, заявлене позивачем право вже зареєстровано за іншим підприємством, а також наявний запис в актуальному стані про обтяження (заборона на вказаний заявником об`єкт нерухомого майна). Таким чином, оскільки заява та документи, подані до неї містять розбіжності і суперечності між відомостями, що зазначені в заяві, відомостями, які містяться в документах та відомостями, що містяться в Державному реєстрі речових прав, що унеможливлює одночасне встановлення факту, на який саме об`єкт нерухомого майна заявлено до державної реєстрації право власності по заяві № 5913062, державний реєстратор правомірно відмовив у державній реєстрації права власності, на підставі чого позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

Представники сторін у судовому засіданні 28.07.2014року підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2014 представник ТОВ "Гриналит" ЛТД звернувся до реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції із заявою № 5913062 щодо реєстрації права власності на виробничий будинок, загальною площею 1663,3 кв.м. літ. "Ы-1" за адресою: АДРЕСА_1.

За результатом розгляду вказаної вище заяви ТОВ "Гриналит" ЛТД про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та доданих до них документів державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби встановлено наявність підстав для відмови в проведенні державної реєстрації прав власності та прийняте рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 12239311 від 07.04.2014 року.

Вказану відмову мотивовано тим, що в процедурі розгляду заяви № 5913062 проведені пошуки інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. В результаті чого, встановлено наявність записів про обтяження в актуальному стані ( заборона на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження № 8955367, іпотека реєстраційний номер обтяження № 8955447) на об'єкт нерухомого майна нежитлову будівлю літ. "ЬІ-1" загальною площею 1663,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, р. № 2142 від 10.08.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, в яких власником вищезазначеної нежитлової будівлі означена інша фізична особа, а також наявність запису в актуальному стані щодо реєстрації права власності (РПВН № 27717487) на нежитлову будівлю літ. "ЬІ-1" загальною площею 1663,3 кв.м. по АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Шафран" ЛТД, в якому підставою виникнення права власності зазначене рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.09.2010року по справі № 1-2755/10 ( документ відмінний від наданого до заяви).

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у проведенні державної реєстрації та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені відповідачем в основу оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Суд зазначає, що у своїй діяльності, при проведені державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції керується Конституцією України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з "Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013р (Порядок № 868).

Обов'язковість процедури реєстрації речових прав встановлена ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Виходячи з положень ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор в процедурі розгляду заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п 37 Порядку № 868, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є:1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею;10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно по п.1 ст.16 Закону, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції надана заява про державну реєстрацію права власності на виробничий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, літ. "ЬІ-1" загальна площа 1663,3кв.

У відповідності до вимог вищезазначених норм права, до вказаної заяви представником позивача долучено пакет документів, зокрема: договір № 389 купівлі- продажу, посвідчений 8-ою ХДНК 19.01.1996 р. № 1-733, акт передачі майна від 04.04.1996 р., свідоцтво про право власності від 02.04.1997 р. р. № 493, виданого ФДМ України в Харківській області, згідно з якими 29.07.1998 р. було зареєстровано право власності на склад № 11 в цілому загальною площею 1456,8 кв.м. за вищезазначеною адресою за ТОВ фірмою "ШАФРАН" ЛТД; технічний паспорт, виготовлений КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", за станом на 21.10.2010 р. з відміткою про відсутність змін 20.08.2012 р. на склад № 11 літ. "ЬІ-1" по АДРЕСА_1, в якому загальна площа нежитлової будівлі зазначена 1663,3 кв.м.; акт приймання - передачі основних засобів від 10.02.2014, відповідно до якого на підставі протоколу № 7 від 10.01.2014 р. засновників ТОВ фірми "Шафран" ЛТД, передається будівля складу та розподільчого пункту загальною площею 1663,3 кв.м., в якому не зазначено інших ідентифікуючих ознак. Вказані обставини не заперечувались представниками позивача у судовому засіданні.

Приписами п.4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п.15 Порядку № 868 передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Як вбачається з матеріалів справи, державним реєстратором на виконання вимог п.3 п.4 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за результатом проведеного пошуку інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено невідповідність заявлених позивачем прав і поданих документів вимогам чинного законодавства, регулюючого спірні правовідносини.

Щодо встановлених відповідачем 1 обставин, представник позивача зазначив, що вони не мають першочергового значення для вирішення питання про проведення відповідних реєстраційних дій, оскільки Реєстраційна служба, отримавши рішення Апеляційного суду Харківської області від 24.12.2013року № 22-ц/790/6445/13 по справі №2-2755/10, мала провести реєстраційні дії саме відповідно до цього рішення. На думку позивача преюдиційним фактом за вказаним судовим рішенням є обставини, які помилково не були враховані відповідачем 1 при винесені оскаржуваного рішення, а саме те, що правовстановлюючим документом на об'єкт нерухомого майна нежитлову будівлю літ. "ЬІ-1" загальною площею 1663,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є свідоцтво про право власності за ТОВ фірмою "Шафран" ЛТД, яке не скасоване і не визнано недійсним. Позивачем звернуто увагу суду на те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що площа вказаної нежитлової будівлі становить саме 1663, 3 кв.м., а не 1456,8 вк.м., як вказано у свідоцтві про право власності за ТОВ фірмою "Шафран" ЛТД, у зв'язку з помилкою, допущеною при попередній інвентаризації.

Проте, суд не може погодитися з вищевказаною позицією позивача з огляду на наступне.

Відповідно до договору №389 купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу магазину №115 і складу №11 від 29.01.1996року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (надалі - продавець) та членами трудового колективу магазину №115 і складу №11 структурного підрозділу орендного підприємства "Вікторія" об'єднання "Харківплодоовоч" (надалі - покупець), продавцем було передано у власність покупця державне майно цілісного майновог комплексу магазину № 115 складу № 11- структурного підрозділу орендного підприємства «Вікторія» об'єднання "Харківплодоовоч", який знаходиться за адресою: пр.. Фрунзе, 24/31.

Вказане майно у складі цілісного майнового № 115 і складу №11 структурного підрозділу орендного підприємства "Вікторія" об'єднання "Харківплодоовоч" включає всі активи й пасиви, інвентар та інше майно згідно з актом інвентаризації, в тому числі основну споруду складу № 11 по АДРЕСА_1, загальною площею 1098, кв.м. Вказаний договір був посвідчений Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1-733 02.04.1997року та товариству покупців членів трудового колективу магазину №115 і складу №11 структурного підрозділу орендного підприємства "Вікторія" об'єднання "Харківплодоовоч" було видано свідоцтво про право власності за реєстровим №499.

У подальшому, товариство покупців членів трудового колективу магазину №115 і складу №11 структурного підрозділу орендного підприємства "Вікторія" об'єднання "Харківплодоовоч" було перереєстровано у ТОВ фірму «Шафран» ЛТД.

Судом встановлено, що право власності на склад № 11 загальною площею 1456,8 кв.м. по АДРЕСА_1 було зареєстровано за ТОВ фірма "Шафран" ЛТД згідно з реєстраційним посвідченням на об'єкт нерухомого майна від 29.07.1996 року реєстровий номер № 964 на підставі договору купівлі - продажу від 29.01.1996 року, акту передачі майна від 04.04.1996 року та свідоцтва про право власності, виданого 02.04.1997 року Фондом державного майна України по харківській області.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.09.2010 року по справі № 2-2755/10 за позовом ТОВ фірмою "Шафран" ЛТД до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнано за ТОВ фірмою "Шафран" ЛТД право власності на нежитлову будівлю літ. "ЬІ-1" загальною площею 1663,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, рішенням апеляційного суду Харківської області від 24.12.2013 року скасовано вищевказане рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.09.2010 року по справі № 2-2755/10 та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено.

Таким чином, як станом на час звернення позивача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.03.104 року, так і станом на час розгляду справи, правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності ТОВ фірма "Шафран" ЛТД на склад № 11 загальною площею 1456,8 кв.м. по АДРЕСА_1 є свідоцтво про право власності, видане 02.04.1997 року Фондом державного майна України по харківській області, яке не скасовано і не визнано недійсним.

Судом враховується факт, що при проведенні поточній інвентаризації було виявлено, що при первинній інвентаризації площа будівлі була помилково вказана 1456,8 кв.м., замість 1663,3 кв.м., а також уточнена літровка нежитлової будівлі, яка змінилася з літ. «А-1» на літ. «Ы-1».

Вказані обставини, також зазначені колегією суддів Апеляційного суду Харківської області у мотивувальній частині рішення від 24.12.2013 року по справі № 2-2755/10, яке містить посилання на лист КП «ХМБТІ» від 16.04.2010 року за № 2097, з якого вбачаються виявлені уточнення.

Однак, суд не може погодитися з правовою позицією позивача відносно того, що встановлені судом апеляційної в мотивувальній частині судового рішення обставини щодо розміру площі нежитлової будівлі, а також її уточнена літровка, мають преюдиційне значення для даної справи та є підтвердженням права власності ТОВ фірма "Шафран" ЛТД на склад № 11 загальною площею 1663,3 по АДРЕСА_1, літ. «Ы-1», м. Харків з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, законодавцем чітко визначено дві підстави, за яких при розгляді справи не доказуються обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, а саме: за умови, що в ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що ані Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Корнєєва Н.С., ані Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області не були сторонами при розгляді цивільної справи № 2-2755/10 та, враховуючи те, що відповідачі заперечують проти достовірності обставини набуття ТОВ фірма "Шафран" ЛТД права власності на склад № 11 саме у розмірі загальної площі 1663,3 по АДРЕСА_1, літ. «Ы-1», м. Харків, суд вважає, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення частини 1 ст. 72 КАС України.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що лише судове рішення, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності є підставою для реєстрації права власності. Висновки суду, викладені в мотивувальній частині судового рішення, не є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності на нерухоме майно.

Судом враховано лист КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 2393698 від 11.12.2006 року, відповідно до якого зазначається, що при первинній інвентаризації площа будівлі була помилково вказана 1456,8 кв.м., замість 1663,3 кв.м., а також уточнена літровка нежитлової будівлі, яка змінилася з літ. «А-1» на літ. «Ы-1», але вказаний лист також не є правовстановлюючим документом, підтверджуючим набуття ТОВ фірма "Шафран" ЛТД права власності на склад № 11 саме у розмірі загальної площі 1663,3 по АДРЕСА_1, літ. «Ы-1», м. Харків. Окрім того, позивачем також не надано суду відповідних доказів того, що за результатами поточній інвентаризації було внесено відповідні змін чи доповнень у свідоцтво про право власності, яке було видано ТОВ фірма "Шафран" ЛТД 02.04.1997 року Фондом державного майна України по харківській області.

Судом встановлено, що відповідно до Протоколу загальних зборів ТОВ фірми "Шафран" № 7 від 10.01.2014року, ТОВ фірма "Шафран" увійшла до складу новоствореного ТОВ "Граналит" ЛТД та стала його інвестором.

Також, загальними зборами ТОВ фірма "Шафран" було постановлено внести в статутний фонд новоствореного ТОВ "Граналит" ЛТД майновий внесок, який складається з приміщення складу загальною площею 1663,3 кв.м. по АДРЕСА_1, літ. «Ы-1», м. Харків. Загальна вартість внеску склала 20 000 грн.

Протоколом позачергових загальних зборів ТОВ фірми "Шафран" № 8 від 14.02.2014року затверджено рішення про вихід ТОВ фірмі "Шафран" зі складу учасників ТОВ "Граналит" ЛТД та запропоновано останньому купити частку ТОВ фірми "Шафран" ЛТД в статутному капіталі, яка складає 80% або 20 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ фірмою "Шафран" ЛТД (Продавець) та ТОВ "Граналит" ЛТД (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 18.02.2014року, відповідно до пункту 1 якого, ТОВ "Граналит" ЛТД набув права власності на 80 % в статутному капіталі ТОВ фірмі "Шафран". Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області та зареєстровано в реєстрі за № 348.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що як станом на час розгляду справи, так і станом на час звернення до органу державної реєстрації прав із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивачем придбано частку статутного капіталу ТОВ фірмі "Шафран".

Окрім того, відповідно до п. 52 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10. 2013 р. N 868, для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв'язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

Пунктом 54 вказаного Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв'язку з передачею об'єктів нерухомого майна у власність фізичним та юридичним особам, що вийшли із складу засновників (учасників) юридичної особи, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

рішення органу або особи, уповноважених установчими документами такої юридичної особи або законом, про передачу об'єкта нерухомого майна у власність фізичній або юридичній особі, що вийшла із складу засновників (учасників) юридичної особи;

документ, що підтверджує факт передачі такого майна фізичній або юридичній особі, що вийшла із складу засновників (учасників) юридичної особи.

Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на об'єкт нерухомого майна попереднього власника такого об'єкта, заявникові не повертаються.

Але, поряд із цим, позивачем не надано жодного правовстановлюючого документа, який підтверджує, що станом на час укладання договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі від 18.02.2014 року, ТОВ фірмою "Шафран" мало право власності на приміщення складу загальною площею саме у розмірі 1663,3 кв.м. по АДРЕСА_1, літ. «Ы-1», м. Харків.

Відповідно до положень п.28 Положення № 868, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за наслідком розгляду заяви позивача № 11792232 від 20.03.2014р. державний реєстратор в межах повноважень та у строк визначений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прийняв обґрунтоване рішення про відмову у державній реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому у суду відсутні підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №12239311 від 07.04.2014 року.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриналит ЛТД", код 39084088. на нежитлову будівлю складу загальною площею 1663,3 кв. метрів, літ. "ЬІ-1" за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає, що вони є похідними від першої позовної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено, з огляду на що, позов в цій частині вимог також задоволенню не підлягає.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов`язання Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області виключити з державного реєстру іпотек запис про передачу в іпотеку, як об`єкту обтяження, нежитлову будівлю літ. "ЬІ-1", загальною площею 1663,3кв.м.за адресою:АДРЕСА_1, внесеного в державний реєстр іпотекреєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5,номер запису 8955447 від 10.08.2009року; виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно, як об"єкту обтяження нежитлової будівлі, загальною площею 1663,3кв.м.за адресою: АДРЕСА_1 ,внесеного в єдиний реєстр заборон відчуження об"єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5,номер запису 8955367 від 10.08.2009року, суд зазначає наступне.

Державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою, зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою, анулювання та видачі нової заставної, відступлення прав за іпотечним договором або передачі заставної, видачі дубліката заставної, припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводяться з урахуванням особливостей, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10. 2013 р. N 868.

Пунктом 72 Порядку визначено, що державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки.

Відповідно до п. 78 Порядку, державна реєстрація припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони проводиться нотаріусом, яким знято заборону.

Під час проведення державної реєстрації зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою, анулювання та видачі нової заставної, відступлення прав за іпотечним договором або передачі заставної, видачі дубліката заставної, припинення обтяження нерухомого майна іпотекою за відсутності державної реєстрації права власності на таке майно в Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить відомості про таку іпотеку з Державного реєстру іпотек до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав вносить до Державного реєстру прав відповідний запис про зміну, припинення обтяження нерухомого майна іпотекою (п. 98 Порядку).

Відповідно до п. 24 -27 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, який затверджений постановою КМ України від 05.07.2004 року № 830, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більше як на п'ять років.

Як встановлено судом під час розгляду справи та було зазначено представниками позивача у судовому засіданні, позивач не звертався до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області із заявами про виключення з державного реєстру іпотек запису про передачу в іпотеку, як об`єкту обтяження, спірної нежитлової будівлі чи із заявою про виключення з єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна запису про заборону на нерухоме майно, як об'єкту обтяження нежитлової будівлі.

Враховуючи вищевказані обставини, відповідачем 2 будь - якого рішення, яке б могло вплинути на права та обов'язки позивача, відповідно прийнято не було.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що позивачем в порушення вимог вищезазначених статей кодексу не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідним рішенням, дією або бездіяльністю відповідача 2 були порушені права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

В свою чергу, суб'єктом владних повноважень було доведено під час судового розгляду відсутність факту порушення прав позивача.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що вищевказані позовні вимоги про зобов'язання виключення з державного реєстру іпотек запису про передачу в іпотеку, як об`єкту обтяження, спірної нежитлової будівлі та про виключення з єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна запису про заборону на нерухоме майно, як об'єкту обтяження нежитлової будівлі, є передчасними, з огляду на недоведеність порушених прав.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані та не доведені у судовому засіданні, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного суду України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНАЛИТ" ЛТД до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Корнєєвої Н.С, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 31.07.2014року.

Суддя Горшкова О.О.