Рішення

від 22.07.2014 по справі 682/2985/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/2985/13-ц

Провадження № 22-ц/792/894/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючої - судді П'єнти І.В.,

суддів: Корніюк А.П., Талалай О.І.,

при секретарі: Сацюк Г.О.

за участю: відповідача ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання звільнити нежитлове приміщення, визнання недійсним договорів та стягнення майнової шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання звільнити нежитлове приміщення. В обґрунтування якого зазначав, що є власником нежитлової будівлі, загальною площею 104,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Після його придбання, позивач домовився з відповідачем про проведення ремонтних робіт у вказаному приміщенні та можливу передачу зазначеного приміщення їй в оренду. Зазначав, що згодом йому стало відомо, що відповідач в вищевказаному приміщенні відкрила магазин та здійснює підприємницьку діяльність, а звернення позивача щодо укладання договору оренди чи звільнення приміщення відповідач ігнорує. Позивач вважає, що ОСОБА_3 своїми протиправними діями порушує його право на вільне користування приватною власністю, а тому змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.11.2013 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_4

В ході розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги та остаточно, вказуючи відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, просив зобов'язати відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні належним йому на праві власності майном - нежитловою будівлею, загальною площею 104,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом звільнення нежитлового приміщення; стягнути з ОСОБА_3 33 000 грн. доходів, які вона могла отримати за період володіння приміщенням. Визнати недійсним договір оренди приміщення №1 від 03.10.2013 року укладений в с. Миньківці Славутського району від імені ОСОБА_2 його представником за довіреністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнати недійсним договір суборенди №1 від 04.10.2011 року укладений в с. Миньківці Сдавутського району між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; визнати недійсним договір суборенди №2 від 25.10.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5; зобов'язати ОСОБА_1 передати позивачу утримуваний нею незаконно правовстановлюючий документ на належну йому земельну ділянку кадастровий номер 6823985300:01:011:0004 по АДРЕСА_1. Стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.02.2014 року позовні вимоги про зобов'язання ОСОБА_3 передати позивачу утримуваний нею незаконно правовстановлюючий документ на належну йому земельну ділянку кадастровий номер 6823985300:01:011:0004 по АДРЕСА_1 залишено без розгляду.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2014 року позов задоволено частково. Усунено перешкоди в користуванні належним ОСОБА_2 на праві власності нежитловим приміщенням площею 104,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 та зобов"язано ОСОБА_3 звільнити це приміщення. Визнано недійсними договір оренди нежитлового приміщення площею 104,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 від 03 жовтня 2011 року № 1, укладений від імені ОСОБА_2 його представником за довіреністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Визнано недійсним договір суборенди нежитлового приміщення площею 104,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, від 04 жовтня 2011 року № 1, укладений між ОСОБА_4та ОСОБА_3 Визнано недійсним договір суборенди нежитлового приміщення площею 104,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, від 25 жовтня 2011 року № 2, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 16084 грн 98 коп (шістнадцять тисяч вісімдесят чотири грн 98 коп) майнової шкоди та 344 грн 10 коп судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_2 16084 грн. 98 к. майнової шкоди та 344 грн. 10 к. судових витрат та просить постановити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Вказує, що суд, визнаючи розмір орендної плати, керувався рішенням сесії Миньковецької сільської ради №5 від 21.01.2013 року, проте дане рішення прийнято після початку звітного (податкового) року, а тому в такому випадку необхідно виходити з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди. Крім того, дане рішення, як доказ по справі був поданий з порушенням вимог ст. 131 ЦПК України. Також судом порушено норми процесуального законодавства щодо прийняття зустрічного позову, чим порушено принципи всебічного та повного з'ясування усіх обставин справи. Судом не було взято до уваги і клопотання апелянта щодо відкладення розгляду справи. Крім того, судом не враховано, що апелянт понесла витрати щодо поліпшення орендованого нею майна позивача, які останнім не відшкодовані.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала.

Позивач в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.12.2012 року у ОСОБА_2 виникло право вимагати від ОСОБА_1 передання усіх доходів, які він міг одержати від оренди належного йому нежитлового приміщення, а тому за період з 01.12.2012 року по 12.09.2013 року розмір орендної плати (упущеної вигоди) становить 16084 грн. 98 к.

Однак, суд першої інстанції дійшов таких висновків при неповному з'ясуванні усіх обставин справи, порушенні норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі, будівлі магазину та кафе, площею 104,1 кв.м., по АДРЕСА_1 (а.с. 4-5).

Також встановлено, що відповідно до листа від 06.11.2012 року ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 укласти з ним договір оренди нежитлового приміщення протягом тижня з дня отримання цього повідомлення або звільнити приміщення (а.с. 10). Даний лист був отриманий відповідачкою 26.11.2012 року (а.с. 11), Проте, ОСОБА_3 цю пропозицію не прийняла, договір оренди нежитлового приміщення з власником ОСОБА_2 не уклала.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що з 01.12.2012 року у ОСОБА_2 виникло право вимагати від ОСОБА_3 передання усіх доходів, які він міг одержати від оренди належного йому нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 3 Методики визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб, затвердженої постановою КМУ №1253 від 29.12.2010 року, для обрахунку мінімальної суми орендного платежу за нерухоме мають бути визначені дані щодо загальної площі орендованого нерухомого майна у кв. метрах та щодо мінімальної вартості місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна з урахуванням його місцезнаходження, інших функціональних та якісних показників, що встановлюється органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких розміщене зазначене майно (далі - орган місцевого самоврядування), у гривнях.

Згідно пункту 4 Методики, органам місцевого самоврядування рекомендується визначати мінімальну вартість місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна, з урахуванням середньої вартості 1 кв. метра новозбудованого об'єкта, подібного до орендованого, яка обчислюється залежно від ринкової вартості, у гривнях та коефіцієнта окупності об'єкта у разі надання його в оренду, що відповідає проектному строку експлуатації такого об'єкта.

Також, пунктом 6 Методики визначено, що якщо орган місцевого самоврядування не визначив мінімальної вартості місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна чи не оприлюднив її до початку звітного податкового року у спосіб, найбільш доступний для жителів територіальної громади, об'єкт обкладення податком на доходи фізичних осіб визначається орендарем (крім орендарів - фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання) виходячи з розміру орендної плати, передбаченого в договорі оренди.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено належними та допустимими доказами вартість належного йому нежитлового приміщення для визначення орендної плати за 2012 рік у встановленому нормативними актами порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Не заслуговує на увагу посилання позивача на звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 31.08.2011 року (а.с. 63-67), в якому міститься посилання на вартість нежитлового приміщення, оскільки він не є належним та допустимим доказом, в розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України, який визначає вартість нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, будівлі магазину та кафе, площею 104,1 кв.м., по АДРЕСА_1.

Крім того, за повідомленням Миньковецької сільської ради №02-07/460 від 27.06.2014 року за 2012 рік відповідні рішення щодо визначення мінімальної вартості місячної орендної плати 1 кв.м. загальної площі нерухомого майна для фізичних осіб по Миньковецькій сільській раді не приймалось.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення орендної плати за 2012 рік не можуть бути задоволені за недоведеністю.

Рішенням Миньковецької сільської ради №5 від 21.01.2013 року встановлено розмір орендної плати одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна для фізичних осіб з урахуванням податку на додану вартість у населеному пункті Миньковецької сільської ради для здійснення іншої комерційної діяльності - 16, 85 грн. (а.с. 120).

За повідомленням Миньковецької сільської ради №02-07/460 від 27.06.2014 року проект рішення Миньковецької сільської ради №5 від 21.01.2013 року було оприлюднено на дошці оголошень сільської ради після його прийняття на 24 сесії сільської ради VІ скликання від 10.12.2012 року рішенням №6.

Відповідно, у 2013 році розмір місячної орендної плати за нежитлове приміщення, загальною площею 104,1 кв.м. становить 1754 грн. 08 к.

А тому, з урахуванням меж заявлених позивачем позовних вимог, за період з 01.01.2013 року по 12.09.2013 року розмір орендної плати (упущеної вигоди), яку позивач міг би отримати за належне йому приміщення, становить 14909 грн. 68 к. (1754,08 Х8,5=14909,68).

З урахуванням вищевикладених обставин, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнової шкоди підлягає зміні шляхом зменшення стягнутої суми майнової шкоди з 16084 грн. 98 к. до 14909 грн. 68 к.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що довідка Миньковецької сільської ради №02-07/460 від 27.06.2014 року, як доказ по справі була подана в порушення ст. 131 ЦПК України, оскільки таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на поліпшення орендованого майна відповідачкою та звільнення у зв'язку з цим від орендної плати, оскільки за наявності спору, дане питання може бути вирішено в окремому порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було взято до уваги клопотання ОСОБА_3 про відкладення судового засідання, не можуть прийматись до уваги, оскільки судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 169 ЦПК України, в судовому засіданні 18 лютого 2014 року було вирішено дане клопотання.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оспорюється, тому, відповідно до ст.303 ЦПК України, не переглядається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2014 року в частині стягнення майнової шкоди змінити, зменшивши розмір майнової шкоди до 14909 грн. 68 к.

В решті рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду І.В.П'єнта

Головуючий у першій інстанції - Зеленська В.І. Провадження № 22-ц/792/894/14

Доповідач -П'єнта І.В. Категорія № 57