Рішення

від 29.07.2014 по справі 918/1058/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р. Справа № 918/1058/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Силумін" (далі - Товариство) до приватного підприємства "Феролюкс" (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 266 153 грн. 46 коп.,

за участі представників:

позивача: Драч І.В. за дов. від 27 червня 2014 року,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2014 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 010313, укладеного 1 березня 2013 року між позивачем та Підприємством, останньому згідно видаткових накладних було передано у власність товар на загальну суму 244 483 грн. 92 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару не виконав, Товариство, посилаючись на статті 525, 526, 530, 610, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з Підприємства вищезазначену суму боргу, а також 18 052 грн. 52 коп. пені та три проценти річних у розмірі 3 617 грн. 02 коп., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16 липня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1058/14 та призначено її до розгляду на 29 липня 2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 29 липня 2014 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

У призначене судове засідання відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду про порушення провадження у даній справі була надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33016, місто Рівне, вулиця Фабрична, будинок 1, квартира 55. Проте вказане поштове відправлення було повернуто підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну його зберігання (а.с. 44-45).

Отже, за змістом вищезазначеної норми Підприємство завчасно та належним чином було повідомлене про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Слід також зазначити, що при поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви Товариством було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового зв'язку (а.с. 5-6), вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені відповідачу у справі 7 липня 2014 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового зв'язку на вказаному описі вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначеному розрахунковому документі.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у Підприємства було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву Товариства.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що явка уповноваженого представника відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалася, а уповноважений представник позивача був присутній у судовому засіданні 29 липня 2014 року та надав всі витребувані документи, а також необхідні усні пояснення по суті спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі Підприємства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 березня 2013 року між позивачем та Підприємством був укладений договір купівлі-продажу № 010313, за умовами якого Товариство взяло на себе обов'язок передати у власність відповідача литий господарський посуд з харчових алюмінієвих сплавів, а останній, у свою чергу, - прийняти та оплатити вартість даного товару (а.с. 27).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Пунктом 2.1 спірного договору передбачено, що доставка здійснюється шляхом самовивозу товару покупцем зі складу продавця або за домовленістю між сторонами.

Датою поставки вважається дата підписання сторонами відвантажувальних документів на товар (пункт 2.2 зазначеної угоди).

Відповідно до пункту 3.1 цього договору оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого ним рахунку. Ціна товару і строки оплати вказуються в супровідних документах.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року за умови повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даною угодою (пункт 8.2 зазначеного договору).

Судом встановлено, що Товариство поставило відповідачу передбачений вищенаведеною угодою товар на загальну суму 244 483 грн. 92 коп., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками даних юридичних осіб видатковими накладними від 28 березня 2013 року № РН-0000028 на суму 36 972 грн. 31 коп., від 16 квітня 2013 року № РН-0000040 на суму 48 912 грн. 10 коп., від 22 квітня 2013 року № РН-0000046 на суму 145 268 грн. 60 коп., від 24 квітня 2013 року № РН-0000052 на суму 2 448 грн. 59 коп., від 26 квітня 2013 року № РН-0000054 на суму 4 282 грн. 20 коп., від 7 червня 2013 року № РН-0000072 на суму 6 600 грн. 12 коп., а також відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та рахунками-фактурами, виставленими Підприємству на оплату спірного товару (а.с. 8-25).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 1 березня 2013 року № 010313 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Проте всупереч умовам вищенаведеного договору Підприємство взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару не виконало, заборгувавши таким чином Товариству 244 483 грн. 92 коп. Цей факт, крім іншого, підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 26), адресованими позивачу листами відповідача, в яких останній визнав наявність спірної заборгованості (а.с. 32-33), а також довідкою позивача про суму заборгованості Підприємства (а.с. 50).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У частини 1 статті 692 ЦК України закріплено загальне правило, за яким покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

У той же час судом встановлено, що всупереч положень пункту 3.1 спірного договору сторони у супровідних документах на товар не визначили конкретних строків його оплати.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті кожної спірної партії товару, з урахуванням приписів частини 1 статті 692 ЦК України, настав після підписання останнім відповідних видаткових накладних.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором купівлі-продажу від 1 березня 2013 року № 010313 у розмірі 244 483 грн. 92 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Підприємства в частині стягнення з відповідача вищезазначеної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України Товариство, з урахуванням поданого ним уточненого розрахунку (а.с. 49) просило суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 3 617 грн. 02 коп., нарахованих у період з 8 червня 2013 року по 4 грудня 2013 року на суму основного боргу в розмірі 244 483 грн. 92 коп.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми грошових коштів також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого йому товару, Товариство просило суд стягнути з Підприємства 18 052 грн. 52 коп. пені.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.4 договору купівлі-продажу від 1 березня 2013 року № 010313 передбачено, що у випадку прострочення оплати вартості товару в строки, обумовлені даним договором, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Дослідивши матеріали справи та наданий позивачем розрахунку зазначеної штрафної санкції, суд дійшов висновку про його необґрунтованість з огляду на наступне.

Так, Товариство згідно наданого ним розрахунку (а.с. 34-35) просило суд стягнути з Підприємства 18 052 грн. 52 коп. пені, з яких: 2 734 грн. 93 коп. - пеня, нарахована з 30 квітня 2013 року за 180 днів за видатковою накладною від 28 березня 2013 року № РН-0000028 на суму 36 972 грн. 32 коп.; 3 618 грн. 15 коп. - пеня, нарахована з 25 травня 2013 року за 180 днів за видатковою накладною від 16 квітня 2013 року № РН-0000040 на суму 48 912 грн. 10 коп.; 10 745 грн. 89 коп. - пеня, нарахована з 31 травня 2013 року за 180 днів за видатковою накладною від 22 квітня 2013 року № РН-0000046 на суму 145 268 грн. 60 коп.; 181 грн. 12 коп. - пеня, нарахована з 31 травня 2013 року за 180 днів за видатковою накладною від 24 квітня 2013 року № РН-0000052 на суму 2 448 грн. 59 коп.; 316 грн. 76 коп. - пеня, нарахована з 31 травня 2013 року за 180 днів за видатковою накладною від 26 квітня 2013 року № РН-0000054 на суму 4 282 грн. 20 коп.; 455 грн. 67 коп. - пеня, нарахована з 8 травня 2013 року за 180 днів за видатковою накладною від 7 червня 2013 року № РН-0000072 на суму 6 600 грн. 12 коп.

З огляду на те, що строк оплати спірного товару настав після підписання сторонами спірних видаткових накладних, суд дійшов висновку про те, що право Товариства на стягнення з Підприємства пені за прострочення виконання останнім свого грошового зобов'язання настало на наступний день з моменту підписання сторонами вищезазначених товаророзпорядчих документів. Відтак, початковим періодом нарахування пені по кожній спірній накладній є перший день після їх підписання.

Слід також зазначити, що Товариство просило суд стягнути з відповідача пеню, розраховану за 180 днів по кожній спірній видатковій накладній окремо. Проте в порушення імперативних приписів ухвали суду від 16 липня 2014 року позивач не надав суду уточненого розрахунку заявлених до стягнення сум пені та не зазначив кінцевих дат нарахування цієї штрафної санкції.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума пені, яка за обрахунком суду складає 13 458 грн. 87 коп., а саме: 2 162 грн. 63 коп. - пеня, нарахована з 30 квітня 2013 року (дата, зазначена Товариством у позовній заяві) по 29 вересня 2013 року (остання дата шестимісячного строку стягнення пені, передбаченого частиною 6 статті 232 ГК України) за видатковою накладною від 28 березня 2013 року № РН-0000028 на суму 36 972 грн. 32 коп.; 2 672 грн. 07 коп. - пеня, нарахована з 25 травня 2013 року (дата, зазначена Товариством у позовній заяві) по 17 жовтня 2013 року (остання дата шестимісячного строку стягнення пені, передбаченого частиною 6 статті 232 ГК України) за видатковою накладною від 16 квітня 2013 року № РН-0000040 на суму 48 912 грн. 10 коп.; 7 888 грн. 28 коп. - пеня, нарахована з 31 травня 2013 року (дата, зазначена Товариством у позовній заяві) по 23 жовтня 2013 року (остання дата шестимісячного строку стягнення пені, передбаченого частиною 6 статті 232 ГК України) за видатковою накладною від 22 квітня 2013 року № РН-0000046 на суму 145 268 грн. 60 коп.; 134 грн. 71 коп. - пеня, нарахована з 31 травня 2013 року (дата, зазначена Товариством у позовній заяві) по 25 жовтня 2013 року (остання дата шестимісячного строку стягнення пені, передбаченого частиною 6 статті 232 ГК України) за видатковою накладною від 24 квітня 2013 року № РН-0000052 на суму 2 448 грн. 59 коп.; 238 грн. 63 коп. - пеня, нарахована з 31 травня 2013 року (дата, зазначена Товариством у позовній заяві) по 27 жовтня 2013 року (остання дата шестимісячного строку стягнення пені, передбаченого частиною 6 статті 232 ГК України) за видатковою накладною від 26 квітня 2013 року № РН-0000054 на суму 4 282 грн. 20 коп.; 362 грн. 55 коп. - пеня, нарахована з 8 червня 2013 року (перший день прострочення Підприємством грошового зобов'язання по оплаті спірного товару) по 3 листопада 2013 року (180 день строку, визначеного Товариством у позовній заяві) за видатковою накладною від 7 червня 2013 року № РН-0000072 на суму 6 600 грн. 12 коп. Здійснений судом розрахунок вказаної штрафної санкції міститься у матеріалах даної справи (а.с. 62-67).

Отже, позовна вимога Товариства про стягнення з відповідача 18 052 грн. 52 коп. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 13 458 грн. 87 коп. У той же час вимога позивача в частині стягнення з Товариства 4 593 грн. 65 коп. пені є необґрунтованою, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

За таких обставин даний позов підлягає частковому задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Феролюкс" (33016, місто Рівне, вулиця Фабрична, будинок 1, квартира 55, ідентифікаційний код: 36597931) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Силумін" (72400, Запорізька область, Приазовський район, селище міського типу Приазовське, вулиця Східна, будинок 10, ідентифікаційний код: 34868595) 244 483 (двісті сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 92 коп. основного боргу, 13 458 (тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 87 коп. пені, три проценти річних у розмірі 3 617 (три тисячі шістсот сімнадцять) грн. 02 коп., а також 5 231 (п'ять тисяч двісті тридцять одну) грн. 20 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31 липня 2014 року

Суддя Є.В. Павленко