Постанова

від 28.07.2014 по справі 815/2784/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2784/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Солдатовій О.С.

За участю сторін:

Представника позивача: Буценко С.В.

Представника відповідача: Кулинича К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державного підприємства ремонтно-будівельного управління №5 Одеського міського ПБ рембудтреста до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство ремонтно-будівельного управління №5 Одеського міського ПБ рембудтреста (далі ДП РБУ № 5 Одеського міського ПБ рембудтреста) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м.Одеси) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0000282230 та №0000292230 від 28.02.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №1036/15-53-22-3/03331625 від 11.02.2014 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ДП РБУ №5 Одеського міського ПБ рембудтреста щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Будканатрівест» за серпень 2013 року», а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з боку позивача при формуванні ним витрат та податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом відсутні порушення вимог Податкового кодексу України. Позивач стверджує, що всі первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивачем було включено до складу витрат та податкового кредиту за серпень 2013 року суму витрат підприємства у розмірі 1232940,00 грн. та податку на додану вартість у розмірі 246588,16 грн., були складені із зазначенням всіх передбачених податковим законодавством обов'язкових реквізитів цих документів, відповідно до обсягів та змісту господарських операцій, які реально були виконані.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у адміністративному позові та додаткових поясненнях до нього (т. 1 а.с. 2-10, т. 2 а.с. 30-32), підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (т.1 а.с. 68-72), наполягав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000282230 та №0000292230 від 28.02.2014 року є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:

ДП РБУ № 5 Одеського міського ПБ рембудтреста зареєстровано 16.05.1996 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 03331625. Підприємство знаходиться на обліку платників податків в ДПІ у Приморському районі м.Одеси.

У період з 30.01.2014 року по 05.02.2014 року на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 29.01.2014 року №211 та повідомлення про проведення перевірки від 29.01.2014 року №65 головним державним ревізором-інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Висоцьким Ю.А. було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ДП РБУ №5 Одеського міського ПБ рембудтреста щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Будканатрівест» за серпень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт №1036/15-53-22-3/03331625 від 11.02.2014 року, у висновках якого відображено порушення позивачем: п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України у вигляді безпідставного включення в податковій декларації за 2013 рік до складу витрат суми витрат по постачальнику ТОВ «Будканатрівест» на загальну суму 1232940,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 234258,60 грн.; п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2013 року на суму 246 588,16 грн. (т. 1 а.с. 11-24).

Не погодившись із висновками акту перевірки №1036/15-53-22-3/03331625 від 11.02.2014 року, позивач подав до ДПІ у Приморському районі м.Одеси заперечення на акт перевірки (т. 1 а.с. 29-30).

За результатами розгляду заперечень позивача ДПІ у Приморському районі м.Одеси складено висновок №6836/10/15-53-22-3/09 від 28.02.2014 року, яким висновки акту перевірки підтверджено, а заперечення позивача залишено без задоволення (т. 1 а.с. 31-37).

На підставі висновків акту перевірки №1036/15-53-22-3/03331625 від 11.02.2014 року ДПІ у Приморському районі м.Одеси винесено податкові повідомлення-рішення: №0000282230 від 28.02.2014 року про збільшення ДП РБУ №5 Одеського міського ПБ рембудтреста суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі: 234259,00 грн. - основний платіж та 117130,00 грн. - штрафні санкції; №0000292230 від 28.02.2014 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі: 246588,00 грн. - основний платіж та 123294,00 грн. - штрафні санкції (т.1 а.с. 26, 27).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача ДП РБУ № 5 Одеського міського ПБ рембудтреста оскаржило їх в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів в Одеській області (т.1 а.с. 38-40).

За результатами розгляду скарги позивача, Головним управлінням Міндоходів в Одеській області прийнято рішення №823/10/15-32-10-07 від 28.03.2014 року про результати розгляду первинної скарги, яким податкові повідомлення-рішення від 28.02.2014 року №0000282230 та №0000292230 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 41-43).

ДП РБУ № 5 Одеського міського ПБ рембудтреста було подано повторну скаргу до Міністерства доходів та зборів України (т. 1 а.с. 44-46), за результатами розгляду якої прийнято рішення №7160/6/99-99-10-01-15 від 18.04.2014 року про результати розгляду повторної скарги, яким спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 47-50).

Не погодившись із вказаними рішеннями податкових органів, позивач звернувся до суду.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства РБУ №5 Одеського міського ПБ рембудтреста підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 цього ж Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком прибуток та на додану вартість мають бути підтверджені документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що державним підприємством ремонтно-будівельного управління №5 Одеського міського ПБ рембудтреста (як генеральним підрядником) були укладені із ТОВ «Будканатрівест» договори субпідряду: №15-С/1 від 01.08.2013 року на виконання комплексу робіт по поточному ремонту головної електрощитової лабораторії живлення басейну у м. Одесі по вул. Маловського, 10; №5/3/1 від 01.08.13 року на виконання робіт по сантехніці у житлових будинках у складі мікрорайону 4-5 житлового масиву Котовського; №28/1 від 14.08.2013 року на виконання робіт по прокладанню кабельної лінії ТП 2530 до щитової ОЦМТИ у м. Одеса по вул. Рішельєвської, 28; №3/1 від 01.08.2013 року на виконання комплексу робіт по поточному ремонту головної електрощитової лабораторії живлення; №25-04/2013/1 від 01.08.2013 року на виконання робіт по комплекту креслень стадії проекту робочої документації по багатоквартирним житловим спорудам с.Молодіжне; №20/1 від 01.08.2013 року на виконання робіт у житлових будинках житлового масиву Котовського; №19/1 від 01.08.2013 року на виконання робіт по оздоблюванню у житлових будинках на житловому масиві Котовського; №1508.13-01/1 від 27.08.2013 року на виконання комплексу робіт п. 7.2.1 ТУ № 26-08/ИС84-01 від ПАТ ДТЕК Донецькобленерго для АЗК у м.Донецьку по вул.Купріна; № 31/1 від 29.08.2013 року на виконання комплексу робіт по зовнішньому електрооснащенню у с.Банновка Одеської області; №27/1 від 06.08.2013 року на виконання робіт по монтажу живлення газових котельних багатоповерхового житлового комплексу у м.Одесі по вул. Французький бульвар, 60; №2206.13-01/1 від 27.08.2013 року на виконання комплексу робіт по поточному ремонту головної електрощитової лабораторії живлення; №30/1 від 16.08.2013 року на виконання робіт по електромонтажу виносу кабелю у житловому комплексі у м. Одеса по вул. Французький бульвар, 60; №29/1 від 16.08.2014 року на виконання робіт по ремонту кабельної лінії 6 кВ ПС Київська-ЦРП Нептун (т.1 а.с. 99, 106, 119, 156, 163, 168, 189, 198, 200, 205, 217, 239).

Факт виконання підприємством-контрагентом ТОВ «Будканатрівест» для ДП РБУ №5 Одеського міського ПБ рембудтреста у серпні 2013 року будівельно-ремонтних робіт за зазначеними договорами, сплати відповідних грошових коштів за отримані роботи, у тому числі і ПДВ, підтверджуються належними чином оформленими та підписаними сторонами: податковими накладними, відображеними в реєстрах отриманих податкових накладних за відповідний період, актами приймання виконаних будівельних робіт, договірними цінами, відомостями витрачених ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, даними бухгалтерського обліку підприємства (т.1 а.с. 99-246; т.2 а.с. 1-29, 68-80). Зазначені документи були також предметом дослідження Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси під час проведення перевірки позивача.

Представником позивача були надані до суду також первинні документи на обґрунтування використання наданих ДП РБУ № 5 Одеського міського ПБ рембудтреста ремонтно-будівельних робіт в оподатковуваних операціях позивача в межах власної господарської діяльності, а саме при виконанні господарських зобов'язань за договорами підряду із замовниками робіт: ТОВ Станиславський, ТОВ «ЮВЕЛ», ТОВ «РЕАЛ-ГРУПП», (т. 2 а.с. 99-250; т. 3 а.с. 1-25).

Як вбачається з акту перевірки №1036/15-53-22-3/03331625 від 11.02.2014 року висновок про наявність порушення податкового законодавства з боку позивача у вигляді заниження позивачем податку на прибуток та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у вищезазначеному розмірі по взаємовідносинам з підприємством-субпідрядником ТОВ «Будканатрівест» було зроблено податковим органом з огляду на наявність інформації, зазначеної в акті ДПІ Шевченківському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві № 1968/26-5922-07/38781377 від 20.11.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будканатрівест» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2013 року по 30.09.2013 року» (т.1 а.с. 83-93), у якому на підставі службової інформації відділу податкової міліції зазначено про наявність ознак фіктивності підприємства та відсутність реального здійснення ним господарських операцій із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, у зв'язку з тим, що засновник та головний бухгалтер підприємства не причетний до ведення фінансово-господарської діяльності, відсутності у підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності та не знаходження його за юридичною адресою.

Представник відповідача посилався також на те, що податкові накладні контрагента-постачальника ТОВ «Будканатрівест», на підставі яких ДП РБУ № 5 Одеського міського ПБ рембудтреста до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ за серпень 2013 року включено суму витрат та податку на додану вартість, заповнені не державною мовою (російською), а тому на думку органу доходів і зборів, оформлені з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Зазначене, на думку ДПІ у Приморському районі м.Одеси свідчить про те, що договори субпідряду, укладені між ДП РБУ №5 Одеського міського ПБ рембудтреста та підприємством-контрагентом ТОВ «Будканатрівест» не мають реального характеру та спрямовані на здійснення операцій з метою штучного формування витрат та податкового кредиту; а наданими ДП РБУ №5 Одеського міського ПБ рембудтреста первинними документами не підтверджується фактичність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будканатрівест».

Представник позивача проти зазначених висновків відповідача заперечував та зазначив, що при укладанні договорів із вказаним контрагентом, позивач діяв з належною обачністю та обережністю щодо обрання контрагента та здійснення господарської діяльності. Ним було перевірено відомості щодо реєстрації ТОВ «Будканатрівест» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, знаходження на податковому обліку в податкових органах, наявності свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість. Додаткової податкової інформації, що міститься в акті ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (де зазначене підприємство перебуває на обліку), позивача на момент укладання господарських угод та виконання їх умов не могло бути, з огляду на обмеженість доступу до таких відомостей. Крім того, представник позивача зазначив, що договори про виконання підрядних робіт контрагентом позивача фактично виконувались, про що складались відповідні первинні документи та результати цих робіт відображались у бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по взаємовідносинам із ТОВ «Будканатрівест», були відповідно до вимог податкового законодавства складені підприємством - платником податків, яке були зареєстровано платником ПДВ із зазначенням індивідуального податкового номеру, за яким його можливо ідентифікувати. При цьому, в зазначених податкових накладних наявні всі обов'язкові реквізити, перераховані у п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, вони складені державною мовою та дозволяють ідентифікувати назви та адреси підприємств, а також суть та зміст господарських операцій, що в них відображені. Наявність деяких технічних помилок у вигляді зазначення російською мовою номенклатури робіт та скороченої абревіатури покупця - ДП РБУ № 5 Одеського міського ПБ рембудтреста - не може бути підставою для визнання цих документів недійсними та висновку органу доходів і зборів про допущення позивачем порушень, що позбавляють підприємства права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку підприємства.

Судом при офіційному з'ясуванні зазначених обставин було встановлено наступне.

Згідно інформації ДПІ Шевченківському районі Головного управління Міндоходів в м.Києві, де перебуває на обліку ТОВ «Будканатрівест», на момент здійснення господарських правовідносин з ДП РБУ № 5 Одеського міського ПБ рембудтреста зазначене підприємство було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як юридична особа; перебувало на обліку в податковому органі, було платником ПДВ, знаходилось за юридичною адресою та подавало податкову звітність. Інформація, що міститься у податкових накладних, виданих зазначеним контрагентом, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, а також витрати за перевіряємий податковий період, дає повну можливість ідентифікувати позивача та його контрагента за індивідуальними податковими номерами платників податку на додану вартість, а отже податкові накладні на виконання господарських договорів були видані належною особою та відповідали вимогам податкового законодавства України. ТОВ «Будканатрівест» вартість підрядних робіт, а також податкового кредиту, сплаченого ДП РБУ № 5 Одеського міського ПБ рембудтреста в ціні придбаних робіт, було відображено в якості своїх податкових зобов'язань з ПДВ та у складі валових доходів з податку на прибуток в податкових деклараціях відповідних податкових періодів. Вид діяльності з надання послуг та робіт у сфері будівництва підприємства - контрагента ТОВ «Будканатрівест», передбачений в якості виду господарської діяльності за КВЕД цього підприємства у статутах та реєстраційних документах (т. 2 а.с. 33-39, 52-62, 97-98).

Представником відповідача під час судового розгляду справи зазначених обставин спростовано не було. Ним також не було наведено та судом не встановлено жодних фактичних обставин, що свідчили б про факт невиконання ТОВ «Будканатрівест» своїх зобов'язань за вищезазначеними договорами, факту відсутності виконання будівельно-ремонтних робіт за дослідженими договорами субпідряду на адресу ДП РБУ № 5 Одеського міського ПБ рембудтреста.

Статтею 83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

При цьому судом під час судового розгляду справи було встановлено, що податковим органом в ході проведення позапланової невиїзної перевірки позивача фактичність виконання будівельно-ремонтних робіт ТОВ «Будканатрівест» не перевірялась, реальність змін майнового стану ДП РБУ № 5 Одеського міського ПБ рембудтреста за наслідками взаємовідносин із зазначеним контрагентом не встановлювалась та будь-яких заходів для цього не вживалось.

Разом з тим, на думку суду, посилання представника відповідача лише на інформацію ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів м. Києва, суд в якості належного обґрунтування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень не приймає, з огляду на надані до суду первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з надання будівельно-ремонтних робіт позивачу та установчі документи ТОВ «Будканатрівест» станом на час здійснення господарської діяльності у серпні 2013 року.

Посилання представника ДПІ у Приморському районі м. Одеси на фіктивність товариства з обмеженою відповідальністю «Будканатрівест» та відсутність реального здійснення ним операцій із контрагентами-покупцями у зв'язку з тим, що засновник та головний бухгалтер підприємства не причетний до ведення фінансово-господарської діяльності, відсутності у підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності, ґрунтуються лише на висновках акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та жодними доказами в суді підтверджено не було.

Будь-яких доказів того, що в діях керівника ТОВ «Будканатрівест», за фактом здійснення господарських операцій з позивачем у серпні 2013 року встановлені ознаки кримінальних або інших правопорушень щодо проведення фіктивної господарської діяльності, представником відповідача до суду надано не було та судом не встановлено.

З цього приводу суд також зазначає, що в силу приписів ч. 4 ст. 72 КАС України обов'язковими для висновків адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є лише вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, можливі порушення податкового законодавства з боку посадових осіб ТОВ «Будканатрівест» не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку органу доходів і зборів про відсутність фактичного здійснення зазначеним підприємством господарських операцій для ДП РБУ № 5 Одеського міського ПБ рембудтреста за догорами субпідряду, а також про відсутність у позивача, як замовника цих робіт, права на формування витрат та податкового кредиту по господарських операціях з цим контрагентом.

Така думка суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Що стосується певних зауважень, висловлених представником відповідача у судовому засіданні, до окремих реквізитів податкових накладних, виданих позивачу контрагентом-постачальником ТОВ «Будканатрівест», на підставі яких ДП РБУ № 5 Одеського міського ПБ рембудтреста було сформовано витрати та податковий кредит у серпні 2013 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час дослідження зазначених податкових накладних (т.2 а.с. 17-29, 68-80) судом встановлено, що назву покупця - ДП РБУ № 5 Одеського міського ПБ рембудтреста зазначено російською мовою як РСУ № 5 ГОРРЕМСТРОЙТРЕСТА, а також номенклатуру робіт у рядку 3 декларації зазначено російською мовою.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.2 ст. 201 ПК України передбачено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року №1379 (далі Порядок №1379) податкова накладна заповнюється державною мовою за встановленою формою шляхом: або видруковування такої форми з подальшим заповненням її платником податку на додану вартість розбірливим почерком ручкою з чорнилом (пастою) синього або чорного кольору без підчисток і виправлень тексту та цифрових даних; або заповнення її в електронному вигляді з подальшим видруковуванням.

Відповідно до п. 6.3 Порядку № 1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема, порушення порядку заповнення податкової накладної.

Суд вважає помилковою позицію відповідача щодо складання спірних податкових накладних в порушення вимог податкового законодавства російською мовою, оскільки при дослідженні зазначених накладних в судовому засіданні було встановлено, що вони складені українською мовою, а саме: заголовок, назви граф, найменування платників податків - постачальника та продавця, переважна більшість найменування товару та інші обов'язкові реквізити. Наявність деяких помилок, допущених підприємством-постачальником у цих накладних при перекладі з російської мови абревіатури найменування ДП РБУ №5 Одеського міського ПБ рембудтреста, номенклатури робіт, не свідчить про складання зазначених податкових накладних російською мовою та про відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за цими документами. Крім того суд зазначає, що наявність зазначених граматичних помилок не позбавляє можливості органи доходів і зборів ідентифікувати продавця та покупця, суті та змісту виконаних робіт.

Така думка суду узгоджується із позицією Державної податкової служби України, викладеною в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом ДПС України від 16.02.2012 року №127, згідно якої порушенням порядку заповнення податкової накладної вважатиметься перш за все відсутність у податковій накладній показників, який є обов'язковим реквізитом податкової накладної (перераховані у підпунктах "а" - "і" пункту 201.1 статті 201 розділу V Кодексу), а також невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки (ціна, вартість, номенклатура, кількість товару тощо).

Крім того, на момент подання позивачем до податкового органу податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток за серпень 2013 року та декларування в них витрат та податкового кредиту за спірними податковими накладними, зазначені податкові накладні були внесені підприємством-постачальником ТОВ «Будканатрівест» до Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджується квитанціями про прийняття зазначених податкових накладних у електронному вигляді Державною податковою службою України (т. 3 а.с. 53-60).

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про неможливість вважати зазначені первинні документи такими, що підтверджують реальність господарської операції та надають право платникам податків на формування податкових вигод та зобов'язань за результатами їх виконання, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така думка суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листах №742/11/13-11 від 02.06.2011 року та №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року.

Сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних будівельних робіт, а відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували їх виконання, а тому суд вважає, що ДПІ у Приморському районі м.Одеси не доведено фактів нездійснення спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірної суми витрат та податкового кредиту. Надана позивачем сукупність первинних документів щодо здійснення спірних операцій, на думку суду, є достатньою кількістю належних доказів на підтвердження їх фактичності.

Крім того суд зазначає, що в силу приписів податкового законодавства України органам Міністерства доходів і зборів України відповідно до покладених на них функцій та повноважень не надано права визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійними при перевірці діяльності платників податків. У взаємозв'язку з наведеним суд також зазначає, що ДПІ не надала під час розгляду справи рішення суду, яке набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину між позивачем та його контрагентом. Під час розгляду справи відповідачем також не надано в обґрунтування своїх висновків доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішень суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з цих підстав, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Суд також зазначає, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача та його контрагента, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту надання будівельних робіт, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача по господарським відносинам зі своїм контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що пріоритети адміністративної юстиції насамперед полягають в захисті прав юридичних та фізичних осіб, а не держави, що має сприяти зростанню довіри до судової влади в Україні.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет права юридичних та фізичних осіб при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень їх прав та інтересів.

Таким чином, висновки ДПІ у Приморському районі м.Одеси в акті перевірки №1036/15-53-22-3/03331625 від 11.02.2014 року про порушення позивачем вимог: п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України безпідставного включення в податковій декларації за 213 рік до складу витрат суми витрат по постачальнику ТОВ «Будканатрівест» на загальну суму 1232940,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 234258,60 грн.; п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку на додану вартість за серпень 2013 року на суму 246588,16 грн., не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах, що мають суттєве значення, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується правомірність формування позивачем витрат та сум податку на додану вартість у складі податкового кредиту.

З цих підстав суд вважає протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 28.02.2014 року №0000282230 та №0000292230, що винесені на підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідача.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень від 28.02.2014 року №0000282230 та №0000292230, у зв'язку з чим позовні вимоги державного підприємства ремонтно-будівельного управління №5 Одеського міського ПБ рембудтреста про визнання протиправним та скасування зазначених рішень суб'єкта владних повноважень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати суд вважає розподілити відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов державного підприємства ремонтно-будівельного управління № 5 Одеського міського ПБ рембудтреста до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 28.02.2014 року №0000282230 та №0000292230.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 28 липня 2014 року.

Суддя Білостоцький О.В.