Ухвала

від 28.07.2014 по справі 826/7377/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7377/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроектсвітло» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.02.2014 року №0000942230, №0000932230,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.02.2014 року №0000942230, №0000932230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Укрпроектсвітло» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, достовірності, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ «Спецекспертгруп» за період з 01.12.2012 року по 28.02.2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 07.02.2014 року №895/26-51-22-03/37258615.

Актом перевірки встановлені порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2012 року на 10449,00 грн.; пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 15276,00 грн. за лютий 2013 року.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Спецекспертгруп», оскільки згідно акту ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києва «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Спецекспертгруп» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Лурасент» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, з ТОВ «Стандарт фінанс групп» за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року, у останнього відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від постачальників ТОВ «Лурасент» та від ТОВ «Стандарт фінанс групп» до підприємства - покупця (ТОВ «Спецекспертгруп»), що свідчить про відсутність поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Спецекспертгруп» до підприємств - покупців. Також, в акті перевірки відповідач зазначив, що керівник контрагента позивача заперечує свою причетність до діяльності вказаного товариства.

19 лютого 2014 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000942230, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 30073,75 грн., у тому числі за основним платежем 10449,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2624,75 грн.;

- №0000932230, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19095,00 грн., у тому числі за основним платежем 15276,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3819,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з зазначеним вище контрагентом, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, протягом періоду, за який проводилась перевірка, між позивачем та ТОВ «Спецекспертгруп» були гсоопдарські взаємовідносини, на виконання яких останнє виписало рахунки фактури, видаткові накладні та податкові накладні, відповідно до яких позивач отримав товар: електронний баласт РСІ 100/150 PRO, світильники вбудовані, накладні, грунтові (в асортименті) (трьохфазна шина), адаптер живлення, з'єднувач шин електричний, заглушка трьохфазної шини торцева, джерела живлення, джерела світла, трансформатори (в асортименті), світлодіодні стрічки, світильник накладний під світлодіодну лампу, світлодіодна лампа, заглушка біла, з'єднувач герметичний, світильники підвісні (в асортименті).

Вказані документи надавались позивачем також під час проведення перевірки, що вбачається з акта перевірки.

Проведення розрахунків між позивачем та ТОВ «Спецекспертгруп» за зазначеними вище рахунками-фактурами підтверджується долученими позивачем до адміністративного позову виписками з банківських рахунків позивача.

Під час розгляду справи представники позивача пояснили, що переміщення товарно-матеріальних цінностей, придбаних у вказаного контрагента, відбувалось силами зазначеного контрагента до офісного приміщення позивача, оскільки придбаний товар належав до малогабаритного. Доставці ТОВ «Спецекспертгруп» товару передувало усне узгодження сторонами його асортименту та кількості та оплата позивачем його вартості на підставі відповідного рахунку-фактури, про що також складалась відповідна видаткова накладна.

На підтвердження оренди офісного приміщення №7 за адресою: м. Київ, проспект Бажана, 10, площею 88 кв. м, позивачем надано договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.2010 року №19/10, що укладений між ТОВ «Укрпроектсвітло» та фізичною особою ОСОБА_2, строк дії якого складає до 01.09.2020 року.

Крім того, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Спецекспертгруп» та використання придбаного товару позивачем надано договір купівлі-продажу, рахунки-фактури, видаткові, податкові накладні, згідно яких позивач здійснював реалізацію продукції на користь ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Асоціація «Світлотехніка», ТОВ «Фасад», ТОВ «Сезар 2011», ПАТ «Київський ювелірний завод», ТОВ «БМС Інкорпорейшн», аналогічної тій, яка придбавалась ним у ТОВ «Спецекспертгруп».

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище товариством здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договору та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень - рішень від 19.02.2014 року №0000942230, №0000932230.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 01.08.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.