Постанова

від 31.07.2014 по справі 917/684/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р. Справа № 917/684/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О. В. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі - Литвиновій К.О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився,

третя особа- не з*явилася,

відповідача - представник Єрмолова О.Л. за довіреністю від 18.06.2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк», м. Полтава, (вх.№ 1892П/2-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.06.2014 року у справі № 917/684/14,

за позовом - Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно -каналізаційного господарства «Миргородводоканал», м. Миргород, Полтавська область,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна фінансова інспекція в Полтавській області, м. Полтава,

до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк», м. Полтава,

про стягнення 5 480,89 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.06.2014 року (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії -Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк», на користь Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно -каналізаційного господарства «Миргородводоканал» - 5 480,89 грн. боргу та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 19.06.2014 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства. Також, скаржник просить стягнути з позивача судові витрати у сумі 913,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, не враховано того факту, що між АТ «Ощадбанк» та Волоканалом не існувало зобов'язань по сплаті безпідставно донарахованої суми 5 480,89 грн. У рахунку - фактурі № СФ-0000954 від 01.03.2014 року підставою сплати зазначено договір № 90/1 від 01.01.2012 року, проте вказаний договір охоплює лише період з 01.01.2012 року по даний час. Підстави ж донарахування коштів за період що передує 01.01.2012 року, в рахунку не зазначені. Разом з тим, п.2.1 договорів передбачені ліміти, в межах яких надавач послуг зобов'язався забезпечити споживача водою. Проте донарахована відповідно до акту фінансової інспекції кількість метрів кубічних води в сумі з уже використаною водою перевищує встановлені в договорах ліміти.

Отже, апелянт вважає, що позивач, обмеживши банк в використанні води, фактично донарахував йому плату за воду, яку надавати згідно договору не повинен був.

У судове засідання не з*явилися ані представник позивача, ані представник третьої особи на боці позивача, про причину неявки суд не повідомили, відзиви на апеляційну скаргу не надали, про час та місце повідомлені належним чином і в установлений законом строк, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення про вручення їм ухвали апеляційного суду від 17.07.2014 року.

Відповідач не заперечує проти розгляду даної справи у відсутності представників позивача та третьої особи на боці позивача.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

У квітні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення в сумі - 5 480,89 грн., а також судовий збір - 1827,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що Державною фінансовою інспекцією в Полтавській області з 04.11.2013 року по 28.01.2014 року проведено планову виїзну ревізію фінансово - господарської діяльності позивача за період з 01.06.2011 року по 01.10.2013 року, за результатами якої складено акт № 06-21/9 від 05.02.2014 року.

Ревізія дотримання встановлених тарифів, повноти і правильності нарахування доходу за послуги з водопостачання та водовідведення проведена вибірковим способом за період з 01.06.2011 року по 01.10.2013 року по 5 споживачам, в тому числі відповідача, які не мають засобів обліку води та облік кількості використаної води, по яких проводиться на підставі затверджених норм споживання по розрахунку, враховуючи кількість працюючих, наявність сантехнічних приладів та автомашин, графіка роботи тощо.

За результатами проведених у ході ревізій зустрічних звірок по питанню документального і фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, в тому числі у відповідача, наявність лічильників обліку води у відповідача не встановлено; під час визначення обсягу наданих послуг норми використання води для прибирання підлоги адміністративних будівель в кількості 6 л на 1м кв. за період з 01.06.2011 року по 30.09.2013 року враховані не були.

Довідка зустрічних звірок від 19.12.2013 року № 06-21/555 відповідачем підписана без зауважень та заперечень.

Отже, позивач вважає, що за надані ним послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2011 року по 30.09.2013 року відповідач за розрахунком - фактурою № СФ -0000954 від 01.03.2014 року на суму 5 480,89 грн. не розрахувався, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Відповідач заперечував проти позовних вимог Водоканалу, посилаючись на те, що з моменту підписання договору банком своєчасно та належним чином проводилась оплата наданих Водоканалом рахунків.

Що стосується надісланого на адресу банку рахунку - фактури № СФ -0000954 від 01.03.2014 року на суму 5 480,89 грн., то, на думку АТ «Ощадбанку», він не підлягає сплаті, адже не ґрунтується на договорі.

19.06.2014 року постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що, не сплативши кошти за надані послуги відповідно до тарифів, встановлених органами місцевого самоврядування, у повному обсязі згідно встановлених норм споживання води, відповідач порушив договірні зобов'язання.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції, 01.01.2009 року між Обласним комунальним виробничим підприємством водопровідно - каналізаційного господарства «Миргородводоканал» (водоканал) та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» ( споживач) укладено договір № 90/32 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації , відповідно до якого Водоканал забезпечує споживача питною водою, яка відповідає чинному стандартові та дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров*я України на відхилення від стандарту у розмірі встановленого ліміту в об*ємі 350,0 м куб/рік.

Згідно п.5.1 договору облік кількості використаної води здійснюється за показниками водолічильника, який встановлюється спеціалістами водоканалу за кошти споживача згідно з технічними умовами водоканалу і «Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України» за адресою м. Миргород, вул. Гоголя,88, вул. Воскресенська,6, вул. Багачанська,48.

Згідно п.5.2 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями водолічильників, а у разі їх відсутності - за узгодженням з Водоканалом за діючими нормами водоспоживання.

Положеннями розділу 6 договору передбачено, що розрахунки за відпускання води комунальному водопроводу та її водоспоживання, скидання та приймання стічних вод проводяться виключно у безготівковій формі у національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів, вказаних у відповідних документа, та поточні рахунки відповідно до встановлених та затверджених тарифів. Споживач до 1 числа наступного розрахункового періоду здійснює платіж у сумі вартості 100% договірних величин споживання.

Сума щомісячних нарахувань та порядок їх розрахунку, наведені у п.6.6, можуть змінюватися в залежності від змін тарифів, тощо ( п. 6.5 договору).

Пунктом 6.6 встановлено, що розрахунки здійснюються, виходячи з наступних даних: промислові та комунально - побутові підприємства, юридичні особи, а також приватні підприємства та суб*єкти підприємницької діяльності (фізичні особи) : вода 10,55 грн. за м. куб; стоки 7,54 грн. за 1 м куб.

Відповідно до п.6.6. договору в редакції додаткової угоди від 01.05.2011 року сторони погодили, що розрахунки здійснюються, виходячи з наступних даних: юридичні особи, а також приватні підприємства та суб*єкти підприємницької діяльності ( фізичні особи) - вода 17,81 грн. за 1 м куб.; стоки 8,70 грн. за 1 м. куб.

01.01.2012 року між Обласним комунальним виробничим підприємством водопровідно - каналізаційного господарства «Миргородводоканал» (водоканал) та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10016/0157 філії - Полтавського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (споживач) укладено договір № 90/1 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації , відповідно до якого Водоканал забезпечує споживача питною водою, яка відповідає чинному стандартові та дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров*я України на відхилення від стандарту у розмірі встановленого ліміту в об*ємі 254,0 м куб/рік.

Згідно п.5.1 договору облік кількості використаної води здійснюється за показниками водолічильника, який встановлюється спеціалістами водоканалу за кошти споживача згідно з технічними умовами водоканалу і «Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України» за адресою м. Миргород, вул. Гоголя,88, вул. Воскресенська,6, вул. Багачанська,48.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями водолічильників, а у разі їх відсутності - за узгодженням з Водоканалом за діючими нормами водоспоживання (п.5.3 договору).

Положеннями розділу 6 договору передбачено, що розрахунки за відпускання води комунальному водопроводу та її водоспоживання, скидання та приймання стічних вод проводяться виключно у безготівковій формі у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів, вказаних у відповідних документах, на поточні рахунки відповідно до встановлених та затверджених тарифів. Споживач до 20 числа кожного місяця здійснює платіж у сумі вартості 100% договірних величин споживання.

Відповідно до пункту 6.4 договору сума щомісячних нарахувань та порядок їх розрахунку, наведені у п.6.6, можуть змінюватися в залежності від змін тарифів, тощо.

Пунктом 6.5 встановлено, що розрахунки здійснюються виходячи з наступних даних: промислові та комунально - побутові підприємства, юридичні особи, а також приватні підприємства та суб*єкти підприємницької діяльності (фізичні особи) : вода 20,68 грн. за м. куб; стоки 10,26 грн. за 1 м куб.

Державною фінансовою інспекцією в Полтавській області була проведена планова виїзна ревізія фінансово - господарської діяльності Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно -каналізаційного господарства «Мирогородводоканал» за період з 01.06.2011 року по 01.10.2013 року, за результатами якої складено акт від 06-21/9 від 05.02.2014 року про результати ревізії.

В ході проведення ревізії філії Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк» проведено донарахування вартості послуг по водопостачанню та водовідведенню за період з 01.06.2011 по 30.09.2013 року на загальну суму 5 480,89 грн., з яких: з 01.06.2011 року по 31.12.2011 року на суму 1 342,07 грн; 2012 рік - на суму 2 386,20 грн.; 9 місяців 2013 року - на суму 1 752,62 грн.

Рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 29.06.2010 року № 372 затверджені норми витрати води на прибирання підлоги у розмірі 6 л води на 1кв.м на добу.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання зі сплати донарахованої вартості послуг по водопостачанню та водовідведенню згідно акту ревізії від 06-21/9 від 05.02.2014 року, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості за період з 01.06.2011 по 30.09.2013 року на загальну суму 5 480,89 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об*єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має парво вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладених між сторонами договорів, колегія суддів дійшла висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами про надання житлово - комунальних послуг.

Відповідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів статті 903 Цивільного кодексу України , якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки, та у порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» порядок надання житлово - комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до норм статті 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» серед іншого споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово - комунальні послуги згідно із законодавством за умовами договору та надання житлово - комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1-3 статті 32 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» плата за житлово -комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи із розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та при будинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрію.

Відповідно до пунктів 2.1,2.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року за зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 року за № 936/156/15627, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово - комунальні послуги». Згідно з частинами 1,2 статті 19 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово - комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно з пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Таким чином, виходячи із системного аналізу змісту вище вказаних законодавчих актів, відносини між сторонами як учасниками відносин у сфері житлово - комунальних послуг повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово - комунальних послуг, укладеному на основі типового договору.

Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу послуги з постачання холодної води та прийняття стічних вод на умовах, передбачених укладеними між сторонами договорами. Факт, обсяги та вартість наданих послуг підтверджується підписаними сторонами актами здачі - прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0001912 від 16.05.2011 року, № ОУ-0002421 від 15.06.2011 року, № ОУ-0002790 від 12.07.2011 року, №ОУ-0003490 від 17.08.2011 року, № ОУ-0004770 від 14.11.2011 року, № ОУ-0005382 від 15.12.2011 року, № ОУ 0000184 від 17.01.2012 року, № ОУ -0000508 від 13.02.2012 року, № ОУ -0001059 від 15.03.2012 року, № ОУ -0001494 від 12.04.2012 року, № ОУ-0001926 від 14.05.2012 року, № ОУ-0002427 від 15.06.2012 року, № ОУ -0002902 від 18.07.2012 року, № ОУ-0003295 від 13.08.2012 року, № ОУ-0003939 від 14.09.2012 року, № ОУ-0246 від 17.10.2012 року, № ОУ-0762 від 16.11.2012 року, № ОУ-1381 від 17.12.2012 року, № ОУ-0000292 від 18.01.2013 року, № ОУ-1959 від 15.02.2013 року, № ОУ-2508 від 18.03.2013 року, № ОУ-2985 від 17.04.2013 року, № ОУ-3451 від 16.05.2013 року, № ОУ-3963 від 17.06.2013 року, № ОУ-4454 від 17.07.2013 року, № ОУ-4986 від 16.08.2013 року, № ОУ-5490 від 16.09.2013 року, № ОУ -6048 від 17.10.2013 року, № ОУ-6467 від 15.11.2013 року, № ОУ-7087 від 17.12.2013 року.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до встановлених договорами тарифів та ліміту обсягів наданих послуг відповідач у повному обсязі виконав узяті на себе зобов'язання, передбачені умовами укладених сторонами договорів, а саме, відповідачем у повному обсязі проведено оплату спожитих послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків - фактур з відміткою банку про сплату: № СФ - 0000144 від 19.01.2011 року, № СФ-0004923 від 15.02.2011 року, № СФ-0005435 від 17.03.2011 року, № СФ-005412 від 15.04.2011 року, № СФ-005788 від 16.05.2011 року, № СФ-006260 від 15.06.2011 року, № СФ-006627 від 12.07.2011 року, № СФ-007308 від 17.08.2011 року, СФ-007616 від 14.09.2011 року, № СФ-0081 97 від 13.10.2011 року, № СФ-008501 від 14.11.2011 року, № СФ-009096 від 5.12.2011 року, № СФ-0000176 від 17.01.2012 року, № СФ-0000474 від 13.02.2012 року, № СФ-0000999 від 15.03.2012 року, № СФ-0001412 від 12.04.2012 року, № СФ-0001819 від 14.05.2012 року, № СФ-0002291 від 15.06.2012 року, № СФ-0002740 від 18.07.2012 року, № СФ-0003099 від 15.08.2012 року, № СФ-0003700 від 15.09.2012 року, № СФ-009622 від 17.10.2012 року, № СФ-010088 від 16.11.2012 року, № СФ-010677 від 17.12.2012 року, № 203 від 21.01.2013 року, № 518 від 28.02.2013 року, № 1020 від 31.03.2013 року, № 1523 від 30.04.2013 року, № 2014 від 31.05.2013 року, № 2511 від 30.06.2013 року,№ 3011 від 31.07.2013 року, № 4015 від 31.08.2013 року, № 4512 від 30.09.2013 року, № 5014 від 31.10.2013 року, № 5516 від 30.11.2013 року, б/н від 20.12.2013 року.

Згідно вимог частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є - договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частиною першою статті 632 Цивільного кодексу України передбачено одну із істотних умов договору, а саме, ціну. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною другою цитованої статті передбачено, що зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміна умов або розірвання договору у відповідності до вимог статті 651 Цивільного кодексу України допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів статті 610 Цивільного кодексу України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання. В позовній заяві зазначено, що банк не виконав свої обов'язки передбачені пунктами 3.2.1 - 3.2.10, проте конкретно, який пункт договору порушено - не зазначається.

Щодо надісланого на адресу відповідача рахунку - фактури № СФ-0000954 від 01.03.2014 року на суму 5 480,89 грн. колегія суддів вважає, що останній не підлягає сплаті, оскільки не ґрунтується на спірних договорах.

Рахунок - фактура - це односторонній документ, що виписується продавцем (постачальником) для оплати його покупцем за товар (послугу). Однак, рахунок - фактура - є документом, який видається на підставі зобов'язання, що вже виникло за договором.

Відповідно до приписів статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі. Відтак, колегія суддів вважає, що рахунок - фактура не являється правочином у розумінні вказаної статті.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення не враховано того факту, що між АТ «Ощадбанк» та Водоканалом не існувало зобов'язань по сплаті безпідставно донарахованої суми 5 480,89 грн.

Позивач зазначав, що вказані кошти донараховані та виставлені до сплати відповідачеві після перевірки ОКВ ВКГ «Миргородводоканал» державною фінансовою інспекцією, чим фактично визнав відсутність будь - яких договірних відносин з банком з цього приводу.

Крім того, в рахунку - фактурі № СФ-0000954 від 01.03.2014 року підставою сплати зазначено договір № 90/1 від 01.01.2012 року, проте вказаний договір охоплює лише період з 01.01.2012 року по даний час. Підстави ж донарахування коштів за період що передує 01.01.2012 року, в рахунку - фактурі не зазначені.

Разом з тим п.2.1 договорів передбачені ліміти, в межах яких надавач послуг зобов'язався забезпечити споживача водою.

Проте, донарахована відповідно до акту фінансової інспекції кількість метрів кубічних води в сумі з уже використаною водою перевищує встановлені в договорах ліміти.

Відповідно до п. 11.2 договорів у разі зміни або припинення договору зобов'язання сторін за ним змінюються і припиняються з моменту підписання відповідного договору про зміну або припинення уповноваженими представниками сторін.

Проте, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що в договори про подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації вносилися будь-які зміни в частині збільшення встановленого ліміту надання послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2011 року по 30.09.2013 року.

Відповідно до приписів статей 525,526 Цивільного кодексу України одностороння зміна умов зобов'язання не допускається, і воно має виконуватися належним чином відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на акт ревізії № 06-21-9 від 05.02.2014 року як на підставу звернення до суду для захисту свого порушеного права, виходячи із наступного.

З аналізу вказаного акта ревізії вбачається, що саме недоліки в організації роботи позивача та його службових осіб призвели до не донарахування вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення. В той же час позивачем не вказано, які норми права порушені відповідачем, не зазначено правові підстави для примусового стягнення підвищеної вартості послуг в період з 01.06.2011 року по 30.09.2013 року, що не обумовлена умовами, укладених між сторонами договорів.

Колегія суддів не може розцінювати акт про результати планової виїзної ревізії фінансово - господарської діяльності позивача № 06-21/9 від 05.02.2014 року належним та допустимим доказом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 5 480,89 грн., оскільки між сторонами (позивачем та відповідачем) існують договірні відносини, які встановлюють обсяг та вартість послуг, що надаються позивачем. Доказів зміни умов договору та укладання додаткових угод до договору сторонами суду не надано.

З огляду на наведені норми права та обставини справи, та враховуючи, що позивачем не доведено наявність заборгованості у відповідача за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення та, таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 19.06.2014 року у справі № 91/684/14 - скасуванню.

Враховуючи приписи статті 105 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій, зокрема, зазначається новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з позивача на користь відповідача судовий збір, сплачений останнім за подання апеляційної скарги у розмірі 913,00 грн. та стягнення з позивача на користь Державного бюджету України недосплачений відповідачем судовий збір у розмірі 50 коп. (п'ятдесят копійок).

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.2 ч.1 статті 103, п. 4 ч. 1 статті 104, статті 105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.06.2014 р. у справі № 917/684/14 скасувати повністю та прийняти нове.

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно - каналізаційного господарства «Миргородводоканал» (37604, Полтавська область, м. Миргород, вул. Шишацька,82, код 03362560, р/р 26005060471174 в Полтавському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 331401) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» (01023, м. Київ, вул. Госпітальна,12-г, код 09331508, в особі територіального відокремленого без балансового відділення № 10016/0157 філії Полтавського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( 37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, 88 ) - 913,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно - каналізаційного господарства «Миргородводоканал» (37604, Полтавська область, м. Миргород, вул. Шишацька,82, код 03362560, р/р 26005060471174 в Полтавському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 331401) на користь Державного бюджету України - 50 коп. ( п'ятдесят копійок) судового збору.

Зобов'язати господарський суд Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 31.07.2014 р.

Головуючий суддя О.А.Пуль

суддя О.В. Шевель

суддя В.С.Хачатрян