Ухвала

від 30.07.2014 по справі 802/2036/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2036/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області (Чечельницьке відділення) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області (Чечельницьке відділення) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу , -

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_2 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бершадської ОДПІ (Чечельницьке відділення) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу. Позовні вимоги мотивовано тим, що 05.05.2014 р. Бершадською ОДПІ у зв'язку з несплатою єдиного внеску, винесено вимогу про сплату боргу № Ф 213-02У, якою нараховано недоїмку в сумі 10641,13 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просила визнати вимогу протиправною та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.06.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.06.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 27.10.2004 року Чечельницькою районною державною адміністрацією Вінницької області. Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 07.05.2008 р., позивач є пенсіонером за віком (а.с.15).

У зв'язку із передачею функції з адміністрування збору єдиного соціального внеску (ЄСВ) від Пенсійного фонду до Міністерства доходів і зборів України 05.05.2014 року відповідачем винесено вимогу про сплату недоїмки № Ф 213-02У, якою зобов'язано позивача сплатити недоїмку із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 10641,13 грн (а.с.7).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон № 2464-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Разом із тим, 06.08.2011 року набрав чинності Закон України № 3609-VІ від 07.07.2011 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України».

При винесенні оскаржуваної вимоги, Чечельницьким відділенням Бершадської ОДПІ не враховано норму ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою передбачено, що особи, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Крім того, за відсутності доказів на підтвердження добровільної участі позивача в системі загальнообов'язкового соціального страхування, беручи до уваги відсутність у позивача найманих працівників, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у неї не виникає обов'язок зі сплати внеску за себе починаючи із 06.08.2011 року.

Таким чином, оскільки позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, є пенсіонером за віком та не бере добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, на неї поширюються пільги зі сплати за себе єдиного внеску, що передбачені ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що оскаржуваною вимогою Бершадської ОДПІ Ф-213-02У від 05.05.2014 року позивачку зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску в сумі 10641,13 грн. При цьому у вказану суму заборгованості відповідачем включено єдиний внесок за період з 01.01.2012 рік по 05.05.2014 року.

Водночас судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області, від якого Бершадській ОДПІ було передано функції з адміністрування єдиного внеску, на адресу ФОП ОСОБА_2 вже направлялися вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, зокрема № 416-у від 10.04.2013 року, № 416-у від 03.05.2013 року, № 416-у від 29.07.2013 року, які були оскаржені в судовому порядку.

Так, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року у справі № 802/2034/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 року, визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області № 416-у від 10.04.2013 року про сплату позивачем боргу в сумі 4572,42 грн. Також судами встановлено, що з 06.08.2011 року позивача звільнено від сплати за себе єдиного внеску.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року у справі № 802/2434/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року, визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області № 416-у від 03.05.2013 року про сплату позивачем боргу в сумі 1194,03 грн. Також судами встановлено, що з 06.08.2011 року позивача звільнено від сплати за себе єдиного внеску. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.10.2013 року (К/800/53404/13) управлінню Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Також, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року у справі № 802/3446/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 року, визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області № 416-у від 29.07.2013 року про сплату позивачем боргу в сумі 1194,03 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справи, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене і враховуючи те, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, було скасовано вимоги управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області про сплату ФОП ОСОБА_2 недоїмки з єдиного внеску за період, який віднесений до періоду оскаржуваної вимоги та надано правову оцінку законності нарахування позивачу єдиного внеску за даний період, Бершадською ОДПІ неправомірно цю ж суму повторно включено до складу боргу (недоїмки) за вимогою від 05.05.2014 року № Ф-213-02У.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 отримує пільгову пенсію відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому не звільняється від сплати єдиного внеску. Так статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено чітке посилання на зменшення, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійного віку певної категорії громадян. Зокрема, це стосується осіб, які постійно проживали або постійно проживають у зоні посиленого радіологічного контролю.

Оскільки ОСОБА_2 призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на неї поширюються норми ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області (Чечельницьке відділення), - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.