Рішення

від 23.07.2014 по справі 910/9550/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9550/14 23.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інгредія» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» простягнення 127 587,61 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Первомайський О.О. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інгредія» (надалі - ТОВ «Інгредія») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» (надалі - ТОВ «Хліб столиці») про стягнення 127 587,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №225 від 22.08.2013 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 120 032,40 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 179,75 грн. та 3% річних у розмірі 1 375,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.05.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.06.2014 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суд міста Києва від 18.06.2014 р. справу № 910/9550/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2014 р. справу прийнято до свого провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено її до розгляду на 23.07.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суд міста Києва від 23.07.2014 р. справу № 910/9550/14 передано для розгляду судді Босому В.П. у зв'язку з його поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2014 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, до канцелярії суду 22.07.2014 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представника в іншому судовому засіданні.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на наступне.

По-перше, відповідач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва власних інтересів.

По-друге, ухвала про порушення провадження у справі була отримана представником відповідача 05.06.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №30068401. Таким чином, відповідач мав більше місяця для підготовки до участі у судовому засіданні, зокрема для залучення кваліфікованої особи на представлення власних інтересів в суді, а також для підготування відзиву на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду.

Відтак, оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2013 р. між ТОВ «Інгредія» (постачальник) та ТОВ «Хліб столиці» (покупець) було укладено договір поставки №225 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - харчову сировину згідно зі специфікаціями, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.4 Договору оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з часу поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 303 615,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000084 від 27.08.2013 р., №РН-0000155 від 17.09.2013 р., №РН-0000209 від 07.10.2013 р., №РН-0000264 від 23.10.2013 р., №РН-0000359 від 18.11.2013 р., №і-00000437 від 04.12.2013 р., №і-00000530 від 25.12.2013 р., №і-00000066 від 28.01.2014 р., №і-00000112 від 10.02.2014 р. та №і-00000122 від 12.02.2014 р.

Відповідачем частково оплачено вартість поставленої продукції на суму 183 583,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3961 від 04.11.2013 р., №4217 від 18.11.2013 р., №4250 від 06.12.2013 р., №71 від 13.01.2014 р., №369 від 28.01.2014 р. та №809 від 02.04.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 120 032,40 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковими накладними №РН-0000084 від 27.08.2013 р., №РН-0000155 від 17.09.2013 р., №РН-0000209 від 07.10.2013 р., №РН-0000264 від 23.10.2013 р., №РН-0000359 від 18.11.2013 р., №і-00000437 від 04.12.2013 р., №і-00000530 від 25.12.2013 р., №і-00000066 від 28.01.2014 р., №і-00000112 від 10.02.2014 р. та №і-00000122 від 12.02.2014 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 303 615,60 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.4 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 30 календарних днів з часу поставки товару.

Відповідачем частково оплачено вартість поставленої продукції на суму 183 583,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3961 від 04.11.2013 р., №4217 від 18.11.2013 р., №4250 від 06.12.2013 р., №71 від 13.01.2014 р., №369 від 28.01.2014 р. та №809 від 02.04.2014 р.

11.06.2014 р. між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 120 032,40 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 120 032,40 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 192 500,02 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Хліб столиці» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Інгредія» про стягнення з ТОВ «Хліб столиці» заборгованості у розмірі 120 032,40 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 179,75 грн. та 3% річних у розмірі 1 375,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 23.09.2013 р. по 23.04.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.4 Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 179,75 грн. та 3% річних у розмірі 1 375,46 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Хліб столиці» на користь ТОВ «Інгредія» заборгованості у розмірі 120 032,40 грн., пені у розмірі 6 179,75 грн. та 3% річних у розмірі 1 375,46 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгредія» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» 03962, м. Київ, просп. Перемоги, 67; ідентифікаційний код 32313105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгредія» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 4; ідентифікаційний код 38618806) заборгованість у розмірі 120 032 (сто двадцять тисяч тридцять дві) грн. 40 коп., пеню у розмірі 6 179 (шість тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 1 375 (одна тисяча триста сімдесят п'ять) грн. 46 коп. та судовий збір у розмірі 2 551 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 75 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.07.2014 р.

Суддя В.П. Босий