Постанова

від 15.09.2014 по справі 910/9550/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2014 р. Справа№ 910/9550/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Тищенко О.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 15.09.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2014 року (повний текст підписано 28.07.2014 року)

у справі №910/9550/14 (суддя Босий В.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інгредія»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці»

про стягнення 127 587,61 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2014 у справі №910/9550/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інгредія» заборгованість у розмірі 120 032,40 грн., пеню у розмірі 6 179,75 грн., 3% річних у розмірі 1 375,46 грн. та судовий збір у розмірі 2 551,75 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2014 у справі №910/9550/14 в резолютивній частині та встановити розстрочку виконання рішення суду.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржуване рішення місцевим господарським судом прийнято з порушенням норм процесуального права. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що справа була розглянута судом першої інстанції без участі належного представника відповідача.

Ухвалою від 14.08.2014 у справі №910/9550/14 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г, судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 у зв'язку з перебуванням судді Федорчука Р.В. у відпустці, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Тищенко О.В.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників сторін в судовому засіданні.

Згідно з статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2013 між ТОВ «Інгредія» (постачальник) та ТОВ «Хліб столиці» (покупець) було укладено договір поставки №225 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - харчову сировину згідно зі специфікаціями, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.4 договору оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з часу поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 303 615,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000084 від 27.08.2013, №РН-0000155 від 17.09.2013, №РН-0000209 від 07.10.2013, №РН-0000264 від 23.10.2013, №РН-0000359 від 18.11.2013, №і-00000437 від 04.12.2013, №і-00000530 від 25.12.2013, №і-00000066 від 28.01.2014, №і-00000112 від 10.02.2014 та №і-00000122 від 12.02.2014.

Відповідачем частково оплачено вартість поставленої продукції на суму 183 583,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3961 від 04.11.2013, №4217 від 18.11.2013, №4250 від 06.12.2013, №71 від 13.01.2014, №369 від 28.01.2014 та №809 від 02.04.2014.

Згідно з доводами позивача, у зв'язку з тим, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати вартості товару виконав лише частково, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «Інгредія» у розмірі 120 032,40 грн.

У травні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інгредія» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» про стягнення 120 032,40 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 6 179,75 грн. пені та 1 375,46 грн. три проценти річних.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інгредія» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення місцевим господарським судом прийнято з порушенням норм процесуального права та без участі належного представника відповідача в судовому засіданні. Згідно з доводами скаржника, відсутність повноважного представника в судовому засіданні та прийняття рішення у справі без відповідача позбавили його можливості заявити відповідні заяви щодо розстрочки сплати суми заборгованості, які були б спрямовані на врегулювання спірної ситуації.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає не задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором поставки. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт передача відповідачу товару згідно договору на загальну суму 303 615,60 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковими накладними №РН-0000084 від 27.08.2013, №РН-0000155 від 17.09.2013, №РН-0000209 від 07.10.2013, №РН-0000264 від 23.10.2013, №РН-0000359 від 18.11.2013, №і-00000437 від 04.12.2013, №і-00000530 від 25.12.2013, №і-00000066 від 28.01.2014, №і-00000112 від 10.02.2014 та №і-00000122 від 12.02.2014.

Разом з цим, відповідачем частково оплачено вартість поставленої продукції на суму 183 583,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3961 від 04.11.2013, №4217 від 18.11.2013, №4250 від 06.12.2013, №71 від 13.01.2014, №369 від 28.01.2014 та №809 від 02.04.2014.

11.06.2014 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 120 032,40 грн.

Отже, матеріали справи свідчать, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за договором в частині повної і своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, що передбачено умовами договору.

Докази зворотного в матеріалах справи не містяться та відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції надані не були.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлену позивачем продукцію згідно договору у товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» виникла заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «Інгредія» у розмірі 120 032,40 грн., яка станом на день прийняття рішення судом першої інстанції є непогашеною.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 120 032,40 грн. заборгованості за договором поставки №225 від 22.08.2013 є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 6 179,75 грн. пені, 1 375,46 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши обґрунтованість поданого позивачем розрахунку, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 3% річних у заявленому до відшкодування розмірі 1 375,46 грн.

Крім того, згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу.

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши обґрунтованість поданого позивачем розрахунку пені та його відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення пені у заявленому розмірі 6 179,75 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про зміну рішення місцевого господарського суду від 23.07.2014 року в резолютивній частині щодо встановлення розстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи доведеність належними та допустимими доказами порушення відповідачем договірних зобов'язань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 120 032,40 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 6 179,75 грн. пені та 1 375,46 грн. три проценти річних, є законними і обґрунтованими, та задоволені судом першої інстанції правомірно.

Також підлягають відхиленню судовою колегією за неспроможністю доводи скаржника про те, що у зв'язку з відсутністю повноважного представника в судовому засіданні, відповідач був позбавлений можливості надати суду першої інстанції відповідні заяви, які були б спрямовані на врегулювання спірної ситуації, з огляду на наступне.

За змістом статті 22 ГПК України участь в господарських засіданнях є правом, а не обов'язком сторони, яка повинна добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» зазначається, що стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у пункті 2 частини третьої статті 104 ГПК, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК України.

Також, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Матеріалами справи підтверджується, що учасники судового процесу були належним чином повідомлені про місце розгляду справи, що свідчить про сприяння суду першої інстанції сторонам по справі у з'ясуванні фактичних обставин справи у повному обсязі, з дотриманням принципів судочинства.

Так, відповідно до норм ст.ст. 64, 65 ГПК України 22.05.2014 господарським судом міста Києва прийнято ухвалу про порушення провадження у справі №910/9550/14 та надіслано учасникам судового процесу, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 3-4). Крім того, суд першої інстанції запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву та документально підтверджені заперечення позовних вимог.

Утім, відповідач залишив поза реагуванням запропонований йому судом спосіб повідомити суд про свою правову позицією з приводу заявлених до нього вимог і не скористався правом направити до суду відзив на позовну заяву.

З матеріалів справи також вбачається, що розпорядженням в.о. Голови господарського суд міста Києва від 18.06.2014 справу №910/9550/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці. Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2014 справу прийнято до свого провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено її до розгляду на 23.07.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 87, 88).

Розпорядженням Голови господарського суд міста Києва від 23.07.2014 справу №910/9550/14 передано для розгляду судді Босому В.П. у зв'язку з його поверненням з відпустки. Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2014 справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П.

До канцелярії суду 22.07.2014 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представника в іншому судовому засіданні. Судом першої інстанції в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено у зв'язку з тим, що відповідач був обізнаний про час та місце розгляду справи та мав більше місяця для підготовки до участі у судовому засіданні, зокрема для залучення кваліфікованої особи на представлення власних інтересів в суді, а також для підготування відзиву на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду.

Судова колегія враховує, що кожен раз питання про відкладення розгляду справи у межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. У випадку нез'явлення представників сторін чи інших учасників судового процесу у судове засідання господарський суд, якщо наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, може не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

До того ж, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, відповідач мав можливість направити в судове засідання 23.07.2014 повноважного представника, подати відзив на позовну заяву та належним чином оформлені письмові докази та пояснення щодо суті спору.

Прийняття рішення зі спору по суті позовних вимог у відсутність сторони, повідомленої належним чином про час і місце судового засідання, не є порушенням принципів судочинства, адже у разі відсутності можливості направити у судове засідання певного представника, сторона не позбавлена права на участь у розгляді справи іншим представником.

Так, у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються за необґрунтованістю та недоведеністю доводи апеляційної скарги щодо розстрочення виконання судового рішення, оскільки скаржником не наведені обставини та не зазначені ті виключні підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

За таких обставин та з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для його зміни або скасування у суду апеляційної інстанції не має.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2014 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2014 - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2014 у справі №910/9550/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2014 у справі №910/9550/14 залишити без змін.

3. Справу №910/9550/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.В. Тищенко

О.І. Лобань