Рішення

від 21.07.2014 по справі 910/8033/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8033/14 21.07.14

За позовом Пирятинського учбово-виробничого підприємства Полтавського учбово-виробничого об'єднання "Електроконтакт " УТОС

до державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

про стягнення 309.985,59 грн

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Васильєв О.Г. - витяг з угоди на представництво інтересів, ордер від 03.02.2014 ПТ № 009826 на надання правової допомоги;

відповідача: Руденко А.В. - за довіреністю від 21.07.2014 № 106.

С У Т Ь С П О Р У :

Пирятинське учбово-виробниче підприємство Полтавського учбово-виробничого об'єднання "Електроконтакт " УТОС звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення 309.985,59 грн.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між ними Договором від 06.12.2011 № 3-14, відповідач оплату вартості отриманого від позивача товару на користь останнього здійснив частково, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 249.638,30 грн та звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу шляхом стягнення з відповідача вказаної суми боргу.

Також у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 30.941,67 грн; відсотків за користування чужими коштами в сумі 15.472,05 грн; трьох відсотків річних в сумі 6.914,68 грн та збитків від інфляції в сумі 7.018,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2014 прийнято позовну заяву Пирятинського учбово-виробничого підприємства Полтавського учбово-виробничого об'єднання "Електроконтакт " УТОС до розгляду та порушено провадження у справі № 910/8033/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014, за клопотанням представника відповідача, строк розгляду спору продовжено в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судових засіданнях 02.06.2014, 23.06.2014 та 14.07.2014 судом оголошувалися перерви до 23.06.2014, 14.07.2014 і до 21.07.2014, відповідно.

Відповідач скориставшись правом, забезпеченим ст. 59 ГПК України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю. Як вказує відповідач, позивачем поставлено товар без документації до нього, а також який не відповідає узгодженим Договором від 06.12.2011 № 3-14 характеристикам і частина поставленого товару має недоліки, про що складено відповідний акт. Відповідач вважає, що останнім не прострочено виконання грошового зобов'язання за Договором від 06.12.2011 № 3-14, відтак вимоги 3 % річних і збитків від інфляції є безпідставними. Крім того, відповідач заначив, що позивачем нараховані відсотки річних та пеня на невірний період прострочення. Водночас відповідач вказує на подвійне нарахування відсотків, що суперечить ч. 2 ст. 625 ЦК України.

До господарського суду 11 липня 2014 року надійшла заява від 10.07.2014 № 66 представника позивача про зменшення розміру позовних вимог. Згідно вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 249.638,30 грн; пеню в сумі 18.852,97 грн; три відсотки річних в сумі 8.424,26 грн; збитки від інфляції в сумі 28.320,44 грн.

Заява позивача від 10.07.2014 № 66 судом прийнята, тому спір розглядається судом з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 21 липня 2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін даної справи по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, як покупцем, (далі - відповідач) та Пирятинським учбово-виробничим підприємством Полтавського учбово-виробничого об'єднання "Електроконтакт " УТОС, як постачальником, (далі - позивач) укладено Договір від 06.12.2011 № 3-14 із Додатком № 1 до нього (далі - Договір), а також чотири Додаткові Угоди.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до 25 січня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. (п. 10.1 в редакції, викладеної у п. 3 Додаткової угоди від 21.01.2013 № 4)

У відповідності до предмету Договору позивач зобов'язується у 2011 році поставити відповідачеві контейнери для збору твердих побутових відходів (далі - товар), а відповідач - прийняти і оплатити такий товар. (п. 1.1 Договору)

Згідно п. 2.2 Договору документи, необхідні для приймання, зберігання та експлуатації (використання) товару, передбачені п. 5.10 Договору, позивач зобов'язаний надати відповідачеві не пізніше моменту фактичної передачі товару (п. 5.5 Договору).

Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції. (п. 5.5 Договору)

Вартість Договору становить 499.297,80 грн. Кошти в сумі 249.659,50 грн відповідач сплачує протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання Договору. (пункти 3.1, 4.1.1 Договору в редакції, викладеної у пунктах 2, 3 Додаткової угоди від 12.03.2012 № 2)

Згідно п. 4.1.2 Договору в редакції, викладеної у п. 1 Додаткової угоди від 21.01.2013 № 4, 50 % (п'ятдесят відсотків) вартості товару, що складає 249.638,30 грн, відповідач сплачує протягом 4 (чотирьох) місяців з моменту підписання накладних або актів приймання-передачі товару.

Як визначено сторонами у п. 7.5 Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує позивачеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченого товару за кожен день несвоєчасно проведеної оплати.

Сторонами спору у п. 5.11 Договору встановлено, що в разі виявлення відповідачем недоліків товару під час його приймання, відповідні недоліки фіксуються сторонами в Акті приймання-передачі товару.

За умовами, які визначені у п. 5.12 Договору, в разі виявлення недоліків у товарі при відсутності представника позивача, відповідач повинен призупинити приймання продукції та терміново (не пізніше наступного робочого дня) повідомити позивача про факт виявлення недоліків з пропозицією прибути для сумісного приймання-передачі товару.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи з умов Договору, даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Так, позивачем поставлено, а особою відповідача, яка уповноважена виданими останнім довіреностями від 26.11.2012 № 150 та від 28.01.2012 № 15 на отримання товарно-матеріальних цінностей, отримано товар загальною вартістю 499.297,80 грн. Вказана фактична обставина підтверджується Актом приймання-передачі від 27.11.2012 на суму 99.516,40 грн, також Актом приймання-передачі від 28.01.2013 та видатковою накладною від 28.01.2013 на суму 399.781,40 грн. Вказані первинні бухгалтерські документи підписані з обох сторін спору і скріплені відбитками їх печаток.

Згідно виписок з поточного рахунку позивача, відповідачем 29 грудня 2011 року перераховано на користь позивача грошові кошти в сумі 249.659,50 грн, в якості попередньої оплати товару.

(наведені вище докази наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій)

Спір між сторонами судового процесу виник у зв'язку із тим, що відповідачем, в порушення строку, встановленого п. 4.1.2 Договору, грошові кошти за поставлений товар в сумі 249.638,30 грн на користь позивача не перераховано, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості на вказану суму. Відповідач, підписанням і скріпленням печаткою Акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 (засвідчена копія міститься в матеріалах справи), визнав наявність в останнього перед позивачем заборгованості за Договором в сумі 249.638,30 грн, проте, станом на момент вирішення судом даного спору по суті, вказаний борг не погасив.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його грошовому зобов'язані, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача: 1) господарської санкції, шляхом стягнення з відповідача пені в сумі 18.852,97 грн; 2) відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 8.424,26 грн та збитків від інфляції в сумі 28.320,44 грн.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов Пирятинського учбово-виробничого підприємства Полтавського учбово-виробничого об'єднання "Електроконтакт " УТОС підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

За приписами, встановленими частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, будь-яких доказів щодо погашення відповідачем перед позивачем заборгованості за Договором, сторонами спору суду не надано.

Заперечення відповідача щодо поставленого позивачем товару із недоліками та ненадання документів, визначених п. 5.10 Договору, судом відхиляються, з урахуванням такого.

При дослідженні Актів приймання-передачі товарів від 27.11.2012 і від 28.01.2013 судом встановлено, що у зазначених документах не зафіксовано фактів поставки товару із недоліками, а також, факт підписання відповідачем Актів свідчить про отримання відповідачем товару без претензій і зауважень, оскільки п. 5.12 Договору передбачає зупинення приймання товару у разі виявлення у ньому недоліків.

Крім того, відповідач підписанням Актів, у тому числі Акту звірки, підтвердив належне виконання позивачем умов договору щодо надання документації, передбаченої п. 5.10 Договору, оскільки за умовами п. 2.2 Договору позивач зобов'язаний надати документи до товару до поставки товару. Також, виходячи з умов Договору, виконання відповідачем грошового зобов'язання не поставлено в залежність від надання позивачем відповідачеві документації до товару.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 249.638,30 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час, відповідачем в порядку, визначеному статтями 33, 36 ГПК України, не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до положень, визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені і інфляційних нарахувань, визнав його арифметично невірним, оскільки період, на який нараховано позивачем пеню, виходить за межі шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, а збитки від інфляції нараховані позивачем за місяця, в яким прострочення мало місце менше 15 днів.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі 18.674,54 грн, інфляційних нарахувань - 24.808,04 грн, за таким розрахунком суду, здійсненого за період, на який позивачем нараховувалася пеня, та з урахуванням правил, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України:

Сума простроченої заборгованості (грн)Період простроченняКількість днів простроченняВідсотки річних %Сума пені за період прострочення (грн) 249.659,50 12.12.2011-28.12.2011 17 15,5 1.802,34

249.638,30 29.05.2013-09.06.2013 12 15 1.231,09 249.638,30 10.06.2013-12.08.2013 64 14 6.128,11 249.638,30 13.08.2013-27.11.2013 107 13 9.513,61

Розрахунок інфляційних нарахувань:

249.659,50 (сума боргу) * 103,3 % (середній індекс інфляції з червня 2013 по березень 2014, включно) - 249.659,50 = 8.238,06 грн - сума збитків від інфляції;

199.638,30 (сума боргу) * 108,3 % (середній індекс інфляції з квітня по червень 2014, включно) - 199.638,30 = 16.569,98 грн - сума збитків від інфляції;

Щодо вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних, то вказана вимога підлягає задоволенню повністю - в сумі 8.424,26 грн.

Враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, тому суд, керуючись ч. 2 ст. 49 ГПК України, покладає суму судового збору в розмірі 4.883,73 грн, що складає два відсотки від суми задоволених позовних вимог, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, і вказана сума підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України, з тієї підстави, що за приписом п. 19 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського буд. 23-В; ідентифікаційний код 20077743, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Пирятинського учбово-виробничого підприємства Полтавського учбово-виробничого об'єднання "Електроконтакт " УТОС (37000, Полтавська обл., Пирятинський район, м. Пирятин, вул. Єлені, буд. 12; ідентифікаційний код 05477511, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 199.638,30 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот тридцять вісім) грн 30 коп.; пеню в сумі 11.315,95 (одинадцять тисяч триста п'ятнадцять) грн 95 коп.; три відсотки річних в сумі 8.424,26 (вісім тисяч чотириста двадцять чотири) грн 26 коп.; інфляційні нарахування в сумі 24.808,04 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісім) грн 04 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Стягнути з державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського буд. 23-В; ідентифікаційний код 20077743) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 4.883,73 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят три) грн 73 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28 липня 2014 року.

Суддя С.В. Балац