Ухвала

від 31.07.2014 по справі 904/9817/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

31.07.2014 року Справа № 904/9817/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів : Джихур О.В., Лисенко О.М.

Зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Коваль Л.А. № 459 від 30.07.2014 року.

секретар: Ситникова М.Ю.

Учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року

у справі № 904/9817/13

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-Ю", м. Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 17.04.2014 року у справі № 904/9817/13 (суддя Полєв Д.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-Ю", м. Дніпропетровськ. Ліквідовано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАК-Ю", м. Дніпропетровськ. Провадження у справі припинено.

Не погодившись із винесеною ухвалою, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 17.04.2014 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- ДПІ зверталась до суду з клопотанням не скорочувати строк ліквідаційної процедури та не затверджувати ліквідаційний баланс у даній справі завчасно;

- ліквідація боржника унеможливлює виконання податковими органами покладеного на них законодавством обов'язку щодо проведення позапланової податкової перевірки та формування кредиторських вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 31.07.2014 року.

Учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження у даній справі з урахуванням наступного.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .

За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до частини 6 статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі.

У відповідності до статті 1 Закону учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2013 року в порядку статті 95 Закону, що передбачає особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником (а. с. 78-80).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАК-Ю", м. Дніпропетровськ визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Павлів Ю.В.., якого зобов'язано вчинити певні дії (а. с. 82-86).

11.02.2014 року в газеті "Голос України" № 25 (5775) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури (а. с. 98).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 17.04.2014 року затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-Ю", м. Дніпропетровськ. Ліквідовано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАК-Ю", м. Дніпропетровськ. Провадження у справі припинено (а. с. 132-133).

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку статті 95 Закону, визначені положеннями частини 3 статті 95 Закону та передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, який ліквідується власником особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Ця норма міститься в статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Таким чином, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього, така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема постановами Вищого господарського суду України від 10.07.2013 року у справі № 916/832/13, від 17.10.2013 року у справі № 904/1292/13-г, від 31.10.2013 року у справі № 5011-46/12006-2012, від 18.03.2014 року у справі № 904/5660/13, від 24.04.2014 року у справі № 916/1547/13, від 24.04.2014 року у справі № 916/1544/13.

Як вбачається з матеріалів справи, на час винесення господарським судом оскаржуваної ухвали від 17.04.2014 року Лівобережна ОДПІ в порядку, визначеному частиною 3 статті 95 Закону, не зверталась із заявою до господарського суду про визнання вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-Ю", що виникли в результаті заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

Доказів наявності грошових вимог до боржника Лівобережна ОДПІ не представила і до апеляційного господарського суду.

В апеляційній скарзі Лівобережна ОДПІ жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на необхідність проведення податкової перевірки стосовно боржника, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 05.02.2013 року головою ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-Ю" було повідомлено Лівобережну ОДПІ про припинення підприємницької діяльності товариства (а. с. 46-47). Ухвала про порушення провадження у справі та постанова про визнання ТОВ "ТАК-Ю" банкрутом направлялись на адресу Лівобережної ОДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2014 року до господарського суду від Лівобережної ОДПІ подавалося клопотання про зобов'язання ліквідатора надати до ДПІ виписки з банківських рахунків за останні три роки та документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "ТАК-Ю" та не затвердження звіту та ліквідаційного балансу до проведення податкової перевірки та надання до суду доказів, які підтверджують факт проведення такої перевірки (а. с. 92-93). При цьому, до поданого клопотання не було надано доказів звернення Лівобережної ОДПІ до ліквідатора банкрута з метою витребування необхідних для податкової перевірки документів.

В оскаржуваній ухвалі судом зазначено про відсутність доказів неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків, зокрема ухилення від виконання законних вимог контролюючого органу.

За таких обставин, податковим органом не доведено, що господарський суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки Лівобережної ОДПІ, у зв'язку з чим податкова інспекція не мала права апеляційного оскарження прийнятої у справі ухвали відповідно до положень статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що подана Лівобережною ОДПІ апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2014 року не підлягає розгляду в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин, апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою Лівобережної ОДПІ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року, підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що помилково порушене.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 86, 91, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року у справі № 904/9817/13.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Лисенко

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.В. Заболотна

01.08.2014