Постанова

від 18.09.2014 по справі 904/9817/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Справа № 904/9817/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С., суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року у справі №904/9817/13 господарського суду Дніпропетровської області, за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Так-Ю" про визнання банкрутом,- представники учасників судового провадження не з'явились, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином. В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року у справі № 904/9817/13 (суддя Полєв Д.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-Ю", м. Дніпропетровськ. Ліквідовано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАК-Ю", м. Дніпропетровськ. Провадження у справі припинено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді: Джихур О.В., Лисенко О.М.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року у справі № 904/9817/13.

При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що апеляційне провадження підлягає припиненню на підставі п. 1) ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки заявник апеляційної скарги не набув статусу кредитора боржника, а відтак, і права на оскарження прийнятих у цій справі судових рішень.

Не погодившись із прийнятою господарським судом апеляційної інстанції ухвалою, Лівобережна об'єднана Державна податкова інспекція міста Дніпропетровська звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року у справі №904/9817/13. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 91, 106 ГПК України, ст. 78 Податкового кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Апеляційним господарським судом під час апеляційного провадження встановлено наступне.

Провадження у даній справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2013 року в порядку статті 95 Закону, що передбачає особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником (а. с. 78-80).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАК-Ю", м. Дніпропетровськ визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Павлів Ю.В., якого зобов'язано вчинити певні дії (а. с. 82-86).

11.02.2014 року в газеті "Голос України" № 25 (5775) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури (а. с. 98).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 17.04.2014 року затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-Ю", м. Дніпропетровськ. Ліквідовано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАК-Ю", м. Дніпропетровськ. Провадження у справі припинено (а. с. 132-133).

Як встановлено апеляційним господарським судом, на час винесення господарським судом ухвали від 17.04.2014 року Лівобережна ОДПІ в порядку, визначеному частиною 3 статті 95 Закону, не зверталась із заявою до господарського суду про визнання вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Так-Ю", що виникли в результаті заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

Доказів наявності грошових вимог до боржника Лівобережна ОДПІ не надала і до апеляційного господарського суду.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 05.02.2013 року головою ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-Ю" було повідомлено Лівобережну ОДПІ про припинення підприємницької діяльності товариства (а. с. 46-47). Ухвала про порушення провадження у справі та постанова про визнання ТОВ "ТАК-Ю" банкрутом направлялись на адресу Лівобережної ОДПІ.

28.01.2014 року до господарського суду Лівобережною ОДПІ подано клопотання про зобов'язання ліквідатора надати до ДПІ виписки з банківських рахунків за останні три роки та документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "ТАК-Ю" та не затверджувати звіт та ліквідаційний баланс до проведення податкової перевірки та надання до суду доказів, які підтверджують факт проведення такої перевірки (а. с. 92-93).

Як встановлено судом другої інстанції, до поданого клопотання не було надано доказів звернення Лівобережної ОДПІ до ліквідатора банкрута з метою витребування необхідних для податкової перевірки документів.

При цьому, в ухвалі про затвердження звіту та ліквідаційного балансу, у даній справі, судом першої інстанції зазначено про відсутність доказів неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків, зокрема ухилення від виконання законних вимог контролюючого органу.

Встановивши наведені вище обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку про припинення апеляційного провадження за поданою Лівобережною ОДПІ апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року, оскільки Лівобережна ОДПІ не набула статусу кредитора у справі №904/9817/13, не довело, що оскаржуваний процесуальний документ зачіпає її права, а відтак, і права оскарження прийнятих у цій справі судових рішень.

Відмовляючи у задоволенні поданої Лівобережною ОДПІ касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Названа конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, у відповідності до вказаного Закону, ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити прийняті господарським судом рішення (в цьому випадку - ухвалу місцевого господарського суду) в апеляційному чи касаційному порядку.

Положеннями ч. 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених ст. 106 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 106 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка набрала чинності з 19.01.2013 року), положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, стаття 1 якого визначає сторін та учасників провадження у справі про банкрутство, якими є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів).

Також, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ст. 23 Закону особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Колегія суддів касаційної інстанції також звертає увагу Лівобережної ОДПІ на ст. 210 ГК України, згідно з якою, кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Лівобережна ОДПІ, на момент прийняття оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду у встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не набула статусу кредитора ТОВ "ТАК-Ю".

Посилання скаржника на порушення його прав та обов'язків, покладених на нього державою в межах п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу, не позбавляє права податкову інспекцію звернутися з кредиторськими вимогами в разі виявлення порушень закону.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1) ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність у Лівобережної ОДПІ права на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року, та припинення, у зв'язку з цим, апеляційного провадження за поданою податковим органом апеляційною скаргою, на підставі п. 1) ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що підстави для скасування прийнятої Дніпропетровським апеляційним господарським судом ухвали від 31.07.2014 року у справі №904/9817/13 - відсутні.

Водночас, враховуючи доводи касаційної скарги щодо неможливості проведення перевірки ТОВ "ТАК-Ю", що пов'язана з ліквідацією боржника, колегія суддів касаційної інстанції, звертає увагу Лівобережної ОДПІ на положення ст. 78 Податкового кодексу України щодо підстав та порядку проведення перевірки (зокрема, у зв'язку із порушенням справи про банкрутство) та тривалість провадження у цій справі, що значно перевищує визначену ст. 82 Податкового кодексу України тривалість проведення перевірок.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року у справі № 904/9817/13 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук