Ухвала

від 29.07.2014 по справі 310/13036/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц778/3440/14 Головуючий у 1 інстанції: Пустовіт З.П.

Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Савченко О.В.,

суддів Стрелець Л.Г.,

Гончар М. С.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про усунення перешкод у володіння та користування земельною ділянкою шляхом часткового знесення самочинно збудованої будівлі, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про усунення перешкод у володіння та користування земельною ділянкою шляхом часткового знесення самочинно збудованої будівлі.

В обґрунтування позову зазначала, що на підставі рішення Бердянського міського народного суду від 03.03.1986 року вона має на праві особистої власності садибу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці площею 0,0663 га, яка також належить їй на праві приватної власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 20 липня 2005 року, кадастровий номер земельної ділянки 2310400000:07:003:0101.

Відповідач та треті особи є її сусідами та співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2, проте їй невідомо, яким частками у праві спільної часткової власності вони володіють.

Відповідач користується і проживає в передній частині житлового будинку "А-І-Ж", яка безпосередньо виходить на АДРЕСА_1 та межує з належною їй садибою. Треті особи користуються іншими частинами домоволодіння та не порушують її права власника сусідньої земельної ділянки.

Зазначає, що відповідач самовільно, без проекту, без дозволу виконкому Бердянської міської ради, без її згоди до частини будинку "А-ІЖ" по АДРЕСА_2, якою він фактично користується, прибудував сіни літ."а-1", 2/3 частини яких знаходиться на належній їй земельній ділянці, чим порушує її право власності.

Відповідач постійно збільшує вказані сіни та кожного разу додатково заволодіває частиною належної їй земельної ділянки. На її неодноразові звернення до відповідача про звільнення належної їй земельної ділянки від своєї будівлі та знесення задньої стінки сіней «а-1», відповідач не реагував.

30.08.2011 року вона, з метою захисту та відновлення порушених прав, звернулася з заявою до виконавчого комітету Бердянської міської ради з приводу знесення частини самочинної будівлі та звільнення своєї земельної ділянки. Ані виконком, ані управління Держкомзему не вирішили питання по захисту її прав як власника майнового права та інтересу.

Проте спеціалістами Держкомзему було встановлено, що зі сторони домоволодіння АДРЕСА_2 відповідачем була зроблена прибудова до свого будинку - сіни літ. "а1", яка збудована самочинно.

В технічній документації зі складання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку є договір про встановлення земельного сервітуту від 26.01.2005 року щодо проходу для обслуговування фасаду, замощення та покрівлі домоволодіння по АДРЕСА_2, даних щодо наявності прибудови в даному договорі відсутні, в плані земельної ділянки по встановленню сервітуту прибудова відсутня.

Акт визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 10.11.2004 року підписано суміжними землекористувачами земельних ділянок АДРЕСА_2, АДРЕСА_3.

Відповідач, узгоджуючи межі земельної ділянки, визнавав, що межа між їхніми земельними ділянками проходить так, як вказано у Державному акті, а не по лінії збудованих ним сіней "а1". Наявність на її земельній ділянці сіней літ."а1" позбавляє її права володіння і користування належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд усунути їй перешкоди у володінні і користуванні належною їй земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 зобов'язавши відповідача здійснити знесення задньої стінки самовільно збудованих ним до житлового будинку «А-ІЖ» по АДРЕСА_2 сіней «а1», частини бокових стінок сіней «а1», що перебувають на належній їй земельній ділянці.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 квітня 2014 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.

У травні 2014 року ОСОБА_5 посилаючись на ті ж самі обставини, що зазначені і в первинному позові, з урахуванням наданого судовим експертом висновку, подала до суду уточнюючу позовну заяву, в якій остаточно просила усунути їй перешкоди у володінні і користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 зобов'язавши відповідача здійснити знесення частини сіней літ. "а1", що прибудовані до житлового будинку АДРЕСА_2, розміром 1,53 м (довжина бокових стін сіней «а1») х 5,46м. (довжина задньої стінки сіней "а1") площею 8,35 кв.м., які знаходяться на приватизованій земельній ділянці (серія ЗП №124603 на ім'я ОСОБА_5, кадастровий №2310400000:07:003:0101) по АДРЕСА_1.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2014 року позов задоволено.

Усунуто ОСОБА_5 перешкоди у володінні і користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 здійснити знесення частини сіней літ. "а1", що прибудовані до житлового будинку АДРЕСА_2, розміром 1,53 м (довжина бокових стін сіней "а1") х 5,46 м (довжина задньої стінки сіней "а1") площею 8,35 кв.м., які знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_1, належній на праві власності ОСОБА_5 згідно Державного акту серія ЗП №124603, кадастровий №2310400000:07:003:0101.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 351 грн. 20 коп. та витрати за проведення судової експертизи в розмірі 3000 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В засідання суду апеляційної інстанції сторони не з"явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Судова колегія у відповідності до ст. 305 ЦПК України на місці ухвалила про можливість розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися, виходячи з того, що у відповідності до статті 27 ЦПК України участь в судовому засіданні є правом особи, яка бере участь у справі

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386,391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до положень норм ст. ст. 16,386,391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Судом встановлено та підтверджено доказами, що позивачу на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,0663 га, яка також належить їй на праві приватної власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЗП №124603 від 20 липня 2005 року, кадастровий номер земельної ділянки 2310400000:07:003:0101.

Співвласниками суміжного домоволодіння АДРЕСА_2, як вбачається з довідки комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради №61 від 13.02.2014 року, є відповідач ОСОБА_3, якому належить 1/7 частка у праві спільної часткової власності на підставі рішення народного суду м. Бердянська від 25.03.1975 року, третя особа ОСОБА_6 - 1/7 частка на підставі рішення народного суду м. Бердянська від 25.03.1975 року та третя особа ОСОБА_7 - 5/7 частки, з яких: 2/7 частки - на підставі договору дарування від 14.06.2012 року, реєстровий .№941; 2/7 частки - на підставі договору дарування від 08.10.2013 року, реєстровий №2267; 1/7 частка - на підставі договору дарування від 20.11.2013 року, реєстровий №2641.

Домоволодіння АДРЕСА_2 розташоване на земельній ділянці площею 0,0713 га (по нормі), фактично 0,0718 га, яка не є приватизованою.

З матеріалів справи вбачається, що з приводу захоплення частини належної позивачу земельної ділянки у серпні 2011 році вона зверталась до виконавчого комітету Бердянської міської ради, який надав відповідь, що управлінням архітектури та земельних відносин виконкому проведеним візуальним обстеженням земельної ділянки виявити захоплення частини не представилося можливим, тому її звернення було направлено до управління Держкомзему у м. Бердянську з проханням провести перевірку.

Листом № 1352 від 19.10.2011 року управління Держкомзему у м.Бердянськ Запорізької області повідомлено позивача, що зі сторони домоволодіння АДРЕСА_2, гр. ОСОБА_3 була зроблена прибудова до свого будинку, яка в технічному паспорті на домоволодіння станом на 03.12.2010 року значиться під літерою «а1», як сіни, та збудована самочинно.

З плану земельної ділянки видно, що сіни «а1» частково знаходяться на земельній ділянці АДРЕСА_1.

В технічній документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку, є Договір про встановлення права обмеженого користування земельною ділянкою (сервітут) від 26.01.2005 року щодо проходу для обслуговування фасаду, замощення та покрівлі домоволодіння АДРЕСА_2, дані щодо наявності прибудови в даному договорі відсутні. Акт визначення і погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 10.11.2004 року підписано суміжними землекористувачами земельних ділянок АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4.

Відповідно до п. (ґ) ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди, а п. (г) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України встановлено обов'язок не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно з ч.1 ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

За змістом ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

При вирішенні даного спору по справі проводилась судово будівельно-технічна експертиза №12/14 від 14.05.2014 року, якою встановлено, що між земельною ділянкою АДРЕСА_1 та земельною ділянкою АДРЕСА_2 зі сторони городу межа проходить по паркану із штахетника протяжністю 27,94 п.м.. Далі, не доходячи 6,09 п.м. до АДРЕСА_1, огорожа відсутня, а межа потрапляє на прибудову до житлового будинку - сіней «а1», що відноситься до житлового будинку АДРЕСА_2. Розміри та конфігурація земельної ділянки АДРЕСА_1 повністю відповідає розмірам та конфігурації земельної ділянки, зазначеного в Державному акті на право власності на земельну ділянку площею 663 кв.м. на ім'я ОСОБА_5, серія ЗП №124603 від 20 липня 2005 року з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, з урахуванням наявності на території частини сіней літ. «а1», розміром 1,53 х 5,46 площею 8,35 кв.м., які відносяться до житлового будинку АДРЕСА_2. Тому судовим експертом в результаті експертного дослідження зроблено висновок про те, що частина сіней «а1», що прибудовані до житлового будинку АДРЕСА_2 розміром 1,53 х 5,46 п.м. площею 8,35 кв.м., знаходяться на приватизованій земельній ділянці (серія ЗП №124603 на ім'я ОСОБА_5, кадастровий №2310400000:07:003:0101) по АДРЕСА_1.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що даний висновок експертизи узгоджується з іншими матеріалами справи.

Так, контрольними обстеженнями комунального підприємства з технічної інвентаризації домоволодіння АДРЕСА_2 було зафіксовано, починаючи з 30.03.1985 року, що на земельній ділянці розташовані, крім інших будівель, зокрема, сіни літ. «а1», які є самочинно збудованими, із проставлянням на технічному паспорті відповідного штампу «самовільно збудовано» та зображенням їх на схематичних планах чи планах земельної ділянки, на яких видно, що частина цих сіней збудована на земельній ділянці, яка обслуговує сусіднє домоволодіння АДРЕСА_1. Відмітка про відсутність самовільної забудови працівниками БТІ в архівній справі була зазначена лише 14.12.2012 року при черговій технічній інвентаризації відповідно до Наказу №404 від 09.08.2012 року «Про внесення змін до п. 3.2. розділу 3 «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», тобто на час проведення позивачем приватизації земельної ділянки зазначена будівля значилася як самочинно збудована та у зв'язку з підписанням ОСОБА_3 акту про погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі мала би бути ним знесена.

Довід апеляційної скарги про те, що ухваливши рішення про знесення частини сіней „а1" суд порушив право власності відповідача на вказане майно, оскільки відповідно до довідки-характеристики комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради від 24 січня 2013 року № 92 до переліків об'єктів права власності по АДРЕСА_2 входять сіни „а1" на які зареєстровано право власності, не є переконливим, оскільки судом вирішено знести частину сіней не як самочинно збудовані, а з інших правових підстав, що наведені в рішенні суду.

Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача ОСОБА_3, і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права в цій частині.

Посилання в апеляційній скарзі на незгоду з висновками суду щодо оцінки наданих по справі доказів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в силу ч.2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції повноважень переоцінювати докази, встановлені судом першої інстанції, не має.

За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 209,218,307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: