Ухвала

від 17.07.2014 по справі 173/2425/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6787/14 Справа № 173/2425/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шевченко О. Ю. Доповідач - Гайдук В.І. Категорія 55

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Калиновського, Єлізаренко І.А.,

при секретарі Чоха К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання»

на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до дочірнього підприємства «Газель» комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання», комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначав, що 01 лютого 2011 року його було призначено на посаду виконуючого обов'язки директора ДП «Газель» КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання». 23 березня 2012 року його було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, при звільненні з ним не було проведено повний розрахунок по заробітній платі. Тому, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь 1266,13 грн. - заборгованість по заробітній платі; 17000 грн. - фінансову допомогу; 125700 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку; 18120,18 грн. - інфляційні втрати; 48000 грн. - власні грошові кошти; 100000 грн. - моральну шкоду. (а.с. 1-4, 166-167).

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково.

Стягнуто з КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання» на користь ОСОБА_2 90171,56 грн., з яких: 1266,13 грн. - заборгованість по заробітній платі; 151,92 грн. - інфляційні нарахування; 87753,51 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку; 1000 грн. - моральна шкода.

Стягнуто з ДП «Газель» КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання» на користь ОСОБА_2 17000 грн. фінансової допомоги. В іншій частині позову - відмовлено. Вирішено питання судових витрат (а.с. 173-178).

В апеляційній скарзі КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання» посилається невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового, про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 1266,13 грн. (а.с. 181-183).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу генерального директора КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання» № 29-к від 01 лютого 2011 року ОСОБА_2 було призначено на посаду виконуючого обов'язки директора ДП «Газель» КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання» (а.с. 53).

Наказом генерального директора КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання» № 108-к від 23 березня 2012 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) (а.с.54).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні останнього до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Крім того, у відповідності до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Таким чином, установивши під час розгляду справи, що позивачу не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, місцевий суд вірно на підставі ст. 117 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці» стягнув на користь позивача невиплачену йому заробітну плату, середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а також інфляційні витрати.

Доводи скарги про те, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення з позовом до суду за захистом свого порушеного права, передбачений ст. 233 КЗпП України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки він ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального закону, оскільки, у відповідності до положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем дотримані строки звернення до суду за захистом порушеного права.

Інших доводів щодо незаконності судового рішення, в тому числі і в частині стягнення з ДП «Газель» на користь позивача наданої ним підприємству фінансової допомоги у розмірі 17000 грн., апеляційна скарга не містить.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: