Рішення

від 28.01.2015 по справі 173/2425/13-ц

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2425/13-ц

Провадження №2/173/8/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої судді - Петрюк Т.М.

при секретарі - Рудовій Л.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Газель» комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання», комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ДП «Газель» КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання» та КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди згідно заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по заробітній платі в сумі 1266.13 грн., 17000 фінансмової допомоги, 18120.18 грн компенсацію частини доходу в зв»язку з порушенням строків виплати заробітної плати, 164075 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 31.08.2013 року по 28.01.2015 року, 48000 грн., суму власних грошових коштів, та 100000 грн на відшкодування моральної шкоди посилаючись на наступне : 1 лютого 2011 року позивача було призначено на посаду виконуючого обов'язки директора ДП «Газель» КП «ДЖО». 23 березня 2012 року його було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Позивач зазначає, що він був прийнятий та звільнений з посади генеральним директором КП «ДЖО», а тому КП «ДЖО» є відповідальною особою за розрахунки з працівниками при їх звільненні. При звільненні не було проведено розрахунок по заборгованості по заробітній платі, довідку про заборгованість по заробітній платі також не було надано. Позивач зазначає, що звертався до територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області із заявою про проведення перевірки, на що було отримано відповідь про те, що заборгованість по заробітній платі становить 1266 грн. 13 коп., та фінансова допомога в розмірі 17000 грн., непровдення з позивачем розрахунків по заробітній платі у день звільнення та не повернення йому коштів, внесених ним особисто в рахунок забезпечення дільності підприємства і стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги згідно збільшених позовних вимог підтримав, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи

Представник відповідачів в судовому засіданні позов визнав частково, не заперечував проти позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі з ДП «Газель» КП «ДЖО», в іншій частині позову просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог через необґрунтованість позовних вимог, також пояснив, що позивач виконував обов»язки керівника підприємства і був відповідальним в тому числі і за видачу заробітної плати. Позивач вирішував питання преміювання та видавав накази про преміювання втому числі і себе. Крім того раніше позивач з вимогами про проведення з ним розрахунків не звертався і даний позов подав лише через 1.5 року після його звільнення. Крвм того КП «Дніпродзержинське житлове об»єднання» не є правонаступником ДП «Газель» КП «ДЖО», тому не може нести відповідальність за вимогами позивача.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 1 лютого 2011 року на підставі наказу № 29-к генерального директора комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання» позивача було призначено на посаду виконуючого обов'язки директора дочірнього підприємства «Газель» комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання» (а.с. 53). 23 березня 2012 року на підставі наказу № 108-к генерального директора комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання» ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) (а.с.54). Дані обставини також підтверджується відповідними записами в трудовій книжці позивача (а.с. 7).

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до положень статуту ДП «Газель» КП «ДЖО» (п.3.3.) підприємство очолює директор, який призначається генеральним директором КП «ДЖО» та по узгодженню з виконавчим комітетом районної ради. Умови оплати праці директора обумовлюються контрактом, який укладається між генеральним директором КП «ДЖО» та директором (а.с.28).

Отже, працюючи на посаді виконуючого обов'язки директора ДП «Газель» КП «ДЖО», ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з КП «ДЖО», яке, на думку суду є відповідальною особою за виплату заробітної плати позивачу та проведення розрахунків при звільненні.

Крім того з пояснень сторін встановлено, що з позивачем контракт, яким визначався порядок оплати праці, не укладався, так як позивач був виконуючим обов»язки директора, а не директором ДП «Газель КП «ДЖО».

З дослідженого в судовому засіданні контракту, укладеного з директором ДП «Зоряне» КП «ДЖО», як пояснив представник відповідачів, що якби позивач ОСОБА_1,. був призначений на посаду директора ДП «Газель» КП «ДЖО»,. з ним би був укладений аналогічний контракт, судом встановлено, що згідно п.п. 4.2, 4.3 вказаного контракту оплата праці директора коригується Роботодавцем відповідно до посадових окладів чи тарифних ставок на коефіцієнт зміни згідно з чинним законодавством України.

За виконання обов»язків, передбачених цим контрактом, Директорові нараховується заробітна плата за рахунок частки валового доходу, одержаного підприємством внаслідок його господарської діяльності та перераховані фактори, що впливають на розмір заробітної плати.

Крім того в судовому засіданні було досліджено колективний договір ДП «Газель» КП «ДЖО» на 2010 рік, одним з додатків до якого є Положення про оплату праці працівників даного підприємства, яким передбачено, що комунальне підприємство гарантує виплату заробітної плати по посадових окладах, тарифних ставках, відрядних розцінках, але не нижче від встановленого державною мінімального розміру заробітної плати..

Відповідно оцінюючи всі дослідженні в судовому засіданні докази, та враховуючи той факт, що позивач був виконуючим обов»язки директора ДП «Газель» КП «ДЖО», а не директором дочірнього підприємства, суд вважає, що заборгованість по заробітній платі та інші пов»язані з її несвоєчасною оплатою виплати потрібно стягнути з відповідача КП «ДЖО».

Судом встановлено, що під час звільнення, 23 березня 2012 року з ОСОБА_1 не було проведено розрахунок по заробітній платі і заборгованості становила 1266 грн. 13 коп. Дана обставина визнана сторонами, а тому згідно з ч.1 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України не підлягає доказуванню.

На час розгляду справи судом заборгованість погашена не була, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

За затримку розрахунку при звільненні ст. 117 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність.

Згідно зі ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки відповідач не довів відсутності своєї вини у затримці розрахунку, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а саме по день ухвалення рішення.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

При цьому у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Обов`язок власника або уповноваженого ним органом, передбачений ст.117 Кодексу законів про працю України, щодо виплати працівнику середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку є саме випадком збереження середньої заробітної плати.

Згідно п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів

(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Останніми календарними місяцями роботи позивача були січень та лютий 2012 року.

При визначені розміру заробітної плати за два останні місяці перед звільненням, суд керується даними, які містяться в листі Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції № Х-1081/20 від 6 травня 2014 року, згідно з якими нараховано заробітну плату в сумі 6750 грн. 27 коп., оскільки отримати інші відомості про заробітну плату за останні місяці перед звільненням ОСОБА_1 сторонам не вдалося.

Середньоденна заробітна плата складає (6750 грн. 27 коп.)/ 40 днів = 168 грн. 76 коп.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи позивача підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Отже середньомісячне число робочих днів позивача складає - 20 днів.

Загальна сума середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку складає: 168 грн. 76 коп. Х 20 днів = 3375 грн. 14 коп.

На день ухвалення рішення суду період затримки розрахунку складає 26 місяців. Таким чином за період затримки розрахунку з відповідача на корись позивача підлягає стягненню: 3375 грн. 14 коп. Х 33 місяців = 111379 грн. 49 коп.

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на пропуск позивачем тримісячного строку для звернення до суду, про який йдеться в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 1-5/2012, оскільки згідно з даним рішенням Конституційний Суд України розтлумачив положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237- 1 цього кодексу так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Отже, перебіг тримісячного строку для звернення до суду працівника з позовом про стягнення середнього заробітку і відшкодування завданої при цьому моральної шкоди, починається з дня фактичного розрахунку. Аналогічні висновки також містяться в роз'ясненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеному в інформаційному листі № 282/0/4-12 від 2 березня 2012 року.

В даному випадку фактичного розрахунку з працівником проведено не було взагалі, а тому встановлений законом тримісячний строк позивачем, на думку суду, пропущено не було.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку заборгованості законним та обґрунтованими, проте не в повному обсязі, а у відповідності до розрахунку суду - в сумі 111379 грн. 49 коп..

У відповідності до ст. 34 Закону Укарїни «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача з урахуванням індексації, розрахунок якої проводиться в наступному порядку.

ПеріодІндексація %Сума, на яку нараховується індексація (грн.)Нарахована індексація (грн.)

квітень 2012 100,0 1266,13 -

травень 2012 99,7 1266,13 -

червень 2012 99,7 1266,13 -

липень 2012 99,8 1266,13 -

серпень 2012 99,7 1266,13 -

вересень 2012 100,1 1266,13 1,27

жовтень 2012 100,0 1266,13 -

листопад 2012 99,9 1266,13 -

грудень 2012 100,2 1266,13 2,53

січень 3013 100,2 1266,13 2,53

лютий 2013 99,9 1266,13 -

березень 2013 100,0 1266,13 -

квітень 2013 100,0 1266,13 -

травень 2013 100,1 1266,13 1,27

червень 2013 100,0 1266,13 -

липень 2013 99,9 1266,13 -

серпень 2013 99,3 1266,13 -

вересень 2013 100,0 1266,13 -

жовтень 2013 100,4 1266,13 5,06

листопад 2013 100,2 1266,13 2,53

грудень 2013 100,5 1266,13 6,33

січень 2014 100,2 1266,13 2,53

лютий 2014 100,6 1266,13 7,60

березень 2014 102,2 1266,13 27,85

квітень 2014 103,5 1266,13 44,31

травень 2014 103,8 1266,13 48,11

Всього 151 грн. 92 коп.

При розрахунку інфляційних витрат, суд не враховує 17000 грн. фінансової допомоги, яку було наведено в розрахунку позивача, оскільки дана сума не є заробітною платою та доходом у розумінні положення ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Так як в даній частині позовні вимоги позивачем не збільшені відповідно до поданої заяви, тому до стягнення на користь позивача підлягає 151 грн. 92 коп.

Щодо стягнення з відповідачів суми фінансової допомоги в розмірі 17000 грн. суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у зв'язку зі скрутним фінансовим положенням на підприємстві ДП «Газель» КП «ДЖО» працівниками підприємства надавалась фінансова допомога в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі. Дана фінансова допомога надавалася на підставі відповідних наказів директора та з визначеним строком повернення (а.с.85-93). Зазначені обставини не заперечувались представником відповідача, який підтвердив, що з працівниками підприємства було проведено розрахунки на підставі даних наказів. Разом з тим представник відповідача не надав суду наказ про надання такої фінансової допомоги підприємству позивачем, мотивуючи це відсутністю такого наказу на підприємстві. Не зважаючи на це, суд вважає, що факт надання такої фінансової допомоги підприємству ОСОБА_1 та наявність заборгованості в цій сумі підтверджується листом територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області № 455 від 30 листопада 2012 року (а.с.8) та листом Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції № Х-1081/20 від 6 травня 2014 року (а.с. 168-170).

З урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що між позивачем та ДП «Газель» КП «ДЖО» фактично було укладено договір позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Отримавши від ОСОБА_1 грошові кошти на умовах строковості та повернення, ДП «Газель» КП «ДЖО» порушило умови зобов'язання та не повернуло позивачу отриману фінансову допомогу.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що 17000 грн., які були надані ОСОБА_1 ДП «Газель» КП «ДЖО», як фінансова допомога, підлягають стягненню саме з ДП «Газель» КП «ДЖО», оскільки дані правовідносини виникли з цим підприємством, а КП «ДЖО» згідно з п. 1.8. Статуту ДП «Газель» КП «ДЖО», як Засновник, не відповідає за зобов'язання ДП «Газель» (а.с.27).

Щодо вимог позивача про відшкодування відповідачем завданої моральної шкоди слід зазначити наступне.

Згідно ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що мало місце порушення прав працівника у сфері трудових відносин, які полягають у затримці проведення розрахунку при звільненні, призвели до моральних страждань позивача. Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року визначено, що невиплата належних працівнику грошових сум є порушенням прав працівника у сфері трудових відносин.

Статтею 360-7 Цивільного процесуального кодексу України встановлено обов`язковість рішень Верховного Суду України, прийнятих за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах для всіх судів України.

Постановою Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-54цс11 визначено, що передумовою відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 Кодексу законів про працю України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин. Суд установивши порушення трудових прав позивача та наявність підстав для покладення на роботодавця відповідальності за завдану працівникові моральну шкоду, повинен застосувати відповідальність, що передбачена ст.. 237-1 Кодексу законі про працю України.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характеру та тривалості немайнових втрат, виходячи із засад розумності та справедливості, суд оцінює завдану позивачу моральну шкоду в 500 грн. Визначаючи даний розмір моральної шкоди той факт, що позивач був виконуючим обов»язки керівника підприємства, тобто на нього покладалось здійснення господарсько-розпорядчі функцій, відповідно позивач повинен був вживати заходів щодо належної та своєчасної виплати заробітної плати в тому числі і собі, але беручи до уваги те. що позивач не був призначений директором дочірнього підприємства, то суд вважає за можливе прийняти рішення щодо відшкодування йому моральної шкоди в зв2язку з затримкою розрахунку по заробітній платі.

Суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідачів 48000 грн., які він надавав підприємству для підтримки виробничого процесу з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частинами 1 та 2 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Разом з тим представником позивача не надано суду достатніх належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт надання позивачем даної суми відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат суд у відповідності до ст.88 ЦПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1127 грн. 97 коп., стягнути з відповідчяа КП «ДЖО», та 243 грн. 60 коп., - ДП «Газель» КП «ДЖО» так як позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 ЗУ «Про судовий збір. Оскільки в частині стягнення з відповідачів суми 48000 грн., які не пов'язані з трудовим спором, позивачу було відмовлено у відповідності до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір в сумі 480 грн. не компенсується за рахунок відповідачів та покладається на позивача по справі.

На підставі ст.ст. 21, 117, 237-1, 238 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», керуючись ст.ст. 10,11, 60, 61, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 за позовом до дочірнього підприємства «Газель» комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання», комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання» (код ЄДРПОУ 19304487, р/р 26000050242208, МФО 305299, вул. Головна Селищна,2, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_1 (ін.н. НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований: АДРЕСА_1) заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 112797.54 грн., яка складається з

1266 грн. 13 коп. - заборгованість по заробітній платі;

151 грн. 92 коп. - інфляційні нарахування;

111379 грн. 49 коп. - середній заробіток за час затримки розрахунку;

Стягнути з комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання» на користь ОСОБА_1 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з дочірнього підприємства «Газель» комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання» (код ЄДРПОУ 32293063, вул.. Скаліка, 7а, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_1 (ін..н. НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований: АДРЕСА_1) 17000 грн. фінансової допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання» (код ЄДРПОУ 19304487, р/р 26000050242208, МФО 305299, вул. Головна Селищна,2, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) судовий збір на користь держави в сумі 1127 грн. 97 коп.

Стягнути з дочірнього підприємства «Газель» комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання» (код ЄДРПОУ 32293063, вул.. Скаліка, 7а, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) судовий збір на користь держави в сумі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд. Особи, які приймали участь в судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає чинності після закінчення строку для подання апеляційної скарги якщо така скарга подана не була. У випадку подання апеляційної скарги, рішення суду набирає чинності після розгляду справи судом апеляційної інстанції, якщо не було скасоване або змінене.

Суддя Петрюк Т.М.