Ухвала

від 02.06.2014 по справі 182/1452/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4331/14 Справа № 182/1452/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бабаніна В. А. Доповідач - Лаченкова О.В. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

02 червня 2014 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.,

при секретарі - Цибук Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства «Таврія» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2014 року за позовом Приватного підприємства «Таврія» до ОСОБА_2, Фермерського господарства «Скорук М.А.», третя особа-відділ Держкомзему України у Дніпропетровській області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації, визнання договору поновленим та зобов'язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди -

в с т а н о в и л а:

11.02.2013 року Приватне підприємство „ Таврія" звернулось з названим позовом, який уточнило в ході розгляду справи і просило: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,515 га., укладений між фермерським господарством «Скорук М.А.» та ОСОБА_2 01.10.2012 року та скасувати його державну реєстрацію; визнати договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,515 га. який укладений між ПП «Таврія» та ОСОБА_2 01 червня 2007 року, поновленим та зобов'язати ОСОБА_2 вчинити дії щодо укладення з ПП «Таврія» додаткової угоди.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП «Таврія» посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, та порушення норм матеріального права і норм процесуального права, які призвели до не правильного вирішення по справи по суті.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Вислухавши сторони, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 7,515 га. На території Новософіївської сільської ради для ведення сільськогосподарського товарного виробництва на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 154646 .

Межі земельної ділянки встановлено, присвоєно кадастровий номер земельної ділянки -1222984500-01-001-0057.

01 червня 2007 року між ПП «Таврія» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,515 га. терміном на п'ять років. Договір зареєстрований у Державному реєстрі земель 20 вересня 2007 року. Строк договору закінчився 20 вересня 2012 року. Не маючи наміру продовжити договір оренди землі з ПП „ Таврія" ОСОБА_2 повідомила про це орендаря завчасно заявою, яку ПП „Таврія „ отримало 15.08.2011року

01.10.2012 року ОСОБА_2 уклала договір оренди земельної ділянки № 1222984500-01-001-0057 із фермерським господарством „Скорук М.А. Договір 26.10..2012 року був зареєстрований в відділі держкомзему в Нікопольському районі.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, керуючись ст.ст. 203, 627 ЦК України, ст.ст. 15, 33, 35 Законом України «Про оренду землі», ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволені позову, оскільки згоди ОСОБА_2 на продовження договору оренди з ПП „Таврія" не давала, що підтверджується заявою попередженням Орендодавця заздалегідь направленою на ПП „Таврія" та укладенням договору оренди із іншим орендарем і посилання позивача на положення статті 33 Закону України „Про оренду землі" яке передбачає випадки продовження орендарем користування земельною ділянкою за відсутності заперечення-повідомлення орендодавця в місячний строк після закінчення договору оренди про заперечення у поновленні договору оренди землі, як мовчазну згоду на його поновлення , є безпідставними.

З акта , складеного адміністрацією ПП „Таврія" 13 листопада 2012 року видно що на той момент ФГ„ Скорук" провело оранку земельної ділянки ОСОБА_2 доказів того, що позивач користувався земельною ділянкою ОСОБА_2 після закінчення договору оренди не надано.

Крім того, відповідно до ст.33 Закону України „ Про оренду землі" орендар який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку оренди землі.

З матеріалів справи вбачається, що ПП „ Таврія" 10 лютого 2012 року згідно листа-повідомлення, повідомило ОСОБА_2 про намір скористатися їх переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк. До матеріалів справи надано список громадян, яким відправлено листи повідомлення поштою від ПП „Таврія" .В указаному списку зазначено прізвище відповідача, однак ПП „ Таврія" не надало доказів, що ОСОБА_2 отримала вказане повідомлення.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конституція України (ст.41) гарантує громадянину право розпоряджатися своєю власністю.

Посилання позивача на знаходження земельної ділянки у загальному масиві та незаконність складання акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), який є невід'ємною частиною договору, не може бути прийнято до уваги, оскільки доказів того, що суміжні власники гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Новософіївська сільська рада уповноважували його представляти їх інтереси при визначенні меж земельної ділянки, в тому числі оспорювати їх встановлення - суду не представлені.

Сама незаконність складання акту визначення меж земельних ділянок на яку позивач вказує , посилаючись на ст.15 Закону України «Про оренду землі» та ст. 203 ЦК України як на підставу визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між фермерським господарством „Скорук М.А. і ОСОБА_2 стороною якого позивач не є, не порушує права позивача, а тому підстав для задоволення вимог про визнання недійсності договору та скасування його державної реєстрації немає.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи позивача щодо невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Порушень матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Таврія» - відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2014року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді