Постанова

від 26.06.2009 по справі 2-а-5606/09/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

u

u

ХЕРСОНСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66,

тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

26 червня 2009 р.    14 год. 51

хв.

Справа № 2-а-5606/09/2170                                         Кат.

6.6.6   

Херсонський окружний

адміністративний суд у складі:

головуючого

судді: Хом'якової В.В.,

при

секретарі:  Вуйцик О.Г.,  

за участю

представника позивача: Тосік Н.І.,

представник

відповідача: не з'явився  

розглянувши у

відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної

податкової інспекції у м. Херсоні до приватного підприємстваОСОБА_1про визнання

нечинними змін внесених до установчих документів і скасування державної

реєстрації,

встановив:

 Позивачем заявлено позовні вимоги про визнання

недійсними змін, внесених до установчих та статутних документів та скасування

державної реєстрації змін до установчих документів приватного

підприємстваОСОБА_1на підставі пояснень гр-на ОСОБА_2, який після оформлення

установчих документів та переєстрації підприємства на своє ім'я передав

установчі документи підприємства малознайомій особі; сам ніяких договорів не

підписував, бухгалтерський та податковий облік не вів,  наміру займатися підприємницькою діяльністю

не мав. Позовні вимоги також обґрунтовані тим, що актом обстеження знаходження

підприємства за юридичною адресою від 21.05.07 встановлено, що ПП ОСОБА_1за

адресою, зазначеною в статутних документах, не знаходиться. Позовні вимоги

Інспекції мотивовані положеннями ст. 11 Закону України "Про державну

податкову службу України", ст. ст. 1, 8 Закону України "Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст. 87

Цивільного кодексу України, ст.ст..  49,

55- 57, 238, 247 Господарського кодексу України.

Представник

позивача просить задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач

заперечення на позов не надав, в судове засідання не з'явився, про час і місце

судового засідання повідомлений належним чином.

 В позові зазначено, що приватне

підприємствоОСОБА_1зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності

виконавчим комітетом Херсонської міської ради 25 травня 2001 року, засновником

та власником підприємства був ОСОБА_3. В грудні 2005 року відбулась зміна засновника

та власника підприємства, власником став ОСОБА_2. Йому було видано свідоцтво

про державну реєстрацію підприємства. Підприємство є платником податків та

знаходиться на обліку ДПІ у м. Херсоні. З пояснень ОСОБА_2, наданих податковій

міліції в м. Херсоні області, 

вбачається, що з моменту перереєстрації підприємства  він до ведення фінансово-господарської

діяльності приватного підприємства ніякого відношення не мав. Перереєстрацію

приватного підприємства пояснює тим, що погодився на пропозицію випадкового

знайомого Ігоря зареєструвати на своє ім'я приватне підприємство за грошову

винагороду. Підписав наказ про призначення комерційним директором свого

знайомого. Податкову звітність підприємства не підписував, рахунки в банку не

відкривав, всі документи підприємства віддав своєму знайомому. Податковий орган

посилається на те, що за юридичною адресою (м. Херсон, Бериславське шосе, 10а,

кв. 72) підприємство не знаходилось. ДПІ вказує в позовній заяві на те, що

перереєстрація підприємства на гр.-на ОСОБА_2 відбувалась з порушенням діючого

законодавства.  Слідчим ГВПМ ДПІ у м.

Херсоні було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб

ПП ОСОБА_1В той же час податкова звітність ППОСОБА_1надходила до податкового

органу за підписом ОСОБА_2, в податкових деклараціях декларовано відсутність

господарської діяльності. Останній звіт ППОСОБА_1 подало до податкової

інспекції 17.01.07 з податку на прибуток, 19.07.07 з податку на додану

вартість.

    Розглянувши всі обставини справи, які мають

значення для вирішення спору, дослідивши докази, заслухавши пояснення

представника позивача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають

частковому задоволенню.

 Згідно п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України

"Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової

служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами

України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових

органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації

суб'єкта підприємницької діяльності. Вирішення спору за зверненням суб'єкта

владних повноважень у випадках, встановлених законом, відповідно до пункту 4 ч.

1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до

компетенції адміністративного суду.

Скасування

(припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється за його

особистою заявою, а також на підставі рішення суду у таких випадках:

-  визнання недійсним запису про проведення

державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної

особи, які не можна усунути;

-  провадження нею діяльності, що суперечить

установчим документам, або такої, що заборонена законом;

-  невідповідність мінімального розміру

статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання

протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій,

документів фінансової звітності відповідно до закону;

-  наявність в Єдиному державному реєстрі запису

про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням (ч. 2 ст. 38

Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців").

Скасування

державної реєстрації припиняє господарську діяльність і є підставою для

здійснення заходів щодо ліквідації суб'єкта господарювання.

Позивачем не

було наведено суду доказів порушення закону допущеного реєструючим органом під

час державної перереєстрації юридичної особи - відповідача. Також не доведено

тієї обставини, що ППОСОБА_1займається діяльністю, яка суперечить установчим

документам, або такої, що заборонена законом. Відповідних доказів суду не

надано, а саме: немає  вироку суду, не

порушена кримінальна справа щодо осіб, які використовують  підприємство 

для здійснення фіктивного підприємництва, або відносно ОСОБА_2, відсутні

докази того, що підприємство взагалі займається будь-якою діяльністю. Пояснення

засновника підприємства для з'ясування вищеназваних питань недостатньо, тим

паче, що за ці пояснення власник підприємства відповідальності не несе.  Тому доводи ДПІ про те, що ОСОБА_2як власник

та засновник підприємства не веде ніякої підприємницької діяльності, не

підписує звітів до податкових органів, не укладає документів бухгалтерського

або податкового обліку, є припущеннями, а не точно встановленими фактами.

Відсутні докази відсутності підприємства за юридичною адресою. Підприємство

зареєстровано за місцем проживання ОСОБА_2 -м. АДРЕСА_1,  а доказів того, що він змінив адресу,

немає.  

Згідно з п. 2

ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-XII від

25.06.91 (зі змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов'язкових

платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших

державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та

інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів

(обов'язкових платежів).

Відповідно до

ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72

цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 69 вказаного Кодексу доказами в

адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд

встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і

заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають

значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на

підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків,

письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до чч. 1 та 4 ст.

70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету

доказування. Отже, на підтвердження подання до державної податкової служби

податкових декларацій та документів фінансової звітності відповідач мав би

надати суду або примірники відповідних довідок зі штампом канцелярії податкового

органу про їх прийняття, або докази про їх відправлення поштою, або докази про

подання декларацій та розрахунків в електронній формі. Однак таких доказів

відповідач суду не надав. Таким чином, суд вважає встановленим факт неподання

відповідачем до державної податкової служби податкових декларацій та документів

фінансової звітності більше одного року. Як встановлено судом, шляхом неподання

до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до

законів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів і відомостей

відповідач порушив правила здійснення господарської діяльності, встановлені п.

2 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 року

№ 1251-XII (зі змінами та доповненнями).

У

відповідності до ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних

та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV (зі змінами та

доповненнями) підставами для постановлення судового рішення щодо припинення

юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових

декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Відповідно до

ч. ч. 1 та 6 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності

суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його ліквідації за рішенням суду з

підстав скасування державної реєстрації такого суб'єкта господарювання.

З урахуванням

наведених норм, а також того, що останній звіт ППОСОБА_1подало до податкової

інспекції 17.01.07 з податку на прибуток, 19.07.07 з податку на додану

вартість, вказані дії порушують встановлені законодавчими актами правила

здійснення господарської діяльності та є підставою для припинення такого

суб'єкта господарювання шляхом скасування його державної реєстрації; враховуючи

право органів державної податкової служби звертатися до суду з заявою (позовною

заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької

діяльності, вважає позовні вимоги обґрунтованим та такими, що підлягають

задоволенню.

Скасування

державної реєстрації суб'єкта господарювання позбавляє його можливості

продовжувати господарювання - його господарська діяльність припиняється з цього

моменту. Скасування державної реєстрації є підставою для здійснення заходів

щодо ліквідації СПД (призначення ліквідаційної комісії, стягнення дебіторської

заборгованості, публікація повідомлення про ліквідацію) і виключення з ЄДРПОУ.

При розгляді

вимог ДПІ про визнання нечинними установчих та реєстраційних  документів ППОСОБА_1суд виходить з того, що

такі вимоги не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки в силу

статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб-підприємців"  ці

документи підлягають правовій оцінці в справі з іншими позовними вимогами, в

даному випадку, про припинення юридичної особи. Визнання зазначених

документів  нечинними законом не

вимагається.  Тому позови податкових

органів про визнання нечинними статутних та реєстраційних документів  підприємства розгляду не підлягають. Статтею

17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено категорії спорів,

на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення

адміністративних справ, до них, зокрема, відносяться  спори за зверненням суб'єкта владних

повноважень у випадках, встановлених законом. Аналізуючи приписи ст. 11 Закону

України "Про державну податкову службу в Україні", суд дійшов до

висновку про відсутність у податкового органу повноважень на подання позову про

визнання недійсними установчих та реєстраційних документів.  ДПІ не здійснює ніяких  владних управлінських функцій щодо  контролю за змістом та підготовкою статутних

документів  підприємства, отже, між податковою

інспекцією та відповідачем відсутній публічно-правовий спір. Суд закриває

провадження у справі в цій частині, оскільки оскарження таких документів,

як  рішення про утворення

підприємства,  засновницький договір,

статут (положення) суб'єкта господарювання та інші реєстраційні документи, не

відноситься до компетенції адміністративних судів.

    Розглянувши справу по суті, судом оголошено

вступну та резолютивну частини постанови.

Оскільки спір

вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати

судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних

повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз,

судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

    Керуючись ст.ст. 94, пп.1,2 ч. 1 ст. 157,

ст.ст.. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив

:

 Позов задовольнити частково. Припинити

приватне підприємствоОСОБА_1(код. ЄДРПОУ 31488941) як юридичну особу .

В решті

позову закрити провадження у справі.

Надіслати

копію постанови Держреєстратору у день набрання законної сили постанови для

внесення запису про судове рішення щодо припинення (скасування) державної

реєстрації приватного підприємстваОСОБА_1(код. ЄДРПОУ 31488941).

Зобов'язати

ДПІ у м. Херсоні  здійснити  ліквідаційну процедуру приватного

підприємства Пріоритет і подати до суду звіт та ліквідаційний баланс згідно з

вимогами чинного законодавства.

Постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного

адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний

строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі

відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про

апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у

справі.

Апеляційна

скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про

апеляційне оскарження.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне

оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені

строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано,

набирає законної сили  після закінчення

апеляційного розгляду справи.

Повний текст

постанови виготовлений та підписаний  01

липня 2009 р. .

Суддя                                                                                                                          

Хом'якова В.В.