Ухвала

від 01.08.2014 по справі 317/2357/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/778/2530/14 Головуючий у 1 інстанції: Ачкасов О.М.

Суддя-доповідач: Кухар С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді:Кочеткової І.В. суддів:Ломейко В.О. Кухаря С.В. при секретаріОстащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бліц Агро», про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що він та відповідач ОСОБА_5 є учасниками ТОВ «Бліц Агро», зареєстрованого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 24.01.2008 року. Одним із видів діяльності ТОВ «Бліц Агро» є вирощування зернових, олійних, кормових та інших культур (п. 3.2 Статуту ТОВ «Бліц Агро»). Після державної реєстрації підприємства відповідач звернувся до позивача, зазначивши, що для укладання договорів оренди земельних ділянок, виконання вимог Закону України «Про оренду землі» в частині виготовлення технічної документації, а також державної реєстрації договорів оренди, необхідно 160000 грн., яких Товариство не мало.

01 лютого 2008 року відповідач отримав від позивача 160000 грн. для ведення господарської діяльності ТОВ «Бліц Агро», а саме оплати за договорами оренди землі, про що 19.08.2008 року власноручно написав розписку, зазначивши строк повернення зазначеної суми до 15.09.2008 року, та процентів за користування коштами з розрахунку 24% річних до 31.08.2009 року. 01.02.2008 року позивачем написана розписка відповідачу про те, що він передав йому 160000 грн. на оплату за договорами оренди земельних ділянок з ТОВ «Бліц Агро». Позивач зобов'язався передати відповідачу частку в товаристві в розмірі 61% при умові повернення ним грошових коштів у строк до 15.09.2008 року та виплати процентів в розмірі 24% річних до 31.08.2009 року.

У зазначені строки відповідач вказану суму та проценти позивачу не сплатив.

24 травня 2011 року апеляційний суд Запорізької області ухвалив рішення у іншій справі № 22-2793/11 між тими ж сторонами, та встановив, що між сторонами було укладено договір доручення, за яким ОСОБА_5 повинен був вчинити певні дії з переданими грошовими коштами в інтересах сумісного підприємства, а також у майбутньому укласти з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу належних йому часток у статутному фонді ТОВ «Бліц Агро». Посилаючись на вимоги ч. 3 ст. 61 ЦПК України позивач зазначив, що зазначене рішення апеляційного суду Запорізької області, що набрало законної сили, є обов'язковим для суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Зазначив, що відповідач не виконав дане йому доручення, оскільки не укладено жодного договору оренди землі, одержану від позивача для ведення господарської діяльності товариства суму 160000 грн. відповідач потратив на власні потреби.

Позивач просив суд стягнути з відповідача грошову суму 160000 грн. та судові витрати.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 08 квітня 2014 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_5, на користь ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 160000 грн., судовий збір у сумі 1600 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд повинен розглядати справу протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 303-1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, згідно вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України , не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Справа в провадженні апеляційного суду знаходиться з 6 травня 2014 року, неодноразово призначалась до розгляду, але відкладалась у в тому числі у зв'язку з неявкою відповідача та його представника, в тому числі і у зв'язку з хворобою відповідача.

В судове засідання відповідач не з'явився. До суду надійшла заява відповідача, який повідомив, що він фактично повторно за час апеляційного розгляду лікується, і просить без його участі справу не розглядати.

До суду не з'явився і представник відповідача, адвокат ОСОБА_7, який не повідомив суду про причини своєї неявки.

Оскільки, визначений ст. 303-1 ЦПК України двохмісячний строк вирішення спору закінчився, та враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази (поштові повідомлення) належного повідомлення відповідача та окремо його представника про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст.ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 січня 2008 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Бліц Агро», учасниками якого є позивач, відповідач та ОСОБА_8.

Відповідно до ст. 3 Статуту ТОВ «Бліц Агро» товариство здійснює підприємницьку діяльність по насиченню ринку товарами та послугами з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між Учасниками. Для вирішення головної цілі товариство здійснює вирощування зернових, олійних, кормових та інших культур та іншу діяльність.

01 лютого 2008 року відповідач отримав від позивача 160000 грн. для ведення господарської діяльності ТОВ «Бліц Агро», а саме оплати за договорами оренди землі, про що 19.08.2008 року власноручно написав розписку, зазначивши строк повернення зазначеної суми до 15.09.2008 року, та процентів за користування коштами з розрахунку 24% річних до 31.08.2009 року.

01.02.2008 року позивачем написана розписка відповідачу про те, що він передав йому 160000 грн. на оплату за договорами оренди земельних ділянок, укладених з ТОВ «Бліц Агро». Позивач зобов'язався передати відповідачу частку в товаристві в розмірі 61% при умові повернення ним грошових коштів у строк до 15.09.2008 року та виплати процентів в розмірі 24% річних до 31.08.2009 року.

У зазначені строки відповідач суму 160 000 грн. та проценти позивачу не сплатив.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2011 року у справі № 22-2793/11 ухваленого у спорі між тими ж сторонами встановлено, що з аналізу виданої ОСОБА_5 розписки від 19.08.2008 року та розписки від 01.02.2008 року слідує, що ОСОБА_6 видав ОСОБА_5 грошові кошти, які останній повинен був використати для ведення господарської діяльності заснованого сторонами ТОВ «Бліц Агро». Зазначені розписки свідчать не про укладення між сторонами договору позики, а про укладення договору доручення, за яким ОСОБА_5 повинен був вчинити певні дії з переданими грошовими коштами в інтересах сумісного підприємства, а також у майбутньому укласти з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу належних йому часток у статутному фонді ТОВ «Бліц Агро» в розмірі 61%. Між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було вчинено договір доручення, який підтверджується розписками ОСОБА_6 від 01.02.2008 року та ОСОБА_5 від 19.08.2008 року (т. 1 а.с. 20-23).

Згідно ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Повірений зобов'язаний вчинити дії відповідно до змісту даного йому доручення (ч. 1 ст. 1004 ЦК України), та виконати дане йому доручення особисто (ч. 1 ст. 1005 ЦК України).

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно частини 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, на підтвердження виконання договору доручення відповідачем надано суду платіжні відомості ТОВ «Бліц» від 26-27.01.2008 року, від 02.02.2008 року, дві відомості без дати на видачу ТОВ «Бліц» орендної плати за 2007 рік; Договір оренди землі від 02.02.2008 року, укладений між ТОВ «Бліц Агро» та ОСОБА_9, підписаний від імені ТОВ «Бліц Агро» ОСОБА_5, скріплений печаткою, але не зареєстрований в Запорізькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» при Державному комітеті по земельних ресурсах України; Акт про передачу та прийом земельної ділянки від 02.02.2008 року, підписаний ОСОБА_9 та від імені ТОВ «Бліц» ОСОБА_5, не скріплений печаткою товариства; Договір оренди землі від 02.02.2008 року, укладений ОСОБА_10 та ТОВ «Бліц Агро», підписаний від імені товариства ОСОБА_5, скріплений печаткою, але не зареєстрований в Запорізькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» при Державному комітеті по земельних ресурсах України.

Суд вірно оцінив вказані докази критично, оскільки платіжні відомості свідчать про виконання зобов'язань ТОВ «Бліц» перед орендодавцями в 2007 році. Відповідно до даних Реєстру ТОВ «Бліц» (ідентифікаційний код 25487523) зареєстровано 23.10.2002 року за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с Біленьке, вул. Червонопрапорна, 97-А. Керівником та одним із засновників товариства є відповідач у справі - ОСОБА_5.

ТОВ «Бліц» є самостійною юридичною особою, яка не має жодного відношення до ТОВ «Бліц Агро».

Надані відповідачем договори оренди землі де стороною є ТОВ «Бліц Агро» не зареєстровані в установленому законом порядку, а відповідно до закону вони є укладеними лише після їх реєстрації.

У матеріалах справи міститься заява ТОВ «Бліц Агро» за підписом директора ОСОБА_11, в якій повідомлено суд, що діяльністю з вирощування зернових, олійних, кормових та інших культур ТОВ «Бліц Агро» не займається і не займалось з моменту державної реєстрації товариства. Жодного договору оренди землі за період діяльності товариства (з 24.01.2008 року по 18.07.2012 року) - не укладено.

Відділ Держкомзему у Запорізькому районі Запорізької області листом № 26/213-12 від 10.08.2012 року відповів на запит адвоката, що у базі даних відділу Держкомзему інформація стосовно будь-яких договорів оренди між ТОВ «Бліц», ТОВ «Бліц Агро» та громадянами ОСОБА_9, ОСОБА_10 - відсутня.

Суд вірно вказав, що належних, допустимих та беззаперечних доказів витрати ОСОБА_5 одержаних від ОСОБА_6 грошових коштів в інтересах ТОВ «Бліц Агро» суду не надано.

Відповідно до ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний надати довірителю звіт про виконання доручення та виправдні документи.

Вказані надані відповідачем докази не є звітом про виконання доручення, вони не вказують на те, що 160000 грн., чи інша з цих коштів сума, була витрачена на надані позивачем цілі.

Посилання відповідача як в апеляційній скарзі так і в суді першої інстанції на необхідність застосування строку позовної давності є безпідставним, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач з позовом до відповідача про стягнення з нього 160000 грн. за вказаною розпискою до суду звернувся вже в липні 2010 року, де 24 травня 2011 року було ухвалено рішення апеляційного суду (т. 1, а.с. 20-23).

Саме з 24 травня 2011 року, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України починається відліковуватись заново загальний термін позовної давності. З позовом до суду у цій справі позивач звернувся 09 квітня 2012 року (т. 1, а.с. 1), тобто у встановлений судом загальний трирічний строк позовної давності.

Таким чином, посилання відповідача на пропуск позивачем строків позовної давності вказує лише на те, що він фактично визнає дійсність вимог позивача, оскільки позовна давність застосовується тільки до порушеного права позивача.

Інші доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування чи зміни рішення.

Таким чином оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307 , 308 , 313 , 317 ЦПК України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 квітня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: