Рішення

від 22.07.2014 по справі 922/3161/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р.Справа № 922/3161/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", м. Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проманаліт", м. Харків, про визнання недійсним договору та повернення 257349,12 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" звернувся з позовом до ТОВ "Проманаліт" про визнання недійсним договору поставки №11-2 від 12.11.12р. та повернення передплати у розмірі 257349,12 грн., обґрунтовуючи свої вимоги невідповідністю укладеної угоди вимогам закону та такою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

В слуханні справи оголошувались перерви до 26.09.2013р. о 14:00 год., 30.09.2013р. о 14:00 год., 03.10.2013р. о 14:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.10.2013р. у справі № 922/3161/13 за позовом Державного підприємства "Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" до товариства з обмеженою відповідальністю "Проманаліт" про визнання недійсним договору та повернення 257349,12 грн. зупинено провадження, доручено співробітникам Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ Міндоходів у Харківській області розглянути матеріали та провести аналітичні дослідження на предмет сумнівності проведення фінансово-господарських операцій по договору поставки №11-2 від 12.11.12р. між ДП "Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" та ТОВ "Проманаліт" та його контрагентами ТОВ "ИМ-ЕКС" код 38158530, ТОВ "ОКЕАН-СЮ" код 37364348 та ТОВ "ФЕРРЕЛЛЬ ГРУП" код 37660768 по договору поставки №0807/13 від 08.07.13р., договору купівлі-продажу №17/04 від 17.04.13р., договору поставки №0103/13 від 01.03.13р.

Після надходження відповіді Головного управління Міндоходів у Харківській області № 2730/9/20-40-16-19 від 04.07.2014р., ухвалою суду від 14.07.2014р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначений у судове засідання на 22.07.2014р.

У судове засідання 22.07.2014р. сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені ухвалою суду.

Суд вважає, що нез'явлення сторін не перешкоджає розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Вислухавши представників сторін, які були присутні в попередніх судових засіданнях по даній справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 12.11.2012 року між ДП "Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (покупець, позивач) та ТОВ "Проманаліт" (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 11-2, за умовами якого, постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві товар, відповідно до Специфікації (Додаток №1), а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами п. 3.1 Договору кількість та асортимент товару визначається у Специфікації (Додаток №1).

У розділі 4 сторони визначили ціну та встановили порядок розрахунків за договором, зокрема, п.4.1. договору встановлено, що покупець, протягом 15 банківських днів після підписання даного договору, на підставі виставленого постачальником рахунку, перераховує на розрахунковий рахунок постачальника передплату в розмірі, що не перевищує 70%. Остаточний розрахунок за товар здійснюється на протязі 15 банківських днів після постачання товарів, та підписання обома сторонами накладної на приймання товарів.

Розділом 5 укладеного договору сторони встановили строки та порядок поставки. Так, за умовами п.5.1 Договору товар повинен бути поставлений покупцю після перерахування суми передплати в розмірі 70%, згідно календарного плану поставок (Додаток №2), а відповідно до п.5.4 Договору датою поставки вважається дата накладної на приймання товару.

12.11.2012 року між сторонами підписана Специфікація (додаток №1 до Договору) на суму 367641,60 гривень та календарний план поставок (додаток №2 до Договору).

Укладений сторонами Договір підписаний належним чином уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств, а саме, з боку позивача (покупця) в особі генерального директора ОСОБА_1, з боку відповідача (постачальника) в особі директора ОСОБА_2.

У відповідності до умов п.4.1 укладеного сторонами договору, позивач здійснив повну передплату у розмірі 257249,12 гривень (70%), що підтверджується платіжними дорученнями № 1297 від 28.03.2013 р. на суму 50000,00 грн., № 1705 від 23.04.2013р. на суму 1207349,12 грн., копії яких містяться в матеріалах справи. Отримання суми передплати не заперечується відповідачем.

У зв'язку зі зміною генерального директора позивача, на підприємстві було проведено ревізію з питань правової оцінки укладених договорів із суб'єктами господарювання та фізичними особами, в ході якої, що ціна на обладнання по спірному договору була штучно завищена і значно перевищує допустиму середньо ринкову на 182461,48 грн., в зв'язку з чим у позивача виникли сумніви щодо добросовісності контрагента та дотримання інтересів підприємства позивача з боку його колишнього керівництва під час укладання спірного договору. За результатами проведеної перевірки було складено акт "Про результати ревізії державного підприємства "Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" № 2/13 від 07 червня 2013 року за період з 01 жовтня 2010 року по 01 квітня 2013 року.

У судовому засіданні позивач наполягав на тому, що спірна господарська операція не має ніякого економічного сенсу для підприємства позивача, оскільки замовлене у відповідача обладнання позивачем у своїй повсякденній роботі не використовується, тому повне виконання такого договору призведе до збитків для підприємства позивача, яке є державним, а відповідно, і порушить інтереси держави.

З огляду на зазначені обставини позивач звернувся до суду з позовом про визнання в судовому порядку недійсним укладеного сторонами договору поставки від 12.11.2012р. № 11-2 як такого, що укладений з порушенням вимог ст. 207 ГК України, ст. 203 ЦК України та є таким, що суперечить статутній діяльності підприємства, вимогам щодо одержання державним підприємством прибутку та вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Також посилався на те, що генеральний директор ОСОБА_1 порушив вимоги чинного законодавства, уклавши спірний договір.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на виконання умов спірного договору надав відповідні договори з іншими контрагентами та первинні бухгалтерські документи на закупку у них обладнання для позивача, а саме: ТОВ "ИМ-ЕКС" код 38158530, ТОВ "ОКЕАН-СЮ" код 37364348 та ТОВ "ФЕРРЕЛЛЬ ГРУП" код 37660768, та зазначає, що ціни на придбане для позивача обладнання є справедливими.

На ухвалу суду від 03.10.2013р. щодо проведення аналітичних досліджень на предмет сумнівності проведення фінансово-господарських операцій по договору поставки №11-2 від 12.11.2012р., на адресу суду надійшла відповідь Головного управління Міндоходів у Харківській області № 2730/9/20-40-16-19 від 04.07.2014р. щодо здійснення зустрічних перевірок ТОВ "ИМ-ЕКС" код 38158530, ТОВ "ФЕРРЕЛЛЬ ГРУП" та невстановлення фактів порушення діючого законодавства, проведення перевірки ТОВ "ОКЕАН-СЮ", код 37364348, не здійснено, оскільки не встановлено фактичне місцезнаходження даного товариства.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п.1.1. Статуту ДП "Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та є державним комерційним підприємством. Пунктом 4.5. Статуту визначено, що підприємство діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, самостійно планує свою діяльність, несе відповідальність за її наслідки та виконання зобов'язань перед бюджетами, державними цільовими фондами і контрагентами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В обґрунтування того, що на товар за спірним Договором відповідачем завищена ціна, позивач посилається на лист державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" №12/214 від 29 травня 2013 р.

Суд не приймає посилання на вказаний лист, оскільки в ньому повідомляється, що товари, вказані у запиті, не відносяться до предмету постійного моніторингу, а тому відповідне державне підприємство не володіє ціновою інформацією на них. Крім того, у вказаному листі цим органом було зазначено, що ціни, наведені у таблиці до листа, є внутрішніми цінами ринків України та Росії, та можуть відрізнятися у сторону збільшення або зменшення в залежності від вартості доставки, розміру ПДВ, митних платежів та інших зборів, а отже лише даний лист не підтверджує факт завищенні ціни за спірним Договором.

Позивач просить суд визнати недійсним договір поставки від 12.11.2012р. № 11-2 як такий, що укладений з порушенням приписів ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 203 Цивільного Кодексу України та є таким, що суперечить статутній діяльності ДП "Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", а також вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

За вимогою, що міститься в ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Стаття 215 Цивільного кодексу України, визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання сторонами в момент його вчинення вимог щодо відповідності змісту правочину актам цивільного законодавства.

Аналогічне положення міститься і в Постанові пленуму Верховного суду України № 9 від 6.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при цьому для визнання правочину недійсним не вимагається встановлення інших підстав недійсності правочину, а відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно зі ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, може бути за вимогою однієї з сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

Позивачем належними доказами не доведено невідповідність укладеного договору положенням ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, які передбачають такі наслідки як визнання договору недійсним в разі невідповідності чи суперечності цим нормам.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір може бути визнаний за наявності двох умов: перша це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди по всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому випадку узгодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи спірний договір, сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов, а саме, досягли згоди щодо ціни, якості, строків та порядку розрахунків, тощо. Вказаний договір підписаний та скріплений печатками сторін належним чином. Здійснення розрахунків за договором підтверджується копіями платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Однак позивач не довів, яким чином його права та/або інтереси порушуються спірним правочином. Відсутні в матеріалах справи й інші докази, які б могли б привести суд до висновку про наявність таких порушень прав, інтересів позивача.

Посилання позивача на те, що ціна поставленого відповідачем товару виявилась надто завищеною є безпідставними, оскільки надані позивачем договір з додаткам до нього підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін, що свідчить про вільне волевиявлення сторін у договорі та досягнення ними згоди щодо ціни договору, яка є істотною умовою договору поставки.

Натомість ст. 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Відповідно до ст. 7 цього Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно зі ст. 4 Закону "Про ціни і ціноутворення" Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління та визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Ціни на товари, які постачалися згідно із спірним договором не підпадають під обов'язкове державне регулювання цін і тарифів, а тому в силу свободи договору можуть визначатися сторонами на власний вибір.

В даному випадку зміст договору не суперечить діючому законодавству, сторони при його укладенні дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору, та своїми діями щодо виконання умов договору підтвердили, те, що вказаний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Вказані обставини позивачем будь-якими доказами не спростовані.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що виявлені за результатами проведеної ревізії підприємства позивача порушення, не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть бути підставою для їх зміни або визнання спірного договору недійсним.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові № 5006/18/13/2012 від 22.01.2013 року.

За таких обставин, суд вважає нормативно та документально необґрунтованими позовні вимоги в частині визнання недійсним договору № 11-2 від 12.11.2012р. та, відповідно, в частині повернення коштів на загальну суму 257349,12 грн., сплачених позивачем на виконання умов укладеного договору, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 28.07.2014 р.

Суддя В.О. Яризько