Рішення

від 25.07.2014 по справі 916/1654/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2014 р.Справа № 916/1654/14

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді В.С. Петрова

суддів К.Ф. Погребної

Л.В. Степанової

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідачів:

1) ПП „Інторг-Прєміум" - не з'явився,

2) ТОВ „Сіті-Сад" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" до Приватного підприємства „Інторг-Прєміум" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті-Сад" про визнання права користування приміщенням та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті-Сад" до Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" про зобов'язання звільнити приміщення та заборону вчиняти певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Західінкомбанк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Інторг-Прєміум" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті-Сад" про визнання за позивачем права користування орендованою за договором оренди від 27.02.2009 р. частиною нежитлового адміністративно-побутового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 27 „А", загальною площею 404 кв.м, строком до 26 лютого 2015 року. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

27 лютого 2009 року між Приватним підприємством „Інторг-Прєміум" та Одеською філією Комерційного Банку „Західінкомбанк" укладено договір суборенди частини майнового комплексу, за яким позивачу передано в суборенду частину нежитлового адміністративно-побутового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 27А, загальною площею 404 кв.м. Як вказує позивач, зазначене орендоване приміщення належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Сіті-Сад". При цьому ПП „Інторг-Прєміум" користується спірним приміщенням на підставі договору безоплатного користування нежитловим приміщенням, який було укладено між відповідачами. Так, факт передачі зазначеного приміщення в суборенду підтверджується актом прийому-передачі переданого майна за договором суборенди від 27.02.2009 р.

Наразі позивач вказує, що приміщення передано в суборенду для здійснення банківської діяльності позивачем.

Згідно з п. 6.1. договору суборенди від 27.02.2009 р. останній вступає в силу з дня підписання і діє до 26.02.2010 р. Відповідно до п. 6.2. договору суборенди, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором.

Між тим, за ствердженнями позивача, станом на 29.04.2014 року ним не отримано жодного повідомлення від відповідачів щодо припинення договору суборенди від 27.02.2009 р., однак фактичними діями відповідачів здійснюються перешкоди для здійснення позивачем своєї господарської діяльності. Так, позивач стверджує, що представники ТОВ „Сіті-Сад" 24.04.2014 року намагалися проникнути до орендованого позивачем приміщенням з вимогами негайного його звільнення без належних правових підстав. З приводу вказаних незаконних дій ТОВ „Сіті-Сад" позивачем було подано відповідну заяву до правоохоронних органів з метою припинення незаконних дій вказаного Товариства. В свою чергу згідно відповіді Шевченківського відділу міліції Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 25.04.2014 р. № 31/17-16526ЖЕО, позивачу рекомендовано вирішувати питання в судовому порядку. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2014 р. позовну заяву ПАТ „Західінкомбанк" прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 916/1654/14 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Також позивачем було подано до господарського суду заяву про забезпечення позову та додаткові обґрунтування до вказаної заяви про забезпечення позову, в якій заявник просив суд:

- заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії з примусового виселення (в тому числі будь-які дії по недопущенню до приміщень, відключенню комунікації тощо) Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" з орендованої за договором оренди від 27.02.2009 р. частини нежитлового адміністративно-побутового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 27 «А», загальною площею 404 кв.м;

- заборонити відповідачам укладати будь-які договори щодо передачу в оренду та інше користування частини нежитлового адміністративно-побутового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 27 „А", загальною площею 404 кв.м;

- заборонити відповідачу - ТОВ „Сіті-Сад" відчужувати у будь-якій спосіб частину нежитлового адміністративно-побутового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 27 „А", загальною площею 404 кв.м.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.05.2014 р. по справі № 916/1654/14 заяву Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" про забезпечення позову задоволено частково та заборонено Приватному підприємству „Інторг-Прєміум" та Товариству з обмеженою діяльністю „Сіті-Сад" вчиняти будь-які дії з примусового виселення (в тому числі будь-які дії по недопущенню до приміщень, відключенню комунікації тощо) Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" з орендованої за договором оренди від 27.02.2009 р. частини нежитлового адміністративно-побутового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 27 „А", загальною площею 404 кв.м.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю „Сіті-Сад", не погоджуючись із заявленим ПАТ „Західінкомбанк" позовом, подало до господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" про усунення порушень власника щодо користування та розпорядження приміщеннями загальною площею 404 кв.м в нежитловому адміністративно-побутовому будинку № 27А по проспекту Шевченка в м. Одеса шляхом зобов'язання банку звільнити від свого майна вказані приміщення, що є предметом спору за первісним позовом. В обґрунтування зустрічних позовних вимог заявник вказує, що право власності на вказану будівлю загальною площею 544,1 кв.м засвідчене свідоцтвом про право власності на нежилий двоповерховий будинок серії САА № 440542, виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради від 05.11.2004 р., яке зареєстроване в КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" від 10.03.2005 р. При цьому заявник вказує, що після зміни засновника новому засновнику і власнику ТОВ „Сіті-Сад" був переданий лише договір суборенди належних йому приміщень від 27.02.2009 року, а договору про передання частини будівлі № 27А по проспекту Шевченка в м. Одеса не виявилось, тому стверджувати факт укладення такого договору ТОВ „Сіті-Сад" не може. Також заявник зазначає, що ним були направлені на адресу ПП „Інторг-Прєміум" листи з метою з'ясування факту існування в натурі договору безоплатного користування нежитловим приміщенням, який було укладено між ТОВ „Сіті-Сад" та ПП „Інторг-Прєміум", однак листи були повернуті з відміткою, що за вказаною адресою ПП „Інторг-Прєміум" відсутнє. Разом з тим заявник посилається на те, що ним надсилались ПАТ „Західінкомбанк" повідомлення про відмову від договору суборенди у зв'язку з відсутністю будь-якої оплати за використання приміщення суборендарем і про негайне звільнення їх. Так, у відповідь на повідомлення від 29.03.2011 року ПАТ „Західінкомбанк" підтвердив його отримання та реєстрацію в банку за вх. № 997 від 16.03.2011 року, а також факт використання банком на умовах оренди належного ТОВ „Сіті-Сад" приміщення, пославшись на невідомий власнику приміщення договір оренди від 07.11.2006 року. Так, за ствердженнями заявника, в кінці березня 2014 року ПАТ „Західінкомбанк" позивач нарешті звільнив приміщення та переїхав в інше приміщення за адресою: м. Одеса вул. Князівська, 30, але приміщення за адресою: м. Одеса пр. Шевченка 27А, не звільнив повністю від майна. Також ТОВ „Сіті-Сад" повторно звернувся з письмовою вимогою до позивача про негайне усунення перешкод в користування та розпорядженні належним йому майном.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.2014 р. у справі № 916/1654/14 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті-Сад" до Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" про зобов'язання звільнити приміщення прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

16.06.2014 року ТОВ „Сіті-Сад" було подано до господарського суду Одеської області заяву про доповнення предмету зустрічної позовної заяви, в якій заявник доповнює зустрічний позов вимогою про заборону ПАТ „Західінкомбанк" та будь-якими іншим особам чинити перешкоди ТОВ „Сіті-Сад" в доступі до адміністративно-побутового будинку по пр. Шевченка 26А в м. Одеса та у володінні, користуванні і розпорядженні останнім.

З огляду на особливу складність спору, ухвалою господарського суду Одеської області від 25.06.2014 р. справу № 916/1654/14 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 26.06.2014 р. було здійснено автоматичний розподіл справи щодо визначення складу колегії суддів для розгляду справи № 916/1654/14, внаслідок чого було визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Петров В.С., судді - Погребна К.Ф. і Степанова Л.В.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.2014 р. справу № 916/165414 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді - Петрова В.С., суддів - Погребної К.Ф. і Степанової Л.В. та розгляд справи призначено в засіданні суду.

ПАТ „Західінкомбанк" вважає зустрічну позовну заяву необґрунтованою з підстав, зазначених у запереченнях на зустрічну позовну заяву (а.с. 134-135). Зокрема, банк вказує, що ТОВ „Сіті-Сад" визнається факт існування договору безоплатного користування спірним приміщенням, укладеним з ПП „Інторг-Прєміум", на підставі якого ПП „Інторг-Прєміум" і передало в суборенду спірне приміщення відповідачеві. Однак, ТОВ „Сіті-Сад" не надано жодного належного та допустимого доказу щодо припинення зазначеного договору. Крім того, доводи ТОВ „Сіті-Сад" про припинення діяльності ПП „Інторг-Прєміум" є безпідставними, оскільки відповідно до наданого відповідачем витягу з ЄДРПОУ - ПП „Інторг-Прєміум" не знаходиться в стадії припинення. Відтак, просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Відповідач - ПП „Інторг-Прєміум" відзив на первісний позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Однак, згідно поштових повідомлень, що містяться в матеріалах справи, надіслана судом поштова кореспонденція разом з ухвалами суду повернута до суду за закінченням терміну зберігання.

Як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач за первісним позовом - ПП „Інторг-Прєміум" вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

На підставі свідоцтва про право власності на нежилий двоповерховий будинок серії САА №440542 від 05.11.2004 р., виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради (а.с. 58), ТОВ „Сіті-Сад" є власником нежитлової будівлі загальною площею 544,1 кв.м, основною площею 294,3 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 27 „А". Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6696669 від 10.03.2005 р. право власності за ТОВ „Сіті-Сад" зареєстровано КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", про що зроблено запис № 3693 в кн. 42-неж-101 (а.с. 59).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2009 року між Приватним підприємством „Інторг-Прєміум" (користувач) та Одеською філією Комерційного Банку „Західінкомбанк" (правонаступник ПАТ „Західінкомбанк") укладено договір суборенди частини майнового комплексу (а.с. 19-21), за яким користувач передає банку (суборендарю) в оперативну оренду (суборенду) частину нежитлового адміністративно-побутового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 27А, площа якого становить 404 кв.м, а банк суборендар зобов'язується прийняти приміщення, сплачувати орендну плату та після припинення дії цього договору повернути орендоване майно користувачу в належному стані.

В п. 1.2 вказаного договору передбачено, що користувач - ПП „Інторг-Прєміум" володіє приміщення, що надається в суборенду, на підставі договору безоплатного користування нежитловим приміщенням, який було укладено між ПП „Інторг-Прєміум" та ТОВ „Сіті-Сад" (власник).

За умовами п. 1.3 договору приміщення надається суборендареві для здійснення банківською діяльності. Після підписання договору користувач передає суборендарю в користування приміщення, про що підписується акт прийому-передачі приміщення, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 суборендар за користування приміщеннями сплачує орендну плату. Загальний розмір орендної плати становить 55752,00 грн. на місяць (138,00 грн. за 1 кв.м площі), яка щомісяця перераховується на поточний рахунок у банк користувача не пізніше останнього банківського дня поточного місяця.

Згідно з п. 6.1. договору суборенди останній вступає в силу з дня підписання (27.02.2009 р.) і діє до 26.02.2010 р. Відповідно до п. 6.2. договору суборенди у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором.

Як свідчать матеріали справи, вищевказане приміщення було передано в суборенду банку за актом прийому-передачі переданого майна за договором суборенди від 27.02.2009 р., що також погоджено з боку власника приміщення ТОВ „Сіті-Сад", про що свідчить підпис директора ТОВ „Сіті-Сад" Старикова А.В. на вказаному акті (а.с. 22).

Між тим, за ствердженнями позивача, ним не отримано жодного повідомлення від відповідачів щодо припинення договору суборенди від 27.02.2009 р., однак фактичними діями відповідачів, зокрема з боку ТОВ „Сіті-Сад", здійснюються перешкоди для здійснення позивачем своєї господарської діяльності. При цьому відсутність такого повідомлення по припинення договору суборенди свідчить про його пролонгацію на той самий строк тобто на рік. Відтак, позивач вважає, що у нього є підстави для користування орендованою частиною спірного приміщення до 26.02.2015 р.

Разом з тим в матеріалах справи наявні повідомлення ТОВ „Сіті-Сад" про відмову від договору суборенди у зв'язку з відсутністю будь-якої оплати за використання приміщення суборендарем і вимога про негайне звільнення приміщення (63-65). При цьому згідно листа ПАТ „Західінкомбанк" № 1155-19 від 29.03.2011 р. (а.с. 67) повідомлення ТОВ „Сіті-Сад" про відмову від договору суборенди (за реєстр. банком за вх. № 997 від 16.03.2011 р.) було розглянуто, проте вказано на відсутність підстав для звільнення приміщення з огляду на наявність договору від 07.11.2006 р., відповідно до якого ПАТ „Західінкомбанк" орендує у ТОВ „Сіті-Сад" спірне приміщення.

Наразі матеріали справи не містять ані договору безоплатного користування нежитловим приміщенням, який, за ствердженнями банку, укладався між ПП „Інторг-Прєміум" та ТОВ „Сіті-Сад", ані договору від 07.11.2006 р., про який йде мова у листі ПАТ „Західінкомбанк" № 1155-19 від 29.03.2011 р. Будь-яких доказів укладення цих договорів сторонами до суду не надано. При цьому судом оцінюються критично доводи позивача про те, що оскільки ТОВ „Сіті-Сад" не заперечує факт перебування спірного приміщення у безоплатному користуванні ПП „Інторг-Прєміум", тому відповідно визнає факт укладення договору безоплатного користування нежитловим приміщенням..

Так, згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до статті 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частиною 1 статті 773 ЦК України передбачено, що наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Згідно частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частина 1 статті 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина 1 статті 642 ЦК України).

Частиною 2 статті 644 ЦК України встановлено що, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України , господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо звернення будь-кого із сторін із пропозицією про укладення договору оренди або договору про безоплатне користування.

Крім того, згідно частини першої статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Однак, матеріали справи не містять акту прийому-передачі спірного приміщення з боку власника у користування ПП „Інторг-Прєміум", що в свою чергу унеможливлює встановлення моменту такої передачі та наявності у останнього взагалі права користування спірним приміщення, а й відтак можливості передачі цього приміщення в суборенду позивачу по справі згідно зі ст. 761 ЦК України. Також суттєвим у даному випадку є встановлення судом строку безоплатного користування ПП „Інторг-Прєміум" спірним приміщенням з огляду на неможливість встановлення строку договору про безоплатне користування, від якого залежав строк дії договору суборенди.

При цьому за приписами ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

В силу ч. 1, 2 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Згідно статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі, який укладався у 2005 - 2006 роках строком на один рік і більше, підлягав нотаріальному посвідченню та державні реєстрації, а згідно із Законом України від 20.12.2006 р. N 501-V нотаріальному посвідченню підлягає договір найму будівлі строком на три роки і більше.

Статтею 794 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Абзацами 1,3 пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження факту укладення у встановленому законом порядку письмового договору безоплатного користування між ПП „Інторг-Прєміум" та ТОВ „Сіті-Сад", на який йде посилання у спірному договорі суборенди від 27.02.2009 р., та підписаного сторонами цього договору акту прийому передачі приміщень, суд доходить до висновку, що вказаний договір є не укладеним, а й відтак не може породжувати будь-які орендні правовідносини між вказаними суб'єктами. В свою чергу, на думку суду, ПП „Інторг-Прєміум" не мало права на укладення договору суборенди та передачі спірного приміщення в суборенду позивачу. За таких обставин, суд вважає безпідставними доводи позивача про наявність у нього права користування спірним приміщенням.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Сіті-Сад" мав заперечення проти користування відповідачем приміщення. Тому судом спростовуються доводи позивача про те, що відповідно до ст. 764 ЦК України договір суборенди від 29.02.2009 р. продовжує діяти, оскільки відповідачі не вимагали звільнення приміщень відповідачем у встановленому законом порядку.

Так, вказані обставини дають підстави вважати, що відповідач користується нежитловим приміщенням по проспекту Шевченка, 27А в м. Одеса, без достатніх правових підстав; не виконує вимог власника щодо звільнення приміщення, чим перешкоджає ТОВ „Сіті-Сад" у здійсненні ним своїх прав щодо користування і розпорядження приміщенням, належним йому на праві власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має праве володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст.ст. 317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на його власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст. 386 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Враховуючи наведене, суд вважає цілком обґрунтованими зустрічні позовні вимоги ТОВ „Сіті-Сад" як власника приміщення по проспекту Шевченка, 27А в м. Одеса про усунення порушення його прав власника щодо користування та розпорядження приміщенням шляхом зобов'язання ПАТ „Західінкомбанк" звільнити це приміщення та заборонити йому чинити перешкоди в доступі до спірного приміщення.

Щодо інших зустрічних позовних вимог ТОВ „Сіті-Сад" про заборону будь-якими іншим особам чинити перешкоди в доступі до адміністративно-побутового будинку по пр. Шевченка 26А в м. Одеса та у володінні, користуванні і розпорядженні останнім, то слід зазначити, що такі вимоги, направлені на невизначене коло осіб, які судом не встановлені. В свою чергу зазначене виключає можливість задоволення таких вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що первісній позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" є безпідставними і необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті-Сад" обґрунтовані частково і відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу.

Як зазначено в пункті 10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

З огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк", суд доходить до висновку про те, що необхідність вжитих заходів забезпечення позову відпала. За таких обставин, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 06.05.2014 р. у даній справі, та скасувати заборону Приватному підприємству „Інторг-Прєміум" та Товариству з обмеженою діяльністю „Сіті-Сад" вчиняти будь-які дії з примусового виселення (в тому числі будь-які дії по недопущенню до приміщень, відключенню комунікації тощо) Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" з орендованої за договором оренди від 27.02.2009 р. частини нежитлового адміністративно-побутового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 27 „А", загальною площею 404 кв.м.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" до Приватного підприємства „Інторг-Прєміум" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті-Сад" про визнання права користування приміщенням відмовити.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті-Сад" до Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" про зобов'язання звільнити приміщення та заборону вчиняти певні дії задовольнити частково.

3. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство „Західінкомбанк" (43005, м. Луцьк, пр. Перемоги, 15; код ЄДРПОУ 19233095) звільнити від майна банку приміщення загальною площею 404 кв.м проспекту Шевченка, 27А в м. Одеса, що належить Товариству з обмеженою діяльністю „Сіті-Сад" (43026, м. Волинська область, м. Луцьк, пр-т Соборності, 6, кв. 29; код ЄДРПОУ 33072831), та заборонити ПАТ „Західінкомбанк" чинити перешкоди у доступі ТОВ „Сіті-Сад" до вказаного приміщення.

4. В задоволенні решти частини зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті-Сад" відмовити.

5. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 06.05.2014 р. у справі № 916/1654/14, а саме: скасувати заборону Приватному підприємству „Інторг-Прєміум" (65045, м. Одеса, вул. Заславського, 5, ком. 7; код ЄДРПОУ 36044681) та Товариству з обмеженою діяльністю „Сіті-Сад" (43026, м. Волинська область, м. Луцьк, пр-т Соборності, 6, кв. 29; код ЄДРПОУ 33072831) вчиняти будь-які дії з примусового виселення (в тому числі будь-які дії по недопущенню до приміщень, відключенню комунікації тощо) Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" (43005, м. Луцьк, пр. Перемоги, 15; код ЄДРПОУ 19233095) з орендованої за договором оренди від 27.02.2009 р. частини нежитлового адміністративно-побутового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 27 „А", загальною площею 404 кв.м.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2014 р.

Головуючий суддя Петров В.С.

Суддя Погребна К.Ф.

Суддя Степанова Л.В.