Постанова

від 15.07.2014 по справі 5011-44/12072-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року Справа № 5011-44/12072-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Коваленка В.М.

Куровського С.В.

За участю представників :

Компанії "Ем.Бі.Ем. Ессошиейтс ЛТД " - Кравця І.В.; ПАТ "Банк Демарк" - Пилипенко І.С.; ліквідатора ТОВ "БК-12"- Ронського Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Компанії "МБМ Ессошиейтс ЛТД" в особі філії в Україні - Представництва "Ем.Бі.Ем. Ессошиейтс ЛТД "

на постанову Київського апеляційного господарського суду від

21.01.2014 по справі № 5011-44/12072-2012 за заявою Компанії "МБМ Ессошиейтс ЛТД" в особі філії в України - Представництва "Ем.Бі.Ем. Ессошиейтс ЛТД " до ТОВ "БК-12" про банкрутство,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 05.09.2012 порушено провадження по справі № 5011-44/12072-2012 про банкрутство ТОВ "БК-12", за загальною процедурою, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду м.Києва від 27.02.2013 по справі № 5011-44/12072-2012 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "БК-12".

Постановою Господарського суду м.Києва від 22.05.2013 по справі №5011-44/12072-2012 визнано ТОВ "БК-12" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Ронського Р.М.

До Господарського суду м.Києва 18.09.2013 надійшла заява ліквідатора боржника Ронського Р.М., на підставі ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", про спростування майнових дій боржника - ТОВ "БК-12" (що є правонаступником ТОВ "Чернігів-Інвест") щодо передачі права власності раніше встановленого строку ПАТ "Банк Демарк" на Комплекс, Пожежну частину корпусу № 55, що розташована за адресою: вул. Шевченка, 20 "в", с. Новоселівка, Чернігівського району, Чернігівської області та припинення права власності ПАТ "Банк Демарк" на зазначене майно, яке зареєстроване за № 35 в книзі № 2 КП "Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації "Чернігівської районної ради Чернігівської області".

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 23.10.2013 по справі № 5011-44/12072-2012 /суддя Чеберяк П.П./ заява ліквідатора боржника задоволена частково: припинено право власності ПАТ "Банк Демарк" на Комплекс, Пожежну частину корпусу № 55, що розташована за адресою: вул. Шевченка, 20 "в", с. Новоселівка, Чернігівського району, Чернігівської області, в іншій частині в задоволенні заяви - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 по справі № 5011-44/12072-2012 /судді: Копитова О.С., Верховець А.А., Доманська М.Л./ ухвалу Господарського суду м. Києва від 23.10.2013 скасовано, прийнято нове судове рішення по справі, яким в задоволенні заяви ліквідатора боржника Ронського Р.М.- відмовлено.

В касаційній скарзі Компанія "Ем.Бі.Ем. Ессошиейтс ЛТД ", з уточненнями, наданими представником в судовому засіданні, просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014, посилаючись на те, що оскаржувана апеляційна постанова постановлена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 23.10.2013 залишити в силі.

ПАТ "Банк Демарк" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану апеляційну постанову без змін, посилаючись на те, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону та фактичних обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника Компанії "Ем.Бі.Ем. Ессошиейтс ЛТД ", який підтримав касаційну скаргу, представника ПАТ "Банк Демарк", яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи

касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.03.2008 року між ВАТ "Банк "Демарк", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Демарк" та ТОВ "Чернігів-Інвест", правонаступником якого є ТОВ "БК-12" укладено кредитний договір № 276.

В забезпечення виконання боржником взятих на себе зобов'язань за договором, між сторонами укладено іпотечний договір від 17.03.2008, який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1076, відповідно до умов якого, ТОВ "Чернігів-Інвест" передало в іпотеку ВАТ "Банк "Демарк" спірне нерухоме майно. У зв'язку із невиконанням боржником зобов'язань за кредитним договором № 276 від 17.03.2008, ПАТ "Банк "Демарк" звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17.03.2008, внаслідок чого, 13.09.2012 КП "Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації" Чернігівської районної ради Чернігівської області було зареєстровано за ПАТ "Банк "Демарк" право власності на спірне нерухоме майно.

Як також вбачається із матеріалів справи, відносно ТОВ "БК-12" ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.09.2012 порушено провадження по справі про банкрутство.

Ліквідатор боржника, звертаючи до суду, на підставі ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", із заявою про спростування майнових дій боржника щодо передачі права власності ПАТ "Банк Демарк" на Комплекс, Пожежну частину корпусу № 55, що розташована за адресою: вул. Шевченка, 20 "в" та визнання права власності на вказане майно, послався на те, що боржник - ТОВ "БК-12" виконав майнові зобов'язання за кредитним договором раніше встановленого строку і передача права власності на спірне майно відбулась після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Ухвала суду першої інстанції від 23.10.2013 мотивована тим, що оскільки Банк набув право власності на спірне майно 13.09.2012, тобто під час дії мораторію по справі про банкрутство ТОВ "БК-12", що є порушенням ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", то заява ліквідатора в частині припинення права власності ПАТ "Банк Демарк" на спірне майно підлягає задоволенню, а в іншій частині заява задоволенню не підлягає, так як ліквідатор боржника в судовому засіданні відмовився від заявлених вимог в частині спростування майнових дій ТОВ "БК-12" щодо передачі права власності, раніше встановленого строку, ПАТ "Банк "Демарк" на комплекс, пожежну частину

корпусу № 55, що розташована за адресою: вул. Шевченка, 20 "в", с. Новоселівка, Чернігівського району, Чернігівської області.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного

кредитора.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

Згідно п.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 23.10.2013 та відмовляючи в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "БК-12" про спростування майнових дій боржника та припинення права власності ПАТ "Банк Демарк" на нерухоме майно, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстав для задоволення зави, за визначених ліквідатором обставин в межах справи про банкрутство на підставі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не вбачається, так як саме боржником жодних дій по передачі спірного майна Банку не вчинялось, а Банком було зареєстроване за собою право власності на предмет іпотеки /спірне майно/ на підставі умов Іпотечного договору від 17.03.2008 та крім того, виходив з того, що ні ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, ні

будь-яка інша стаття даного Закону не передбачають такого порядку повернення у власність майна боржника , в межах провадження по справі про банкрутство, як припинення права власності іншої особи. Крім того, суд

апеляційної інстанції зазначив, що ліквідатор не позбавлений можливості оспорити відчуження майна боржника, за наявності підстав, у загальному порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що підстав для задоволення заяви ліквідатора боржника не вбачається.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, провадження по справі про банкрутство ТОВ "БК-12" порушено 05.09.2012 за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній до 19.01.2013 року.

Відповідно до п. 1 1 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"/ в редакції чинній з 19.01.2013/ положення цього Закону, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Із матеріалів справи також вбачається, що ТОВ "БК-12" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру постановою Господарського суду м. Києва від 22.05.2013.

Таким чином, правові підстави прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до редакції Закону чинній до 19 січня 2013, а правові наслідки введення ліквідаційної процедури - за його новою редакцією.

Ліквідатором боржника подано заяву про спростування майнових дій боржника - ТОВ "БК-12" щодо передачі права власності Банку на комплекс, пожежну частину корпусу № 55, раніше встановленого строку, та про припинення права власності ПАТ "Банк Демарк" на вищевказане спірне майно, з підстав передбачених ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній після 19.01.2013.

Як вбачається із матеріалів справи і було зазначено вище, у зв'язку із невиконанням боржником зобов'язань за кредитним договором № 276 від 17.03.2008, ПАТ "Банк "Демарк" звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17.03.2008, внаслідок чого, 13.09.2012 КП

"Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації" Чернігівської районної ради Чернігівської області було зареєстровано за ПАТ "Банк "Демарк" право власності на нерухоме майно: комплекс, Пожежну частину корпусу № 55, що розташована за адресою: вул. Шевченка, 20 "в", с. Новоселівка, Чернігівського район, Чернігівська область, відтак спірні дії ( реєстрація права власності на спірне майно) вчинені у вересні 2012 року, під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній до 19.01.2013 року і вказані спірні дії не пов'язані із наслідками веденням ліквідаційної процедури по справі про банкрутство ТОВ "БК-12".

Статтею 5 ЦК України визначена дія актів цивільного законодавства у часі , відповідно до якої:

1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Крім того, згідно ч.1 ст.58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999, № 1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України" /справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів/, Конституційний Суд України прийшов до висновків, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце і що положення ч.1ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але разом з тим, Конституційний Суд України прийшов і до висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти які пом"якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, застосування до спірних правовідносин, які виникли у вересні 2012 році та не пов'язані із наслідками введення ліквідаційної процедури боржника, норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній після 19.01.2013 року, зокрема ст.20 Закону, порушує конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів і є помилковим.

Відтак колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді даної справи, судом апеляційної інстанції помилково застосовані норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній після 19.01.2013 року, зокрема ст.20 Закону, але такі помилкові посилання суду апеляційної інстанції не впливають на законність оскаржуваної постанови від 21.01.2014 щодо відмови у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "БК-12" Ронського Р.М. про спростування майнових дій боржника та припинення права власності.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 по справі про банкрутство ТОВ "БК-12" не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ліквідатор боржника, за наявності підстав і у передбачений законом спосіб, не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідними вимогами щодо майна боржника, яке на його думку було відчужене незаконно.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Компанії "МБМ Ессошиейтс ЛТД" в особі філії в Україні - Представництва "Ем.Бі.Ем. Ессошиейтс ЛТД " залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 по справі № 5011-44/12072-2012 залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Коваленко В.М.

Куровський С.В.