Ухвала

від 15.02.2016 по справі 5011-44/12072-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"15" лютого 2016 р. Справа №5011-44/12072-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Сотнікова С.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.01.2016 року

у справі № 5011-44/12072-12 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Компанії "МБМ Ессошиейтс ЛТД" в особі філії в Україні -

Представництва "Ем.Бі.Ем. Ессошиейтс ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-12"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2016 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "БК-12" станом на 31.07.2015 року; ліквідовано банкрута - ТОВ "БК-12" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; провадження у справі № 5011-44/12072-12 припинено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 11.01.2016 року про банкрутство ТОВ "БК-12" та поновити провадження у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві у справі № 5011-44/12072-12 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Сотнікова С.В.

Розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві та додані до неї документи, апеляційний суд встановив, що в прийнятті апеляційної скарги має бути відмовлено з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство; сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Крім того, цією ж статтею Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому, колегія суддів зауважує, що зазначений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 ГК України. Проте, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

Однак інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Отже, виходячи зі змісту статті 1 спеціального Закону, органи ДПІ в процедурах банкрутства не мають іншого правового статусу, окрім статусу кредитора боржника, тобто - сторони у справі про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Стаття 23 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

В матеріалах справи відсутні докази звернення Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві з заявою з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку.

В поданій апеляційній скарзі скаржник жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у податкового органу не має. Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві статусу кредитора у справі не набула та не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернулася з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 15.04.2015 року у справі № 50/323-б та від 22.10.2015 року у справі № 910/3599/15-г.

Таким чином, скаржником не доведено належними доказами, що оскаржуваною постановою суд вирішив питання щодо прав та обов'язків ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

У зв'язку з цим доводи ДПІ, викладені в касаційної скарзі, стосовно того, що вона має право на оскарження даної ухвали суду першої інстанції, посилаючись на ч. 1 ст. 91 ГПК України, колегією суддів не приймаються.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року N 15 „Про судову практику в справах про банкрутство" юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК на підставі статей 91 та 107 ГПК як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах.

Згідно із ч. 5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" якщо апеляційну скаргу подано особою, яка не має права її подавати, або на процесуальний документ, який не ухвалювався та відсутній у справі то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки скаржник не має статусу сторони у справі № 5011-44/12072-12 про банкрутство ТОВ "БК-12", то відповідно він не наділений процесуальний правом на оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 11.01.2016 року, а відтак у прийнятті апеляційної скарги ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.01.2016 року необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями, 86, 91, 98, 106 ГПК України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у прийнятті апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.01.2016 року у справі № 5011-44/12072-12.

2. Матеріали справи № 5011-44/12072-12 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

С.В. Сотніков