Постанова

від 23.06.2014 по справі 826/4794/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2014 року № 826/4794/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БІСАБІ» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2013 року № 0002142203, № 0002152203, № 0002162203, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10 квітня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БІСАБІ» (далі - ТОВ «БІСАБІ», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2013 року № 0002142203, № 0002152203, № 0002162203, прийнятих Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що винесені податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач зазначає, що відповідач, продублювавши нічим не доведені висновки актів інших податкових органів, зробив необґрунтовані припущення, що взаємовідносини зі своїми контрагентами платник податку декларував з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Позивач вказує на те, що ним під час проведення перевірки були надані первинні документи, що підтверджують формування податкового кредиту та здійснення платником податку витрат, про що перевіряючим зазначено в акті перевірки.

Разом з тим, контролюючим органом не було надано оцінки та проігноровано фінансово-господарські документи позивача по взаємовідносинах з контрагентами та зроблено упереджені висновки щодо порушень податкового та іншого законодавства з боку підприємства.

На переконання позивача, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевівряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Як наслідок, позивач вважає, що висновки викладені в акті перевірки базуються на припущеннях та неналежних доказах, посилання в ньому на порушення вимог діючого законодавства безпідставне та неправомірне, фактичне виконання господарських зобов'язань між ТОВ «БІСАБІ» та контрагентами підтверджено всіма необхідними первинними документами, а тому, на переконання позивача, твердження контролюючого органу про відсутність у платника податків при укладенні договорів та здійсненні господарських операцій з контрагентами господарської мети суперечить чинному законодавству України та є безпідставним.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що враховуючи висновки актів інших контролюючих органів та враховуючи норми законодавчих актів, документи по взаємовідносинах ТОВ «МОНТАЖ-СИСТЕМ-ГРУП», ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ», ТОВ «ТБК Славутич», ТОВ «Адонія» з ТОВ «БІСАБІ» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ «БІСАБІ» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу витрат з податку на прибуток вартості наданих послуг, поставленого товару, оформлених як наданих та поставлених вказаними вище контрагентами.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, контролюючим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання від 11.06.2014 р. представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІСАБІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32530386) зареєстровано Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.06.2003 р. за № 10721200000002556 (Виписка з ЄДРЮОФОП серії АГ № 471710). Вказане товариство розташоване за адресою: 04074, м. Київ, вул. Резервна, будинок 8-А.

ТОВ «БІСАБІ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.07.2003 р. за № 2624 та на дату підписання акту перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва № 200122278 від 18.04.2013 р. ТОВ «БІСАБІ» є платником податку на додану вартість з 19.04.2005 р. (індивідуальний податковий номер 325303826573).

В період з 21.10.2013 р. по 08.11.2013 р. (термін проведення перевірки подовжувався згідно наказу ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.11.2013 р. № 708 на 5 робочих днів з 04.11.2013 р.) ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БІСАБІ» (код за ЄДРПОУ 32530386) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено Акт № 282/26-57-22-03-07/32530386 від 15.11.2013 р. (далі - Акт № 282/26-57-22-03-07/32530386).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.11 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 44 750,00 грн., в тому числі по періодам:

за 2-3 квартали 2011 року в сумі 11 564,00 грн.;

за 2-4 квартали 2011 року в сумі 11 564,00 грн.;

за І квартал 2012 року в сумі 17 741,00 грн.;

за 1 півріччя 2012 року в сумі 17 741,00 грн.;

за 3 квартали 2012 року в сумі 33 186,00 грн.;

за 2012 рік в сумі 33 186,00 грн.;

- п. 198.6, п. 198.2 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 1 505 104,00 грн., в тому числі по періодам: за листопад 2010 року на суму 2 289,00 грн., за грудень 2010 року на суму 356,00 грн., за січень 2011 року на суму 510,00 грн., за квітень 2011 року на суму 5 518,00 грн., за травень 2011 року на суму 5 823,00 грн., за липень 2011 року на суму 1 772,00 грн., за серпень 2011 року на суму 5 504,00 грн., за вересень 2011 року на суму 10 265,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 25 554,00 грн., за листопад 2011 року на суму 220,00 грн., за грудень 2011 року на суму 25 999,00 грн., за січень 2012 року на суму 26 506,00 грн., за лютий 2012 року на суму 36 268,00 грн., за березень 2012 року на суму 35 216,00 грн., за квітень 2012 року на суму 110 053,00 грн., за травень 2012 року на суму 145 967,00 грн., за червень 2012 року на суму 267 195,00 грн., за липень 2012 року на суму 241 291,00 грн., за серпень 2012 року на суму 204 181,00 грн., за вересень 2012 року на суму 159 721,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 139 559,00 грн., за листопад 2012 року на суму 41 904,00 грн., за грудень 2012 року на суму 13 432,00 грн.;

- п. 2.8, п. 2.10 р. 2, п. 3.5 р. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (із змінами та доповненнями).

21 листопада 2013 року позивач до контролюючого органу подав заперечення на Акт № 282/26-57-22-03-07/32530386.

03 грудня 2013 року ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 282/26-57-22-03-07/32530386, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002142203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 6 підрозділу 10 розділу XX, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.11 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 61 343,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 44 750,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 593,00 грн.

03 грудня 2013 року ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 282/26-57-22-03-07/32530386, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002152203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу XX, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог п. 198.6, п. 198.2 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2 251 070,25 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 505 104,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 745 966,25 грн.

03 грудня 2013 року ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 282/26-57-22-03-07/32530386, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0002162203, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями та згідно з ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95 за порушення вимог п. 2.8, п. 2.10 р. 2, п. 3.5 р. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (із змінами та доповненнями) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 380 135,88 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «БІСАБІ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88), Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 12.06.1996 р. за № 293/1318 (далі - Інструкція № 99), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (далі - Положення № 637).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, за наслідками проведення останньої контролюючим органом встановлені порушення наступних вимог, зокрема п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Також, у відповідності до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами п. п. 138.2, 138.4 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 138.11 ст. 138 ПК України визначено, що суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.

Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Також, приписами п. 2.8, п. 2.10 р. 2 Положення № 637 визначено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість).

У відповідності до п. 3.5 р. 3 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми; за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат; за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум; за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів; за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки.

Установлено, що за невстановлення установами банків лімітів залишку готівки в касах з них стягується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний випадок такого невстановлення.

Правила організації контролю за додержанням норм з регулювання обігу готівки встановлюються Національним банком України за погодженням з Державною податковою адміністрацією України.

Передбачені цією статтею штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «МОНТАЖ-СИСТЕМ-ГРУП» надавало ТОВ «БІСАБІ» послуги з установки ЩИТ-2Н, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактури, прибутковими та видатковими накладними, а також податковими накладними.

01 листопада 2011 року між ТОВ «БІСАБІ» (Покупець) та ТОВ «ТБК Славутич» (Постачальник) був укладений Договір № 57, по умовам якого Постачальник приймає на себе зобов'язання в термін та на умовах визначених даним Договором поставити та передати у власність Покупця: змішувачі, далі - Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вищезазначений Товар, у кількості і за цінами, зазначеними у рахунку-фактурі, що є невід'ємною частиною даного Договору в термін та на умовах, визначених даним Договором.

Факт постачання ТОВ «ТБК Славутич» товарно-матеріальних цінностей (змішувачів для мойки-умивальника) позивачу підтверджується рахунками-фактури, прибутковими та видатковими накладними, а також податковими накладними.

ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» надавало ТОВ «БІСАБІ» послуги з установки щитів, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактури, прибутковими та видатковими накладними, а також податковими накладними.

ТОВ «БІСАБІ» купувало у ТОВ «Адонія» товарно-матеріальні цінності (ґрунт рослинний).

Факт постачання ТОВ «Адонія» товарно-матеріальних цінностей позивачу підтверджується рахунками-фактури, прибутковими та видатковими накладними, а також податковими накладними.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, при перевірці позивача були використані акти: ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МОНТАЖ-СИСТЕМ-ГРУП» (код за ЄДРПОУ 37508706) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період: з 01.02.2012 р. по 28.02.2013 р.» № 536/22.6/37508706 від 15.05.2013 р. (далі - Акт № 536/22.6/37508706); ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТБК Славутич» (код за ЄДРПОУ 36547220) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.» № 776/22.2.09/36547220 від 24.04.2013 р. (далі - Акт № 776/22.2.09/36547220); ДПІ у Подільському районі м. Києва «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» (код за ЄДРПОУ 37195372) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2011 р.» № 381/23-404/37195372 від 05.10.2011 р. (далі - Акт № 381/23-404/37195372); акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС № 126/22-5/34902185 від 11.05.2011 р. (далі - Акт № 126/22-5/34902185).

З дослідженого в судовому засіданні Акту № 536/22.6/37508706 вбачається, що станом на 15.05.2013 р. згідно даних підсистеми «Реєстрація ПП» інтегрованої автоматизованої інформаційної системи ДПС України «Податковий Блок» ТОВ «МОНТАЖ-СИСТЕМ-ГРУП» (код за ЄДРПОУ 37508706) підприємству присвоєно стан - « 0» - платник податків за основним місцем обліку.

В ході організації проведення зустрічної звірки на податкову адресу ТОВ «МОНТАЖ-СИСТЕМ-ГРУП» направлено запит про надання пояснень та документального підтвердження від 16.04.2013 р. № 9397/10/15.5-23. На дату складання акта звірки відповіді на зазначений запит не отримано.

Від ГВПМ ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва ДПС отримано висновок № 1767 від 24.04.2013 р. щодо наявності ознак «фіктивності» ТОВ «МОНТАЖ-СИСТЕМ-ГРУП», в якому зокрема зазначено що ТОВ «МОНТАЖ-СИСТЕМ-ГРУП» за податковою адресою (м. Київ, пров. Куренівський, б. 17) не знаходиться, про що складено довідку за ф.2 № 426/07-05.

Також, в Акті № 536/22.6/37508706 зазначено, що звіркою встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) підприємству ТОВ «БІСАБІ» від ТОВ «МОНТАЖ-СИСТЕМ-ГРУП» (контрагента-постачальника), а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій в зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Звіркою ТОВ «МОНТАЖ-СИСТЕМ-ГРУП» не встановлено місцезнаходження суб'єкта господарювання, не встановлено факту передачі (надання) товарів (робіт, послуг) від ТОВ «МОНТАЖ-СИСТЕМ-ГРУП» до контрагентів-покупців. ТОВ «МОНТАЖ-СИСТЕМ-ГРУП» фактично не могло здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ «МОНТАЖ-СИСТЕМ-ГРУП» в адрес підприємств-покупців.

Відповідно до Акту № 776/22.2.09/36547220, перевіряючим органом встановлено, що звіркою ТОВ «ТБК Славутич» не встановлено факту передачі (надання) товарів від ТОВ «ТБК Славутич» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують факт виконання робіт, транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) підприємству ТОВ «БІСАБІ» від ТОВ «ТБК Славутич» (контрагента-постачальника), а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

В ході проведення перевірки ТОВ «ТБК Славутич» не встановлено місцезнаходження суб'єкта господарювання, не встановлено факту передачі (надання) товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ТБК Славутич» до контрагентів-покупців.

Перевіркою ТОВ «ТБК Славутич» встановлено, що ТОВ «ТБК Славутич» фактично не могло здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ «ТБК Славутич» в адресу підприємств-покупців.

Відповідно до Акту № 381/23-404/37195372, перевіркою ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» не встановлено факту передачі (надання) товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» (код ЄДРПОУ 37195372) до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують факт виконання робіт, транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) підприємству ТОВ «БІСАБІ» від ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» (контрагента-постачальника); а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

В ході проведення перевірки ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» не встановлено місцезнаходження суб'єкта господарювання, не встановлено факту передачі (надання) товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» до контрагентів-покупців.

Перевіркою ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» встановлено, що ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» фактично не могло здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» в адресу підприємств-покупців.

Відповідно до Акту № 126/22-5/34902185, перевіркою ТОВ «Адонія» не встановлено факту передачі (надання) товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Адонія» (код ЄДРПОУ 34902185) до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують факт виконання робіт, транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) підприємству ТОВ «БІСАБІ» від ТОВ «Адонія» (контрагента-постачальника), а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

В ході проведення перевірки ТОВ «Адонія» не встановлено місцезнаходження суб'єкта господарювання, не встановлено факту передачі (надання) товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Адонія» до контрагентів-покупців.

Перевіркою ТОВ «Адонія» встановлено, що ТОВ «Адонія» фактично не могло здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Адонія» в адресу підприємств-покупців.

Беручи до уваги висновки актів інших податкових органів, відповідач у своєму Акті № 282/26-57-22-03-07/32530386 дійшов висновку, що угоди, укладені між платником податків та його контрагентами не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед позивачем, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту.

Інших доказів безтоварності угод позивача з його контрагентами, відповідачем не надано.

З метою з'ясування певних обставин у справі, судом здійснені відповідні заходи щодо виклику свідків: ОСОБА_1 - директора та головного бухгалтера ТОВ «МОНТАЖ-СИСТЕМ-ГРУП», ОСОБА_2 - директора та головного бухгалтера ТОВ «ТБК Славутич», ОСОБА_3 - директора ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ», ОСОБА_4 - директора ТОВ «Адонія».

Свідки що з'явилися в судове засідання: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 засвідчили суду факт підписання ними первинних документів в процесі здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд, стосовно збільшення сум грошових зобов'язань за платежами: податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та сформовані валові витрати достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам ТОВ «БІСАБІ», обґрунтувавши висновки порушеннями діючого податкового законодавства контрагентами позивача.

При цьому, суд зазначає що в актах, на які посилається відповідач, обставини фінансово-господарської діяльності позивача та його контрагентів не досліджувалися.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду, який би стосувався позивача та/або його контрагентів не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу на те, що позивач, як Замовник/Покупець, не може нести відповідальності ні за несплату податків контрагентами (ТОВ «МОНТАЖ-СИСТЕМ-ГРУП», ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ», ТОВ «ТБК Славутич», ТОВ «Адонія»), ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та формувати витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції ТОВ «БІСАБІ» з його контрагентами: ТОВ «МОНТАЖ-СИСТЕМ-ГРУП», ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ», ТОВ «ТБК Славутич», ТОВ «Адонія» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності всіх підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відтак, збільшення сум грошових зобов'язань за платежами: податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2013 року № 0002152203, № 0002142203, у зв'язку із чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Стосовно застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 380 135,88 грн. за порушення вимог п. 2.8, п. 2.10 р. 2, п. 3.5 р. 3 Положення № 637, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки № 282/26-57-22-03-07/32530386, 07.12.2010 р. із каси підприємства ТОВ «БІСАБІ» було видано готівкові кошти у розмірі 48 399,00 грн. згідно видаткового касового ордеру № 159. У видатковому касовому ордері від 07.12.2010 р. № 159 на загальну суму 48 399,00 грн. був відсутній підпис одержувача готівкових коштів.

Вищевказані готівкові кошти відповідно до видаткового касового ордеру № 159 від 07.12.2010 р. не підтверджені підписом одержувача та не були депоновані.

Також, 26.06.2012 р. із каси підприємства ТОВ «БІСАБІ» було видано готівкові кошти у розмірі 853,54 грн. згідно видаткового касового ордеру № 8. У видатковому касовому ордері № 8 від 26.06.2012 р. на загальну суму 853,54 грн. був відсутній підпис одержувача готівкових коштів.

Вищевказані готівкові кошти відповідно до видаткового касового ордеру № 8 від 26.06.2012 р. не підтверджені підписом одержувача та не були депоновані.

Зазначене вище свідчить про порушення п. 3.5 р. 3 Положення № 637.

У відповідності до п. 7.24 р. 7 вказаного вище Положення данні суми не приймаються для виведення залишку готівки, а суми готівкових добавляються до залишку готівки в касі виключно у цей день.

Також, відповідно до банківської виписки та аркушу касової книги підприємства ТОВ «БІСАБІ» за 24.02.2012 р. (сторінка 2) з банківської установи було отримано готівкові кошти в розмірі 140 815,40 грн. для виплати заробітної плати працівникам суб'єкту господарювання. Виплати готівкових коштів 24.02.2012 р. не здійснювались, про що свідчить залишок на кінець дня 24.02.2012 р., який дорівнює сумі отриманих готівкових коштів.

Відповідно до аркушу касової книги підприємства ТОВ «БІСАБІ» за 29.02.2012 р. (сторінка 3) виплати заробітної плати згідно відомостей № ВЗП-000006, ВЗП-000007, ВЗП-000008, ВЗП-000009, ВЗП-000010, ВЗП-000011 були здійснені 29.02.2012 р.

Таким чином, ТОВ «БІСАБІ» тримало в касі підприємства готівкові кошти в сумі 140 815 грн. 40 коп. понад ліміт залишку готівкових коштів більш ніж три дні, а саме 24.02.2012 р., 27.02.2012 р., 28.02.2012 р., 29.02.2012 р. (25.02.2012 р., 26.02.2012 р. - вихідні дні).

Зазначене вище свідчить про порушення п. 2.10 р. 2 Положення № 637 в частині того, що суб'єкти господарювання мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад встановлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку.

Таким чином, встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі ТОВ «БІСАБІ» на загальну суму 190 067,94 грн.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки здійснення суб'єктом підприємницької діяльності розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, на підставі чого контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року № 0002162203, а тому, підстав для визнання його протиправним та скасування у суду не має.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і на підставі п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІСАБІ» задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 304,50 грн. з Державного бюджету України.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 1 644,30 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІСАБІ» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03 грудня 2013 року № 0002152203, № 0002142203.

3. В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БІСАБІ» відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІСАБІ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 304,50 грн. (триста чотири гривні 50 копійок).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІСАБІ» судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄРДПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко