Постанова

від 02.07.2014 по справі 826/7215/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2014 року 10 год. 08 хв. № 826/7215/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Івахненко І.В.,Теплюка В.С., відповідача - Макаревича О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 грудня 2013 року № 0005572202, податкової вимоги від 05 травня 2014 року № 1284-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 12 травня 2014 року № 4262/10/26-56-25-05, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26 травня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» (далі - ПрАТ СК «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ», позивач) з адміністративним позовом з урахуванням заяви про зміну позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 грудня 2013 року № 0005572202, податкової вимоги від 05 травня 2014 року № 1284-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 12 травня 2014 року № 4262/10/26-56-25-05, прийнятих Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з боку ПрАТ СК «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» заниження податку на прибуток страхових організацій в періоді, що перевірявся на суму 1 314 200,00 грн., як це зазначено в акті перевірки, не відбулося.

Позивач зазначає, що господарські операції між ним та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Рада» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими договорами перестрахування, які пройшли реєстрацію в Нацкомфінпослуг.

Зазначені контрагенти зареєстровані як юридичні особи - страховики згідно з чинним законодавством, зареєстровані Нацкомфінпослуг, що підтверджується відповідними свідоцтвами, мають ліцензії на провадження страхової діяльності за ризиками, які перестраховувались та мають право на провадження діяльності з перестрахування.

Позивач також зазначає, що відповідач, продублювавши нічим не доведені висновки актів інших податкових органів, зробив необґрунтовані припущення, що взаємовідносини зі своїми контрагентами платник податку декларував з метою штучного формування витрат, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Позивач вказує на те, що на момент здійснення спірних господарських операцій його контрагенти: ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Рада» знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не були припиненими, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних юридичних осіб, відсутні.

На переконання позивача, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки ПрАТ СК «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ», не відповідають дійсності та фактичним обставинам, жодним чином не підтверджені, суперечать первинним документам, що містять відомості про господарські операції, які підтверджують та фіксують факти здійснення операцій між підприємством позивача та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Рада».

Також, позивач вказує на те, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

А тому, винесення контролюючим органом податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу є передчасним, оскільки не закінчився процес оскарження рішень в судовому порядку.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Рада» мінімізують свої доходи та здійснюють передачу страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні в схемах мінімізації податкових зобов'язань, які в свою чергу здійснюють передачу страхових ризиків між собою та страховими компаніями, які є кінцевими отримувачами страхових платежів по договорах перестрахування, перебувають в стані ліквідації, ліквідовані або відсутні за юридичною та фактичною адресами, кількість працюючих 1-2 особи, відсутні основні засоби, загальна площа орендованого приміщення від 3 м.кв. до 8 м.кв.

На переконання відповідача, грошові кошти, які надійшли на банківський рахунок ПрАТ СК «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» у сумі 6 989 727,00 грн., як страхові платежі за договорами страхування за якими фактично не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб-страхувальників, що свідчить, що договори страхування містять недостовірні відомості, тобто оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, мета та динаміка правовідносин між ПрАТ СК «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» та його контрагентами виходять за межі правової форми договорів страхування.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, ним правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

Стосовно податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, відповідач вказує на те, що оскільки позивачем подано позовну заяву, сума донарахованих податкових зобов'язань вважається неузгодженою, в зв'язку з чим податкова вимога є автоматично відкликаною.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 22910777) зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, перереєстровано 08.10.2010 р. у зв'язку із зміною повної назви та юридичної адреси підприємства, виданого 01.11.1994 р., свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ПрАТ СК «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» № 10701200000012909, код форми власності 10. Вказане акціонерне товариство розташоване за адресою: 04070, м. Київ, вул. Братська, буд. 4/1.

ПрАТ СК «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 21.08.2004 р., серії СТ, номер свідоцтва 71, термін дії: з 21.08.2004 р. по безстроково.

Інформація про види господарської діяльності ПрАТ СК «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» відповідно до довідки № 357885 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 10.01.2008 р., виданої Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві: 65.12 Інші види страхування, крім страхування життя.

ПрАТ СК «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 03.11.1994 р. за № 38215, станом на 17.10.2013 р. перебуває на обліку у ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

За період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. страховик не реєструвався як платник ПДВ в зв'язку з тим, що відповідно до пп. 196.1.3 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування на є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

В період з 17.10.2013 р. по 13.11.2013 р. (термін проведення перевірки подовжувався з 14.11.2013 р. по 27.11.2013 р.) Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» (код за ЄДРПОУ 22910777) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено Акт № 2224/26-56-22-02-10/22910777 від 04 грудня 2013 року (далі - Акт № 2224/26-56-22-02-10/22910777).

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2012 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено у загальній сумі 1 314 200,00 грн., в тому числі по періодах за II квартал 2011 року у сумі 180 785,00 грн., ІІ-ІІІ кв. 2011 року у сумі 192 215 грн., II-IV кв. 2011 року у сумі 560 495,00 грн., І кв. 2012 року у сумі 276 606,00 грн., півріччя 2012 року у сумі 349 749,00 грн., 9 місяців 2012 року у сумі 549 279,00 грн., рік 2012 у сумі 753 705,00 грн.

13 грудня 2013 року позивач до контролюючого органу подав заперечення на Акт № 2224/26-56-22-02-10/22910777.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 20 грудня 2013 року № 8232/10/26-56-22-02-08, висновки, викладені в акті № 2224/26-56-22-02-10/22910777 залишено без змін.

25 грудня 2013 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 2224/26-56-22-02-10/22910777, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005572202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2012 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток страхових організацій на загальну суму 1 502 626 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 3145 200 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 188 426 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, які своїми рішеннями відповідно від 04.03.2014 р. № 2073/10/26-15-10-06-15 та від 28.04.2014 р. № 7603/6/99-99-10-01-15 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

В травні 2014 року на адресу платника податків ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надіслано Податкову вимогу від 05 травня 2014 року № 1284-25 (далі - Податкова вимога), в якій міститься інформація про те, що станом на 04.05.2014 р. сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 1 709 638,76 грн., у тому числі: 1 314 177,41 грн. - основний платіж, 188 426,00 - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), 207 035,35 грн. - пеня.

12 травня 2014 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято Рішення про опис майна у податкову заставу № 4262/10/26-56-25-05 (далі - Рішення про опис майна у податкову заставу), яким контролюючий орган відповідно до статті 89 розділу II Податкового кодексу України вирішив здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - ПрАТ СК «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ».

Незгода з зазначеними вище податковим повідомленням-рішенням, Податковою вимогою та Рішенням про опис майна у податкову заставу відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до вимог пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Закон, що регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб є Закон № 85/96-ВР.

Статтею першою Закону № 85/96-ВР визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Положеннями частин 1 та 3 ст. 12 Закону № 85/96-ВР визначено, що перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом.

Згідно з ч. 14 ст. 30 Закону № 85/96-ВР якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного капіталу і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.

Частиною п'ятою ст. 12 Закону № 85/96-ВР страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що страхову діяльність позивач здійснює на підставі ліцензій, виданих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, а саме: ліцензії серії АГ № 569271 (добровільне страхування від нещасних випадків), ліцензії серії АГ № 569269 (обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті), ліцензії серії АГ № 569275 (добровільне страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ), ліцензії серії АГ № 569270 (обов'язкове особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд)), ліцензії серії АГ № 569280 (добровільне страхування майна [крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу)], ліцензії серії АГ № 569273 (добровільне страхування наземного транспорту (крім залізничного), ліцензії серії АГ № 569274 (добровільне страхування вантажів та багажу (вантажобагажу), ліцензії серії АГ № 569277 (добровільне страхування відповідальності перед третіми особами [крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)], ліцензії серії АГ № 569278 (добровільне страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту), ліцензії серії АГ № 569279 (добровільне страхування фінансових ризиків), ліцензії серії АГ № 569281 (обов'язкове страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру).

В період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. ПрАТ СК «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» здійснено операції з передачі ризиків (обов'язкове страхування, медичне страхування, добровільне страхування майна, добровільне страхування наземного транспорту) у перестрахування з підприємствами-перестраховиками, а саме: ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» (код ЄДРПОУ 30303336), ТДВ «СК «Сяйво» (ТДВ СК «Страховик») (код ЄДРПОУ 32704920), ТДВ «СК «Рада» (ТДВ СК «Відродження України) (код ЄДРПОУ 30779308).

ПрАТ СК «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» на підставі генеральних договорів про співпрацю в галузі факультативного перестрахування передано у перестрахування до ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» (код ЄДРПОУ 30303336), ТДВ «СК «Сяйво» (ТДВ СК «Страховик») (код ЄДРПОУ 32704920), ТДВ «СК «Рада» (ТДВ СК «Відродження України) (код ЄДРПОУ 30779308) отримані страхові платежі на загальну суму 6 989 727,00 грн., у тому числі по періодам: за II квартал 2011 року у сумі 903 925,00 грн., ІІ-ІІІ кв. 2011 року у сумі 961 075,00 грн., II-ІV кв. 2011 року у сумі 2 802 475,00 грн., І кв. 2012 року у сумі 1 536 700,00 грн., півріччя 2012 року у сумі 1 943 052,00 грн., 9 місяців 2012 року у сумі 3 051 552,00 грн., рік 2012 сумі 4 187 252,00 грн.

Таким чином, ПрАТ СК «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» на підставі договорів про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) передало у перестрахування ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» (код ЄДРПОУ 30303336) ризики на загальну суму 2 525 000,00 грн.

Також, позивач на підставі договорів про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) передало у перестрахування ТДВ «СК «Рада» (ТДВ СК «Відродження України) (код ЄДРПОУ 30779308) ризики на загальну суму 1 628 000,00 грн.

Також, позивач на підставі договорів про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) передало у перестрахування ТДВ «СК «Сяйво» (ТДВ СК «Страховик») (код ЄДРПОУ 32704920) ризики на загальну суму 2 836 727,00 грн.

Відповідач, дослідивши під час перевірки господарські відносини між позивачем та його контрагентами: ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Рада», дійшов висновку, що у період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. ПрАТ СК «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» занизив суму фактично отриманих (нарахованих) та задекларованих страховиком доходів від діяльності іншої, ніж страхова на суму 6 989 727,00 грн. шляхом здійснення передачі страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків.

В акті перевірки № 2224/26-56-22-02-10/22910777 відповідач зазначив, що контрагенти позивача: ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Рада» фактично не мали можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб-страхувальників, в результаті чого дійшов висновку, що договори з назвою страхові фактично не могли бути виконані, тобто оформлені з порушенням вимог чинного законодавства. Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідач в акті перевірки № 2224/26-56-22-02-10/22910777 посилався на матеріали актів перевірок вищезазначених контрагентів позивача, а саме: акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС «Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» (код за ЄДРПОУ 30303336) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.» № 445/2250/30303336 від 19.07.2013 р. (далі - Акт 445/2250/30303336 від 19.07.2013 р.), акт Броварської ОДПІ «Про результати планової виїзної перевірки ТДВ «СК «Рада» (ТДВ СК «Відродження України) (код ЄДРПОУ 30779308) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року» № 28/22-4/30779308 від 19.07.2013 р. (далі - № 28/22-4/30779308), акт Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво», код за ЄДРПОУ 32704920 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.» без номеру та дати.

У всіх трьох вищевказаних актах перевірки, перевіряючі дійшли висновку про те, що правочини, укладені ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Рада», ТДВ «СК «Сяйво» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

На підставі вищезазначених висновків податкових органів щодо контрагентів позивача, відповідач дійшов висновку, що правочини між ПрАТ СК «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Рада» здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними відповідно до положень статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З підстав зазначеного, суд відхиляє посилання відповідача на матеріали вищезазначених актів перевірок контрагентів позивача, оскільки на вимогу суду не було надано доказів на підтвердження викладених у них доводів. Крім того, відповідач не вказав джерело інформації щодо нікчемності операцій зі страхування та перестрахування, здійснених між позивачем та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Рада», ТДВ «СК «Сяйво».

Відповідно до вимог частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадових осіб контролюючого органу, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. та постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 р. № К/9991/50772/12.

Відповідач не надав доказів звернення ним до суду з позовом про визнання договорів, укладених позивачем з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Рада» та ТДВ «СК «Сяйво» недійсними.

Суд встановив, що на момент здійснення спірних господарських операцій та станом на дату розгляду даної справи контрагенти позивача - ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Рада» та ТДВ «СК «Сяйво» знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не перебувають в процесі припинення. Вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних юридичних осіб, відсутні.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону № 755-IV, згідно з якою якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно інформації з веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» та на якому, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 р. відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади та органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб-підприємців, статутний фонд контрагентів позивача становить: ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» - 48 400 000,00 грн., ТДВ «СК «Сяйво» - 15 000 000,00 грн., ТДВ «СК «Рада» - 20 450 000,00 грн.

Наявність статутного капіталу у контрагентів позивача у зазначених розмірах, на думку суду, свідчить про можливість виконання ними обов'язку щодо здійснення виплат у разі настання страхового випадку.

Зазначені контрагенти зареєстровані як юридичні особи - страховики згідно з чинним законодавством, зареєстровані Нацкомфінпослуг, що підтверджується відповідними свідоцтвами, мають наявні в матеріалах справи ліцензії на провадження страхової діяльності за ризиками, які перестраховувались та мають право на провадження діяльності з перестрахування.

Крім того, судом під час розгляду справи встановлено, що висновки податкових органів (ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, Броварської ОДПІ та Бориспільської ОДПІ), на які посилаються посадові особи відповідача, які проводили перевірку, визнані судами протиправними, а складені за результатами цих перевірок податкові повідомлення-рішення скасовані.

З метою встановлення певних обставин справи, а також з метою з'ясування факту набрання законної сили постанов судів, до яких контрагентами позивача були оскаржені податкові повідомлення-рішення, судом були направлені запити до Окружного адміністративного суду м. Києва та Київського окружного адміністративного суду.

У відповідь на вказані запити судами були направлені судові рішення з зазначенням дат набрання законної сили, зокрема у справах за позовом ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004752202 від 18.09.2013 р., за результатами розгляду якої Окружним адміністративним судом м. Києва ухвалено постанову від 27.12.2013 р., якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004752202 від 18.09.2013 р. (справа № 826/18310/13-а) постанова набрала законної сили 13.05.2014 р. та за позовом ТДВ «СК «Сяйво» до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000212200 від 07.08.2013 р., за результатами розгляду якої Київським окружним адміністративним судом ухвалено постанову від 20.11.2013 р., якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000212200 від 07.08.2013 р. (справа № 810/5421/13-а) постанова набрала законної сили 26.02.2014 р.

Згідно інформації щодо набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 810/5624/13-а за позовом ТДВ «СК «Рада» до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, Київський окружний адміністративний суд повідомив про те, що 23.06.2014 р. апеляційну скаргу Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з матеріалами справи № 810/5624/13-а направлено до Київського апеляційного адміністративного суду, а тому станом на 27.06.2014 р. постанова Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 р. в адміністративній справі № 810/5624/13-а не набрала законної сили.

З досліджених в судовому засіданні вказаних вище судових рішень встановлено, що контрагенти позивача наділені цивільною правосуб'єктністю, а скасовані податкові повідомлення-рішення, якими ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Рада» та ТДВ «СК «Сяйво» були донараховані грошові зобов'язання свідчать про безпідставність висновків ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, Броварської ОДПІ та Бориспільської ОДПІ, викладених в їхніх актах перевірки, на підставі яких ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у своєму Акті № 2224/26-56-22-02-10/22910777 дійшла необґрунтованого висновку про заниження податку на прибуток страхових організацій на загальну суму 1 502 626,00 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ПрАТ СК «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» з його контрагентами ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Рада» та ТДВ «СК «Сяйво» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності всіх підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток страхових організацій та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 25 грудня 2013 року № 0005572202, у зв'язку із чим останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Стосовно вимог про визнання протиправними та скасування Податкової вимоги та Рішення про опис майна у податкову заставу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, пунктом 59.1 ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У зв'язку з цим та відповідно до положень п. 56.18 ст. 56 ПК України податкові зобов'язання, визначені у податковому повідомленні-рішенні в силу закону є неузгодженими та, відповідно, не можуть мати статусу податкового боргу.

Приписами пп. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Згідно з п. 60.3 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

У той же час, у відповідності до пп. 60.1.3 п. 60.1 та п. 60.4 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідна податкова вимога, яка б містила зменшену суму податкового боргу до позивача не надсилалась.

В контексті наведеного та доводів відповідача щодо «автоматичного відкликання» зазначеної податкової вимоги, слід зазначити, що з боку ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не надано жодного рішення, передбаченого ст. 60 ПК України, про зменшення нарахованої суми податкового боргу, визначеній у податковій вимозі, що б давало підстави вважати її відкликаною, у зв'язку з чим у суду не має підстав вважати її нечинною та такою, що не породжує для позивача податкових обов'язків.

Відтак, визначення Приватному акціонерному товариству Страховій компанії «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в сумі 1 709 638,76 грн. не ґрунтується на обставинах справи, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятої контролюючим органом податкової вимоги від 05 травня 2014 року № 1284-25, у зв'язку із чим вона підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Приписами пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПК України визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Беручи до уваги те, що право податкової застави виникає з дня виникнення податкового боргу, по якому грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, у контролюючого органу відсутні правові підстави щодо опису майна у податкову заставу.

Зазначене вище свідчить про протиправність прийнятого контролюючим органом Рішення про опис майна у податкову заставу від 12 травня 2014 року № 4262/10/26-56-25-05, у зв'язку із чим воно також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 560,28 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25 грудня 2013 року № 0005572202.

3. Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05 травня 2014 року № 1284-25.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 12 травня 2014 року № 4262/10/26-56-25-05.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 560,28 грн. (п'ятсот шістдесят гривень 28 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.07.2014 р.