Постанова

від 23.07.2014 по справі 2а-2184/12/0170/26

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2014 р. м. Київ К/9991/76617/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - Сімферопольська МДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2012

у справі № 2а-2184/12/0170/26

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальт-Пром" (далі - Товариство)

до Сімферопольської МДПІ

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій .

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2012, позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність відповідача, що полягала у неприйнятті податкового повідомлення-рішення за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати ПДВ за серпень 2011 року, оформленої актом від 12.12.2011 № 2391/23-02/36862878; Сімферопольську МДПІ зобов'язано прийняти та надіслати позивачеві відповідне податкове повідомлення-рішення.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що в силу вимог пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань у разі виявлення фактів їх заниження під час проведення податкової перевірки.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Сімферопольська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що виявлені порушення не вплинули на стан розрахунків позивача з бюджетом, у зв'язку з чим передбачені законом підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення відсутні.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Сімферопольської МДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що Сімферопольською МДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати ПДВ за серпень 2011 року. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 12.12.2011№ 2391/23-02/36862878, у висновках якого зазначено про вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання відповідних ним правовим наслідкам, а також про завищення платником задекларованого податкового кредиту у перевіреному періоді на 126 432 грн. та податкового зобов'язання з ПДВ на 132 372 грн.

Сімферопольською МДПІ не було прийнято податкового повідомлення-рішення за наслідками цієї перевірки.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, у контексті наведених приписів процесуального Закону до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Втім у даному разі оспорювана бездіяльність податкового органу (яка виявилася у неприйнятті податкового повідомлення-рішення) не призвела до порушення прав платника (позивача у справі). Так, самі по собі висновки акта перевірки не породжують у платника будь-якого додаткового обов'язку та не позбавляють його можливості реалізації своїх прав, у тому числі у сфері оподаткування. За відсутності прийняття податкового повідомлення-рішення обсяг прав та обов'язків платника за наслідками проведення податкової перевірки залишається незмінним.

Якщо платник погоджується з висновками акта перевірки щодо виявлених правопорушень, за умови, що такі порушення призвели до викривлення стану розрахунків з бюджетом, платник не позбавлений права у подальшому самостійно виправити відповідні помилки (у тому числі і шляхом подання уточнюючого розрахунку). В іншому випадку (у разі незгоди платника з відповідними висновками) жодних обов'язків за фактом проведення перевірки у платника не виникає.

До того ж, слід зазначити, що в силу вимог підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Втім у даному разі спірний акт перевірки не містить висновків, які б свідчили про існування підстав для донарахування Товариству податкового зобов'язання з ПДВ за відповідний період, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та\або від'ємного значення суми ПДВ.

З урахуванням викладеного підстави для задоволення цього позову відсутні.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2012 у справі № 2а-2184/12/0170/26 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак